Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/15021/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2024. Зареєстровано: 17.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Номер судового провадження: 11-сс/4805/21/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023060400003021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд
		 
		 
		Справа №295/15021/23 Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія ст.422 КПК України Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2024 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого  судді:         ОСОБА_2 
		суддів:                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря:         ОСОБА_5 
		підозрюваного: ОСОБА_6 
		захисника                  ОСОБА_7 
		прокурора:                 ОСОБА_8 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 19 січня 2024 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 19 січня 2024 року без визначення розміру застави.
		 
		Слідчий суддя дійшов висновку, що наявність обґрунтованої підозри та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, це свідчитьпро існування ризиків переховування підозрюваного,незаконного впливу на потерпілу у кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень.
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме: цілодобовий домашній арешт за місцем проживання, як альтернатива визначити розмір застави.
		Одночасно просить допитати свідка ОСОБА_9 .
		Зазначає, що слідчий суддя виніс оскаржувану ухвалу у спосіб та в порядку, що не передбачена чинним процесуальним законом, а тому уже з цих підстав підлягає скасуванню.
		Крім того, вказує, що зміст ухвали має відповідати вимогам ст. 196 КПК України, що не передбачає проголошення її вступної та резолютивної частин.
		Сторона захисту наголошує на тому, що слідчий суддя не дослідив обґрунтованість підозри та наявність ризиків.
		Зазначає, шо жодного доказу на обґрунтування ризиків прокурором не надано, а висловлені у клопотанні твердження є лише міркуванням слідчого з прокурором, що носять характер припущень.
		На її переконання, прокурор не надав жодних доказів кваліфікуючих ознак хуліганства за ч.4 ст. 296 КК України, а саме застосування предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
		Стверджує, що слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, на утриманні брата інваліда, має тяжку хворобу серця, потребує хірургічного втручання, ніколи не порушував процесуальні обов`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий тощо.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим заходом і він може бути застосованим тоді, коли жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України.
		Згідно з вимогами ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. 
		 
		Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що сукупність зібраних доказів в матеріалах судової справи, на даному етапі кримінального провадження, є достатньою для продовження підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		   Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
		З матеріалівсправи вбачається, в провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12023060400003021 від 02.10.2023 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України.
		19.10.2023 р. було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
		Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19.10.2023 р. надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлено строк дії ухвали до 19.04.2024 р.
		03.11.2023 р. складено протокол затримання ОСОБА_6 , фактичний час затримання 03.11.2023 р. о 17 год. 50 хв.
		03.11.2023 р. ОСОБА_6 в порядку ст. 278 КПК України було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
		04.11.2023 року ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком дії до 27.12.2023 року.
		Обґрунтованість підозри підтверджує зібраними доказами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_10 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 ; протоколом огляду предметів, а саме відеозапису нападу на потерпілу здійсненого системою нагляду «Безпечне місто»; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілої ОСОБА_10 ; протоколом затримання особи, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження.
		На думкуколегії суддіввисновки слідчогосудді прообґрунтованість підозриповідомленої ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.296КК України,який відносятьсядо категоріїтяжких злочинів,відповідають фактичнимобставинам провадженнята наданому етапіпровадження єдостатнім длявизнання підозриобґрунтованою. 
		Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України, судом апеляційної інстанції, на стадії розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу не можуть бути перевірені всебічно та повно, оскільки на цій стадії суд обмежений у наданні оцінки доказам та лише перевіряє чи є підозра обґрунтованою.
		   Колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що обставини вчинення злочину, дані, які характеризують підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_6 , хоча і вважається, в силу ст. 89 КК України не судимим, про те неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а зокрема, в період з 2014 року тричі за ч.3 ст. 296 КК України, а також є обвинуваченим у кримінальному провадженні за ч.1 ст. 121 КК України де за вироком, який ще не набрав законної сили йому призначено реальне покарання 5 років обмеження волі роки.
		   Зазначені обставини вкрай негативно характеризують особу підозрюваного, як схильну до протиправної, неконтрольованої, антисоціальної поведінки, яка супроводжується застосуванням насильства. При цьому, апеляційний суд враховує, що судами тричі до ОСОБА_6 застосовувалися звільнення від відбування покарання з випробуванням, що як засвідчують дані про особу підозрюваного, не запобігло вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, в тому числі і більш тяжчих. 
		   Слідчий суддя достатньо обґрунтував свої висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що підозрюваний  ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення з цими висновками погоджується і колегія суддів.
		   Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_6 не має достатньо стримуючих факторів, які б гарантували, що він дотримуватиметься покладених на нього процесуальних обов`язків, в разі застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, він неодружений, офіційно не працює, після складання підозри він у продовж місяця був відсутній за місцем проживання, а його рідні не знали про його місце перебування та був затриманий у іншому регіоні України і переконливих пояснень щодо зникнення з місця проживання після 02.10.2023 р. (дата вчинення злочину) він не надав.
		Доводи захисника, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, сім`ю та постійне місце проживання, не є переконливим аргументом для можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки це не стримало його від протиправної поведінки, відповідно до підозри.
		 
		Наявність у ОСОБА_6 захворювань, також не свідчать про можливість обрання йому менш суворого запобіжного заходу, оскільки право на охорону здоров`я, ефективну безкоштовну медичну допомогу, яке закріплено в Конституції України мають усі громадяни України, в тому числі і ті щодо яких обрано запобіжний захід тримання під вартою.
		Даних про те, що захворювання ОСОБА_6 унеможливлюють його перебування в умовах попереднього ув`язнення матеріали справи не містять, а документи надані захисником в суді першої інстанції свідчать про те, що ОСОБА_6 перебуваючи в ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8» отримує необхідну медичну допомогу.
		Крім того, як засвідчують матеріали провадження наявність захворювань у ОСОБА_6 , необхідність лікування неодноразово враховувалася судами при призначенні йому покарань зі звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, що позитивного результату не принесло та не відвернуло його від подальших протиправних дій, а тому апеляційний суд не вважає ці доводи достатніми для обрання менш суворого запобіжного заходу. 
		Доводи захисника про те, що до ОСОБА_6 може бути застосований більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов`язань в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу. 
		Також, колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинуваченого, характером злочинів у яких від обвинувачується додатково свідчить про правильність висновків суду, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченим правоохоронними органами, в разі застосування до нього інших більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту є ускладненим.
		Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
		Тому, доводи захисника ОСОБА_7 , що суд необґрунтовано не визначив розмір застави є надуманими, оскільки кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_6 із застосуванням насильства, що давало суду підстави не визначати розмір застави.
		 
		Доводи сторони захисту, про допущені істотні порушення судом, які виразилися у оголошенні лише резолютивної частини ухвали, що як наслідок перешкоджає апеляційному оскарженню, свідчить про необґрунтоване тримання під вартою апеляційний суд вважає неспроможними.
		Відповідно до положень ч.2 ст.376 КПК України, в разі складання судового рішення у формі ухвали(постанови), якщо це вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді, а згідно ч.15 ст. 615 КПК України суд вправі обмежитися оголошенням резолютивної частини і вироку на період воєнного стану.
		Жодних обмежень, крім строків для оголошення та вручення судового рішення, при застосуванні положень цих норм процесуального закону, в тому числі при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чи навіть покарання у виді позбавлення волі законодавство не містить. Оголошення резолютивної частини ухвали лише відтермінує на незначний час, фактично в межах строку на оскарження, виготовлення повного тексту, враховуючи неможливість його виготовлення через визначені у законні причини та не порушує право особи на доступ до апеляційної інстанції.
		Міркування захисника про те, що суд не вправі застосовувати положення ч.2 ст. 376 КПК України, а саме оголошувати лише резолютивну частину ухвали при застосуванні триманні під вартою, а вказане рішення не потребує значного часу та не є складним для суду є помилковими та виключно суб`єктивними, зроблені захисником без врахування обставин справи, строків для розгляду клопотання, строків затримання, даних про участь судді у розгляді інших справ та його навантаження.
		 
		Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останньому та неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не знаходить.
		 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 19 січня 2024 року - без змін.
		Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...