Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/21015/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.01.2024. Зареєстровано: 11.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 січня 2024 рокуСправа №160/21015/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
		- визнати протиправними дії Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виразилась у не вирішенні заяви про відстрочку від 02.11.2022;
		- зобов`язати Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.9 ст.17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як здобувачу фахової вищої освіти;
		- зобов`язати Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про звільнення від військової служби.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії відповідача полягають у опрацюванні його заяви про надання відстрочки від військової служби лише через 4 місяці після звернення з порушенням Закону України «Про звернення громадян». Крім того, наданою відповіддю відповідач вимагав надати додаткові документи на підтвердження навчання позивача у Пряшівському університеті щодо умов надання освіти (платна/безоплатна) та мови викладання, чим позбавив позивача права на освіту.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. 
		Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
		Роз`яснено позивачу про необхідність подати відповідь на відзив - у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. 163 КАС України.
		Роз`яснено відповідачу про необхідність подати заперечення, дотримуючись вимог ст. 164 КАС України - у п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 суд встановив, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 направлено відповідачу на його електронну адресу "pokrovtern_tckpdp@post.mil.gov.ua". Станом на час постановлення ухвали відзив від відповідача не надходив. Таким чином, з метою вчинення заходів щодо належного повідомлення відповідача, суд вирішив направити на поштову адресу відповідача ухвалу про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 задля надання можливості стороні провадження висловити свою позицію у цій справі.
		Даною ухвалою постановлено направити ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 25.09.2023 та примірник позовної заяви з додатками на поштову адресу відповідача.
		Повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та встановити строк для подання відзиву - 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
		Витребувано від Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належним чином засвідчені копії направленого запиту до Пряшівського університету щодо підтвердження факту навчання ОСОБА_1 у вказаному навчальному закладі за навчальною програмою "Благодійна і соціальна служба" із доказами його направлення (чек, поштова накладна тощо), а також отриманої на нього відповіді.
		Зобов`язано Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зареєструвати офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
		Відповідач ухвалу від 25.09.2023, позовну заяву з додатками, уточнену позовну заяву з додатками та ухвалу від 11.12.2023 отримав засобами поштового зв`язку 19.12.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
		Крім того, на виконання ухвали суду витребувані судом докази відповідачем також не надано.
		Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
		Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , призовною комісією м. Кривого Рога Жовтневого району Дніпропетровської області визнаний придатним для військової служби 01.11.2011 та призваний на строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
		У подальшому 01.11.2012 на підставі наказу МО України від 12.09.2012 № 615 позивача звільнено в запас.
		Згідно відмітки у розділі ІV військового квитка, позивача 05.11.2012 взято на облік Жовтнево-Тернівським ОРВК м. Кривий Ріг.
		Позивач 02.11.2022 звернувся до начальника Покровсько-Тернівського РТЦК та СП із заявою у якій просив надати відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також дозвіл на виїзд за кордон у зв`язку з навчанням за денною формою у Пряшівському університеті.
		До вказаної заяви додано: нотаріально засвідчену копію студентського квитка № МПС S НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію довідки на підтвердження навчання від 10.10.2022 № 8201; нотаріально засвідчену копію рішення про результати вступної компанії №2309 від 10.10.2022 та оригінал військового квитка серії НОМЕР_1 .
		Листом №1465 від 16.03.2023, відповідачем розглянуто заяву позивача та повідомлено, що у наданих документах не міститься інформація про умови надання вищої освіти, а саме умови надання освіти на платній/безоплатній основі, та не вказана мова викладання. У випадку отримання освітньої послуги на платній основі, необхідно надати підтвердження того, що освітні послуги сплачені в повному обсязі. Також, з огляду на те, що освітня послуга, яку плануєте отримувати надається іноземною державою, необхідно надати сертифікат про рівень володіння відповідної мови, на якій здійснюється освіта. Додатково повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 подано запит до Пряшівського університету у Пряшеві з метою підтвердження факту зарахування позивача та навчання за навчальною програмою "Благодійна і соціальна служба".
		Не погоджуючись з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).
		Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
		допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
		призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
		військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
		військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
		резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Згідно з ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
		Відстрочка від призову на строкову військову службу визначена положеннями ст.17 даного закону, а саме: відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
		Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:
		у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;
		у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;
		у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти;
		у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання;
		в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва.
		Відстрочка від призову на строкову військову службу також надається громадянам України, які проходять військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу при вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Така відстрочка надається на весь період проведення військової підготовки та на строк, що триває від завершення такої підготовки до присвоєння громадянину України первинного військового звання офіцерського складу, але не довше ніж до кінця поточного року після завершення підготовки.
		Відповідно до ч.9 ст.17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Також, Указом Президента України від24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація.
		Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Поряд з цим ст. 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
		Частина перша вказаної статті визначає випадки, за яких не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		Таким чином, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає випадки, за яких не підлягають призову не лише військовозобов`язані, а взагалі всі громадяни.
		Суд наголошує, що позивач у 2011 році проходив строкову військову службу та 01.11.2012 звільнений в запас, а отже, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є військовозобов`язаним.
		З урахуванням ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», студенти (безвідносно до категорії громадян України щодо військового обов`язку), що навчаються на денній або дуальній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні цієї підстави.
		Як встановлено судом, позивач з метою реалізації прав, передбачених ст. 55 Конституції України, зарахований на стаціонарне навчання у Пряшівському університеті у Пряшеві та звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації.
		Факт зарахування на навчання підтверджується наступними документами.
		Рішенням про результати вступної процедури № 2309 від 10.10.2022 (м. Пряшів) визначено, що відповідно до положень п. 6 § 58 Закону № 131/2002 Збірнику законів СР «Про вищі навчальні заклади та про внесення змін і доповнень до деяких законів» з внесеними змінами і доповненнями, прийнято рішення про зарахування ОСОБА_2 у 2022/2023 академічному році на програму бакалавріату на денну форму за навчальною програмою «Благодійна і соціальна служба». Рішення містить підпис декана та гербову печатку Пряшівського університету у Пряшеві.
		Відповідно до довідки № 8201 від 10.10.2022, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство  Україна, у 2022/2023 академічному році є студентом 1 курсу денної форми навчання освіти 1 ступеню Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві з 01.09.2022 до 31.08.2023. Запланована тривалість навчання за даною спеціальністю: 3 роки. Дата зарахування на перший курс навчання: 01.09.2022. Запланована дата закінчення навчання: 2025 рік. Довідка видана в якості документа для офіційних цілей.
		Міжнародним посвідченням студента № S НОМЕР_3 підтверджується статус ОСОБА_4 як студента Православного богословського факультету Пряшівського університету у Пряшеві. Посвідчення дійсне з 01.09.2022 по 09.2023.
		Дані документи подано відповідачу із нотаріально засвідченими перекладами, що не заперечується відповідачем у листі від 16.03.2023.
		Також надано оригінал військового квитка. Копії вказаних документів досліджено судом при розгляді справи по суті.
		Відповідно до наданих позивачем документів, він з 01.09.2022 повинен був стати здобувачем вищої освіти.
		Студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра (ст. 61 Закону України «Про вищу освіту».
		Суд наголошує, що чинним законодавством не визначено чіткий та вичерпний перелік документів, які є підтвердженням здобування освіти, в розумінні ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Разом з тим, за змістом листа від 16.03.2023 відповідачем надано проміжну відповідь щодо необхідності надання документів щодо умов надання освіти (платна/безоплатна основа), доказів оплати навчання та сертифікату володіння відповідною мовою, на якій здійснюється навчання. Також зазначено, що РТЦК та СП до Пряшівського університету направлено запит з метою підтвердження зарахування та навчання позивача.
		Відповідачем, як вже встановлено вище, відзиву на позовну заяву, а також витребуваних судом документів, зокрема, запиту до Пряшівського університету із доказами його направлення. а також отриманої на нього відповіді, не надано.
		З урахуванням викладеного, суд, дослідивши надані позивачем відповідачу та до суду документи про зарахування на навчання, зауважує, що вони є достатніми доказами на підтвердження факту, що станом, на час виникнення спірних правовідносин позивач, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягав призову на військову службу під час мобілізації так, як є студентом денної форми здобуття вищої освіти, а отже має право на відстрочку від призову.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі -Положення №154), відповідно до п. 1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Відповідно до п. 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:
		ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
		оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;
		розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
		При цьому, суд зазначає, що законодавство, яке регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, не містять спеціальних положень щодо порядку та строку розгляду заяв про надання відстрочки від призову, у зв`язку з чим підлягають застосуванню загальні норми, зокрема положення Закону України «Про звернення громадян».
		Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
		Позивачем у позові зазначено, що відповідачем заяву від 02.11.2022 розглянуто через 4 місяці.
		Судом встановлено, що заява позивача про відстрочку отримана відповідачем 02.11.2022, про що міститься відповідний підпис уповноваженої особи на даній заяві (отримано ОСОБА_5 02.11.2022).
		Відповідь надано листом від 16.03.2023 (виконавець Лубінець К.), тобто більше ніж через 4 місяці від дня надходження заяви.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем заяву позивача розглянуто з порушенням встановленого Законом України «Про звернення громадян» місячного строку.
		Разом з цим, суд наголошує, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виразилась у невирішенні заяви про відстрочку від 02.11.2022, не підлягають задоволенню, оскільки на вказану заяву, хоч і з порушенням встановленого законом строку, листом від 16.03.2023 надано відповідь, а тому заява є такою, що розглянута відповідачем.
		Крім того, з урахуванням встановлених обставин щодо наявності у позивача на момент виникнення спірних правовідносин права на відстрочку від призову під час мобілізації, а також того що відповідачем протиправно порушено таке право позивача при розгляді заяви від 02.11.2022, яке виразилось у протиправній бездіяльності щодо ненадання такої відстрочки, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та для ефективного захисту прав позивача розглянути таку бездіяльність як окрему вимогу шляхом визнання її протиправною.
		Щодо вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 9 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Так, частина дев`ята статті 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти громадянам України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
		Суд зазначає, що питання призову на строкову військову службу та на військову службу під час мобілізації регулюються окремими нормами законодавства.
		Щодо відстрочки від призову на строкову військову службу, то це питання регулює стаття 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Разом з тим, абзац 2 частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що: призовник і військовозобов`язаний - це різні категорії громадян у сфері військового обліку; строкова військова служба і військова служба за призовом під час мобілізації - це різні види військової служби. До строкової служби можуть бути призвані призовники, до військової служби за призовом під час мобілізації - військовозобов`язані; призовники можуть отримати відстрочку від строкової служби, військовозобов`язані - від служби за призовом під час мобілізації.
		Водночас суд наголошує на тому, що станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію.
		Згідно із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 20, 22 цього Закону).
		Крім того, у подальшому Законом України від 18 жовтня 2022 року №2678-IX «Про внесення зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо особливостей призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану» Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» було доповнено статтею 18-1 такого змісту: «Стаття 18-1. Особливості призову на строкову військову службу та діяльності призовних комісій під час дії воєнного стану».
		Отже, мобілізація по своїй суті є логічним продовженням обов`язкового призову на строкову військову службу, яка під час дії воєнного стану не проводиться.
		При цьому правове регулювання військового обов`язку, як вже зазначалося вище, здійснюється відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №260/4613/22, які враховуються судом, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
		З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач у даній справі є військовозобов`язаним, який згідно військового квитка звільнений в запас, суд дійшов висновку, що дія ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на нього не розповсюджується та застосовним до даних правовідносин є ст. 23 до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Щодо зобов`язання відповідача надати відстрочку від призову суд зауважує, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч.2 ст.19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
		Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
		Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
		Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
		Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.
		Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
		В той же час, в даних правовідносинах, відповідачу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним, а отже, свобода розсуду державного органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у наданні відстрочки, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про надання такої відстрочки.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».
		В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання надати відстрочку є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Щодо вимоги про зобов`язання відповідача видати довідку про звільнення від військової служби суд зазначає, що встановлена вище наявність у позивача права на таку відстрочку не звільняє останнього від виконання військового обов`язку в частині таких складових як-от приписка до призовних дільниць; виконання військового обов`язку в запасі; дотримання правил військового обліку, як і від вірогідності бути залученим до виконання робіт, які мають оборонний характер в особливий період під час правового режиму воєнного стану.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.11.2023 у справі № 260/4613/22, від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22.
		Позивачем у позові зазначено, що він є членом та старшим священослужбовцем  пастором в церкві Істина з 17.10.2021 та віровчення вказаної Релігійної громади закликає не використовувати зброю проти інших людей та не бути співучасником вбивства людей, що унеможливлює виконання ним військового обов`язку. Відповідно до постанови КМУ від10.11.1999 № 2066 (зі змінами від 26.01.2022) за своїм віровченням ОСОБА_6 , до якої належить позивач, знаходиться у «Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю», а тому позивач вважає, що він має право бути звільнений від військової служби.
		Оцінюючи дані доводи позивача, суд зазначає таке.
		Організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" №1975-XII від 12.12.1991 (далі - Закон №1975-XII).
		Статтею 1 Закону №1975-XII визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (стаття 2 Закону №1975-XII).
		Надаючи правовий аналіз вказаним нормативним актам вбачається, що звільнення віруючих громадянам, які перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних, від військової служби законом не передбачено, оскільки згідно вказаних норм за наявності підстав, визначених ст. 35 Конституції України, таким особам військовий обов`язок може бути замінено на альтернативну (невійськову) службу.
		Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
		Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
		Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.
		Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Положення статті 35 Основного Закону України кореспондуються з положеннями статті 9 «Свобода думки, совісті і релігії» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
		Так, відповідно до п. 1 ст. 9 Конвенції кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу сповідувати свою релігію або переконання; передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає обмеженням, лише встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		У своєму рішенні по справі «Коккінакіс проти Греції» ЄСПЛ зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин «демократичного суспільства» у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про «свободу сповідувати релігію чи переконання» (пункт 33).
		Перелік таких обмежень, за вказівкою ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України», є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.
		Таким чином, оскільки в розумінні статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач є особою, яка не підлягає мобілізації на весь період навчання, що встановлено судом вище, дана обставини як і обставина щодо неможливості виконання позивачем військової служби з урахуванням релігійних поглядів не дорівнює звільненню його від обов`язку проходження військової служби.
		Тому у задоволенні позовних вимог в частині звільнення від військової служби слід відмовити.
		Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
		Розподіл судових витрат у даній справі слід здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов  задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Зобов`язати Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09799536) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу фахової вищої освіти.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 09799536) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складено 10.01.2024 року.
		 
		Суддя Н.Є. Калугіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...