Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 453/1402/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2024. Зареєстровано: 12.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2024.
Дата набрання законної сили: 11.01.2024
Номер судового провадження: 11-кп/811/484/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021140000000696

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 453/1402/21                                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/484/23                 Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 січня 2024 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
		 головуючого - судді ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання - ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12021140000000696 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 27.03.2023, відносно  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, до затримання працюючого оператором ТзОВ «Пріма-Оіл», не одруженого, раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_8 , 
		захисника - адвоката ОСОБА_10 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_9 , 
		 
		встановила:
		 
		Прокурор і потерпілі подали апеляційні скарги на вирок Сколівського районного суду Львівської області від 27.03.2023, яким  ОСОБА_9   визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 , до вступу вироку в законну силу, залишено попередній - тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахується з часу фактичного затримання, тобто з 14 вересня 2021 року. Зараховано у строк відбування покарання тимчасове затримання, в порядку ст. 208 КПК України, з 20 липня 2021 року 19 години 25 хвилин по 23 липня 2021 року 19 годину 25 хвилин.
		Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертиз суму 16 818 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 28 копійок.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львові від 23 липня 2021 року, на автомобіль «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 - скасовано.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львові від 23 липня 2021 року, на автомобіль «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 - скасовано.
		Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України. 
		Даний вирок оскаржили потерпілі  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які просять вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання та призначити обвинуваченому покарання, яке буде співмірним його діянням та особі обвинуваченого. 
		Апелянти не оспорюючи фактичні обставини справи, висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважають що у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, а відтак міра покарання є несправедливою через м`якість. 
		Апелянти покликаються, що на протязі досудового слідства та судового засідання, обвинувачений ОСОБА_9 вину свою не визнавав, визнав її тільки під час дебатів, їх сім`ям ОСОБА_11 , ОСОБА_9 моральні та матеріальні збитки не відшкодував взагалі. Тому вважають, що ОСОБА_9  не розкаявся. Призначаючи покарання, суд першої інстанції неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину і те що злочин скоєний в стані алкогольного сп`яніння, кількість загиблих та наслідки для родичів загиблих. Призначене обвинуваченому покарання, за ч.4 ст.286-1 КК України, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, за своїм розміром є явно несправедливою через м`якість так як обвинуваченому призначено мінімальний термін покарання. Потерпілі приймати участь у судовому засіданні, не бажають.
		Даний вирок оскаржив прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який просить вирок Сколівського районного суду Львівської області від 27.03.2023 в частині призначення ОСОБА_9 покарання скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м`якість.
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним та засудити за ч. 4 ст. 286-1 КК України на 12 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років.
		У решті вирок залишити без змін.
		Апелянт, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених, вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_9 основного покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Рішення прийнято з порушенням вимог ст. 370 КПК України та ст. 50, 65 КК України. Відтак покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання мають значення та повинні враховуватись обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, призначаючи обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років не врахував та не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, ступеню їх тяжкості та наслідкам, а також обставинам, що обтяжують покарання. Зокрема судом не враховано, що в даному випадку йдеться про смерть малолітньої дитини, її обох батьків, а ще одна дитина залишилася сиротою на виховуванні дідуся. ОСОБА_9 керуючи автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, допустив грубе порушення Правил дорожнього руху України, виконував обгін на ділянці, де є горизонтальна дорожня розмітка, яку перетинати заборонено, не вибрав безпечної швидкості, чим допустив зустрічне зіткнення із автомобілем в якому їхала молода сім`я із двома дітьми.
		Суд першої інстанції, врахувавши каяття як обставину, що пом`якшує покарання, не мотивував належним чином, у яких саме діях виражалось відповідне ставлення ОСОБА_9 до скоєного і в чому полягає його щирість.
		Щире каяття повинно ґрунтуватись на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, бажанні виправити ситуацію, що склалася.
		Разом з тим, жодного жалю з приводу вчиненого обвинуваченим не висловлено. Зокрема, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_9 вину у вчиненні злочину визнав частково, однак у своїх показання плутався і чітко не міг зазначити обставин за яких відбулося ДТП, чому здійснював обгін та перетнув суцільну дорожню розмітку, а також чому, будучи на зустрічній смузі руху, не вжив заходів до повернення на свою смугу руху з моменту об`їзду собак, які за показами обвинуваченого вибігли йому на дорогу. Вибачення у потерпілих не просив, лише шкодує, що так сталося, разом з тим шкоду двом потерпілим не відшкодував.
		Апелянт наполягає, що суд першої інстанції, визначаючи строк основного покарання, не врахував зазначених тяжких наслідків, що настали, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху. Тобто не враховано у повній мірі обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх тяжкість, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, їх наслідки, необгрунтовано врахувавши щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання, що призвело до призначення несправедливого за розміром основного покарання через його м`якість, зокрема за ч. 4 ст. 286-1 КК України ОСОБА_9 призначено основне покарання у виді 7 років позбавлення волі, що є найменшим можливим строком основного покаранням даного виду за санкцією вказаної статті.
		У зв`язку з вищенаведеним, ОСОБА_9 заслуговує на призначення більш суворого покарання, ніж йому призначено, у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Судом першої інстанції встановлено, що  ОСОБА_9 , 20 липня 2021 року, приблизно о 13 годині 30 хвилини, керуючи автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись ним через с. Дубина, Стрийського району Львівської області, на 649 км + 500 м автодорогою М-06 сполучення «Київ-Чоп», у напрямку до м. Львова, грубо порушив вимоги Р. 1 п.п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «обгін»); Р.2 п. 2.3 б) та д), 2.9 а); Р. 12 п.п. 12.1 та та 12.4; Р. 14 п.14.2 в) та вимоги дорожньої розмітки 1.1 додатку 2 «Дорожня розмітка» Правил дорожнього руху(далі ПДР), затверджених Постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до Постанови КМ України №136 від 06 березня 2013 року, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та рухаючись ним в населеному пункті з перевищенням допустимої швидкості, перед початком обгону, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, став виконувати обгін на ділянці дороги де є горизонтальна дорожня розмітка 1.1 додатку 2 «Дорожня розмітка» ПДР, яку перетинати заборонено, при виборі безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку (погодні умови) і стан транспортного засобу, чим позбавив себе змоги постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, що в цілому призвело до зіткнення керованого ним автомобіля із зустрічним автомобілем «MAZDA 6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку до м. Чоп, під керуванням водія ОСОБА_7 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 та пасажири керованого ним автомобіля ОСОБА_12 та малолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинули.
		Адвокат ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , подав заперечення на апеляційні скарги в якому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін мотивуючи тим, що судом першої інстанції в повній мірі були враховані всі обставини справи, наслідки та дані про особу обвинуваченого. 
		Заслухавши доповідача, міркування прокурора ОСОБА_8 про задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих, думка потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх представника - адвоката ОСОБА_14 , висловлені в заяві про розгляд справи без їх участі та задоволення їх апеляційних вимог в повному обсязі, думку захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_9 , про заперечення апеляційних скарг прокурора та потерпілих, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку .
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.
		Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість  ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 286-1 КК України, вчиненого за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам, які ніким не оскаржуються. 
		Дії ОСОБА_9 за ч.4 ст. 286-1 КК України, кваліфіковано правильно, оскільки водій будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті трьох осіб, в тому числі і неповнолітньої дитини. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Проте, суд першої інстанції, у порушення вимог цієї норми закону, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 злочину, дані про його особу, зокрема вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. 
		Покликання прокурора та потерпілих на те, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_9 покарання хоча і в межах санкції статті однак таке покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та його ставлення до скоєного, а також наслідкам, які настави через вчинення кримінального правопорушення, знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
		Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд, що знайшло своє відображення у положеннях статей 7, 10, 22 КПК, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК, свобода сторін кримінального провадження у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. При цьому, суд зобов`язаний, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків.
		Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Частиною 4 ст.  286-1 КК України  передбачено покарання особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть кількох осіб у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 7 до 10 років. 
		Суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_9 мінімальну міру покарання передбачену ч.4 ст. 286-1 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху, врахував, що останній будучи особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть трьох осіб, зокрема сім`ї - батька, матері, малолітнього хлопчика.
		Обтяжуючою вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, суд першої інстанції зазначив вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		Пом`якшуючими вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вбачав часткове відшкодування потерпілим заподіяної шкоди, визнання вини в частині скоєння ДТП та каяття у такому.
		При визначенні покарання ОСОБА_9 суд врахував суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується по місцю проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також той факт, що він частково визнав свою вину та щиро розкаюється у вчиненні ДТП, що спричинило смерть потерпілих. Суд враховував і те, що обвинувачений заподіяну ним шкоду частково відшкодовував у добровільному порядку (лікування ОСОБА_15 , поховання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , встановлення пам`ятника на могилі загиблих), здійснює виплати ОСОБА_15 до досягнення нею повноліття.
		Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. по справі № 759/5339/19, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		У суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_9 підтримав доводи висловлені його захисником та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін. 
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Скоппола проти Італіївід 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		У п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Суд першої інстанції не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону при призначенні основного покарання.
		Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначення основного покарання обвинуваченому ОСОБА_9 слід скасувати у зв`язку з його невідповідністю ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції. 
		Колегією суддів належним чином дослідила матеріали кримінального провадження,  при цьому при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9  враховує  обставини скоєння кримінального правопорушення, а саме порушення особою Правил  дорожнього  руху  України в  стані  алкогольного сп`яніння, які спричинили вчинення  злочину в  наслідок якого загинуло троє людей, серед них малолітня дитина; суспільну  небезпеку вчиненого кримінального  правопорушення; а також те, що вину у скоєному обвинувачений  в суді першої інстанції визнав частково,  в суді апеляційної  інстанції підтвердив  правильність висновків суду першої інстанції, тобто не висловив повного каяття в скоєному; думку потерпілих висловлену в апеляційній скарзі та заяві про  призначення обвинуваченому реальної, співмірної міри покарання, оскільки судом  першої інстанції, на  їх  думку призначено  надто м`яке покарання;  наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме загибель малолітньої дитини; даних про особу обвинуваченого  ОСОБА_9 , який   позитивно характеризується по місцю проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, а також той факт, що обвинувачений заподіяну ним шкоду частково відшкодовував у добровільному порядку на лікування малолітньої ОСОБА_15 , на поховання загиблих та встановлення їм пам`ятників на могилах; у відповідності до чинного  законодавства здійснюватиме виплати  ОСОБА_15 до досягнення нею повноліття, тадійшла висновку, що ОСОБА_9 , необхідно призначити покарання у відповідності до діючого законодавства, в межах санкції статті обвинувачення, призначивши більшу міру основного покарання у виді позбавлення волі. 
		 
		Керуючись ч.15 ст. 615 ст.ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420, 424 КПК України, колегія суддів, 
		 
		ухвалила : 
		 
		Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити, апеляційну скаргу прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково. 
		Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 27.03.2023, відносно  ОСОБА_9 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України - скасувати в частині призначення покарання.
		Ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 (десять) років.
		У решті вирок суду залишити без змін.
		Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення, та на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку. 
		 
		 
		 
		Головуючий: 
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...