Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 299/4306/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2024. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/299/103/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017070080001018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області
		______________________________________________________________
		 
		Справа № 299/4306/21 
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16.01.2024 року м.Виноградів
		 
		Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі :
		головуючого ОСОБА_1 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,   
		за участю прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_4 , потерпілого та його представника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеного 12.11.2021р. до ЄРДР за №12017070080001018 по обвинуваченню- 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, одружений- на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючий, раніше не судимий, 
		за ознаками  кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України;
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 11 листопада 2017 року близько 14 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen LT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, для забезпечення дорожнього руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, не переконався у безпечності здійснення маневру заднім ходом, рухаючись по ґрунтовій дорозі дворогосподарства №1 по вул.Виноградна в с.Боржавське, Берегівського району, правою задньою частиною кузова керованого ним автомобіля марки «Volkswagen LT», реєстраційний номер НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який в той час стояв на ґрунтовій дорозі, позаду автомобіля, повернутий обличчям до кузова автомобіля.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , згідно висновку комплексної судово-медичної, транспортно-трасологічної та медико-криміналістичної експертизи № 32 від 11.08.2021, отримав тілесні ушкодження у виді :
		- множинних двобічних переломів ребер справа та зліва з ушкодженням плеври, забоїв перикарду та легень розривів легень, які призвели до внутрішньої кровотечі та гемостазу, які в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу, через різні проміжки часу, спричинюють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю, і за цією ознакою згідно п. 2.1.3 «л» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, слід кваліфікувати як тяжкі тілесні ушкодження;
		- закритого перелому ключиці справа та зліва, розриву грудно-ключичного зчленування та закритого перелому тіла грудини, які потребують лікування строком понад 21 день, і за цією ознакою, згідно п. 2.2.2 «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості;
		- синця правої бокової поверхні грудної клітки, синця правого надпліччя садна передньої поверхні нижньої третини правої гомілки, садна передньої поверхні верхньої третини лівої гомілки - мають незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шість днів, які по цій ознаці згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення степені тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності;
		- підшкірної гематоми бокової поверхні грудної клітки зліва, які тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, і за цією ознакою згідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Причиною смерті ОСОБА_7 є тупа травма грудної клітки, що супроводжувалась множинними двобічними переломами ребер по багатьом анатомічним лініям з ушкодженням плеври; забоєм та розривом легень, внутрішньою кровотечею, гемотораксом, яка ускладнилась шоком, що і стало безпосередньою причиною його смерті, та знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.
		Беручи до уваги характер тілесних ушкоджень, локалізацію, механізм їх виникнення на трупі ОСОБА_7 , можна допустити, що вони виникли в швидкій послідовності, один за одним, від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення і могли бути спричинені під час дорожньо- транспортної пригоди, що мала місце 11 листопада 2017, а саме внаслідок наїзду задньою частиною кузова автомобіля марки «VOLKSWAGEN LT» реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода з послідуючим його переїздом. При цьому, потерпілий, у момент первинного контактування з автомобілем знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні, обличчям повернутий до задньої частини кузова, а місцем контакту з автомобілем явилися передні поверхні гомілок, внаслідок чого виникли тілесні ушкодження у вигляді саден шкірних покривів гомілок (садно передньої поверхні нижньої третини правої гомілки та садно передньої поверхні верхньої третини лівої гомілки), з подальшим падінням тіла та переїздом заднім колесом через грудну клітку зліва направо, здійснюючи стиснення і сплющення грудної клітки в передньо- задньому напрямку та утворенням всіх інших тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 .
		Згідно висновку експерта № 563 від 24.11.2017 з технічної точки зору причиною виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди стали обставини пов`язані з тим, що водій автомобілем марки «Volkswagen LT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не дотримавшись вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись заднім ходом, не забезпечив безпеку дорожнього руху, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_7 , який знаходився по заду автомобіля.
		Невиконання водієм ОСОБА_6 вказаних вимог Правил дорожнього руху України стали причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться в прямому причинному зв`язку з отриманням потерпілим ОСОБА_7 тяжких тілесних пошкоджень, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.
		Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, вказавши, що дійсно він в той день виїзджав автомобілем з поля заднім ходом і не побачив потерпілого та здійснив на нього наїзд, у скоєному щиро розкаюється, потерпілим повністю відшкодував матеріальні та моральні збитки, а відтак просив суворо його не карати. Про скоєне жаліє, щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати. 
		Потерпілий ОСОБА_8 , якого підтримав і його представник, в суді вказав, що про обставини ДТП йому невідомо. На даний час він та його сім`я ніяких матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, оскільки ОСОБА_6 в досудовому порядку повністю відшкодував їм всі завдані збитки, а відтак просить суд суворо не карати обвинуваченого.
		Визначаючи в порядку, передбаченому ст.349 ч.ч.2-3 КПК України, обсяг доказів,які будуть досліджуватися та порядок їх дослідження визначається ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені. Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники кримінального провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вирішив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального  правопорушення та підлягає покаранню за вчинений ним злочин, оскільки таке ним вчинено у стані осудності.
		Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності.     
		Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. 
		Призначаючи обвинуваченому покарання за ч.2 ст.286 КК України суд, відповідно до положень ст.ст.65-67 КК України,  враховує ступінь і характер небезпечності вчиненого злочину, його  тяжкість, дані, що характеризують особу обвинуваченого,  обставини і причини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, і які пом`якшують та обтяжують його відповідальність. 
		Окрім того, при призначенні покарання за ст.286 ч.2 КК України істотне значення має думка потерпілого щодо виду і розміру покарання, який необхідно призначити винуватцю ДТП.
		Зокрема, прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням іспитового строку в один рік, а також з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		Обвинувачений та його захисник просили суд призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України без застосування реального відбування покарання зі встановленням іспитового строку на підставі ст.75-76 КК України, а також не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобом, оскільки на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей та престарілі батьки-інваліди, а автомобіль являється одним із видів його доходу, оскільки він займається  вирощуванням овочів і автомобіль потрібен для транспортування овочів, він раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризується позитивно, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває, усвідомив суспільну небезпеку вчиненого злочину, а також врахувати його поведінку після вчинення злочину, зокрема, повне визнання вини, щире каяття, та повне відшкодування завданої потерпілому шкоди, а також врахувати відсутність обставин, які обтяжують його покарання.
		Отже, вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує обставини вчиненого злочину та його наслідки- смерть людини, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів-нарколога, -фтизіатра, -психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, одружений- разом з дружиною виховує трьох неповнолітніх дітей, займається веденням домашнього господарства, зокрема, вирощуванням овочів, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався /а.п.91-66/.
		Суд враховує і те, що обвинувачений визнав себе винним повністю, станом на час розгляду справи по суті, завдані потерпілому матеріальні та моральні збитки відшкодував повністю, що в судовому засіданні підтвердив і потерпілий та його представник, які просили суд суворо не карати обвинуваченого.
		Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_6 , окрім його повного визнання вини та відшкодування завданої шкоди, суд також визнає і його щире каяття. 
		На переконання суду, з урахуванням вищевикладеного, дана обставина є суттєвою.
		Так, щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.
		Суд констатує, що поведінка обвинуваченого зазначеному відповідає, оскільки він повністю та беззастережно визнав свою вину, повністю усвідомив причини і наслідки скоєного, зокрема, завдані потерпілому матеріальні та моральні збитки в досудовому порядку відшкодував повністю, що в судовому засіданні підтвердив і потерпілий та його представник, які просили суд його суворо не карати.
		За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що воно має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.
		Відповідно до положень ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, та й іншими особами.
		За правилами ст.65 КК, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.
		Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, а відтак, виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Між тим, положенням ч.1 ст.75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		При цьому суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що ст.75 КК застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави. 
		  Отже, врахувавши конкретні обставини вчинення злочину, дані про особу засудженого, позицію потерпілого та прокурора, суд погоджується з позицією державного обвинувача і приходить до переконання про можливе застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК, оскільки вищезазначені судом обставини (позитивна характеристика обвинувченого, він на обліку у лікарів-нарколога, -фтизіатра, -психіатра не перебуває, він має сталі соціальні зв`язки, одружений- разом з дружиною виховує трьох неповнолітніх дітей, на утриманні має і пристарілих батьків, раніше не судимий, займається суспільно-корисною працею) свідчать про можливе досягти мети виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.
		Разом з тим, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		При цьому суд надав належної уваги конкретним обставинам вчиненого злочину та його наслідкам, а саме тому, що обвинувачений допустивши порушення Правил дорожнього руху (п.п.10.9 ПДР України), будучи в стані сп`яніння /а.п.22/, під час руху транспортного засобу заднім ходом не вжив всіх заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки не переконався у безпечності здійснення такого маневру, що призвело до загибелі людини.
		За таких обставин, навіть позитивна характеристика, визнання вини та щире каяття, а також повне відшкодування завданих потерпілому моральних та матеріальних збитків обвинуваченим, не можуть бути визнані мотивованими підставами для не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілого у даній справі щодо покарання, яке він повинен понести за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною.  
		На переконання суду призначення обвинуваченому саме такого покарання буде відповідати загальним вимогам призначення покарання, передбаченим ст.50,65 КК України, щодо необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 
		Питання про  речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		 
		Судові витрати по справі відповідно до положень ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		 
		Документи залишити в матеріалах справи.
		 
		Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовується.
		 
		Керуючись ст.ст.94,368,370,371,373-376 КПК України, суд, - 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавлення його права керування транспортними засобами строком на один рік.
		 
		В порядку ст.ст.75-76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання в частині основного покарання, якщо він протягом річного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. 
		 
		Речовий доказ по справі: автомобіль марки «Volkswagen LT» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на відповідальному збережені у власника ОСОБА_6 , повернути йому як законному володільцю /а.п.35/.
		 
		Судові витрати по справі на проведення судових експертиз, а саме, на проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-21/5452- ІТ від 28.07.2021р. - 858,1 грн.; на проведення судово-автотехнічної експертизи №558 від 20.11.2017р. - 1180 гривень; на проведення судово-автотехнічної експертизи №563 від 24.11.2017р. - 1180 гривень- відповідно до положень ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.
		 
		До набрання вироку законної сили щодо обвинуваченого запобіжні заходи не застосовуються.
		 
		На вирок відповідно до ч.2 ст.395 КПК України може бути подана через Виноградівський районний суд апеляція до Закарпатського Апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
		 
		ГоловуючийОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...