Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 567/3/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 12.01.2024.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 61-5252ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА                             
		 
		08 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 567/3/22
		провадження № 61-5252св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І., 
		суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,                     
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,
		третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області                                         від 31 травня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року в складі судді Назарук В. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки,
		 
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро» (далі - ТОВ «Захід Агро»), про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090, площею 1,10 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області (далі - земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2005 року серії ЯА № 044357.
		 
		Зазначала, що 03 квітня 2021 року з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на належну їй земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», та підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі від 04 квітня 2014 року, укладений між нею, як орендодавцем, та третьою особою - ТОВ «Захід Агро», як орендарем, а також зазначено додаткову угоду від 17 жовтня 2017 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі), згідно з якими орендодавцем залишилася вона, а орендаря було замінено з ТОВ «Захід Агро» на нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
		 
		Вказувала, що договір оренди землі та додаткову угоду до нього вона особисто не підписувала, інших осіб на їх підписання не уповноважувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджували умови договору та додаткової угоди і їх примірники вона не отримувала, а тому вважає їх неукладеними.
		 
		Зазначала, що факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірних правочинів за ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може бути підтвердженням її волевиявлення на їх укладення.
		 
		Позивач посилалася на існування спору між нею та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо користування належною їй земельною ділянкою, оскільки на підставі неукладеного договору оренди землі спочатку ТОВ «Захід Агро» зареєструвало за собою право оренди, а в подальшому на підставі неукладеної додаткової угоди, підписаної між ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», право оренди перейшло до останнього.
		 
		На даний час ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном.
		 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: 
		- зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути їй спірну земельну ділянку;
		- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року, індексний номер рішення 40053528, щодо державної реєстрації права оренди                                              ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право - 6666176, щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Острозький районний суд Рівненської області заочним рішенням від 31 травня                                          2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
		 
		Зобов`язав ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку.
		 
		Скасував рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний центр» Городищенської сільської ради Октович О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року, індексний номер рішення 40053528, щодо державної реєстрації права оренди                                 ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право - 6666176, щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
		 
		Стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 1 816,00 грн судового збору.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 договір оренди землі та додаткову угоду до нього не укладала та не підписувала, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови договору та додаткової угоди до нього з нею, як з власницею земельної ділянки, не узгоджували. Відповідач та третя особа не спростували доводи позивача та не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження договірних правовідносин з ОСОБА_1 , предметом яких є належна їй на праві власності земельна ділянка.
		 
		Оскільки вищевказані правочини є неукладеними, а ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довело правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі продовжує нею користуватися, чим порушує права позивача, то існують правові підстави для зобов`язання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути належну на праві власності позивачу земельну ділянку. З метою захисту права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд дійшов висновку про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія».
		 
		Острозький районний суд Рівненської області додатковим рішенням                             від 01 серпня 2022 року стягнув з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі                    2 000,00 грн.
		 
		Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, а понесенні нею судові витрати на професійну правничу допомогу підтвердженні належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів у розмірі 2 000,00 грн, виходячи із критеріїв реальності наданих адвокатом послуг, співмірності та справедливості.
		 
		Острозький районний суд Рівненської області ухвалою від 03 серпня 2022 року заяву ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 31 травня 2022 року залишив без задоволення.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рівненський апеляційний суд постановою від 09 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишив без задоволення.
		 
		Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 31 травня                      2022 року та додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року залишив без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвалою Острозького районного суду Рівненської області суду від 10 лютого 2022 року зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро» надати суду оригінали договору оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткової угоди від 17 жовтня 2017 року щодо спірної земельної ділянки. Зобов`язано витребувані докази надати в строк до 01 лютого 2022 року. Однак відповідач не виконав ухвалу суду та не надав витребувані судом докази, які необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи, а також - не повідомив суд про існування у нього перешкод для своєчасного подання доказів та не звертався до суду з клопотанням про встановлення додаткового строку для їх подання. Таким чином відповідач не спростував доводів позивача про неукладення та непідписання нею договору оренди землі від 04 квітня                       2014 року та додаткової угоди від 17 жовтня 2017 року до нього. За таких обставин, оскільки відповідач не довів у встановленому законом порядку законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою, якою ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися, чим порушуються права на користування та розпорядження належним позивачу майном, то апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
		 
		Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, а також зазначив, що оскільки рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, вказане рішення районного суду залишено апеляційним судом без змін, а судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, тому відсутні підстави для скасування додаткового рішення місцевого суду.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
		10 квітня 2023 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на  неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 31 травня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року і постанову Рівненського апеляційного суду від 09 березня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неукладення позивачем додаткової угоди до договору оренди землі, оскільки факт непідписання позивачем додаткової угоди мав би бути підтверджений належним засобом доказування, зокрема, висновком експерта. Проте позивач не заявляв клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, чи про намір подати таке клопотання у подальшому. Фактично суди попередніх інстанцій встановили факт непідписання позивачем оспорюваних договорів лише на підставі тверджень позивача про їх неукладення та ненадання відповідачами доказів на спростування таких тверджень позивача. Суди не врахували висновки Верховного Суду про те, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Матеріали справи містять докази, що між позивачем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» існують орендні правовідносини, на що суди не звернули уваги. Оскільки рішення районного суду є незаконним та необґрунтованим, то додаткове рішення районного суду, як його невід`ємна частина також підлягає скасуванню. 
		 
		Заявник в касаційній скарзі посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 19 грудня 2022 року в справі № 670/1088/18, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій - законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Острозького районного суду Рівненської області.
		 
		Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2023 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки                         з кадастровим номером 5624281200:07:001:0090, площею 1,10 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2005 року серії ЯА № 044357 (т. 1 а. с. 8).
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 липня 2021 року № 264723185 встановлено, що державним реєстратором Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Прокопець Я. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 серпня 2014 року, індексний номер 15122518, право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано за ТОВ «Захід Агро». Підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки зазначено договір оренди землі від 04 квітня 2014 року.                      У подальшому державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр «Городищенської сільської ради»» Рівненської області Октович О. П. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 березня 2018 року, індексний номер 40053528, зареєстровано зміни до речового права - згідно з якими було зареєстровано перехід права оренди спірної земельної ділянки від ТОВ «Захід Агро» до ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем вказано ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки зазначено додаткову угоду                                   від 17 жовтня 2017 року до договору оренди землі (т. 1 а. с. 12, 13).
		Позиція та висновки Верховного Суду
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить із їх системного аналізу. 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
		Мотиви передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є повернення належної їй на праві власності земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо неї, з посиланням на те, що договір оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткової угоди до нього від 17 жовтня 2017 року, на підставі яких за відповідачем зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки, з відповідачем вона не підписувала, а, отже, цей договір є неукладеним.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що договір оренди землі позивач не укладала і не підписувала, а тому заявлені нею вимоги є обґрунтованими. 
		При цьому, суди попередніх інстанцій встановили факт непідписання позивачем оспорюваного правочину лише на підставі її тверджень про його неукладення та ненадання відповідачем доказів на їх спростування. 
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У частині першій статті 627 ЦК Україну зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
		Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. 
		У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).
		Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
		Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
		Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).
		Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		Згідно з положеннями статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 601/2139/21,                           від 24 травня 2023 року в справі № 567/792/22, від 19 червня 2023 року в справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року в справі № 567/874/22).
		Однак, суди не врахували висновки Верховного Суду про те, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
		У справі, яка переглядається, за клопотанням сторони позивача, ухвалою Острозького районного суду Рівненської області суду від 10 січня 2022 року було зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ТОВ «Захід Агро» надати суду оригінали договору оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткової угоди від 17 жовтня 2017 року щодо спірної земельної ділянки. Зобов`язано витребувані докази надати в строк до 01 лютого 2022 року. Також витребувано від Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - спірну земельну ділянку, у тому числі, які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Відповідач не виконав вимоги ухвали. 
		Однак, на виконання зазначеної ухвали суду виконавчим комітетом Острозької міської ради Рівненської області надіслано суду скан-копію реєстраційної справи щодо реєстрації іншого речового права на спірну земельну ділянку (т. 1 а. с. 34-52).
		Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а в окремих випадках - електронній формі разом з оригіналом документів, необхідних для реєстраційних дій, що вказує на те, що для державної реєстрації права оренди державному реєстратору було подано оригінал договору оренди, який перевірений державним реєстратором.
		Тобто, матеріали справи містять докази того, що між позивачем та                                      ТОВ «Західна агровиробнича компанія» існують орендні правовідносини, на що суди  не звернули уваги.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не просила призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу для дослідження договору оренди землі від 04 квітня 2014 року та додаткову угоду до нього від 17 жовтня 2017 року про заміну сторони і внесення змін до договору оренди землі, зокрема, наявності/відсутності її підпису на зазначених правочинах. 
		Обставини справи встановлені судом першої інстанції неповно. Зокрема, судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставини, на які посилалася у позові ОСОБА_1 (підписання/непідписання договору оренди землі та додаткової угоди до нього).
		Суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, не усунув вказані недоліки, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення про задоволення позову без змін.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилалось на наявність у нього оригіналу укладеного з позивачем договору оренди землі, а його копію надало суду, яка долучена до матеріалів справи.
		У постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі                                             № 369/7772/15-ц, від  12 жовтня 2022 року в справі № 638/16545/20 зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої                 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції».
		По суті, висновки судів ґрунтуються на припущеннях ОСОБА_1 , а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  
		Установлення факту непідписання договору як правило можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.
		У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.
		Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Отже, призначення експертизи можливе з власної ініціативи суду, що відрізняє новий ЦПК України від ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року.
		Таким чином, лише у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
		Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21 (провадження № 61-9158св22); від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23), від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 (провадження № 61-2665св23). 
		Проте суди, по суті, визнали наведений у статті 190 ЦПК України факт взагалі без призначення судової почеркознавчої експертизи.
		Посилання апеляційного суду на положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду, є помилковим.
		Зазначена норма права не є імперативною (наявний вислів «може»), а передбачає кілька умов її застосування, а саме про оцінку цього доказу для справи. При цьому, можливе / неможливе проведення експертизи по сканованому з оригіналу договору оренди експерт відповідь не надавав, так як відповідна експертиза не лише не була проведена, а й не була призначена, при цьому суд не є експертом і не володіє спеціальними пізнаннями у цій сфері.     
		Крім того, погодившись із висновком суду першої інстанції про неукладеність договору оренди через заперечення позивача щодо справжності її підпису у ньому, апеляційний суд, у свою чергу, на порушення норм процесуального права не надав оцінки доводам відповідача про фактичне виконання договору оренди, зокрема щодо отримання позивачем орендної плати за користування її земельною ділянкою, а також долученим до апеляційної скарги розрахунковим відомостям про отримання позивачем орендної плати, а лише  послався на те, що позивача договору оренди не підписували і, за її словами, вона орендну плату не отримувала, не уточнивши, які кошти їй надсилалися товариством і за які її дії та чому вона їх отримувала.
		У постанові від 26 жовтня 2022 року (справа № 227/3760/19-ц, провадження                   № 14-79цс21) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
		У справі наявні докази, які надані відповідачем, щодо отримання позивачем орендної плати за використання належної їй земельної ділянки, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про доведеність неукладення договору оренди внаслідок того, що він не підписаний орендодавцем, не врахував, що якщо договір оренди виконувався сторонами, його кваліфікація як неукладеного виключається. При цьому будь-які висновки щодо неприйняття таких доказів, які залучені до матеріалів справи, постанова апеляційного суду не містить.
		Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Суди на порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не з`ясували належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, встановили факт непідписання договору оренди позивачем без ухилення від подання експертам необхідних матеріалів відповідачем, що не узгоджується з положеннями статті 109 ЦПК України.
		У зв`язку з чим колегія суддів вважає, що суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
		Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 травня                       2023 року в справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21), від 18 січня 2023 року в справі № 601/2139/21 (провадження № 61-9158св22), від 19 червня 2023 року в справі № 601/1965/21 (провадження № 61-9301св22), а також у постановах від 27 вересня 2023 року в справі № 567/1042/22 (провадження                   № 61-9773св23), від 21 червня 2023 року в справі № 567/874/22 (провадження № 61-2665св23) в аналогічних правовідносинах.
		Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з наведеним висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах.
		Разом із тим у практиці суду касаційної інстанції існує протилежний висновок.
		Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі                               № 567/1471/21 (провадження № 61-6249св23), від 25 жовтня 2023 року в справі                                № 567/1007/22 (провадження № 61-13022св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/635/22 (провадження № 61-6257св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/1469/21 (провадження № 61-7220св23), а також у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 567/6/22 (провадження                     № 61-2683св23),  колегії суддів дійшли висновку, що оскільки на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригіналів оспорюваних правочинів, не зазначило поважних причин неможливості їх надання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення. У цьому аспекті колегія суддів врахувала судову практику Верховного Суду пов`язану із застосуванням положень частини десятої статті 84 ЦПК України (постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18,  від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18, від 24 червня 2020 року у справі                                      № 130/1509/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18, від 20 жовтня 2021 року у справі № 581/39/20) та зауважила, що ненадання оригіналів оспорюваних правочинів унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи та з`ясування судом обставин підписання позивачем договору оренди землі та додаткової угоди від 05 січня 2018 року щодо земельної ділянки.
		У зв`язку з чим колегії суддів Верховного Суду погодилися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
		Наведені приклади свідчать про застосування колегіями суддів суду касаційної інстанції принципово різного підходу у вирішенні аналогічних позовних вимог.
		Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі                               № 567/1471/21 (провадження № 61-6249св23), від 25 жовтня 2023 року в справі                                № 567/1007/22 (провадження № 61-13022св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/635/22 (провадження № 61-6257св23), від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/1469/21 (провадження № 61-7220св23), від 18 жовтня 2023 року в справі № 567/6/22 (провадження № 61-2683св23).
		Наявність різної правозастосовної практики щодо вирішення подібних спорів при однакових фактичних і правових обставинах та при подібних правовідносинах на рівні Верховного Суду зумовлюватиме ухвалення судами першої та другої інстанцій протилежних за змістом судових рішень, що свідчить про виключну правову проблему.
		Верховний Суд зазначає, що однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
		Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права оренди земельної ділянки.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    А. І. Грушицький
		 
		Судді:                                                                                     С. О. Карпенко
		 
		І. В. Литвиненко
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. В. Пророк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...