Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/3999/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: 61-17469ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                   
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/3999/23
		 
		провадження № 61-17469 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,        Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - товариство з обмеженою відповідальністю «Белрум» в особі ліквідатора Бови Дарії Володимирівни,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Белрум» в особі ліквідатора Бови Дарії Володимирівни на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року у складі судді Шенцевої О. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.
		Заява мотивована тим, що 15 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, за час якого нею за договором купівлі-продажу від 15 червня 2021 року набуто право власності на зупиночне місце № 223, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101). 
		Вказував, що на цей час з ОСОБА_2 виник спір щодо визначення розміру його частки у праві власності на вищевказане нерухоме майно, у зв`язку з чим він має намір звернутися до суду із позовом до неї. Для забезпечення його прав та ефективного захисту його інтересів необхідно вжити заходи забезпечення майбутнього позову, оскільки існує ризик відчуження спірного нерухомого майна третім особам з метою зменшення розміру спільного сумісного майна подружжя при його поділі. 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
		 - накласти арешт на зупиночне місце № 223, загальною площею 17,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого зазначена ОСОБА_2 ;
		 - заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного зупиночного місця № 223.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
		Накладено арешт на зупиночне місце № 223, загальною площею 17,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101), власником якого зазначена ОСОБА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно зупиночного місця № 223, загальною площею 17,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101).
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може перешкодити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього є співмірними із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності на це нерухоме майно. 
		Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями суду першої інстанції,14 квітня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Белрум» (далі - ТОВ «Белрум») в особі ліквідатора Бови Д. В. звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою. 
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 травня 2023 року поновлено ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. строк на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року про забезпечення позову залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між сторонами дійсно існує спір, що підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2023 року про відкриття позовного провадження за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі у випадку відчуження відповідачкою спірного нерухомого майна на користь третіх осіб. Тому районний суд обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду м. Одеси. Підставами відкриття касаційного провадження зазначено абзац четвертий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
		У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності, за касаційною скаргою ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що на час постановлення районним судом ухвали про забезпечення позову вже існувала постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21), якою апеляційну скаргу ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21) скасовано, позов ТОВ «Белрум» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 30 липня 2020 року № 601, укладений між ТОВ«Белрум» та ОСОБА_3 , недійсним. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ТОВ«Белрум» зупиночне місце № 223, загальною площею 17,5 кв. м,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101). Вказана постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21)залишена без змін постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року.Отже, право власності ОСОБА_2 на спірне зупиночне місце № 223 не виникло, оскільки останнє набуте нею за недійсним правочином та витребуване у неї як у недобросовісного набувача. Тому підстави та обставини набуття у власність ОСОБА_2 вказаного нерухомого майна, зокрема, чи було вони придбане за час шлюбу за спільні кошти подружжя тощо, значення не мають ні для вирішення питання щодо забезпечення позову, ні для вирішення спору по суті у цій справі. Вказаним обставинам апеляційний суд взагалі не надав належної правової оцінки, хоча про їх наявність було зазначено в апеляційні скарзі. 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		15 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внесено відповідний актовий запис № 2019 від 15 жовтня 2016 року.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 2021 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року зареєстровано право власності на зупиночне місце № 223, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101). 
		Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (106580290, 107877371) постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, апеляційну скаргу ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21) скасовано, позов ТОВ «Белрум» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 30 липня 2020 року № 601, укладений між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_3 , недійсним. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ТОВ «Белрум» зупиночне місце № 223, загальною площею 17,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101).
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. підлягає задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають. 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
		Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
		У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
		При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
		Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
		Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
		Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. 
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. 
		Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
		Судами встановлено, що 15 червня 2021 року за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2021 року зареєстровано право власності на зупиночне місце № 223, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101). 
		Разом з тим, згідно з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (106580290, 107877371) постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року, апеляційну скаргу ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 15 червня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21) скасовано, позов ТОВ «Белрум» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 30 липня 2020 року № 601, укладений між ТОВ «Белрум» та ОСОБА_3 , недійсним. Витребувано в ОСОБА_2 на користь ТОВ «Белрум» зупиночне місце № 223, загальною площею 17,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 420644751101).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
		Отже, спірне зупиночне місце № 223 витребуване в ОСОБА_2 як у недобросовісного набувача.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ «Белрум» в особі ліквідатора Бови Д. В. отримали підтвердження під час касаційного перегляду справи, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви  ОСОБА_1  про забезпечення позову, оскільки метою накладення арешту у цій справі є зупинення виконання судового рішення Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у справі № 916/329/21 (916/3073/21), яким спірне нерухоме майно витребувано в ОСОБА_2 на користь ТОВ «Белрум».
		Верховний Суд звертає увагу й на порушення апеляційним судом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині вмотивування всіх доводів апеляційної скарги. 
		Так, в апеляційній скарзі (а. с. 35-38) йдеться про порушення права власності ТОВ «Белрум» на зупиночне місце № 223, про що надано докази. Вказане зазначено в описовій частині постанови апеляційного суду. Проте, у порушення підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з яким постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд жодним чином не надав правової оцінки вказаним доводам заявника у мотивувальній частині свого судового рішення. 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення
		у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, слід змінити розподіл судових витрат. Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ТОВ «Белрум» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 684 грн та в суді касаційної інстанцій у розмірі 2 684 грн, а всього у розмірі 5 368 грн. 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Белрум» в особі ліквідатора Бови Дарії Володимирівни задовольнити.
		Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасувати.
		У задоволенні заявиОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у праві власності відмовити. 
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белрум» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 684 грн та в суді касаційної інстанцій у розмірі 2 684 грн, а всього 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		                                                                                       Г. В. Коломієць
		 
		                                                                                       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...