Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/14/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2024. Зареєстровано: 17.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/191/2/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022132580000085

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 191/14/23 
		Провадження № 1-кп/191/2/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2024 року                                                                 м. Синельникове 
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		захисника - ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022132580000085 від 27.06.2022 стосовно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ювілейне Артемівського району м. Луганська, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України,-
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		24 лютого 2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та відкрите захоплення її території.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб.
		Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
		Законом України від 02.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Внаслідок ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.05.2022 № 100 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 та викладено нову редакцію переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно зазначеного переліку Старобільська міська територіальна громада Старобільського району Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією, оточенні (блокуванні).
		У червні 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, з метою зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме у так званому "Старобільському районному відділі внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки», який розташований у м. Старобільськ Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області, маючи злочинний умисел на зайняття посади у зазначеному незаконному правоохоронному органі, реалізуючи вказаний злочинний умисел, погодився співпрацювати з представниками окупаційної влади рф та отримавши від них пропозицію зайняти посаду «тимчасово виконуючого обов`язки начальника Старобільського районного відділу внутрішніх спав міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки», в порушення вимог Конституції України та Законів України добровільно, погодився на вказану пропозицію.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу,  ОСОБА_5  в червні 2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, будучи громадянином України, зі своїх особистих мотивів та бажання зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі, погодився на пропозицію представників окупаційної адміністрації держави- агресора  та представників незаконних збройних формувань так званої «лнр» та умисно, добровільно зайняв посаду «тимчасово виконуючого обов`язки начальника Старобільського районного відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки, тобто у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області.
		Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги .
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу часткової доведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме вважав, що стороною обвинувачення суду не надано жодного доказу на підтвердження факту добровільності зайняття обвинуваченим посади. За таких обставин просив призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, судом досліджені письмові матеріали та допитані свідки.
		Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_5 з 2002 року , працював разом з ним у карному розшуку Артемівського РВ ЛМУ УМВС в Луганській області приблизно до 2005 року. Потім ОСОБА_5 звільнився і з того часу вони не спілкувалися. Після виїзду на підконтрольну Україні територію у червні чи липні 2022 року свідок на продемонстрованих йому публікаціях в мережі Інтернет, а саме в публікації під назвою (рос.мовою) «В Старобельском РОВД МВД ЛНР вновь прозвучали слова присяги» на офіційному веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» так званої «ЛНР» , впізнав ОСОБА_5 , який перебував в приміщенні актової зали Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, розташованого по вул.Айдарська в м.Старобільск , де приймав участь у складанні присяги у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ .
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона працює старшим слідчим слідчого управління ГУНП в Луганській області. 11.03.2022 після початку повномасштабного вторгнення рф та вводу російських окупаційних військ на територію Старобільського району Луганської області вона за вказівкою керівництва про евакуацію та з питань власної безпеки виїхала з місця свого постійного проживання до м.Дніпра. Обвинуваченого ОСОБА_5 знає зі слів своїх колег, які з ним знайомі особисто та які показали їй відеозапис , який вона раніше вже бачила в мережі Інтернет, де зображений ОСОБА_5 та зазначено, що він обіймає посаду (рос.мовою) «исполняющего обязанности начальника Старобельского районного отдела внутренних дел министерства внутренних дел луганской народной республики». Вказаний відеозапис вона бачила у червні-липні 2022 року на веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» так званої «ЛНР» .
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що з вересня 2021 року він працює заступником начальника відділу УКР ГУНП в Луганській області . 25.02.2022 після початку повномасштабного вторгнення рф та вводу російських окупаційних військ на територію Старобільського району Луганської області він за вказівкою керівництва про евакуацію та з питань власної безпеки виїхав з місця свого постійного проживання до м.Дніпра. Обвинуваченого ОСОБА_5 знає з 2001 року, спільно з ним проходив службу в ОВС до 2011 року у карному розшуку Артемівського РВ ЛМУ УМВС в Луганській області, стосунки підтримував виключно ділові. Наразі йому відомо , що ОСОБА_5 обіймає посаду (рос.мовою) «исполняющего обязанности начальника Старобельского районного отдела внутренних дел министерства внутренних дел луганской народной республики». Про це він дізнався з відеозапису , розміщеному в мережі Інтернет на веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» так званої «ЛНР», у червні-на початку липня 2022 року. На відео зображено ОСОБА_5 , який приймає участь у складанні присяги у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ. Зазначена подія відбувається в приміщенні актової зали Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, розташованого по вул.Айдарська в м.Старобільск, де свідок неодноразово бував по робочих справах у 2019-2021 роках.
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_5 з 2008 року, працював разом з ним у карному розшуку Артемівського РВ ЛМУ УМВС в Луганській області. У 2011 році ОСОБА_5 звільнився з та став працювати інкасатором в банку. Після початку повномасштабного вторгнення рф та вводу російських окупаційних військ на територію Старобільського району Луганської області свідок виїхав з місця свого постійного проживання до м.Дніпра та зараз обіймає посаду заступника начальника центру-начальника АВ ЦЗ ГУНП в Луганській області. З мережі Інтернет, а саме з відеозапису , розміщеному на веб-ресурсі «Міністерства внутрішніх справ» так званої «ЛНР» йому стало відомо, що ОСОБА_5 обіймає посаду (далі рос.мовою) «исполняющего обязанности начальника Старобельского районного отдела внутренних дел министерства внутренних дел луганской народной республики». На відео він впізнав приміщення актової зали Старобільського РУП ГУНП в Луганській області, розташованого по вул.Айдарська в м.Старобільск , де ОСОБА_5 приймав участь у складанні присяги у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Старобільськ.
		Крім показань свідків на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину судом були досліджені наступні письмові докази:
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №4202213258000085, внесеного 27.06.2022 на підставі матеріалів правоохоронних і контролюючих державних органів (т.2 а.с.1);
		-повідомлення Управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про виявлення кримінального правопорушення від 24.06.2022 (т.2 а.с.2);
		- інформація ГУ ПФУ в Черкаській області від 07.07.2022 на ОСОБА_5 (том 2 а.с.35-36);
		- протокол огляду від 05.07.2022 інтернет сторінки з публікацією під назвою: «В СТАРОБЕЛЬСКОМ РОВД МВД ЛНР ВНОВЬ ПРОЗВУЧАЛИ СЛОВА ПРИСЯГИ»(том 2 а.с.39-41);
		- додаток до протоколу огляду інтернет сторінки від 05.07.2022, диск DVD-R»(том 2 а.с.42);
		- роздруківка наказу Мінреінтеграції №100 від 25.05.2022 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (том 2 а.с.43-44);
		- перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (том 2 а.с.45-52);
		- постанова про тимчасовий доступ до речей і документів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які містять охоронювану законом таємницю від 29.07.2022 (том 2 а.с.60-64);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 27.09.2022 (том 2 а.с.65-66);
		- опис речей і документів, які були вилучені протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 27.09.2022 (том 2 а.с.67);
		- компакт-диск CD-R, на якому міститься вилучена в AT КБ «Приватбанк» інформація по клієнту ОСОБА_5 (том 2 а.с.68);
		- протокол огляду інформації вилученої в АТ КБ «Приватбанк» від 27.09.2022 (том 2 а.с.69-70);
		- копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 (том 2 а.с.71-72);
		- копія трудової книжки ОСОБА_5 (том 2 а.с.75-78);
		- Інформація ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області та довідкою про проходження ОСОБА_5 служби в органах внутрішніх справ (том 2 а.с.83-84);
		- протокол огляду від 02.09.2022 інтернет сторінки з публікацією під назвою: «Указ главы ЛНР об образовании администраций городов и районов Луганской Народной Республики» (том 2 а.с.85-86);
		- роздруківка указу голови ЛНР «Об образовании администраций городов и районов ЛНР» (том 2 а.с.87-91);
		-повістка про виклик ОСОБА_5 від 21.09.2022» (том 2 а.с.123);
		       - протокол огляду офіційних сайтів газети «Урядовий кур`єр» та ОГП від 22.09.2022 з повісткою про виклик ОСОБА_5 (том 2 а.с.125-126);
		       - роздруківка газети КМУ «Урядовий кур`єр» № 203 (7324) за 21.09.2022 (оголошення на 3 аркуші газети, стор. 129) ;
		       - повістка про виклик ОСОБА_5 від 29.09.2022(том 2 а.с.149);
		       - протокол огляду офіційних сайтів газети «Урядовий кур`єр» та ОГП від 22.09.2022 з повідомленням про підозру та повісткою про виклики ОСОБА_5 (том 2 а.с.153-154);
		       - роздруківка газети КМУ «Урядовий кур`єр» №210 (7331) за 29.09.2022 (оголошення на 4 аркуші газети, стор. 158);
		       - протокол огляду сайту AT «Укрпошта» від 29.09.2022.(том 2 а.с.160);
		       - рапорт прокурора від 05.10.2022 про неявку на виклики підозрюваного ОСОБА_5 (том 2 а.с.164);
		       - протокол огляду від 04.11.2022 з додатком 1 щодо огляду публікації, розміщеної на відеохостингу «YOUTUBE» під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 - 05.03.2022 « ІНФОРМАЦІЯ_3 »(том 2 а.с.184-191);
		       - додаток 2 до протоколу огляду від 04.11.2022 диск CD-R(том 2 а.с.192);
		       - інформація ГУ ПФУ в Луганській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_5 (том 2 а.с.217);
		       -протокол огляду від 07.12.2022 офіційного сайту т.зв. «міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки» з інформацією щодо підпорядкованих територіальних підрозділів (том 2 а.с.218-220);
		       - ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування від 13.12.2022;
		       - протокол огляду офіційних сайтів газети «Урядовий кур`єр» та ОГП від 19.12.2022 з публікаціями повідомлення про ухвалення слідчим суддею рішення про здійснення спеціального досудового розслідування та повісткою про виклики підозрюваного (том 2 а.с.239-241).
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 . 
		Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України.
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
		У складів кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК важливе значення має добровільність.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 7 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.
		Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.
		При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі досліджені судом докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		У той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Посилання сторони захисту на відсутність доказів добровільності зайняття ОСОБА_5 посади у незаконному правоохоронному органі суд відхиляє, виходячи з того , що на добровільний характер дій обвинуваченого вказує те, що обвинувачений усвідомлював факт окупації та агресії з боку рф та створення окупаційною владою незаконних органів.
		Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави, суду не надано.
		Крім того, суд враховує, що заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений ОСОБА_5 не вживав.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, доведена повністю.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. 
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких, раніше ОСОБА_5 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленою ч.7 ст.111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися певною діяльністю.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
		Керуючись ст.323, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття його під варту.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судових, правозахисних і правоохоронних органах та займатися юридичною, професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.11.2022на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику. 
		Інформацію про ухвалення вироку розмістити у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...