Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/4015/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.01.2024. Зареєстровано: 12.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/317/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/317/24 Справа № 212/4015/21   Суддя у 1-й інстанції - Борис О.Н. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста  О. І.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2024 року                                 м.Кривий Ріг
		 
		 
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого судді        Корчистої О.І.
		суддів:             Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/4015/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача,
		за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»,
		на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року,в
		 
		встановив:
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача.
		Уточнивши позовні вимоги зазначав, що 15 березня 2016 року шляхом підписання Заяви-анкети між ним та відповідачем було укладено Договір № б/н. На підставі вказаного Договору позивачу був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). 
		В 2020 році позивач отримав від відповідача лист про розірвання договорів і закриття рахунків, в якому відповідач вказує, що 26 липня 2020 року в односторонньому порядку ним було прийнято рішення про відмову від обслуговування шляхом розірвання ділових відносин у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійсненну належної перевірки документів чи відомостей. 
		Після звернення до відповідача із заявою позивачем було отримано відповідь про відсутність залишків коштів на його рахунках. Так, відповідачем на підставі п.1.1.2.1.14 Умов та правил надання банківських послуг, розмішених на офіційному сайті www.privatbank.ua у мережі Інтернет, було списано з рахунку позивача комісію за обслуговування поточного рахунку, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, на загальну суму 17876,00 гривень. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для списання вказаних коштів з його рахунку.
		На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 25049,82 гривень, з яких: 17876 гривень  безпідставно набуті грошові кошти, 1821,15 гривень  3 % річних, 5352, 67 гривень  інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.
		Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 25049,82 гривень, з яких: 17876 гривень  безпідставно набуті грошові кошти, 1821,15 гривень  3 % річних, 5352,67 гривень  інфляційні втрати.
		Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору В розмірі 992,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
		В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області віл 01 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Узагальненими доводамиапеляційної скаргиє те,що прирозгляді справисудом першоїінстанції небуло дослідженота проаналізованодоказів наданихпозивачем,які підтверджуютьправомірність дійбанку,який діяву відповідностідо законодавства,прийняв законнета обґрунтованерішення увідповідності доп.3ч.2ст.1075ЦК Українищодо розірванняділових стосунківз ОСОБА_1 .
		Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Юнекс Банк» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
		Відповідно ч. 1, 2 та 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Вказаним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.
		Згідно ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 березня 2016 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. Вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послу і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розміщених у рекламному буклеті, складають між позивачем та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач ознайомився з договором про надання банківських послуг шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайтуwww.privatbank.ua. Позивач зобов`язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг. (а.с. 117, 159)
		Відповідно листа від 23 липня 2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180723/6182 та 27 липня 2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180727/4942 АТ КБ «Приватбанк» зверталось до ОСОБА_1 шляхом направлення листів-повідомлень про розірвання договорів і закриття рахунків на підставі ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. Для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий в іншому банку, позивачу необхідно було у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення звернутись до будь-якого відділення Банку з необхідними документами. Також зазначено, що у разі не звернення до Банку у строк 30 днів від дня надсилання цього повідомлення, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, вступає в дію тариф - Комісія за обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, яка стягується щомісячно протягом шести місяців у розмірі щомісячного платежу - 17 % від суми коштів, що знаходилась на рахунку(-a) клієнта на 31 день від дня направлення повідомлення клієнту про розірвання договору та закриття рахунку, але не більше суми залишку коштів на рахунку(-ах) клієнта в 6-й місяць сплати комісії. В додатках містився зразок заяви про перерахування залишків коштів. (а.с. 155-157)
		27 липня 2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20200727/3925 АТ КБ «Приватбанк» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення, згідно якого 26 липня 2020 року Банком було прийнято рішення про відмову в підтриманні ділових відносин, відмову від обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику, ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори банківського обслуговування та будуть закриті поточні рахунки. Для перерахування залишку коштів на рахунок, відкритий в іншому банку, у строк до 30 днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, ОСОБА_1 або його представнику необхідно було звернутись до будь-якого відділення Банку з відповідними документами. (а.с. 9)
		Аналогічний за змістом лист-повідомлення відповідачем було направлено на адресу ОСОБА_1 05 вересня 2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20200905/1107. Та додано, що у разі, якщо він або його представник не звернуться до Банку у строк протягом 30 днів від дня відправлення повідомлення про відмову, Банк, після спливу 30 днів від дати відправлення цього повідомлення, здійснює договірне списання коштів з рахунків клієнта для погашення заборгованості(-ей)/невиконаних зобов`язань (в тому числі кредитних), що підлягають сплаті Банку за укладеними договорами банківських послуг, у розмірах, визначених цими договорами, а залишок коштів на рахунках перераховує на окремий аналітичний балансовий рахунок для подальшого обліку та повернення коштів під час звернення до банку. (а.с. 41-42, 57)
		16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» із заявою про перерахування залишків коштів на рахунках, вказавши необхідні реквізити для даної банківської операції, що підтверджується копією заяви. (а.с. 53, 158)
		За результатами розгляду звернення позивача до АТ КБ «Приватбанк» останнім була надана відповідь від 27 листопада 2020 року, в якій банк зазначив, що листом від 27 липня 2018 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20180727/4942 позивача було повідомлено про розірвання укладених з ним договорів та закриття поточних рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятно високо ризику, а також необхідністю надати Банку протягом 30 днів низки документів. Повідомлено про наслідки неподання вказаних документів, а саме про початок дії нового тарифу за обслуговування рахунку в розмірі 17% від суми коштів, що знаходяться на рахунках на 31 день від дня направлення повідомлення. Станом на 26 липня 2020 року залишки коштів на рахунку позивача відсутні, кошти були списані в рахунок комісії за обслуговування поточного рахунку(-ів) клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику. (а.с . 10)
		З Виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00024446920 від 15 березня 2016 року за період з 05 жовтня 2000 року по 05жовтня 2021 року, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 13 липня 2018 року на рахунку НОМЕР_1 , після здійснення банківської операції поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, був наявний залишок грошових коштів у розмірі 17876,00 гривень. З 26 вересня 2018 року по 25 лютого 2019 року відповідачем здійснювалось списання комісії по Наказу Деріскінг (явище, за якого Банк відмовляє у встановленні, підтриманні ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними) на загальну суму 17876 гривень, а саме: 1) 26.09.2018 року  на суму 2979,33 грн.; 2) 26.10.2018 року  на суму 2979,33 грн.; 3) 26.11.2018 року  на суму 2979,34 грн.; 4) 27.12.2018 року  на суму 2979,33 грн.; 5) 25.01.2019 року  на суму 2979,34 грн.; 6) 28.02.2019 року  на суму 2979,33 грн. (а.с. 59-100)
		Згідно копії довідки АТ КБ «Приватбанк», яка міститься в матеріалах справи, рахунок № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 за угодою № SAMDNWFC00024446920 від 15 березня 2016 року за типом картки «Універсальна», було закрито 28 лютого 2019 року. (а.с. 54)
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. 
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Пунктом 1статті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідност. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Згідно ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта і встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Положеннями ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.
		Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст.1067 ЦК України).
		Відповідно ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на день виникнення спірних правовідносин), банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п. 7.1.2 ст. 7 Закону).
		Згідно ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, передбачені спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проте здійснення обмежень відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за термінами та процедурою.
		Положеннями ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).
		Згідно п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 1075 ЦК України, банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702-VII неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
		Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону № 1702-VII суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки.
		За ч. 7 ст. 9 Закону №1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Пунктом 3.3. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.08.2012 року № 346 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта.
		Таким чином, банк зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що закон чітко встановлює порядок та межі проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, підстави та умови проведення додаткового фінансового моніторингу банківських операцій.
		В силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
		Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
		Аналогічні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504//20.
		Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти, у розмірі 25049,82 гривень,, з яких 17876 гривень  безпідставно набуті грошові кошти, 1821,15 гривень  3% річних, 5352,67 гривень  інфляційні втрати. При цьому не оскаржує дії Банку щодо відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку. Посилається на неправомірне списання з його банківського рахунку комісії на загальну суму 17876 гривень.
		Як на підставу для списання коштів АТ КБ «Приватбанк» посилається на п.п. 1.1.2.1.14 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якого у разі, якщо клієнт, щодо якого Банком встановлено неприйнятно високий рівень ризику не звернувся до Банку з відповідною письмовою заявою про перерахування залишку коштів, оформленою за встановленим Банком зразком протягом 30 днів від дня надсилання клієнту повідомлення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику наслідком якого є відмова від підтримання ділових відносин - такий клієнт зобов`язується сплатити Банку винагороду за обслуговування рахунка(-ів) відповідно до Тарифів Банка. Про застосуванні іншого тарифу та нарахування комісії за обслуговування поточного рахунку ОСОБА_1 повідомлено шляхом направлення листів 19 липня 2018 року, 23 липня 2018 року, 27 липня 2018 року на поштову адресу останнього. (а.с. 151 зворот)
		Ухвалюючи рішення у даній справі суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно якого, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Однак, підтвердження того, що при звернення до Банку з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та правилами, тарифами, на які посилається відповідач, до суду надано не було. Анкета-заява не містить умов щодо нарахування та списання комісії, розміру щомісячного платежу, періоду списання та інше.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 був клієнтом Банку та мав поточні рахунки. Банком направлялись листи-повідомлення на адресу позивача про прийняте рішення про розірвання укладених з ОСОБА_1 договорів та закриття поточних рахунків. Свої дії Банк обґрунтовував встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Також Банк повідомив позивача про те, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок необхідно у 30-денний строк звернутись до відділення, надавши необхідні документи, та заповнити заяву про перерахування залишку коштів до іншого банку.
		Між тим матеріали справи не містять належних доказів отримання вказаних листів позивачем та його поінформованості щодо застосування такого тарифу з обслуговуванням банківського рахунку. Заява про перерахування залишків коштів від 16 вересня 2020 року, на яку посилається Банк в обґрунтування заперечень, є бланковою та також не містить даних, що позивач був обізнаний про застосування до нього іншого тарифу з обслуговування.
		На виконання вимог Банку позивач звернувся до останнього з відповідною заявою від 16 вересня 2020 року, в якій просив також погасити не виконані ним кредитні чи інші зобов`язання перед Банком, а залишки коштів перерахувати на рахунок, відкритий в іншому банку (а.с. 53, 158). 
		Позивач виконав визначені Банком умови для отримання своїх коштів з рахунку. Проте Банк спірні грошові кошти у повному розмірі на вказаний позивачем рахунок не перерахував, списавши частину коштів на витрати з обслуговування рахунку. Такі дії банку суперечать умовам укладеного Договору щодо обслуговування рахунків позивача.
		Встановивши, що відповідач належним чином не виконує розпорядження клієнта про переказ з належних йому рахунків грошових коштів, які неправомірно були списані за відсутності поінформованості позивача про нарахування комісії за обслуговування поточних рахунків клієнта, щодо якого встановлено неприйнятно високий рівень ризику, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення суми безпідставно набутих Банком грошових коштів в сумі 17 876 гривень. При цьому суд враховував, що АТ КБ «Приватбанк» не заперечувало наявності на банківських рахунках позивача заявленої ним суми коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками АТ КБ «Приватбанк» по рахунках ОСОБА_1 станом на 13 липня 2018 року.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
		Таким чином, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, правильно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи, рішення відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Згідно ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення судубез змін.
		Відповідно ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
		 
		Керуючись ст.367,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 10 січня 2024 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий О.І. Корчиста

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...