Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2475/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Номер судового провадження: 61-9532ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		10 січня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 707/2475/22
		 
		провадження № 61-9532св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,
		відповідачі: Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року у складі судді Миколаєнко Т. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня                         2023 рокуу складі колегії суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., Василенко Л. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії «Черкаське лісове господарство» (далі - ДСП Ліси України», в особі філії «Черкаське лісове господарство»), Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» від 10 квітня 2019 року                        № 61-25 у частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.
		Прокурор наголошував на тому, що спірна земельна ділянка у межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.
		Вказував, що у порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сільською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення у приватну власність передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для нелісогосподарських потреб.
		 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 жовтня 2021 року           № 1187, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах  АДРЕСА_1 .
		 
		З урахуванням наведеного, прокурор просив суд: 
		- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, у межах АДРЕСА_1 , та зміни її цільового призначення;
		- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності від 13 жовтня 2021 року № 44466925 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;
		- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 її повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 травня                2023 року, у задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав позивача до даних правовідносин, оскільки заявлений негаторний спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.
		При цьому, судами встановлено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва) та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду                      від 31 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що землі лісогосподарського призначення відносяться до земель з особливим режимом захисту та не можуть передаватися у приватну власність, тому, вважає, що для захисту державних інтересів та повернення таких земель державі строк позовної давності не визначено, оскільки такі позовні вимоги мають негаторний характер. Посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду, яку, на думку заявника, не врахували суди попередніх інстанцій.
		Вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, оскільки обставини у справах не є релевантними, а у цій справі відсутня згода ДП «Черкаське лісове господарство» на вилучення землі.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тищенко Ю. П., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, висновки яких вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові           рішення - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		11 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		16 травня 2001 року Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 «Про розширення меж с. Сокирно та с. Свидівок». Зокрема, вирішено включити у межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га. Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.
		 
		Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 24 квітня 2003 року № 7-21 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га, у тому числі: 1,8845 га - за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га - за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.
		 
		На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради з ТОВ «Сокирна»                        03 травня 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 1.4. зазначеного договору земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни її цільового призначення. Проте, згідно з пунктом 1.3. договору, з моменту державної реєстрації цього договору, земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про реєстрацію договору від 07 серпня 2003 року             № 3 у відділі земельних ресурсів.
		 
		При цьому, директором Черкаського держлісгоспу надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.
		 
		15 лютого 2008 року проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь із лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області.
		 
		Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 25 квітня 2008 року № 20-11 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Сокирно, терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно зі статтею 61 ЗК України.
		 
		04 червня 2008 року Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років з наступним правом викупу. 
		 
		Відповідно до пункту 12 даного договору земельна ділянка передається в оренду під розміщення бази відпочинку без зміни цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки визначено як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Цей договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040879600018 від 04 червня                      2008 року.
		 
		Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 25 червня 2008 року № 92 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією, а саме на: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу - № 1-5, 6.
		 
		Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23 липня 2008 року виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 25 червня 2008 року № 92, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно                  від 23 липня 2008 року № 19627435, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою                      (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою              (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу № 1-5, 6.
		 
		Із витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 20 вересня 2011 року              № 31360664 вбачається, що у зв`язку із незначним переплануванням, а саме облаштуванням димаря, що не потребує погодження архітектури, було змінено наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Б-І мс) площею 64,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (В-І мс) площею 61,8 м2; будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Г-І мс) площею 65,4 м2; будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Д-І мс) площею 67,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Ж-І мс) площею 55,9 м2. При проведенні поточної інвентаризації будинок відпочинку з мансардою (А-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (А-І мс) та будинок відпочинку з мансардою (З-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (З-І мс).
		 
		Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29 серпня 2014 року № 42-27 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення у АДРЕСА_1 , у тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 га та 0,8951 га.
		 
		Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку                           від 16 січня 2015 року № НВ-7102039632015 та № НВ-7102039642015 земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею                  0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області,                         з 16 січня 2015 року перебувають у комунальній власності.
		 
		Державна реєстрація вказаних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22 грудня 2014 року, складеної ПП «Гарант», виконавець - Кадура Л. Б. Цільове призначення даних ділянок: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення.
		 
		З копії технічної документації, виготовленої у 2019 році ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що нею передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель, відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04 червня 2008 року, на 12 нових земельних ділянок.
		 
		Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-23 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди землі, укладений                   04 червня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».
		 
		Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-24 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.
		 
		Зокрема, внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373, площею 0,1219 га, та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374, площею 0,8536 га.
		 
		За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, сформовано 10 нових земельних ділянок, у тому числі, спірну - за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га.
		 
		Рішенням сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10 квітня 2019 року «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено вісім земельних ділянок з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,10 га, відведено ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 9 вказаного рішення спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 312517972 від 17 жовтня 2022 року, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, підставою для реєстрації слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25, відомості з Державного земельного кадастру від 16 квітня 2019 року № 9672766.
		 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 жовтня 2021 року           № 1187, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 .
		 
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна                                       від 17 жовтня 2022 року № 312517972 вбачається, що на посвідчення переходу відповідного речового права від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., на підставі рішення від 13 жовтня 2021 року № 60938243 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності від 13 жовтня 2021 року № 44466925.
		 
		Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 10 жовтня 2019 року № 1298/02, земельна ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 перебуває на території лісового фонду                                     ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), у той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» вищевказаної земельної ділянки не надавалось.
		 
		З листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 18 листопада 2019 року № 1084/10 вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 7124986000:03:001:0379, площею 0,1 га, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до кварталу 5, виділ 19 Свидівоцького лісництва, належить до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення) зазначеної ділянки із постійного користування чи зміну її цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про її вилучення підприємством не надавалося. За фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення від 10 липня 2019 року № 42019251010000123 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою                статті 364 КК України.
		 
		Згідно з протоколом огляду місця події від 19 лютого 2020 року та додатків до нього, складеного у кримінальному провадженні від 10 липня 2019 року                                                      № 42019251010000123, за участю спеціалістів: інженера-землевпорядника                         ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»                          Крячка А. Є., інженера лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» Дворака Б. М., було здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться у межах кварталу 5, виділів 1,                                     19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/1801/17,  від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня        2019 року у справі № 487/10128/15-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14, від 16 червня 2020 року у справі            № 145/2047/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3317/17,            від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 07 вересня              2022 року у справі № 697/2434/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга заступник керівника Черкаської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 6 ЛК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди у спірних правовідносинах у 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.
		Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.
		Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.
		 
		Статтями 5, 8-11 ЛК України (у редакції, чинній на час реєстрації 16 січня 2015 року комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		 
		Згідно зі статтями 9, 10, 11 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. 
		Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.
		Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.
		Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 56, частиною першою статті 57 ЗК України (тут і далі - у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16 січня 2015 року комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
		Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
		 
		У пункті 5 Прикінцевих положень ЛК України (у редакції, яка була чинною                                         з 29 березня 2006 року до 16 січня 2020 року) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		 
		У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		 
		Згідно із частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
		Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 122 ЗК України (у редакції, станом на 16 січня 2015 року та станом на 10 квітня 2019 року, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, станом на 16 січня 2015 року та станом на 10 квітня 2019 року, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		 
		Згідно із частинами першою, другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Відповідно до статті 387, частини третьої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		 
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Встановивши, що спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності фізичної особи, при цьому прокурор, стверджуючи, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, які перебувають у державній власності, вважав, що передача останніх у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому порушене право держави в особі Черкаської обласної військової (державної) адміністрації підлягає відновленню шляхом усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, тобто, заявив негаторний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через обрання прокурором неналежного способу захисту прав, оскільки такий не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам.
		 
		Доводи касаційної скарги прокурора про те, що землі лісогосподарського призначення відносяться до земель з особливим режимом захисту та не можуть передаватися у приватну власність, тому для захисту державних інтересів та повернення таких земель державі строк позовної давності не визначено, оскільки такі позовні вимоги мають негаторний характер, з посиланням на судову практику Великої Палати Верховного Суду, яку, на думку заявника, не врахували суди попередніх інстанцій, є безпідставними, оскільки, як вбачається з наведених вище норм матеріального права, земельні ділянки лісогосподарського призначення можуть бути передані у володіння фізичних осіб та перебувати в їх приватній власності (стаття 10 ЛК України), а правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається прокурор, стосуються земель водного фонду України.
		 
		У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.
		 
		У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.
		 
		Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.
		 
		Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.
		 
		З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів, тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
		 
		Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
		 
		Тому, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
		 
		З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість, право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
		 
		Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
		 
		Так, щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності Велика Палата Верховного Суду визначила віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.
		У разі задоволення таких вимог, спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду                  від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин, оскільки за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що відноситься до земель лісового фонду, на підставі договору купівлі-продажу, що також мало місце і при розгляді справи №359/3373/16-ц.
		 
		Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони побудовані на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується законі та з якою погоджується Верховний Суд.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...