Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/910/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; інші договори.
Надіслано судом: 18.01.2024. Зареєстровано: 18.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Номер судового провадження: 06/903/910/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		10 січня 2024 року                   Справа № 903/910/23
		Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу 
		за позовом: Міністерства юстиції України
		до відповідача 1: Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України"
		відповідача 2: Волинської обласної організації Комуністичної партії України
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комуністична партія України 
		про визнання недійсним договору
		 
		Представники сторін:
		від позивача: Савчук Ганна Ростиславівна (наказ №784/03 від 26.12.2022, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);
		від відповідача 1: Кононець Наталія Андріївна (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);
		від відповідача 2: не прибули;
		від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: не прибули
		 
		Встановив: 29.08.2023 через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла від Міністерства юстиції України заява про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову.
		Ухвалою суду від 31.08.2023 постановлено задовольнити заяву Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позову. Вжито заходи забезпечення позову до набрання рішенням законної сили шляхом:
		1) накладення арешту на нерухоме майно - частину приміщення гуртожитку загальною площею 270,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення 15-1-15-19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101;
		2) заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування/припинення реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єкта нерухомого майна - частини приміщення гуртожитку загальною площею 270,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення       15-1-15-19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101.
		08.09.2023 Міністерство юстиції України звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до відповідача 1: Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України", відповідача 2: Волинської обласної організації Комуністичної партії України у якому просить:
		1) визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - частини приміщення гуртожитку загальною площею 270, 1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення 15-1-15-19, укладеного 23.12.2014 між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України та Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С.Є. та зареєстрований за №1452;
		2) скасувати державну реєстрацію прав Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" на нерухоме майно, розташоване за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення 15-1-15-19, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101.
		В обґрунтування позову позивач вказує, що укладення договору дарування нерухомого майна від 23.12.2014 спрямовано не на реальне настання договору дарування, а має на меті уникнення передачі майна у державну власність, відтак доводить, що відповідачами умисно укладено фіктивний правочин.
		Ухвалою суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.10.2023, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Комуністичну партію України (04070, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 7, код ЄДРПОУ 00049147).
		15.09.2023 представник відповідача 1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи за вх.№ 01-54/197/23 від 15.09.2023. 18.09.2023 керівнику Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" Кононець Н.А. надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/910/23.
		06.10.2023 представник відповідача 1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання за вх.№ 01-75/5956/23 від 06.10.2023, у якому повідомляє, що у зв`язку з хворобою і поганим станом здоров`я не може прибути до суду з метою представництва Громадської організації «Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України», відтак просить суд відкласти розгляд справи.
		Ухвалою суду від 09.10.2023 відкладено підготовче засідання на 01.11.2023.
		01.11.2023 представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання за вх.№ 01-75/6596/23 від 01.11.2023 у якому просить суд відкласти розгляд справи з метою забезпечення реалізації права на кваліфіковану правничу допомогу.
		Ухвалою суду від 01.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 11.12.2023, з врахуванням ухвали суду від 06.11.2023 про виправлення описки, відкладено підготовче засідання на 07.12.2023.
		07.12.2023 представник відповідача 1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подала клопотання за вх.№ 01-75/7477/23 від 07.12.2023, у якому просить суд долучити на виконання вимог ухвали суду від 11.09.2023 оригінал договору дарування, зареєстрований у реєстрі за № 11981050001000848.
		Ухвалою суду від 07.12.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024   "10" січня 2024 р.   на   10:20 год.
		Представник відповідача 2 та третьої особи не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.
		Ухвали суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 були направлені рекомендованою кореспонденцією повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 2 - Волинська обласна організація Комуністичної партії України за адресою: (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 1) та повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання".
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 2 - Волинська обласна організація Комуністичної партії України зареєстрований  за адресою: (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 1) отже, суд направив ухвали суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 за місцем його реєстрації.
		Ухвали суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 були направлені рекомендованою кореспонденцією повідомленням про вручення поштового відправлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Комуністичній партії України за адресою: (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7) та повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Комуністична партія України зареєстрована  за адресою: (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7) отже, суд направив ухвали суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 за місцем її  реєстрації.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвал суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023) відповідачем -2 та третьою особою та повернення останніх до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача та третьої особи щодо їх належного отримання, тобто їх власною волею (умисне неотримання судової повістки). Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
		Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.
		До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
		Згідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
		Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17(П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023р. №755/17944/18, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
		Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
		Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
		Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача - 2 та третьої особи про розгляд справи.
		Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 та третя особа мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Ухвалами суду від 11.09.2023, від 09.10.2023, від 01.11.2023, від 06.11.2023 та від 07.12.2023 явка в судове засідання представників сторін обов`язковою не визнавалась.
		Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж  розумного  строку   незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру.  Право на  справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ  до суду та право на доступ до  правосуддя в широкому розумінні.
		Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.
		Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,  інтересів держави.
		За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач-2 та третя особа , відповідно до законодавства, належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача-2 та третьої особи за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
		Присутні в засіданні суду представник позивача та відповідача-1 щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача-2 та третьої особи не заперечили.
		Присутня в судовому засіданні представник позивача з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримала, просить суд позов задоволити.
		Присутня в судовому засіданні представник відповідача-1 пред`явлені до відповідача позовні вимоги заперечила, просить суд в задоволенні позову відмовити.
		 
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
		 
		Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		У силу приписів статті 215 ЦК України недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Суд встановив, що 23 грудня 2014 року між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України, як Дарувальником та Громадською організацією "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України", як Обдаровуваною був укладений договір дарування приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1452.
		За умовами вказаного договору Волинська обласна організація Комуністичної партії України (Дарувальник) передає (дарує) майно у власність Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (Обдаровуваної) безоплатно.
		Майно, що дарується за даним договором складається з частини приміщення гуртожитку /літер А-6/, загальною площею 270,1 кв.м., що знаходиться за адресою:  місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, та складається з приміщень 15-1-15-19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101.
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2023 №342888019 власником спірного майна стала Громадська організація "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 26276410).
		Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
		Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
		Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зазначено, що «відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
		Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним».
		Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.10.2016, від 23.08.2017 у справі 306/2952/14-ц та від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц, де, зокрема, також  вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.
		Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
		Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
		Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
		На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
		Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17 (провадження №61-2761св19) суд сформував висновок, за змістом якого цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
		Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.
		Суд встановив, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022 задоволено позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об`єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_1 , за участю Офісу Генерального прокурора, про заборону діяльності політичної партії, задоволено. 
		Вказаним рішенням заборонено діяльність Комуністичної партії України, передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
		Частиною другою ст. 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14, було встановлено, що заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск керівних органів, обласних, міських, районних організацій політичних партій, її первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії.
		При цьому частиною 3 ст.105 ЦК України у редакції, яка діяла на момент відкриття провадження у справі №826/9751/14, визначено, що суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до Цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
		Суд враховує, що розгляд справи №826/9751/14 тривав з 2014 року, понад 8 років.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій" від 03.05.2022, який набрав чинності 18.05.2022, внесено зміни, зокрема, до Закону України "Про політичні партії в Україні". 
		Статтю 21 Закону доповнено частиною 4, згідно з якою у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду.
		Ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, діяльність Комуністичної партії України, її структурних утворень 05.07.2022 судом заборонено.
		Передано майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
		Наслідки прийняття судового рішення про заборону діяльності Партії варто розуміти як позбавлення права власності на майно, що є санкцією за вчинення правопорушення, що передбачена законом.
		Отже, перехід належного Комуністичній партії України та її структурним утворенням майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує Мін`юст, який виступає кредитором у спірних правовідносинах.
		Суд встановив, що укладання договору дарування від 23.12.2014 між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України та Громадською організацією "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" відбулося після відкриття 11.07.2014 провадження у справі №826/9751/14. 
		Крім того, із наявних матеріалів справи також слідує, що набувачем за спірним договором стала Громадська організація "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (м. Луцьк, вул. Ковельська, 1, код ЄДРПОУ 26276410) керівником якої є ОСОБА_2 та яка за відомостями з Єдиного реєстру громадських формувань є членом керівних органів Луцької районної організації Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ 26039985), що свідчить про пов`язаність осіб правочину та спільну реалізацію ними волевиявлення на свідоме зловживання правом на шкоду іншій особі, оскільки діючи недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачу, як кредитору, мали спільний умисел на використання правочину з укладання договору дарування виключно з метою уникнення звернення стягнення на майно другого відповідача внаслідок заборони діяльності його партії за рішенням суду.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, тобто, як фіктивний правочин. 
		Фіктивний правочин підлягає визнанню судом недійсним.
		Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		З урахуванням норми частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України укладений відповідачами правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
		Одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування частини приміщення гуртожитку /літер А-6/, загальною площею 270,1 кв.м., що знаходиться за адресою:  місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, та складається з приміщень 15-1-15-19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101, укладений 23.12.2014 між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України та Громадською організацією "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1452.
		Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання спірного договору дарування від 23.12.2014 недійсним, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України вказаний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		За таких обставин, вимоги позивача про скасування державної реєстрації прав Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" на нерухоме майно, розташоване за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення 15-1-15-19, реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101, також підлягають задоволенню.
		Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що доводи якими позивач обґрунтовував позовні вимоги знайшли своє підтвердження, більш того, відповідачами спростовані не були, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позов Мністерства юстиції України підлягає задоволенню повністю.
		Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Витрати по сплаті судового збору понесені позивачем при поданні позовної заяви до суду у розмірі 5368,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову 1342,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,- 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задоволити.
		2. Визнати недійсним договір дарування нерухомого  майна - частини приміщення гуртожитку загальною площею 270,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 1, приміщення 15-1-15-19, укладеного 23.12.2014 між Волинською обласною організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ:21733600, вулиця Ковельська, будинок 1, місто Луцьк, Волинська область, 43016) та Громадською організацією "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (код ЄДРПОУ: 26276410, вулиця Ковельська, будинок 1, кімната 3, місто Луцьк, Волинська область, 43016), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кушнір С.Є. та зареєстрований за № 1452. 
		3. Скасувати державну реєстрацію прав Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (код ЄДРПОУ: 26276410, вулиця Ковельська, будинок 1, кімната 3, місто Луцьк, Волинська область, 43016) на нерухоме майно, розташоване за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, приміщення 15-1-15-19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 536775507101.
		4. Стягнути з Громадської організації "Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, кімната 3, код ЄДРПОУ 26276410) на користь Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 3355,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.
		5. Стягнути з Волинської обласної організації Комуністичної партії України (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 1, код ЄДРПОУ 21733600) на користь Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 3355,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північно-західного  апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.           
		Повний текст рішення 
		складено 18.01.2024.
		 
		Суддя                                                                                              В. М. Дем`як

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...