Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/7767/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано судом: 10.01.2024. Зареєстровано: 11.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2633/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023000000000188

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/7767/23
		Провадження №1-кп/761/2633/2023 
		 
		В И Р О К 
		іменем України
		 
		09 січня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі 
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		за участі прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 22023000000000188, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2023 у якому 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Краматорська Донецької області, з середньою спеціальною освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, 
		ВСТАНОВИВ
		07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», у складі якої створені незаконні озброєні підрозділи. Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ. Кінцевою метою створення та діяльності зазначеної терористичної організації, відповідно до злочинного плану, є повалення існуючого конституційного ладу та зміна меж території та державного кордону України шляхом незаконного створення псевдодержавного утворення в межах Донецької області, так званої «Донецької народної республіки».
		На виконання плану функціонування терористичної організації «ДНР» до її діяльності залучено значну кількість громадян України, РФ та інших держав із числа радикально налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій.
		Упродовж квітня 2014 року, з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміну меж її території, вищевказаною терористичною організацією здійснено захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури на території Донецької області, у тому числі збройні напади на військові частини Збройних Сил України, які дислоковані в цій області.
		Вказана терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Одним із основних завдань учасників вказаних терористичних організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Таким чином «ДНР» є стійким об`єднанням з невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», вона є терористичною організацією.
		13.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		Через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань. 
		В той же час, у червні 2016 року, точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи в штабі ГОТГ «Кольчуга» АК «ДНР» по вул. Щорса в м. Донецьку, більш точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вступив до збройного формування терористичної організації «ДНР» та фактично став її учасником, приєднався до 1 реактивного артилерійського взводу 3 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону ГОТГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 АК «ДНР» та проходив службу у військовій частині розташованій в АДРЕСА_3 , більш точна адреса в ході досудового розслідування не встановлена. З метою несення служби ОСОБА_4 був забезпечений особистою зброєю - автоматом АК-74, штик-ножем, каскою, бронежилетом та військовою формою. 
		У період з червня 2016 до червня 2017 у складі 1 реактивного артилерійського взводу 3 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону ГОТГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 1 АК «ДНР» ОСОБА_4 , приймав участь у чергуванні території підрозділу з використанням зброї, а також брав участь у командно-штабних навчаннях.
		Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав в частині правової кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 258-3 КК України, вважає, що в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 КК України. Вказав, що у 2014 році виїхав з міста Донецьк на підконтрольну Україні територію, в подальшому, у 2016 році повернувся на окуповану територію - до м. Донецьк, де почав шукати роботу. На початку літа 2016 він отримав пропозицію про проходження служби у штабі у м. Донецьк, по вул. Щорса, більш точну адресу не пам`ятає, заключив контракт на один рік про проходження служби в артдивізіоні, де мав патрулювати територію, був певний графік коли він мав заступати на чергування по 8-12 год., йому видали зброю, та форму «мілкий піксель». Вказав, що мав бажання закінчити службу достроково, але це було неможливо без негативних наслідків для його родини. Просив врахувати, що він укладаючи контракт, не розумів, що це терористична організація. Пропуск він придбав за 12 тисяч рублів, щоб полегшити собі виїзд з окупованої території. Під час проходження служби зброю не застосовував, декілька разів виїздив на полігон на навчання, не вважав, що був учасником терористичної організації. 
		Не зважаючи на таку позицію захисту, встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються дослідженим та перевіреними безпосередньо в судовому засіданні доказами.
		Суд визнає правильною кваліфікацію діяння вчиненого ОСОБА_4 за частиною першою статті 258-3 Кримінального кодексу України як участь у терористичній організації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		В силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		З урахуванням вищенаведених положень законодавства України, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено.
		Свідок ОСОБА_6 зазначила, що у 2016 році перебувала на командирській посаді командира вогневого взводу гаубицького самохідного артилерійського дивізіону НОМЕР_1 окремого мотострілецького полку « ІНФОРМАЦІЯ_3 », під час проведення навчань артилеристів бригади « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке далі стало « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в кінці літа 2016 року у м. Донецьк. Займалася шикування особового складу, під час шикування серед рядового складу бачила ОСОБА_4 , якій був у військовій формі «мілкій піксель» та мав при собі автомат, на той час у всіх артилеристів проводились навчання, тому всі мали при собі зброю, загальна кількість осіб, що перебували на навчанні складала приблизно 300 людей, однак ОСОБА_4 візуально запам`ятала, оскільки маю фотографічну пам`ять.
		Свідок ОСОБА_7 , зазначив, що проходив службу у підрозділі «Кальміус» з 2014 по січень 2017, це артилерійській підрозділ ДНР, кількість військовослужбовців у ньому приблизно до 1200 осіб, з ОСОБА_4 особисто не знайомий, лише запам`ятав ім`я та прізвище.
		Окрім показань обвинуваченого та свідків, судом безпосередньо досліджено і інші докази. 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.07.2022 та долученими до нього фототаблицею №1 та довідкою до фототаблиці №1, у присутності понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проведено пред`явлення для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_6 , яка вказала, що на фототаблиці №1 під №2 зображений громадянин ОСОБА_4 .
		Даними протоколу пред`явлення, особи для впізнання за фотознімками від 22.09.2022 та долученими до нього фототаблицею №1 та довідкою до фототаблиці №1. Відповідно до вказаного протоколу у присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_7 вказав, що на фототаблиці №1 під №2 зображений громадянин ОСОБА_4 , з яким останній познайомився коли відвідував штаб батальйону «Кальміус» нині ГОТГ «Кальчуга 1 АК НМ т.зв. «ДНТ» з метою власного працевлаштування.
		Згідно протоколу обшуку від 30.01.2023 року, який проведено старшим слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_12 , у присутності двох понятих, у період з 06:05 год. до 06:45 год., за адресою АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено та вилучено зошит із рукописними записами та «увольнительная записка - пропуск на вход на территорию ВЧ НОМЕР_2 на ім`я рядового ОСОБА_4 ».
		Даними протоколу огляду від 30.01.2023, який здійснено старшим слідчим в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковником юстиції ОСОБА_12 , за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3-а, огляд предметів, вилучених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , так оглянуто аркуш паперу прямокутної форми зеленого кольору на якому наявні друковані написи «войсковая часть НОМЕР_2 УВОЛЬНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА - ПРОПУСК На вход (выход) на территорию в/ч НОМЕР_2 рядовой ОСОБА_4 РеАДн в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_4 уволен с 16:00 до 22:00 ежедневно Командир РеАДн п/п-к ОСОБА_14 действителен до 31.12.2017». У правому куті документу наявне фото із зображенням особи чоловічої статі у військовій формі та відтиск печатки синього кольору з написом «МИНИСТЕРСТВО ОБОРОНІ ДНР В/Ч 08802»; зошит у клітинку, титульний аркуш якого містить зображення квітів маку, на трьох аркушах якого наявні рукописні тексти, виконані кульковою ручкою синього і чорного кольорів, які починаються «ІНФОРМАЦІЯ_6», а закінчуються « НОМЕР_3   ОСОБА_13 », які постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_12 від 30.01.2023 року визнано речовими доказами. Окрім того, судом безпосередньо проведено дослідження вказаних речових доказів.
		З наданих прокурором матеріалів вбачаються й наступні обставини.
		За інформацією КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» та довідки КМНКЛ «Соціотерапія» № 472686 від 07.02.2023 ОСОБА_4 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, свідчення вказаних свідків відповідають іншим доказам, які безпосередньо досліджені судом та наведені у вироку, дослідженим в судовому засіданні доказам, які підтверджують винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку. 
		Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доведення у даному кримінальному провадженні.
		Так, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Коробов проти України» (Заява № 39358/03) наголошує на тому, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може виплавати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Суд, розглянувши справу відповідно до положень ст. 337 КПК України, оцінюючи надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та вимогами найвищих стандартів доказування, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних вище доказів, а їх сукупність є достатньою для висновку про доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, поза розумним сумнівом.
		Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, а саме в участі у терористичній організації.
		Доводи захисту, щодо невідповідності кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 258-3 КК України, а не за ст. 260 КК України не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Щодо цього слід вказати на таке, згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями КК, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до цього Кодексу. Так, участь особи у непередбачених законом збройних формуваннях може мати на меті вчинення злочинів, які не охоплюються умислом на здійснення терористичної діяльності у розумінні Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та не містять складу злочину, встановленого ч. 1 ст. 258-3 КК, а отже, враховуючи доведеність винуватості ОСОБА_4 в участі безпосередньо у діяльності терористичної організації, те, що стороною обвинувачення висунуто ОСОБА_4 виключно за ст. 258-3 КК України, із урахуванням положень ст. 377 КПК України, розгляд справи здійснено в межах висунутого обвинувачення. 
		При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_4 мав усвідомлювати на час укладення контракту, що «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичної організації «ДНР» діють на території України саме як терористичні організації, незаконно, що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Будь-яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 
		Будь яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Отже, суд, дослідивши всебічно, повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши у відповідності до вимог ст. 94 КПК кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом.
		Згідно з ст. 6 КК особи, які вчинили кримінальні правопорушення на території України, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України.
		За ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Поняття терористичної організації визначено Законом України «Про боротьбу з тероризмом», де зазначено, що це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також у силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		При цьому, згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» терористичний акт є злочинним діянням у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена ст. 258 КК України.
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (XXIX) «Визначення агресії», прийнятої 14.12.1974, агресивна війна - це протиправне діяння, що виражається у прямому чи опосередкованому застосуванні збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.
		При цьому суд бере до уваги, що ознаки діяльності «ДНР», як терористичної організації, підтверджуються зверненнями Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, які затверджено постановою Верховної Ради України від 27.01.2015; заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015; заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015, в яких «ДНР» визнано терористичною організацією.
		Оскільки таке визнання здійснюється судом у конкретному провадженні на підставі наявних матеріалів, існування окремого судового рішення, рішення органу законодавчої чи виконавчої влади про визнання діяльності терористичною для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 258-3 КК України не вимагається, оскільки ст. 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», що передбачає рішення суду про визнання організацією терористичною, не визначає обов`язкові ознаки терористичної організації, а лише передбачає один із правових наслідків визнання такої організації терористичною шляхом її ліквідації.
		На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_4 , як громадянин України, цілком усвідомлював, що «ДНР» є стійким об`єднанням групи осіб з розподілом функцій та встановленням правил їх поведінки, яке діє на території України незаконно, а її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України, військовослужбовців ЗСУ, задіяними у проведенні АТО та ООС.
		Такі ознаки у своїй сукупності є загальновідомими та дають об`єктивні підстави вважати «ДНР» терористичною організацією у межах правової кваліфікації дій ОСОБА_4 , які передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Таким чином, суд встановив, що обвинувачений умисно брав участь у злочинній діяльності цієї терористичної організації, незаконно проходячи там службу.
		Встановивши у порядку ст. 91 КПК України обставини, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, суд приходить до переконання про доведеність поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, а саме: участь у терористичній організації.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває.
		Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України та ст. 67 КК України пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлені.
		Суд, при призначенні ОСОБА_4 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України, про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.
		На підставі викладеного, призначаючи покарання ОСОБА_4 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд, враховує обставини вчиненного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, який мав місце в умовах складної суспільно-політичної обстановки в Донецькій області та мав суттєвий вплив на охорону державної і громадської безпеки у цих регіонах держави, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопрушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суспільна небезпека яких полягає у порушенні безпечних умов життєдіяльності, безпеки життя, здоров`я, власності широкого та невизначеного кола осіб та безпеки інших цінностей суспільства, особу винного, який не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого та приходить до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 258-3КК України з конфіскації майна, оскільки, з урахуванням вказаних обставин, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 неможливе без ізоляції його від суспільства.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили з огляду на актуальність ризику переховування обвинуваченого від виконання призначеного йому покарання.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК.
		Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 КПК України, суд
		УХВАЛИВ
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавленні волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні у період з 31.01.2023 по 08.01.2024 з розрахунку день за день.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_4  рахувати з 09 січня 2024 року.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Речові докази: аркуш паперу прямокутної форми зеленого кольору на якому наявні друковані написи «войсковая часть 08802 УВОЛЬНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА - ПРОПУСК На вход (выход) на территорию в/ч НОМЕР_2 рядовой ОСОБА_4 РеАДн в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_4 уволен с 16:00 до 22:00 ежедневно Командир РеАДн п/п-к ОСОБА_14 действителен до 31.12.2017». У правому куті документу наявне фото із зображенням особи чоловічої статі у військовій формі та відтиск печатки синього кольору з написом «МИНИСТЕРСТВО ОБОРОНІ ДНР В/Ч 08802»; зошит у клітинку, титульний аркуш якого містить зображення квітів маку, на трьох аркушах якого наявні рукописні тексти, виконані кульковою ручкою синього і чорного кольорів, які починаються «ІНФОРМАЦІЯ_6», а закінчуються « НОМЕР_3   ОСОБА_13 »- залишити в матеріалах кримінального провадження.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуюча суддя                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...