Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 186/1405/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2024.
Дата набрання законної сили: 11.01.2024
Номер судового провадження: 51-2627км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017040380000219

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		11 січня 2024  року
		м. Київ
		справа № 186/1405/17
		провадження № 51-2627 км 23 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                        ОСОБА_1 ,
		суддів                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                              ОСОБА_5 , 
		захисника                                               ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),  
		особи, щодо якої закрито
		кримінальне провадження                 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),                 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня  2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у  кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 12017040380000219, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сніжне Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за                              ч. 1 ст. 122 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду. 
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2023 року ухвалу місцевого  суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого  - без задоволення.  
		ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 14 квітня 2017 року, між ним та                  ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 вийти за територію школи, щоб за допомогою бійки вирішити його, на що ОСОБА_8 погодився. Після уроку,                      ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пішли за будинок АДРЕСА_2 ,   де   між ними розпочалась бійка, в  ході якої ОСОБА_7 наносив ОСОБА_8 удари в тулуб, по ногах та руках, й  кулаком попав потерпілому в ніс, внаслідок чого заподіяв  ОСОБА_8  середньої  тяжкості тілесне  ушкодження, що  спричинило тривалий розлад здоров`я понад 21  день.
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення і  призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Зазначає, що місцевим судом було неправильно застосовано ст.49 КК України, оскільки ОСОБА_7 під час судового розгляду неодноразово не з`являвся без поважних причин у судові засідання, тим самим умисно ухилявся від суду, до нього  застосовувались приводи,  а тому вважає, що  на період вчинення обвинуваченим  таких дій перебіг строку  давності зупинявся, відтак суд не повинен був на підставі               ч. 1 ст. 49 КК України  закривати кримінальне провадження. 
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущене порушення також проігнорував. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		ОСОБА_7 , його захисник ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні  заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілого й просили оскаржувані  судові рішення залишити без зміни.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. 
		Мотиви суду
		Частиною1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. 
		Наведені диференційовані строки давності застосовуються за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового кримінального правопорушення, за  винятком нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою правопорушення.
		В суді першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 14 квітня 2017 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КК України. Санкція цієї норми закону передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років. 
		Зазначене кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину.
		На час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції минули строки притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, передбачені п.  3  ч.  1  ст. 49 КК України. 
		Захисник обвинуваченого, на початку судового засідання, 13 червня 2022 року, заявив клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі наведеної норми закону, яке обвинувачений підтримав. 
		Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України, є  імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне клопотання.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 цієї статті закриття кримінального провадження на цій підставі не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У такому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.
		Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Дотримуючись наведених вимог процесуального закону, суд, встановивши наявність законних підстав, постановив ухвалу про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. 
		У касаційній скарзі зазначено, що суд при постановленні  рішення не взяв до уваги того факту, що обвинувачений умисно ухилявся від суду, а тому встановлений законом перебіг строку давності зупинявся. Проте, такі твердження потерпілого є безпідставними. 
		Згідно ч. 1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.
		Стаття 335 КПК України передбачає, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або  звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
		Матеріали провадження свідчать, що судовий розгляд щодо ОСОБА_7 , був неодноразово відкладений з різних причин, а не лише з причини неявки обвинуваченого в судове засідання, як про це стверджує потерпілий. Судові засідання   відкладалися,  у тому числі, й через неявку свідків та за клопотанням представника потерпілого. 
		Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 дійсно були винесені ухвали про привід у  судове засідання. При цьому підстав для оголошення його у розшук та зупинення розгляду судом не було встановлено. Надалі ОСОБА_7 самостійно з`являвся у судові засідання та повідомив, що місця проживання не змінював, від явки до суду не ухилявся. Крім того, у справі наявна заява обвинуваченого  про те, що він не зміг вчасно прибути на одне із судових засідань,  оскільки перенесли автобусний рейс.
		Таким чином, суд першої інстанції не вбачав ознак ухилення від суду у процесуальній поведінці обвинуваченого під час судового розгляду, внаслідок якої відкладалися судові засідання. Будь-які дані про оголошення у розшук ОСОБА_7 під час розгляду провадження у місцевому суді, так і обрання останньому запобіжного заходу, у матеріалах кримінального провадження відсутні.  
		Потерпілий у касаційній скарзі посилається  на практику Верховного Суду (постанова у справі  183/3452/19), де Суд вказував  на те, що зупинення строків пов`язується не із  винесенням постанови, а із умисними діями спрямованими на ухилення від суду. Однак таке посилання у даній справі недоречне. Суд висловився, що наявність постанови, без встановлення факту ухилення не може братись до уваги. У нашому випадку відсутня постанова, а також не встановлений факт ухилення.  
		За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19), перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. Факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК України. У цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду: 15 років з часу вчинення злочину, 5 років - з  часу вчинення кримінального проступку.
		Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство чи судовий розгляд. При цьому суд має з`ясувати, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду.
		Практика Суду зводиться до того, що для застосування положень ч.2 ст. 49 КК України   обов`язково  мають бути наявні дві обставини:  доведений факт ухилення від слідства чи суду  та  наявність процесуального рішення (у якому цей факт зафіксовано) про зупинення провадження і вжиття відповідних заходів.
		Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про те, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від суду, а застосування до нього приводу само по собі не свідчить про таке ухилення, є обґрунтованим. Процесуальне рішення про зупинення провадження та оголошення розшуку у справі не приймалось.   
		Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у  вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Факт вчинення особою нового злочину має бути підтверджений вироком суду, що  набрав законної сили.
		Проте, потерпілий у касаційній скарзі не наводить обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_7  нового злочину, матеріали провадження також не містять такої інформації.
		Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст.405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги  потерпілого, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст.419 КПК України  мотиви на їх спростування.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, вона в повній мірі відповідає  вимогам статей 370, 419 КПК України, тому  касаційні доводи потерпілого    ОСОБА_8 в цій частині теж неприйнятні.
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування  судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого  немає.
		Беручи до уваги викладене та, керуючись статтями 434, 436,  441,442 КПК України, Суд вважає, що  оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни. 
		З цих підстав Суд ухвалив:
		Ухвалу Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2023 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не  підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                         ОСОБА_9                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...