Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 158/3604/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2024. Зареєстровано: 12.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/0158/30/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023032010000115

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 158/3604/23
		Провадження № 1-кп/0158/30/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 січня 2024 року                                                                                              м. Ківерці
		 
		Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 42023032010000115 від 05.10.2023 року про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Копилля, Маневицького району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
		 
		                                                         В С Т А Н О В И В
		 
		ОСОБА_4 , перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, будучи 14.09.2023 визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, отримав 27.09.2023 під особистий підпис персональну повістку про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та явку на 29.09.2023 до пункту збору, розташованого у АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
		Проте, ОСОБА_4 , всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином повідомленим про необхідність прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ухилився від призову за мобілізацією, на особливий період та без поважних причин, не прибув 29.09.2023 до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 для відправлення у складі команди до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби..
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Не   заперечив,  що  пройшов ВЛК  за  наслідками якої  був  визнаний  придатним до проходження  військової  служби; отримав  повістку, однак до пункту  збору  на визначену  дату  не  прибув,  оскільки    не  міг  залишити  хвору матір, догляд за якою він здійснює. Не вважав за  необхідне  повідомити    РТЦК   про неможливість неприбуття.   На уточнюючі запитання  суду, повідомив, що 29.09.2023  року (зобов`язання явки   до  пункту  збору) до моменту  розгляду  справи в суді,  самостійно до РТЦК не з`являвся.  Вказав,  що  можливо  зможе  виконати  свій  конституційний обов`язок,  що стосується  захисту   Вітчизни,  навесні.  
		Враховуючи те, що ОСОБА_4 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
		Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не лише  дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку після  вчинення  злочину.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. 
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, проте, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.
		Суд враховує особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога.
		До обставин, що пом`якшують покарання, у відповідності до ст. 66 КК  України, суд відносить активне сприяння у розкритті злочину. 
		Водночас, суд не вбачає підстав  для  врахування пом`якшуючої обставини - щире каяття обвинуваченого.
		Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття -це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений визнав факт вчинення злочину, але при цьому відсутнє ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
		Суд звертає увагу, що обвинувачений хоча й висловив намір щодо повторного отримання  повістки,  однак з 19.12.2023  року (судове  засідання) до судового  засідання,  яке відбулось  10.01.2024  року  такий  намір  не  втілив  у реальність, мотивуючи браком часу для  з`явлення  в  РТЦК.
		Такі твердження обвинуваченого суд розцінює як створення фактичної версії захисту та свідоме уникнення обов`язку, передбаченого ст. 336 КК України.
		Суд вважає, що обвинувачений не проявив будь-яких ознак наявності у нього осуду своєї поведінки чи якогось бажання виправити ситуацію, що склалася. 
		З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність щирого  каяття обвинуваченим.
		Обставин, що обтяжують покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Суд  не  бере   до уваги твердження    обвинуваченого про  неможливість виконання ним конституційного обов`язку,  передбаченого  ст.65  Конституції України з підстав перебування на  його утриманні   хворої  матері,  оскільки  такі  дані  не  підтверджені жодним  доказом.   
		Заслухавши думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому реальну міру покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченого, який як в судових дебатах так і в останньому слові просив суд суворо його не карати; враховуючи особу обвинуваченого, який будучи придатним до військової служби, в період воєнного стану, при оголошенні загальної мобілізації, вчинив умисний нетяжкий злочин, однак, який свідчить про підвищену суспільну небезпечність, оскільки відмова від захисту Батьківщини є недотриманням конституційного обов`язку, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій та значно впливає на захист суверенітету держави від збройної агресії рф. А тому вважає за справедливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті 336 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме положенням ч. 2 ст.65 КК України. 
		На думку суду, підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відсутні, адже це не буде достатнім для його виправлення та не відповідатиме суспільному інтересу в державі, яка протистоїть злочинній військовій агресії російської федерації  та  не  сприятиме досягненню цілей покарання, передбачених ст. 50 КК України, а саме: запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, усуне хибне припущення про те, що можна ухилитися від захисту Вітчизни.
		Покарання у виді позбавлення волі із звільнення від його реального відбування, на переконання суду, не змінить ставлення ОСОБА_4 до конституційного обов`язку захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність.
		Речові докази - повістку про відправлення ОСОБА_4 до в/ч НОМЕР_1 ; довідку позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №181/3303 від 14.09.2023 щодо ОСОБА_4 , картку професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_4 , поіменний список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у команду № НОМЕР_1 від 29.09.2023 за №5483, витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов`язаних №264 від 29.09.2023- повернути в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Судові витрати у справі відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
		Керуючись ст. 615, ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
		 
		 
		 
		 
		                                                          У Х В А Л И В
		 
		Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. 
		Речові докази - повістку про відправлення ОСОБА_4 до в/ч НОМЕР_1 ; довідку позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії №181/3303 від 14.09.2023 щодо ОСОБА_4 , картку професійно-психологічного відбору кандидата ОСОБА_4 , поіменний список військовозобов`язаних, які призвані і відправлені ІНФОРМАЦІЯ_2 у команду № НОМЕР_1 від 29.09.2023 за №5483, витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов`язаних №264 від 29.09.2023- повернути в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		Суддя Ківерцівського районного суду                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...