Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/3325/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2024. Зареєстровано: 19.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2024.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: 2/337/39/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		ЄУН № 337/3325/23
		Провадження № 2/337/39/2024
		18.01.2024                                                                   м.Запоріжжя
		 
		Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		головуючого - судді Мальованого В.О., 
		за участю секретаря - Крижко Я.О., 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів, 
		ВСТАНОВИВ:
		26.06.2023 позивач звернувся з позовом до відповідача про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів. 
		Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.
		08.02.2023 в період часу з 14:30 до 15:00 невстановлена особа заволоділа, таємно, умисно, з корисливих мотивів, невстановленим шляхом, здійснила крадіжку грошових коштів з банківської картки №  НОМЕР_1  на загальну суму 202 190, 00 грн. При цьому, з картки - ключа Хортицького благодійного фонду допомоги школам «Розвиток», директором якого є позивач, в той самий період часу невстановлена особа, таємно, умисно, з корисливих мотивів, невстановленим шляхом, здійснила крадіжку грошових коштів в розмірі 18 700, 00 грн. Позивач просить суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути йому безпідставно списані з банківського карткового рахунку №  НОМЕР_1  грошові кошти в розмірі 202 190, 00 грн., та 18 700, 00 грн., шляхом їх відновлення. 
		Ухвалою суду від 03.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
		31.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів порушення його прав. 
		Вказують, що позивач ОСОБА_1 , зробив перекази самостійно, або треті особі мали доступ до його Приват24 та здійснили оплати. Тобто, дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання персональної інформації, які дали змогу ініціювати платіжні операції від 08.02.2023. Так, на думку відповідача в ході перевірки зі сторони банку порушень не було виявлено. Зазначає, що на час здійснення спірних транзакцій (08.02.2023) за позивачем в банку обліковується його фінансовий телефон за номером: НОМЕР_2 , який зазначений клієнтом в анкетах - заявах про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Позивач помилково бажає перекласти відповідальність за нанесені йому збитки та провину за здійснення платежів від 08.02.2023 на банк. Оскільки, на час здійснення спірних транзакцій у банка були відсутні будь - які заяви від клієнта та правові підстави для нездійснення цих платежів клієнта з його картки, а отже з боку банка не було вчинено жодних порушень. Лише власна недбалість та бездіяльність позивача по захисту власних персональних даних надало змогу третім особам відкрити його додаток/гаманець Приват24. Відповідальність за здійснення 08.02.2023 банківських операцій з переказу коштів повністю покладається на позивача. Службою безпеки банку було встановлено, що 08.02.2023 всі перекази коштів клієнта були здійснені за допомогою правильного введення номерів карток, термін їхньої дії, CVV2 - коду разом з ОТП - паролем. Також, встановлено, що 08.02.2023 з картки позивача № НОМЕР_1 були проведені сім транзакцій зі списанням грошових коштів у розмірі 202 190, 00 грн. Крім того, 08.02.2023 о 14:59 з картки - ключа благодійного фонду № НОМЕР_3 позивача ОСОБА_1 , також через LIQPAY було списання на суму 18 700, 00 грн. А тому, на думку відповідача він є неналежним у цій справі. Наявність порушених кримінальних справ, арешт шахраїв та визнання позивача ОСОБА_1 , потерпілою особою захищають його порушені права, адже позивач зможе стягнути спричинену йому фінансову шкоду, шляхом подання цивільного позову в кримінальному провадженні. З підстав зазначених у відзиві просять відмовити в задоволенні позову. 
		Позивач, його представник в судове засідання не з`явились. До суду надійшла заява від позивача про розгляд справи у відсутності сторони позивача, просили задовольнити позов повністю на підставі наявних у справі матеріалів. 
		Представник відповідача просив розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів, враховуючи позицію банку, викладену у відзиві. Проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову. 
		Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Згідно зі статтями 76 - 79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		15.07.2021, 31.03.2022 позивач звернувся до відповідача з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується підписом, та отримав банківську картку. 
		08.02.2023 позивач дізнався, що невідомі особи заволоділи шахрайським способом, з використанням електронно - обчислюваної техніки, усіма грошовими коштами, які знаходились на рахунку позивача, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 202 190, 00 грн., 18 700, 00 грн.
		Після виявлення факту безпідставно списаних коштів, позивач зателефонував до АТ КБ «ПриватБанк» на номер 3700 та повідомив про списання коштів та просив заблокувати рахунки.
		Крім того, позивач звернувся до поліції із заявою про скоєння злочину, на підставі чого Відділом поліції № 5 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Поліцією було відкрито кримінальне провадження № 12023082070000167 від 09.02.2023 за ознаками ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 
		В подальшому, позивач повідомив електронним листом відповідача щодо вказаних вище обставин, на що йому відповіли, перевірка за його зверненням може тривати від 35 до 120 днів. Оскільки тривалий час від відповідача не було повідомлень щодо звернення, позивач знову звернувся до поліції та банку. Так, позивачу вдалось дізнатись від відповідача, що грошові кошти були поділені на вісім частин і направлені до якихось «сервісних центрів» по системі обслуговування платежів «Apple Pay» в Україні. Так, на звернення позивача до банку електронною поштою йому надходили однотипні відповіді: «Ви подали заявку на повернення. На жаль, у рамках правил платіжних систем суму не може бути повернуто». 
		Так, наступна заява від 28.04.2023 позивача до відповідача на яку було отримано відповідь, що остання зареєстрована під номером 124 - ВБ і передана на розгляд фахівцям банку, які підготують відповідь. Зареєстрована 01.05.2023 за номером № 3071005 - ВБ і повторно передано на розгляд фахівцям вищої інстанції банку. 
		Враховуючи ту обставину, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, він був вимушений звернутись до суду із даним позовом. Позивач також повідомляє в позовній заяві, що ним не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін - коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.
		В той же час, беручи до уваги інформацію, яка викладена відповідачем у листі, позивач вважає, що банком не було доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь - які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України) (далі - ЦК України). 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 , є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1, 6, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ЦПК України, які викладені вище.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі (третім особам) проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. До того ж відсутні докази, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН - коду, або іншої інформації, які дають змогу ініціювати платіжні операції. 
		Також, судом встановлено, що позивач звернувся до банку та правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечені факти його неодноразового звернення з даного питання.
		Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У відповідності до ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів.
		Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
		Неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.
		Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Аналіз наведених вище норм вказує, що крім функцій розрахунково - касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документу. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.
		Згідно із п. 39.2.3 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку.
		Крім того, відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.
		Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. 
		Отже, враховуючий споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». 
		До того ж, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі 176/1445/22 (провадження № 61-8249 св23).
		Судом встановлено, що позивач, як користувач картки (карток) своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку (карткових рахунків) позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я позивача не є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки (карток), своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку (карткових рахунків) чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідачем не доведено вжиття банком всіх можливих заходів для запобігання порушенню прав позивача та їх поновлення, зокрема, щодо використання у банкоматах коректного введення ПІН - коду, здійснення смс - інформування позивача про всі операції, сповіщення позивача через Приват24.
		Списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
		Таким чином, судом встановлено несанкціоноване списання грошових коштів з банківських рахунків позивача та вважає, що стягнення спірних коштів на користь позивача є ефективним засобом правового захисту.
		Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути безпідставно списані кошти підлягають задоволенню.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові - на позивача. 
		Оскільки позивач на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, виходячи з результату вирішення спору, на підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
		Керуючись ст. ст. 263 - 265 ЦПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про зобов`язання повернення безпідставно списаних грошових коштів - задовольнити. 
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) безпідставно списані з банківського карткового рахунку (банківської картки) № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 202 190, 00 грн., шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку № НОМЕР_1 .
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) повернути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) безпідставно списані з банківського карткового рахунку № НОМЕР_3 (банківської картки) грошові кошти в розмірі 18 700, 00 грн., шляхом їх відновлення на банківському картковому рахунку № НОМЕР_3 .
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 2208, 90 грн.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 18 січня 2024 року.
		 
		Суддя                          В.О. Мальований

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...