Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/6596/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 18.01.2024. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: 22-ц/801/192/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/6596/23
		Провадження № 22-ц/801/192/2024
		Категорія: 76
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
		Доповідач:Сопрун В. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2024 рокуСправа № 127/6596/23м. Вінниця
		 
		   Вінницький апеляційний суд в складі:
		   головуючого Сопруна В.В.,
		   суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., 
		       за участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,
		       за участю сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представників відповідача Панасюка М.П., Поліщук Т.В., Бральчука О.А., Городнюка М.І.,
		   розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №127/6596/23запозовом ОСОБА_1 до Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди, 
		за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняВінницького міського суду Вінницькоїобласті від17листопада 2023року,яке ухваленесуддею ФедчишенимС.А.в Вінницькомуміському суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 22 листопада 2023 року,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 01 вересня 2002 року позивач прийнята на посаду викладача «Сестринської справи» Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного на контрактних умовах, а згодом дію контракту продовжено на невизначений строк. 
		В грудні 2022 року позивачу стало відомо, що 13 грудня 2022 року студенти групи 3 м/с А в кількості 20 осіб на ім`я директора коледжу подали заяву про те, що позивач в даній групі зарекомендувала себе з негативної сторони, а саме: телефонувала студентам у вільний час, змушувала розповідати про особисте життя, місце роботи та дохід батьків, під час пари не перевіряла готовність до занять, вимагала продукти харчування з домашньої грядки та домашнього приготування, змушувала купувати канцелярію та медичне оснащення, вимагала кошти за модульний контроль, або за покращення оцінки. 
		За наведеного студенти просили директора коледжу відсторонити позивача від викладання в їх групі. 
		Для розгляду заяви директором коледжу було створено комісію по проведенню службового розслідування, з яким позивача не ознайомлено. 
		14 грудня 2022 року на ім`я директора позивач написала пояснення, в якому звернула увагу на те, що звинувачення голослівні. 
		14 грудня 2022 року позивач звернулась до директора коледжу із новою заявою, в якій просила включити в склад комісії тих осіб, яким позивач довіряє, але їй усно було відмовлено. 
		15 грудня 2022 року позивач звернулась з іншою заявою, в якій просила директора коледжу повідомити час роботи комісії, прізвище голови комісії, на чиє ім`я позивач зможу звертатись. Письмової відповіді їй не надано. 
		19 грудня 2022 року позивач звернулась до директора ще з однією заявою, в якій просила заздалегідь повідомляти її про час та місце засідань комісії, надати змогу запросити свого представника, ознайомлювати позивача з усіма матеріалами перевірки, надати можливість подавати свої пояснення, повідомляти про дату, час і місце проведення перевірок. В порушення Закону України «Про освіту» позивачу не дозволено брати участь в роботі комісії. 
		27 грудня 2022 року позивач подала директору ще одне, більш детальне пояснення, в якому ще раз наголосила, що заява студентів була організована куратором групи ОСОБА_3 , і що студентів «просили» в обов`язковому порядку підписати заяву. З двадцяти підписів, вказаних в заяві, у шести осіб позивач тільки читала лекції, а не викладала практичні заняття, тому не мала відношення до їх оцінювання. 
		10 січня 2023 року позивача ознайомлено з наказом № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення». З наказу позивач дізналася, що їй оголошено догану за результатами роботи комісії по проведенню службового розслідування за колективною заявою групи 3 м/с «А» на підставі висновків та пропозицій комісії у справі службового розслідування від 04 січня 2023 року, на підставі ст. 147 КЗпП. 
		Після ознайомлення з наказом №04-02/10-к позивач звернулась на ім`я директора із заявою про ознайомлення з матеріалами службового розслідування та надання всіх копії. Позивачу було надано лише витяг з матеріалів службового розслідування від 04 січня 2023 року, в іншому - відмовлено. 
		Згідно з вказаним висновком: «Після вивчення матеріалів справ, з метою недопущення подальшого загострення конфлікту комісія пропонує адміністрації коледжу відсторонити викладача ОСОБА_1 від проведення навчальних занять в групі 3 м/с А та застосувати дисциплінарне стягнення відповідно до чинного законодавства про працю». 
		Позивач не погоджується з даним наказом, вважає його незаконним, оскільки в оспорюваному наказі не вказано, що позивач неналежно виконувала посадові обов`язки, накази чи розпорядження директора коледжу, порушила статут навчального закладу, зчинила інше дисциплінарне порушення, що позивачу прямо заборонено Розділом 6 Інструкції: Викладачу забороняється». В наказі не наведено конкретний пункт розділу 4 Інструкції «Посадові обов`язки», який порушила позивач. Підставою для видання наказу стали результати роботи комісії по проведенню службового розслідування, з матеріалами якого позивача не ознайомили. При винесенні оспорюваного наказу директор коледжу не керувався ст. 140 КЗпП. Як вбачається з наказу, попередня робота позивача жодним чином не була врахована.
		В оспорюваному наказі також не вказано, що мало місце не виконання трудових обов`язків, що позивач діяла умисно і протиправно. Відповідачем не враховано, що підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння, яке визнається дисциплінарним проступком, а не «з метою недопущення подальшого загострення конфлікту». 
		Крім того, на заяву позивача від 13 січня 2023 року, за вих. №19 від 24 січня 2023 року від директора коледжу позивач отримала відповідь про те, що позивачу зменшено педагогічне навантаження на 144 години на підставі висновків комісії по службовому розслідуванню колективної заяви студентів групи 3 м/с «А» (наказ №04/01-78 від 15 грудня 2023 року), а тому вважає такі дії відповідача протиправними, такими що завдають шкоду позивачу. 
		Педагогічне навантаження та зарплата позивача стали непропорційним та меншими у порівнянні до інших викладачів нашої циклової комісії, з такою кваліфікацією як у позивача, що порушує абзац 8 статті 2-2 КЗпП щодо заборони необґрунтованого нерівномірного розподілу навантаження. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. 
		Службове розслідування призвело до негативного для позивача розголосу в стінах коледжу та за ними, що знизило її престиж та ділову репутацію серед керівництва коледжу, педколективу та студентів. У позивача погіршились зв`язки з оточуючими, в першу чергу з працівниками коледжу. Наведені фактичні дані призвели до зміну способу життя, обмеження її життєдіяльності та необхідності реабілітації. Таким чином вважає, що надані докази та обґрунтування доводять порушення її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. За наведеного вважає, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 15000 грн.
		Враховуючи вищевикладене, просила суд: 1). визнати незаконним та скасувати наказ директора Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення»; 2). зобов`язати Вінницький медичний фаховий коледж ім. акад. Д.К. Заболотного (ЄДРПОУ 054484528) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) попередні умови праці, які існували до зняття педагогічного навантаження на 144 години, з нарахуванням та виплатою втраченого заробітку; 3). стягнути з Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного (ЄДРПОУ 054484528) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницькоїобласті від17листопада 2023року в задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного 20000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.
		Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не порушено порядку застосування до позивача дисциплінарного стягнення, визначеногост. 149 КЗпП України, оскільки застосовано уповноваженою посадовою особою, вид обраного стягнення відповідає тяжкості вчиненого порушення, а тому при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани були дотримані вимоги трудового законодавства. Також, суд вважав, що зменшення педагогічного навантаження на 144 години відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 попередніх умов праці.
		Крім того, оскільки позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 15000 грн є похідними від позовних вимог про визнаннянезаконним та скасування наказу, тому задоволенню також не підлягають.
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи. Просила рішення Вінницького міського суду Вінницькоїобласті від17листопада 2023року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наказ директора Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення» є незаконним, не містить конкретних фактів допущення позивачем невиконання або неналежного виконання покладених на неї трудових обов`язків, тобто винесений з порушенням трудових прав позивача. Крім того, безпідставно зменшено педагогічне навантаження на 144 год, вважає його повторним притягненням до дисциплінарної відповідальності, що суперечить ст.61 Конституції України та ст.149 КЗпП.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного  адвокат Лещенко С.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15000 грн. 
		 
		Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
		 
		Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно контракту укладеного між ВМК ім. акад. Д. К. Заболотного та ОСОБА_1 , останню зараховано на роботу за посадою викладач «сестринської справи» на термін з 01 вересня 2002 року по 31 серпня 2003 року.
		 
		01 вересня 2003 року контракт перезаключено до 31 серпня 2006 року. Дія контракту продовжено на невизначений строк, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_2 та не спростовувалася сторонами в судовому засіданні.
		 
		13 грудня 2022 року студенти групи 3м/с «а» звернулися до директора ВМК ім. акад. Д.К. Заболотного із заявою на скарги в роботі ОСОБА_1 , оскільки остання телефонує до студентів у вільний час та змушує розповідати про особисте життя, місце роботи та дохід батьків, під час пари не перевіряє готовність до занять і результат цього незнання теми, яка може знадобитися у майбутній професії, вимагає продукти харчування з домашнього грядки, змушує купляти канцелярію та медичне оснащення, вимагає кошти за модульний контроль або для покращення оцінки. Просили відсторонити ОСОБА_1 від викладання в їх групі.
		 
		Наказом № 04/01-78 від 15 грудня 2022 року «Про створення комісії для службового розслідування» з метою перевірки фактів викладених в заяві студентів групи 3-м медичних сестер від 13 грудня 2022 року щодо порушення викладачем навчальної дисципліни «Медсестринство у внутрішній медицині» ОСОБА_1 норм педагогічної етики, отримання незаконної матеріальної винагороди та грошових коштів наказано провести службове розслідування по фактам викладених в заяві. Створити комісію у складі: голови комісії  ОСОБА_4 , уповноважений з питань запобігання корупції в коледжі. Члени комісії: ОСОБА_5  заступник директора з виховної роботи; ОСОБА_6  юрисконсульт; ОСОБА_7  практичний психолог коледжу; ОСОБА_8 - викладач сестринської справи. Контроль виконання наказу покласти на заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_9 .
		 
		Відповідно до висновків та пропозицій комісії, з метою недопущення подальшого загострення конфлікту комісія пропонує адміністрації коледжу відсторонити викладача ОСОБА_1 від проведення навчальних занять в групі 3 м/с А та застосувати дисциплінарне стягнення відповідно до чинного законодавства про працю.
		 
		Наказом № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення» за результатами роботи комісії по проведення службового розслідування за колективною заявою групи 3 м/с А стосовно викладачки циклової комісії сестринської справи ОСОБА_1 на підставі висновків та пропозицій комісії у справі службового розслідування від 04 січня 2023 року на підставі ст. 147 КЗпП, оголошено догану викладачці циклової комісії сестринської справи ОСОБА_1 . Голові циклової комісії сестринської справи ОСОБА_10 посилити контроль за виконанням посадових обов`язків викладачами циклової комісії. 
		 
		Згідно відмітки в наказі ОСОБА_1 з наказом ознайомлена, копію наказу отримала 10 січня 2023 року. 
		 
		Питання притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності врегульовано нормами Кодексу законів про працю України.
		 
		Відповідно до статей 3, 4 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		 
		Згідно з статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
		 
		Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		 
		Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
		 
		Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
		 
		Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
		 
		Порушенням трудової дисципліни може бути невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку чи умов колективного договору.
		 
		Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним та обґрунтованим характером порушення трудової дисципліни.
		 
		Таким чином, законодавець визначив, що підстави притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності повинні бути відображені у відповідному наказі. Такі підстави повинні бути чіткими та обґрунтовані для того, щоб працівнику було зрозуміло за що його притягнуто до відповідальності.
		 
		Частинами 1, 2 статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		 
		Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є вчинення працівником дисциплінарного проступку. КЗпП України безпосередньо його не визначає, але таке визначення надається в сталій судовій практиці.
		 
		Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
		 
		Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		 
		Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.
		 
		Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		 
		Отже, в силу норм трудового законодавства, роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.
		 
		При цьому перш ніж винести працівникові догану роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення. 
		 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.12.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статті 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.
		 
		Чинне трудове законодавство передбачає, що право накладення дисциплінарного стягнення належить роботодавцю, а відтак саме роботодавець, повинен встановити наявність дисциплінарного проступку, витребувати від працівника пояснення з приводу дисциплінарного проступку, самостійно дати оцінку діям працівника, в разі необхідності створити комісію, визначитися, чи свідчать дії працівника про вчинення ним дисциплінарного проступку, а відтак, в подальшому самостійно вирішити питання про необхідність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
		 
		Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушення ним свої трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
		 
		Керівник установи або уповноважений ним орган має право застосувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності вини особи, яка порушила трудові обов`язки, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.
		 
		Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушеннями трудової дисципліни. Винятки стосуються державних службовців, суддів, прокурорів, а також тих, на кого поширюються статути чи положення про дисципліну. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника.
		 
		Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об`єктивної сторони складу цього правопорушення. Ці обов`язки визначаються трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, його наказами та розпорядженнями, а також законами та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		У п. 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором, або про які працівник не був проінформований належним чином.
		 
		Як вбачається із змісту оспорюваного наказу № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення» за результатами роботи комісії по проведенню службового розслідування за колективною заявою групи 3 м/с «А» стосовно викладачки циклової комісії сестринської справи ОСОБА_1 на підставі висновків та пропозицій комісії у справі службового розслідування від 04 січня 2023 року, на підставі ст.147 КЗпП, позивачеві оголошено догану.
		 
		Саме роботодавець повинен довести законність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, чітко зазначити підставу для цього. 
		 
		Разом з тим, наказ не містить посилань того, які порушення при виконанні трудових обов`язків закріплених чинним законодавством, посадовою інструкцією чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудового договору, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця, порушила ОСОБА_1 , посилань на конкретні обставини (факти), що свідчать про невиконання нею службових обов`язків і порушення трудової дисципліни, вказівки на те, за який конкретно дисциплінарний вчинок її притягнуто до відповідальності, які дії були протиправними (суперечили законодавству), а тому колегія суддів прийшла до висновку про те, що цей наказ є незаконним, оскільки він не містить фактичних та конкретних даних щодо причин накладення стягнення, а загальні формулювання не пояснюють суть порушень трудової дисципліни, які допустила в роботі позивач.
		 
		Щодо зменшення педагогічного навантаження.
		 
		Відповіднодостатті 139КЗпПУкраїни працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитисядомайна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Одниміз видівюридичної відповідальностіє дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцемзасвої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.
		 
		Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Він полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцемможутьуживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.
		 
		Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуютьсядодеяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147КЗпПУкраїни.
		 
		Згідно зі статтею 147КЗпПУкраїнизапорушення трудової дисципліни до працівника може бутизастосовано тільки один з таких заходів стягнення:
		1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисциплінуможуть бутипередбачені для окремих категорій працівниківйінші дисциплінарні стягнення.
		 
		Відповіднодостатті 147-1КЗпПУкраїни дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальністьзастатутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягненняможутьнакладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
		 
		Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог статі 148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньозавиявленням проступку, але непізнішеодногомісяця з дня його виявлення,нерахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягненняне може бутинакладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		 
		Статтею 149КЗпПУкраїни визначено, щодозастосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.Закожне порушення трудової дисципліниможе бутизастосовано лишеоднедисциплінарне стягнення. При обраннівидустягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини,заяких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		 
		Згідно п.9.2. положення про організацію освітнього процесу у Вінницькому медичному фаховому коледжі ім. акад. Д.К. Заболотного, педагогічне навантаження може коригуватися, збільшуватися або зменшуватися у наступних випадках:
		-При звільненні педагогічного працівника;
		-За особистою заявою педагогічного працівника;
		-При довготривалій втраті працездатності педагогічним працівником;
		-При зміні кількості здобувачів освіти в академічній групі;
		-У разі встановлення фактів невиконання педагогічним працівником посадових обов`язків, порушення ним принципів академічної доброчесності, приниження гідності здобувачів освіти та колег, порушення прав учасників освітнього процесу;
		-При зміні навчальних планів.
		 
		Так, згідно п.п.3 п.5 Посадової інструкції викладача ВМФК «Викладачу забороняється»: п.п.3 Принижувати особисту гідність здобувачів освіти, а саме : підвищувати голос при розмові, ображати, некоректно робити публічні зауваження про зовнішність і одяг здобувачів освіти, вчиняти будь-які дії що містять ознаки булінгу.
		 
		Згідно п.6 «Відповідальність» Посадової інструкції викладача. За невиконання посадових обов`язків до викладача застосовуються такі заходи впливу як попередження, догана, зменшення педагогічного навантаження, звільнення з роботи.
		 
		У п.7.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного встановлено, що порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного стягнення або громадського впливу.
		 
		П.7.2. Правил передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне із таких дисциплінарних стягнень: догана; звільнення.
		 
		П.7.7. Правил передбачено, що стягнення оголошується у наказі із зазначенням мотивів його застосування і повідомляється працівникові під розписку у триденний термін. 
		 
		Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.
		 
		Відповіднодостатті 61 Конституції Україниніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		 
		Як вбачається з витягу наказу №04-01/2 від 10 січня 2023 року про зміну педнавантаження на 2022  2023 н.р., згідно наказу №04-02/10-к від 10 січня 2023 року змінено педагогічне навантаження, а саме зменшено ОСОБА_1 на 144 години педагогічне навантаження з 11 січня 2023 року.
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що відбулось подвійне накладення дисциплінарних стягнень, оскільки був винесений оскаржуваний наказ про винесення догани та про зміну педагогічного навантаження, щоневідповідає вимогам закону.
		 
		Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що оскільки було скасовано спірний наказ №04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення», як незаконний, то втрачає свою чинність наказ №04-01/2 від 10 січня 2023 року в частині зміни ОСОБА_1 педнавантаження на 2022-2023 н.р., оскільки в ньому є посилання на наказ №04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення».
		 
		Щодо стягнення моральної шкоди.
		 
		Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Моральна шкодаполягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		 
		Якщо інше не встановлено законом,моральна шкодавідшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		 
		Розмір грошового відшкодування моральноїшкодивизначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральноїшкоди,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України,моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України,моральна шкода,завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		 
		Частиною 1 ст.237-1КЗпПУкраїни передбачено, що відшкодування роботодавцем моральноїшкодипрацівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели доморальнихстраждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Відшкодування моральноїшкодипровадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели доморальнихвтрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підморальнимивтратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідківморальногохарактеру.
		 
		У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової)шкодисуд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Відповідно до статті 237-1КЗпПУкраїни за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до йогоморальнихстраждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової)шкодипокладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Враховуючи тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, вимушені зміни у її життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення прав позивача, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та є обґрунтованими в розмірі 10000 грн.
		 
		Відповідно, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Вінницького медичногофахового коледжуім.акад.Д.К.Заболотного на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн, а в іншій частині підлягає відмові.
		 
		Отже, встановивши, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з порушенням норм трудового законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		 
		Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За змістом частини другої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Щодо судових витрат 
		Згідно з ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 то з відповідача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3220,80 грн та 4831,20 грн за подання апеляційної скарги, а всього 8052 грн.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницькоїобласті від17листопада 2023року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ директора Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного № 04-02/10-к від 10 січня 2023 року «Про дисциплінарне стягнення».
		Зобов`язати Вінницький медичний фаховий коледж ім. акад. Д.К. Заболотного (ЄДРПОУ 054484528) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) попередні умови праці, які існували до зняття педагогічного навантаження на 144 години. 
		Стягнути з Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного (ЄДРПОУ 054484528) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Вінницького медичного фахового коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного (ЄДРПОУ 054484528) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст судового рішення складено 18 січня 2024 року.
		 
		Головуючий              Сопрун В.В.
		 
		Судді                  Войтко Ю.Б.
		   
		                           Міхасішин І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...