Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/676/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права користування земельною ділянкою; щодо припинення права оренди.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2024. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		10 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/676/23 Господарський суд Тернопільської області
		у складі судді Чопка Ю.О. 
		за участі секретаря судового засідання Саловська О.А. 
		розглянув справу
		за позовом: Керівника Теребовлянської окружної прокуратури (вул. 22 січня , 14, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область) в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради (вул. Кн. Василька, 104-А, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48100)
		до відповідача: Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (вул. Гагаріна, 16, м. Бровари, Київська область, 07400) 
		про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку 
		 
		За участю прокурора спеціалізованої екологічної прокуратури Тернопільської обласної прокуратури Куликовської Лілії Богданівни
		представника від:
		Позивача: не з`явився
		Відповідача: не з`явився
		 
		Зміст позовних вимог
		Керівник Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради (позивача) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про:
		- стягнення 1 421,20 грн. заборгованості за договором оренди земель водного фонду від 22.06.2004, укладеного між Теребовлянською районною державною адміністрацією та ДП "Укрспирт";
		- розірвання договору оренди земель водного фонду від 22.06.2004, укладеного між Теребовлянською районною державною адміністрацією та ДП "Укрспирт", зареєстрованого 12.07.2004 в книзі реєстрації договорів оренди Кобиловолоцької сільської ради за №040464400002;
		- зобов`язання ДП "Укрспирт" повернути Теребовлянській міській раді земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Кобиловолоки, площею 15,7 га, кадастровий номер 6125083200:03:001:0414.
		Позовні вимоги мотивовані невиконанням ДП "Укрспирт" зобов`язань за спірним договором, зокрема систематичною несплатою орендної плати за землю, а також приналежністю земельної ділянки до природно-заповідного фонду України.
		Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 справу №921/676/23 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.
		Позиція позивача
		Теребовлянська міська рада участі повноважного представника в судовому засіданні 10.01.2023 не забезпечила, причини неявки не повідомила. Водночас, клопотанням №02-26/1426 від 27.11.2023 позовні вимоги прокурора підтримала у повному обсязі.
		Позиція відповідача
		Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, водночас у поданому 13.12.2023 через систему "Електронний суд" відзиві на позовну заяву (вх.№10051 від 13.12.2023) позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Зазначив, що протягом 2022  2023 року Фондом державного майна України проводилися успішні приватизаційні аукціони, за результатами яких підприємство має отримати кошти, яку будуть використані для погашення заборгованості по заробітній платі, бюджетами та кредиторами в порядку черговості.
		Позиція прокурора викладена у відповіді на відзив
		Прокурор у поданій 21.12.2023 через систему "Електронний суд" відповіді на відзив (вх.№10311 від 22.12.2023) вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню. При цьому вертає увагу на те, що провадження у справі відкрито 13.10.2023, а відзив на позовну заяву надіслано лише 13.12.2023, тобто з пропуском процесуального строку. Право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем лише у строк, встановлений судом. Наслідком пропуск такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Враховуючи подання відповідачем відзиву без клопотання про поновлення строку просить суд залишити поданий відповідачем відзив без розгляду.
		Процесуальні дії суду у справі.
		Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08 листопада 2023 року.
		Ухвалою суду від 08.11.2023 за усним клопотанням прокурора підготовче засідання відкладено на 29.11.2023.
		Ухвалою суду від 29.11.2023 за клопотанням Теребовлянської міської ради підготовче засідання відкладено на 11.12.2023.
		Ухвалою суду від 11.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.01.2024.
		Суд, розглянувши поданий відповідачем відзив вважає за необхідне зазначити наступне.
		Так, ухвалою суду від 13.10.2023 відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
		Ухвала про відкриття провадження у справі № 921/676/23 від 13.10.2023 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 26.10.2023, про що свідчить повернуте поштовим відділенням на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № трекінгу 0600228755050.
		13.12.2023 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
		Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Отже, з урахуванням викладеного, строк для подання відзиву відповідачем сплив 10.11.2023.
		Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		Статтею 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.
		Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
		Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
		Тобто кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
		Таким чином відповідач мав достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
		У зв`язку з наведеним, враховуючи не подання відповідачем клопотання про поновлення строку на подання відзиву, останній судом до розгляду не приймається.
		Прокурор в судовому засіданні 10.01.2024 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у підготовчому провадженні.
		Теребовлянська міська рада участі повноважного представника в судовому засіданні 10.01.2024 не забезпечила.
		Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 10.01.2024 не забезпечив.
		Судом враховано, що у силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
		Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
		Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
		З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, участь представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а відповідачем необґрунтовано неможливість забезпечити участь в засіданні іншого представника, тому визнав за доцільне розглянути справу за наявними в справі матеріалами.
		У судовому засіданні 10.01.2024, суд після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом.
		Розпорядженням голови Теребовлянської районної державної адміністрації №311 від 01.06.2004 "Про надання в оренду земельної ділянки водного фонду" затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою водного фонду Кобиловолоцького спиртового заводу та надано в оренду терміном на 25 років Кобиловолоцькому спиртовому заводу земельну ділянку водного фонду на території Кобиловолоцької сільської ради загальною площею 15,07 га, за рахунок земель державної власності (п.1. розпорядження).
		Кобиловолоцьому спиртовому заводу укласти договір оренди земель водного фонду, провести його державну реєстрацію у відповідності до чинного законодавства (п.2. розпорядження).
		На виконання даного розпорядження, 22.06.2004 між Теребовлянською районної державною адміністрацією (далі Орендодавець) та Державним підприємством "Кобиловолоцький спиртовий завод" (далі Орендар) укладено договір оренди земель водного фонду (далі Договір).
		Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду (довгострокове платне володіння та користування)земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 15,07 га, розташовану за межами населених пунктів на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області для ведення рибного господарства.
		Земельна ділянка, що передається в оренду, перебуває в розпорядженні Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області, виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальна площа земельної ділянки, що передається в оренду, становить 15,07 га, в тому числі: площа водного плеса 7,36 га; площа прибережної водозахисної смуги 7,71 г, в тому числі: площа гідротехнічних споруд 0,47 га, площа ріллі 3,15 га, площа пасовищ 1,96 га, площа зелених насаджень 2,13 га, згідно з висновком Теребовлянського районного відділу земельних ресурсів Тернопільської області №885 від 10.10.2003 та План-схемою земельної ділянки, погодженою начальником Теребовлянського районного відділу земельних ресурсів, Кобиловолоцьким сільським головою та Орендарем (п.1.2. Договору).
		Земельна ділянка передається в оренду для ведення рибного господарства (п.2.1. Договору).
		Договір укладається терміном на 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п.2.2.1. Договору).
		Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від вартості земельної ділянки, що становить 1 080 грн на рік. Платежі вносяться на рахунок Кобиловолоцької сільської ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, що передається в оренду (п.2.3.1. Договору).
		Згідно п.2.3.2. Договору періодичність внесення орендної плати  щомісячно не пізніше 15-го числа у розмірі 90 грн.
		Пунктом 3.4. Договору Орендар зобов`язався серед іншого:
		- забезпечувати використання землі за цільовим призначенням відповідно до п.2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимого чинного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання земельної ділянки (п.3.4.2. Договору);
		- у відповідності з п.2.3. цього договору своєчасно сплачувати орендну плату (п.3.4.11. Договору);
		- отримати дозвіл на спеціальне водокористування (п.3.4.13. Договору);
		- в шестимісячний термін з дня державної реєстрації договору виготовити водогосподарський паспорт на водойму; замовити розробку правил експлуатації водойми; встановити знаки встановленого зразку, які попереджають про прибережну водозахисну смугу; погодити право водокористування з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (п.3.4.15. Договору).
		Відповідно до п.4.1.2. Договору, останній втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
		Пунктом 8.1. Договору сторони поголи, що останній набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації за місцем знаходження земельної ділянки.
		22.06.2004 Договір посвідчений приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Мєшковою Н.Ф. та зареєстровано в реєстрі №1834.
		Договір зареєстрований 12.07.2004 в книзі реєстрації договорів оренди Кобиловолоцької сільської ради за №040464400002.
		 
		Додатком до договору від 22.10.2010 сторони погодили внести зміни в п.2.3.1. Договору виклавши його в наступній редакції: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з врахуванням коефіцієнту індексації, що становить 1 867,73 грн на рік, 155,65 грн щомісячно.
		Додатком до договору від 12.04.2011 змінено орендаря у зв`язку із правонаступництвом на Державне підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". Також внесено зміни щодо розміру орендної плати, що становить 2 842,21 грн на рік, 236,86 грн щомісячно.
		Разом з тим, як стверджує прокурор ДП "Укрспирт" свої зобов`язання за договором не виконує. Зокрема, систематично не сплачує орендну плату. Упродовж 2023 відповідачем орендна плата не сплачувалася, податкові декларації з плати за землю не подавало. Станом на час подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1421,20 грн за період січень  червень 2023. Також відповідач не виконує інших взятих на себе зобов`язань за договором. Дозвіл на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб ДП "Укрспирт" не видавався, паспорт та проект експлуатації водного об`єкта не погоджувався.
		Прокурор також звертає увагу суду на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 6125083200:03:001:0414 розташована у межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко-Благовіщинський", оголошеного рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 та належить до природно-заповідного фонду України.
		Нормами ст.51 Водного кодексу України встановлена пряма заборона щодо користування водними об`єктами на умовах оренди для рибогосподарських потреб, що розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
		Відтак, за твердженням прокурора має місце істотне порушення орендарем умов договору щодо систематичного невнесення орендної плати за землю, а також не виконання інших зобов`язань за договором. Використання водного об`єкта для рибницьких потреб суперечить вимогам законодавства. Наведене стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання Договору.
		 
		Щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення до суду з позовом, суд зазначає наступне.
		Статтею 131-1, п. 3 ч. 1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з ч. ч. 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. 
		Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19).
		Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
		Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі № 918/313/17 від 27.02.2018.
		У відповідності до п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.07.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
		Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 31.08.2023 №344789245 власником земельної ділянки за кадастровим номером 6125083200:03:001:0414 є Теребовлянська міська рада.
		Теребовлянською окружною прокуратурою з метою захисту інтересів держави листами №54-1199ВИХ23 від 05.05.2023, №54-1484ВИХ23 від 13.06.2023, №54-1610ВИХ23 від 14.06.2023 повідомлено про можливі порушення інтересів держави, а саме про наявність заборгованості з орендної плати.
		Листами №1396/02-18 від 05.06.2023, №1551/02-18 від 30.06.2023 міська рада повідомила, що до суду не зверталась та просила прокуратуру звернутись з позовом для захисту її майнових прав.
		Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що прокурор аргументовано навів доводи щодо бездіяльності відповідного компетентного органу, що в силу приписів ст.23 Закону України "Про прокуратуру" свідчить про правомірність звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради.
		Оскільки позивач був обізнаний про відповідне порушення, не вчинив належних дій на усунення порушення, суд вважає, що у даному випадку прокуратурою доведено наявність підстав для здійснення представницьких функцій шляхом звернення до суду з позовом у цій справі в інтересах держави.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
		Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди земель водного фонду від 22.06.2004.
		Відповідно до вимог статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
		Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
		Згідно з статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.
		За змістом п.п. 10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п. 14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п. 265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Згідно ст.1 Закону, ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відповідно до ст.13 Закону, договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч.1 ст.15 Закону).
		Так, відповідач не здійснював сплату орендної плати в період січень  червень 2023. Згідно наданого Теребовлянською міською радою розрахунку заборгованості, долученого до листа №1788/02-18 від 31.07.2023, заборгованість складає 1 421,20 грн, що є підставою для розірвання договору оренди.
		Відповідно до ст.24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
		Доказів своєчасного та повного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за землю відповідач суду не надав.
		Таким чином суд дійшов висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання внаслідок його неналежного виконання, зокрема несвоєчасної сплати орендної плати відповідно до умов, укладеного між сторонами договору оренди земель водного фонду від 22.06.2004. Тому вимога прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 1 421,20 за період січень  червень 2023 підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем не спростована, а отже підлягає до задоволення.
		 
		Відповідно ч.ч. 3, 4 ст.31 Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Частиною 1 статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
		Разом з тим за приписами ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України.
		Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, факт систематичної несплати орендної плати протягом періоду дії договору оренди землі відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі", ст.141 Земельного кодексу України, ст.651 Цивільного кодексу України та умов договору є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди землі.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №318/433/18 від 04.12.2019 та від 12.09.2023 у справі № 387/800/21.
		Матеріалами справи підтверджується факт систематичної несплати відповідачем орендної плати. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати, призвели до істотного порушення умов договору.
		 
		Крім того, умовами Договору на Відповідача було покладено обов`язок отримати дозвіл на спец водокористування та виготовити у шестимісячний термін паспорт водного об`єкту.
		Так, згідно умов Договору, об`єктом оренди є не лише земельна ділянка, а й водний об`єкт, розташований на ній. Укладаючи договір оренди землі водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом, суб`єкт господарювання, поряд з іншими обов`язками, взяв на себе зобов`язання у сфері охорони навколишнього природного середовища, так як господарська діяльність з риборозведення безпосередньо пов`язана з постійним впливом на довкілля.
		Відповідно до ст.2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
		Відповідач, отримавши в строкове платне користування для рибогосподарських потреб земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом, не виконав покладені на нього Договором обов`язки у сфері охорони навколишнього природного середовища, що є підставою для його розірвання з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ст.ст. 43, 44, 48, 49, 51, 68, 95 Водного кодексу України (далі ВК України) використання водного об`єкту для рибогосподарських потреб орендарем можливе лише за наявності дозволу на спеціальне водокористування, та наявності паспорту водного об`єкту.
		Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області №950 від 21.09.2023 та Сектору у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України №933/ВН/21-23 від 21.09.2023 дозвіл на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб ДП "Укрспирт" не видавався, паспорт водного об`єкта не погоджувався.
		Частиною 1 статті 49 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
		У дозволі на спеціальне водокористування зазначається: ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин у складі зворотних вод; умови спеціального водокористування; відомості щодо природоохоронних заходів та строки їх реалізації та інші дані (п.5 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого Постановою КМ України №321 від 13.03.2002).
		Відповідно до ч.ч. 5, 15 ст.51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.
		Паспорт водного об`єкту визначає технічні параметри водного об`єкта, гідрологічні характеристики річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках, озерах та замкнених природних водоймах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання (п.2 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №99 від 18.03.2013).
		Отже, розроблення паспорта водного об`єкта, видача дозволу на спеціальне водокористування водного об`єкта спрямоване на встановлення для водокористувача певних обмежень при користуванні таким об`єктом, зокрема, лімітів використання води, ліміт скидання забруднювальних речовин, порядку та умов експлуатаційної діяльності водного об`єкту, та інше, з метою забезпечення раціонального та комплексного використання водних ресурсів та біоресурсів, їх захисту від забруднення та виснаження, забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів.
		Таким чином, вказані вище обставини свідчать про не виконання відповідачем впродовж тривалого часу з моменту укладення договору оренди земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом його істотних умов, які повинні забезпечувати охорону водного об`єкту, як невід`ємну складову навколишнього природного середовища, в тому числі і водних біоресурсів, які населяють таке середовище та є уразливими до будь-якої антропогенної діяльності.
		Окрім наведеного, продовження використання відповідачем водною об`єкта для рибогосподарських потреб на підставі укладеного Договору суперечить вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме нормам ВК України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
		Статтею 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		У відповідності до ст.8 даного Закону, одним із засобів збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду є встановлення заповідного режиму, а також додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності.
		Згідно з ст. 9 Закону "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях, в освітньо-виховних цілях та для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
		До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 Земельного кодексу України).
		З аналізу ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та ст.ст. 43-44 ЗК України умовою належності земельної ділянки до категорії земель природно-заповідного фонду є розташування на цій земельній ділянці об`єкта чи території природно-заповідного фонду.
		Відповідно до інформації Управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації №05.3/869 від 06.06.2023 земельна ділянка за кадастровим номером 6125083200:03:001:0414 розташована у межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко-Благовіщинський" оголошеного рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986.
		З 01.07.2013 набрав чинності Закон України "Про аквакультуру", відповідно до прикінцевих положень якого статтю 51 ВК України викладено у новій редакції.
		Так, згідно з нормами ст.51 ВК України не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
		Відтак, продовження дії Договору оренди водного об`єкта, що наданий з метою організації та ведення рибного господарства та його подальше використання орендарем суперечить зазначеній нормі законодавства.
		Враховуючи істотне порушення відповідачем умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди земель водного фонду є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Згідно ч.1 ст.34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
		Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.
		 
		Розподіл судових витрат.
		В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір в сумі 8 052 грн покладається на відповідача.
		Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		ВИРІШИВ:
		1.Позовні вимоги задовольнити.
		2.Розірвати договір оренди земель водного фонду від 22.06.2004 року, укладений між Теребовлянською районною державною адміністрацією та Державним підприємством "Укрспирт", зареєстрований 12 липня 2004 року в книзі реєстрації договорів оренди Кобиволоцької сільської ради за №040464400002.
		3.Зобов`язати Державне підприємство "Укрспирт", Київська область, м.Бровари, вул. Гагаріна, 16 (код 37199618) повернути Теребовлянській міській раді, Тернопільська область, м.Теребовля, вул. Кн. Василька, 104-А (код 04058456) земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с.Кобиволоки площею 15,07 га, кадастровий номер 6125083200:03:001:0414.
		4.Стягнути з Державного підприємства "Укрспирт", Київська область, м.Бровари, вул. Гагаріна, 16 (код 37199618) на користь Теребовлянської міській раді, Тернопільська область, м.Теребовля, вул. Кн. Василька, 104-А (код 04058456)  1421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 20 коп. заборгованості за договором оренди земель водного фонду.
		Наказ видати.
		5.Стягнути з Державного підприємства "Укрспирт", Київська область, м.Бровари, вул. Гагаріна, 16 (код 37199618) на користь Тернопільської обласної прокуратури 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. судових витрат. 
		Наказ видати.
		 
		Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення прокурор, сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
		Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2024 року.
		 
		СуддяЮ.О. Чопко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...