Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/2734/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2024. Зареєстровано: 16.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 2-а/276/1/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 276/2734/23
		Провадження по справі №2-а/276/1/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 січня 2024 року смт. Хорошів
		 
		Володарсько-Волинський районний суду Житомирської області в складі:
		головуючого судді Бобра Д.О.,
		за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
		розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - 
		в с т а н о в и в:
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати дії Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП щодо притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1155673 від 24 грудня 2023 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
		В позовній заяві в обґрунтування вимог позивач зазначає, що постановою серії ЕНА № 1155673 від 24 грудня 2023 року його притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. 24 грудня 2023 року, приблизно о 17:28 годин, він керував транспортним засобом FORD, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В цей час його автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції з тих причин, що на автомобілі недостатньо освітлений номерний знак, за що передбачена відповідальність ст. 121-3 ч. 1 КУпАП, у зв`язку із чим відносно позивача було складено постанову та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.
		Позивач вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а дану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. 
		Так, позивач вказує, що розпочинаючи рух на автомобілі, він перевірив технічну справність основних елементів авто. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному робочому стані.
		Позивач звертає увагу на те, що підсвітка номерного знаку на автомобілі працювала, про що він повідомив інспектору, але інспектор сказав що підсвітка не достатня. 
		Окрім того, позивач вказує, що інспектор проігнорував очевидну відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме його основних складових - умислу чи необережності.
		Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 29.12.2023 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Житомирській області, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Від відповідача  Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП відзиву та доказів на підтвердження заперечень проти позову не надійшло.
		Від відповідача  Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Представник відповідача вказує, що зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 24.12.2023 о 17 год. 20 хв. в смт. Черняхів керував транспортним засобом, в якого не був достатньо освітлений державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив п.п. 2.9 в ПДР України. У зв`язку з порушенням вказаних норм інспектором СРПП ВПД №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Підставою зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 були очевидні ознаки, що свідчили про технічну несправність транспортного засобу, а саме не працювала підсвітка державного номерного знаку в темну пору доби, чим було порушено ПДР України. Доказом встановлення вини Позивача у порушенні Правил дорожнього руху являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення, а також відеодокази. Зазначає, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а твердження позивача на неправомірні дії з боку поліцейського, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь яких доказів наявності таких дій суду не надано. До відзиву долучено оптичний диск з відеозаписом, на який посилається представник відповідача у своєму запереченні проти позову.
		Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
		Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавшифактичніобставинисправи,наякихґрунтується позовназаява,оцінившидоказив їхсукупності, дійшов наступного висновку.
		Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до вимог ст.77КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. 
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
		Згідно ч.3 ст.79КАСУкраїни відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
		Так, з матеріалів справи встановлено, що 24.12.2023 року інспектором ГРПП Коростенського РУП Головного управління патрульної поліції в Житомирській області СРПП ВПД №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Прачеком Максимом Вікторовичем винесено постанову серії ЕНА №1155673 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1190 грн., передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, а саме за те, що 24.12.2023 року о 17 год. 28 хв. у смт.Черняхів по вул. Коростенська, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому не був достатньо освітлений номерний знак в темну пору доби. 
		З вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.
		Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
		Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року.
		Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
		Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами
		Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
		За п.1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з наступними змінами), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
		Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).
		Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
		До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
		Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
		Приписами п. 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
		Згідно абз. 4 п. 30.2 ПДР забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
		Згідно з диспозицією ч.1 ст.121-3 КУпАП до адміністративної відповідальності притягається водій за керування транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
		Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року в якості об`єктивної сторони правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в якому не був достатньо освітлений номерний знак в темну пору доби.
		В якості доказу порушення позивачем правил дорожнього рухувідповідачем до матеріалів справи надано відеозаписз бодікамери поліцейського.
		Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України "Про національну поліцію".
		При цьому норма статті 31 Закону України "Про національну поліцію" є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
		Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" .
		Пункт 2 частини 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" чітко встановлює порядок використання техніки в правовідносинах щодо безпеки дорожнього руху, види техніки та умови її використання.
		Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
		Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, №337/346/17 від 08.04.2020 року приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
		У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
		Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
		При цьому, згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Дослідивши надану позивачем копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року, судом встановлено, що всупереч вимогам закону остання не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Так, пункт 7 «До постанови додаються:» є незаповненим. Відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а також наявність такого відеозапису, не містять і інші пункти та частини постанови.
		Відповідачем не надано копії постанови серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до суду разом з відзивом на позов, чим також не підтверджено наявність в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
		Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним і допустимим доказом, у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
		Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
		Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		Одночасно суд зауважує, що на виконання вимогст.9КАС Українисуд вживав заходів необхідних для з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем такі докази суду надані не були.
		Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
		Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
		У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Окрім того, позивач стверджує, що в його діях відсутня вина у вчиненні адміністративного порушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
		Вина є основною й обов`язкова ознакою суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
		Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків  вольову ознаку. Адміністративне правопорушення визнають вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла передбачити (недбалість). Якщо поняття умислу пов`язано з психічним ставленням особи до свого діяння та його наслідків, то під час визначення необережності до уваги беруть лише ставлення до шкідливих наслідків.
		Відповідно до п.2.3 «а» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан транспортного засобу, в тому числі і зовнішнє освітлення, зокрема освітлення номерного знаку.
		Однією із головних умов притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП є встановлення суб`єктивної сторони складу правопорушення, яка полягає в наявності умислу. Тобто водій має усвідомлювати те, що він керує автомобілем з неосвітленим номерним знаком. Однак, якщо така ситуація виникає в дорозі, то водій, відповідно до п. 31.5 ПДР, має вжити всі можливі заходів для її усунення, а якщо зробити це неможливо  рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
		Отже, якщо така несправність виникла під час руху, і водій не знав про це, то така ситуація не є адміністративним проступком, відповідно і не є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Водій не може контролювати справність освітлення номерного знаку під час руху, адже, знаходячись за кермом, він фізично не може передбачити несправність освітлення номерного знака, що розміщений на кузові автомобіля.
		Як вказав в позовній заяві позивач, що розпочинаючи рух на автомобілі, він перевірив технічну справність основних елементів авто. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у стравному робочому стані.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 свідомо та умисно керує автомобілем з неосвітленим номерним знаком.
		Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. 
		Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачем надано не було.
		Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
		Вказане свідчить про неправомірність складеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому постанова серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року підлягає скасуванню, а провадження закриттю.
		Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Крім того, при зверненні до суду стороною позивача зазначено відповідачем Відділ поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП.
		Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).
		Частиною четвертою статті 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Разом з цим, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 11 частини першої статті 23 3акону України від 02 липня 2015 року №580-УІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Згідно пункту 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. ч.1 ст. 121-3 КУпАП.
		Згідно п. 1 постанови Кабінету міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 730 «Про Створення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1. Так, згідно зазначеного переліку було утворено Головне управління Національної поліції в Житомирській області.
		В свою чергу, Відділ поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції Головного управління національної поліції України в Житомирській області є територіальним (відокремленим) підрозділом Головного управління Національної поліції в Житомирській області, не має процесуальної дієздатності, не є окремим суб`єктом цивільних правовідносин, не має статусу юридичної особи, не має самостійних рахунків у банках тощо.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Відділ поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП Головного управління Національної поліції в Житомирській області не є самостійний суб`єкт владних повноважень, а діє як відокремлений підрозділ органу Національної поліції - Головногоуправління Національноїполіції вЖитомирській області, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
		Використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів», «розгляд яких віднесено до відання органів» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не його територіальний (відокремлений) підрозділ.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідач, до якого пред`явлено позов у даній справі - Відділ поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП, є неналежним.
		Отже, в задоволенні позову в частині його пред`явлення до Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП слід відмовити за безпідставністю.
		У відповідності до п. 5 ч.1ст. 244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
		Відповідно до ч. 3ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
		На підставіст.19 Конституції України, керуючись ст.ст.7, 9, 23, 213, 251, 280 КУпАП, ст. ст.2,77,241-246,255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		у х в а л и в:
		Позов ОСОБА_1 до Відділуполіцейської діяльності№1Житомирського РУП,Головного управлінняНаціональної поліціїв Житомирськійобласті провизнання незаконноюта скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення  задовольнити частково.
		Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1155673 від 24.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП.
		Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП  закрити.
		В задоволенні позову в частині його пред`явлення до Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП  відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
		Відповідач: Відділ поліцейської діяльності №1 Житомирського РУП, адреса місцезнаходження: вул. Шевченка,10, смт. Черняхів, Житомирський район, Житомирська область.    
		Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, адреса місцезнаходження: Старий бульвар, 5/37, Житомир, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 40108625.
		 
		Суддя             Д.О.Бобер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...