Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/10023/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2024. Зареєстровано: 16.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/760/883/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022030080000111

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа №760/10023/22 1-кп/760/883/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю: 
		прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		захисника ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 20.07.2022 за №62022030080000111 за обвинуваченням  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ленінград РФ, з вищою освітою, останнє відоме місце реєстрації та проживання:  АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Громадянин України ОСОБА_9 , будучи начальником відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Автономної Республіки Крим, вчинив державну зраду, тобто умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України, що виявилося в наданні іноземній державі - РФ та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за наступних обставин.
		Так, відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Згідно з ч.2 ст.19, ст.68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 5, ч.1 ст.72, ст.73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		При цьому, ч.2 ст.72 Конституції України встановлено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Частиною 1 статті 133 Конституції України закріплено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно з ч.1 ст.124, ч.2 ст.125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
		Також ч.1 ст.131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
		1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
		2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
		3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
		Всупереч вищенаведеним нормам Конституції України, ст.ст.3, 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», 06.03.2014 у приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - ВР АРК) прийнято неконституційну та незаконну Постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму», в якій визначено його дату - 16.03.2014, та на який, зокрема, виносилося питання про входження Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та м.Севастополя до складу РФ на правах суб`єкта цієї федерації. 
		Відповідно до зазначеної Постанови 16.03.2014 на території АРК та м. Севастополя проведено неконституційний і незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АРК і м.Севастополя, а також їх входження до складу РФ на правах суб`єкта цієї федерації. 
		Згідно з п.5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту Організації Об`єднаних Націй» проведений 16.03.2014 в АРК та м.Севастополі референдум, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу АРК або м. Севастополя. 
		Також в п.1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності і територіальній цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
		У подальшому, 17.03.2014 депутатами ВР АРК прийнято Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», згідно з якою на підставі т.зв. «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні ВР АРК 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено незаконне державне утворення «Республіка Крим».
		Крім того, ВР АРК ухвалено Постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «Про правонаступництво Республіки Крим», п.1 якої передбачено, що з моменту проголошення Республіки Крим як незалежної суверенної держави вищим органом влади Республіки Крим є Державна Рада Республіки Крим - парламент Республіки Крим в депутатському складі шостого скликання ВР АРК на строк повноважень до вересня 2015 року.
		Надалі, 18.03.2014 між РФ та представниками незаконного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підписано договір про входження території АРК та м.Севастополя до складу РФ.
		При цьому, відповідно до ст.54 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 року (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов`язків з міркувань совісті.
		Крім того, згідно з ст.64 Конвенції кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. 
		Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
		Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
		 
		Крім того, ст.4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення. 
		 
		Частиною 1 ст.6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
		 
		Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.
		 
		Таким чином, здійснення правосуддя та діяльність прокуратури як складової системи правосуддя на території України та, зокрема території АРК, повинно здійснюватися виключно у порядку та на підставі чинного законодавства України.
		Всупереч викладеному, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АРК, самопроголошеною владою т.зв. «Республіки Крим», представниками органів державної влади іноземної держави - РФ на території АРК були незаконно створені федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи прокуратури та інші правоохоронні органи РФ, що свідчить про проведення представниками РФ та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
		Так, незважаючи на наявність законного керівництва прокуратури АРК, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 у взаємодії з керівництвом Президії ВР АРК та представниками незаконних військових формувань було здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків прокурора АРК з подальшими незаконними діями, у т.ч. проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.
		Зокрема, у березні 2014 року ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді прокурора АРК, запропонувала перейти та продовжити працювати в незаконно створеній т.зв. «прокуратурі Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури РФ, та виконувати лише розпорядження і накази, які видані нею, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який Наказом прокурора АРК № 816-к від 13.05.2011 призначений на посаду начальника відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Автономної Республіки Крим, Наказом Генерального прокурора України від 11.07.2012 № 890-к йому присвоєно класний чин - молодший радник юстиції.
		При цьому, ОСОБА_9 прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
		Проте, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, діючи добровільно та умисно, порушуючи вищевказані вимоги Конституції і законів України, Присягу працівника прокуратури, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_13 на посаду т.зв. «прокурора Республіки Крим», проведення «референдуму» на території АРК та м.Севастополя, достовірно знаючи, що АРК є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року погодився на призначення його на посаду т.зв. «заступника прокурора м.Сімферополя», виконуючи вказівки і розпорядження незаконних т.зв. керівників зазначеної «прокуратури».
		 
		Крім того, у березні 2014 року, маючи на меті проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_9 вчиняв активні дії у створенні незаконної прокуратури Республіки Крим РФ та її територіальних підрозділів на території України, які полягали у виконанні незаконних розпоряджень та наказів, наданих ОСОБА_13 , а у подальшому за власним бажанням вступив до незаконно створеної т.зв. «прокуратури Республіки Крим» та продовжив здійснювати свою діяльність у складі незаконно створеної т.зв. «прокуратури Республіки Крим», яка увійшла до складу прокуратури РФ без підпорядкування Генеральній прокуратурі України.
		У подальшому, з метою остаточного становлення на території АРК органів державної влади РФ, придушення проявів незгоди з окупацією, незаконно утвореними правоохоронними органами, у тому числі прокуратурою, відносно громадян України, які мешкали на території АРК та мали проукраїнську позицію, порушено низку кримінальних справ, у яких, в порушення вимог ст.ст.54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни», незаконно утвореними на території АРК судами РФ постановлені вироки.
		В свою чергу, продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_9 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АРК та придушення проявів незгоди з окупацією серед громадян України на території АРК, усупереч ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, щодо незалежного і безстороннього розгляду справ судом та ст.ст.54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» щодо застосування на окупованій території АРК кримінального законодавства України, сприяв незаконному притягненню до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ташкент Республіки Узбекистан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
		Зокрема, постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя від 12.03.2015 в справі №5-403/2015 (суддя ОСОБА_15 ) ОСОБА_14 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 20.2 КпАП РФ (порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходи або пікетування), та призначено покарання у виді обов`язкових робіт терміном 40 годин. Рішенням Верховного Суду Республіки Крим від 20.04.2015 (суддя ОСОБА_16 ) ОСОБА_14 замінено покарання на штраф у розмірі 10 тисяч рублів.
		На підставі постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 12.03.2015 в справі № 5-403/2015 заступником прокурора м. Сімферополя ОСОБА_9 17.03.2015 за № 94/2-15 винесено застереження щодо недопущення порушення законодавства про протидію екстремістській діяльності і законодавства про збори, мітинги, демонстрації, ходу або пікетування ОСОБА_14 . 
		Суд також ураховує рішення Верховного Суду в справах 756/4855/17, 759/5737/17, в яких зазначено, що термін «підривна діяльність» давно застосовується в міжнародному праві та його визначення розкривається в науковій доктрині.
		Зокрема, термін «підривна діяльність» вживається в Деклараціях Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) та інших.
		У контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		Виходячи з наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_9 за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014) як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. 
		Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався в межах передбаченого КПК України спеціального судового провадження, за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 (in absentia), з дотриманням вимог законодавства України, у т.ч. щодо інформування ОСОБА_9 про його виклик до суду як обвинуваченого, з публікацією відповідних документів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), на офіційних веб-сайтах Солом`янського районного суду м.Києва та Офісу Генерального прокурора. 
		Суд також ураховує, що можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19 січня 1973 року «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».
		Чинне кримінально-процесуальне законодавство України надає обвинуваченому всі необхідні можливості в рамках спеціального судового провадження, щодо необхідності дотримання яких у справах за відсутності обвинуваченого (in absentia) зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, надає право обвинуваченому бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, бути присутнім при розгляді справи, право на професійну правничу допомогу, право бути вислуханим, право оскаржити вирок тощо. Проте обвинувачений ОСОБА_9 цими правами не скористався, до суду не з`явився, показань суду не надавав, заяв, клопотань не подавав за відсутності будь-яких перешкод для реалізації своїх прав на території України.
		Суд також ураховує, що захист прав обвинуваченого ОСОБА_9 здійснювався за обов`язкової участі захисника - адвоката ОСОБА_8 .
		Судом також встановлено, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_9 як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року та інші). Серед іншого, ОСОБА_9 завчасно належним чином викликався до слідчого, прокурора, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.
		Таким чином, права ОСОБА_9 , як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, були забезпечені на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що спростовує твердження захисника ОСОБА_8 про порушення права ОСОБА_9 на захист під час досудового розслідування.
		Винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, доведена наступними доказами, дослідженими судом:
		- Наказом Генеральної прокуратури України від 01.12.2014 року №13 дк, відповідно до якого начальника відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури АРК ОСОБА_9 звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину «молодший радник юстиції», присвоєного Наказом Генерального прокурора України від 11.07.2012 року №890к, за перехід у порушення Конституції та законів України на службу до окупаційних органів прокуратури Республіки Крим у складі РФ, що незаконно діють на тимчасово окупованій території АРК, та грубе порушення «Присяги працівника прокуратури»;
		- протоколом огляду офіційного сайту «Прокуратура Республики Крым» від 09.04.2015 року, згідно з яким встановлено, що ОСОБА_9 займає посаду заступника прокурора м. Сімферополя;
		- протоколом огляду від 21.07.2022 року, відповідно до якого встановлено, що співробітники незаконно утворених в АРК правоохоронних органів 09.03.2015 року у м. Сімферополі затримали ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 за використання української символіки під час мітингу, присвяченого дню народження ОСОБА_20 , чим незаконно перешкодили проведенню мирного заходу;
		- постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 12.03.2015 в справі № 5-403/2015 (суддя ОСОБА_15 ), якою ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.20.2 КпАП РФ (порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, демонстрацій, ходи або пікетування), та призначено покарання у виді обов`язкових робіт терміном 40 годин; 
		- рішенням Верховного Суду Республіки Крим від 20.04.2015 (суддя ОСОБА_16 ), яким ОСОБА_14 замінено покарання на штраф у розмірі 10 тисяч рублів;
		- застереженням щодо недопущення порушення законодавства про протидію екстремістській діяльності і законодавства про збори, мітинги, демонстрації, ходу або пікетування ОСОБА_14 , яке було винесене заступником прокурора м. Сімферополя ОСОБА_9 17.03.2015 за №94/2-15 на підставі постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 12.03.2015 в справі № 5-403/2015;
		- протоколом огляду принтскринів сторінок сайтів від 20.07.2022 року, де міститься інтерв`ю ОСОБА_9 щодо перевірок дотримання земельного законодавства «Прокуратурою Криму» та підсумків роботи цієї «прокуратури»;
		- листом Офісу Президента України №43-01/967 від 13.10.2023 року, з якого встановлено, що матеріали стосовно припинення громадянства України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно із поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили;
		- листом Департаменту контррозвідки СБ України від 13.06.2016 року №2/2/8-21865, в якому зазначено, що отримано інформацію, яка свідчить, що колишні співробітники Прокуратури АРК постійно перебувають на території АРК, зокрема ОСОБА_9 ;
		- листом ГУ по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України від 27.08.2015 року №14/2/-8928, з якого встановлено, що колишні працівники прокуратури АРК та м.Севастополя, а саме: ОСОБА_21 та ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що АРК є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, погодились та були призначені на різні посади незаконно створеної прокуратури Республіки Крим. При цьому, дані працівники виконують вказівки і розпорядження так званих керівників вказаної прокуратури, чим сприяють представникам РФ у проведенні підривної діяльності на території України, функціонуванню незаконних органів та злочинної організації на чолі з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і посиленню окупації півострова Крим.
		Передбачених законодавством України підстав для визнання доказів неналежними та недопустимими у судовому засіданні не встановлено.
		При цьому, судом визнано загальновідомими і такими, що не потребують доказуванню в межах даного провадження, викладені в обвинуваченні факти про тимчасову окупацію РФ частини території України - АРК, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексію РФ цієї частини території України.
		Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (зокрема, рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
		Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), а саме державної зради, тобто діяння, вчиненого умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі - РФ та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, доведеною поза розумним сумнівом.
		Виходячи з вищенаведеного, суд за наслідками судового провадження вважає доведеним формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 , а також доходить висновку про відсутність підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_9 , про що вказувала захисник ОСОБА_8 .
		Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує, що ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні умисного, закінченого, особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а саме державної зради (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014).
		ОСОБА_9 є осудним, має вищу освіту, раніше не судимий. 
		Обставин, що пом`якшували чи обтяжували б покарання обвинуваченого згідно із вимогами ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
		На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014).
		Відповідно до ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Оскільки ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні державної зради - злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014, санкція якого не передбачала конфіскації майна, а сама закріплена ч.2 ст.59 КК України конфіскація в тій же редакції Закону України могла бути застосованою виключно за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і могла бути призначеною лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України, то арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва 29.05.2015 року в справі №757/18716/15-к, на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 
		- ВАЗ 111930 д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., № кузова НОМЕР_2 ;
		- CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_3 , 2005 р.в., № кузова НОМЕР_4 ;
		- SSANG YONG KYRON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 р.в., № кузова НОМЕР_5 , з метою забезпечення конфіскації, підлягає скасуванню на підставі ст.174 КПК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Долю доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись стст.5, 6, 19, 59, 62, 65, 68, 72, 73, 125, 131-1, 133 Конституції України, ст.2, 4, 59, 63, 65-67, 111 КК України, стст.2, 4, 5, 17, 100, 135, 323, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Речові докази відсутні, письмові докази залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва 29.05.2015 року в справі №757/18716/15-к, на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: 
		- ВАЗ 111930 д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 р.в., № кузова НОМЕР_2 ;
		- CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_3 , 2005 р.в., № кузова НОМЕР_4 ;
		- SSANG YONG KYRON д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 р.в., № кузова НОМЕР_5 , - скасувати.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...