Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/4925/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 18.01.2024. Зареєстровано: 19.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.02.2024
Номер судового провадження: 2/332/210/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		                                                               
		                                                                               Справа № 332/4925/23
		                                                        Провадження №: 2/332/210/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		17 січня 2024 р.                                                                                м. Запоріжжя
		Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі Пономаренко Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Працевитого Геннадія Олександровича в інтересах ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
		встановив:
		Адвокат Працевитий Г.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1  з позовом до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.08.2013р. між позивачем  ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір №1440/2796BCL1C, за умовами якого позичальнику було надано кредит. Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу №1706/01 від 17.06.2015 є ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС», правонаступником якого на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018 р. є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником якого на підставі договору факторингу від 09.07.2020 р. є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником якого на підставі договору факторингу №250521-ФК від 25.05.2021 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», до якого і подається вказаний позов. 04.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис №91659 про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» з боржника  ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1440/2796BCL1C від 20.08.2013 в розмірі 29321,87 грн. В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитром Юрійовичем на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату. Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, крім того договір, на підставі якого вчинено спірний виконавчий напис не є нотаріально посвідченим
		17.05.2023 р. між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "ЮРКОНСАЛТ" Геннадія Працевитого" було укладено договір про надання правової допомоги. Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено. Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з якої було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.
		Проситьвизнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №91659 від 04.06.2021; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 29 321,87 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 9 932,18 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
		Ухвалою судді від 01.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.
		 
		Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 було закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
		В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Працевитий Г.О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його та позивача участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
		В судове засідання представник відповідача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в наданих відповідачем матеріалах містяться заяви про розгляд справи без участі представника відповідача.
		Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко А.Ю., які про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
		У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовну заяву в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відповідач визнає.
		Позовну заяву в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів відповідач позовну заяву не визнає, виходячи із наступного. Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17, яка визначає правомірність дій виконавця, направлених на виконання виконавчого документу, який на момент вчинення цих дій є дійсним. За фактичними обставинами справи на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій, виконавчий документ, на підставі якого виконавець відкрив виконавче провадження та здійснив стягнення, був чинним. Отже, фактично у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів, які були стягнуті з позивача у межах виконання виконавчого документу до набрання законної сили рішення суду про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Крім того вважає, що оскільки позивачем не надані суду документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а також розрахунок стягнутих приватним виконавцем коштів на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса та клопотань про їх витребовування не заявлялось, відсутність відповідних доказів позбавляє можливості суд встановити конкретну суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку із визнанням таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса. Вважає, що за відсутності розрахунку стягнутих з позивача на користь відповідача коштів, неможливо встановити конкретну суму, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, тому в цій частині позовні вимоги просить залишити без задоволення.
		Крім того подав заяву, в якій, у зв`язку із визнанням позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України просив повернути позивачу 50 % сплаченого судового збору.
		Також відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, посилаючись на їх не співмірність із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Зазначає, що у мережі Інтернет наявна велика кількість безкоштовних зразків позовних заяв про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому вважає, що у позивача не була крайня необхідність звертатися за наданням правової допомоги. Також просить суд урахувати ту обставину, що позивач не звертався до відповідача із пропозицією мирного врегулювання спору, а також врахувати, що за позивачем наявна заборгованість за кредитним зобов`язанням перед відповідачем. Крім того, просить врахувати поведінку відповідача у справі, який позов визнає та не здійснює будь-яких дій, направлених на витрачення додаткових ресурсів для ухвалення рішення у справі, а також не вчиняє дій, направлених на затягування розгляду справи, чим сприяє пришвидшенню розгляду справи.
		З огляду на все викладене вище вважає, що покладення судових витрат на відповідача в розмірі, заявленому позивачем є неправильним і несправедливим, тому просить зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 1000,00 гривень.
		Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що сума коштів, яка була стягнута з ОСОБА_1 під час виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 та перерахована на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», становить 29321,87 грн, що підтверджується відповіддю приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю., яка була надана на адвокатський запит представника позивача адвоката Працевитим Г.О. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
		Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, яке не суперечить закону, дійшов до наступних висновків.
		За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Нормами ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно положень ст.ст.77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено та визнається сторонами, що 20 серпня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір №1440/2796BCL1C, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
		При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
		Правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу №1706/01 від 17.06.2015 р. є ТОВ «ФК «БІЗНЕСФІНАНС», правонаступником якого на підставі договору факторингу №20182407-1/2 від 24.07.2018 р. є ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», правонаступником якого на підставі договору факторингу від 09.07.2020 р. є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником якого на підставі договору факторингу №250521-ФК від 25.05.2021 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», який є відповідачем у даній справі.
		04 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №91659 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1440/2796BCLІC від 20.08.2013, за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 у сумі 29321,87 грн, яка складається з: 10586,55 грн- заборгованості за тілом кредиту; 3900,96 грн, - заборгованості за відсотками та комісією; 14784,36 грн, - заборгованості за пенею; 50,00 грн, - плати за вчинення виконавчого напису.
		05.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитром Юрійовичем на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП № 67020979; 12.10.2021 постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. накладено арешт на всі рахунки боржника.
		Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. за № 51226 від 23.08.2023, наданого на адвокатський запит адвоката Працьовитого Г.О., загальна стягнута та перерахована сума коштів за АСВҐІ 67020979 становить 65508,12 грн. Розподілено суму 65508,12 грн, з яких:
		-500,00 грн - витрати ВП;
		-29321,87 грн, - основна сума боргу, яка перерахована стягувачу за виконавчим документом;
		-2932,19 грн, - основна винагорода приватного виконавця;
		-32754,06 грн, - надлишково стягнуті кошти, які повернуто боржнику.
		Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
		Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
		При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		У оскаржуваному позивачем виконавчому написі нотаріуса не зазначено, які документи подавалися стягувачем на підтвердження безспірності заборгованості.
		Також приватним нотаріусом Остапенком Є.М. не враховано наступне.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому вона була офіційно оприлюднена, після набрання постановою законної сили.
		Таким чином, пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», на момент вчинення виконавчого напису діяв наступній в редакції «….Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами. Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України,  судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили, опублікована на офіційному сайті Верховної ради України.
		В Постанові Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та в Постанові КМУ від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», які містяться на офіційному сайті Верховної ради України, є посилання на вищевказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, та ухвалу Вищого адміністративного суду № К/800/6492/17 від 01.11.2017 р., якою дана постанова залишена без змін.
		З аналізу вищевказаних судових рішень, вбачається, що після 01.11.2017 р. (дата набрання законної сили Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14), нотаріуси не мають право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.
		Правової позиції щодо неможливості вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, дотримується й Міністерство Юстиції України (лист «Щодо вчинення виконавчих написів» від 25.06.2020 року).
		Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Остапенком Є.М. 05.06.2021 після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що сторонами не оспорюється та визнано відповідачем.
		З огляду на вищевказане, приватним нотаріусом Остапенком Є.М. недотримані умови вчинення спірного виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, передбачені Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому наявні підстави для визнання цього виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 21 жовтня 2020 року по справі № 172/1652/18.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги, а відтак, її задоволення.
		Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно стягнутих за виконавчим написом коштів.
		Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів).
		Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
		Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
		Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.
		Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
		Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
		Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
		Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
		Одним із випадків відпадання підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
		Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:
		1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;
		2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
		Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
		Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.
		Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у визнається судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
		Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 та від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21).
		Зі змісту постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 12.10.2021 у ВП № 67020979 судом встановлено, що приватним виконавцем на підставі виконавчого напису № 91659 від 04.06.2021, який наразі визнається судом таким, що не підлягає виконанню, було накладено арешт на всі рахунки боржника. 
		Відповідно до листа приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. за № 51226 від 23.08.2023, наданого на адвокатський запит адвоката Працьовитого Г.О., загальна стягнута та перерахована сума коштів за АСВҐІ 67020979 становить 65508,12 грн. Розподілено суму 65508,12 грн, з яких:
		-500,00 грн - витрати ВП;
		-29321,87 грн, - основна сума боргу жа перерахована стягувану за виконавчим документом;
		-2932,19 грн, - основна винагорода приватного виконавця;
		-32754,06 грн, - надлишково стягнуті кошти, які повернуто боржнику.
		Відтак, оскільки кошти у загальному розмірі 29321,87 грн, стягнуті у межах виконавчого провадження ВП № 67020979 на підставі виконавчого напису № 91659 від 04.06.2021, який наразі визнається судом таким, що не підлягає виконанню, вказана сума підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України, оскільки правові підстави набуття відповідачем таких грошових коштів відпали.
		 
		04 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 91659 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1440/2796BCLІC від 20.08.2013, за період з 25.05.2021 по 03.06.2021 у сумі 29321,87 грн, яка складається з: 10586,55 грн- заборгованості за тілом кредиту; 3900,96 грн, - заборгованості за відсотками та комісією; 14784,36 грн, - заборгованості за пенею; 50,00 грн, - плати за вчинення виконавчого напису.
		05.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитром Юрійовичем на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП № 67020979; 12.10.2021 постановою приватного виконавця Проценка Д.Ю. накладено арешт на всі рахунки боржника.
		З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи визнання позову відповідачем за однією позовною вимогою, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
		За приписами статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
		Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) прописано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
		У вказаній Постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
		Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
		Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9932,18 гривень, суд приходить до висновку, про часткове її задоволення, виходячи з наступного.
		Адвокат Працевитий Г.О., звертаючись до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 , зазначив про понесення останнім судових витрат пов`язаних із правничою (правовою) допомогою за надані адвокатом послуг на підставі укладеного договору, в підтвердження чого було долучено: ордер на надання правничої (правової) допомоги б/н від 17.05.2023; договір про надання правової (правничої) допомоги ввід 17.05.2023, відповідно до якого розмір гонорару визначається та за погодженням сторін та викладається в додатку до договору; додаткового договору від 17.05.2023, відповідно до якого вартість однієї години адвоката становить 1000,00 гривень, написання позовної заяви про скасування виконавчого напису та стягнення безпідставно набутих коштів зайняло 7 годин та становить 7000,00 гривень. Гонорар адвоката на ведення справи в суді становить 10% від суми, зазначеної у виконавчому написі (сума боргу 29321,87 грн *10%); рахунку від 17.05.2023, відповідно до якого адвокатським бюро АБ «ЮРКОНСАЛТ», керівник бюро Г.Працевитий, отримано від ОСОБА_1 7000,00 грн; акт від 17.05.2023 про надання послуги, а саме «скасування виконавчого напису нотаріуса», на суму 7000,00 грн.
		Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При бажанні сторона вправі оплатити гонорар на який погоджується за свій рахунок.
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
		Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
		Окрім цього, колегія суддів вважає, що за відсутності договору №411/25-01-2022 про надання правничої (правової) допомоги від 25 січня 2022 року, який було долучено лише в суді апеляційної інстанції при зверненні до суду з апеляційної скаргою, суд першої інстанції був позбавлений реальної можливості для встановлення вартості послуг адвоката, узгоджених сторонами.
		Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
		Враховуючи заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, сплачених позивачем, суд доходить висновку про те, що представник позивача не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.
		У справі, що розглядається, судом встановлено, що ні позивачем, ні його представником не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 9932,18 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
		Справи про визнання виконавчого напису, таким який не підлягає виконанню є поширеними, з їх розгляду встановлена стала судова практика та вони не є складними.
		Тому, суд звертає увагу, що наведені в додатковому договорі від 17.05.2023 розміри витрат на послуги адвоката щодо написання позовної заяви в розмірі 7000,00 грн, виходячи з вартості однієї години 1000,00 грн, що зайняло 7 годин, з урахуванням визнання однієї позовної вимоги відповідачем, не відповідають складності справи та виконаній адвокатом (професійна правнича допомога) роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та їх відношенню до стадії судового розгляду справи.
		З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрат з надання правничої допомоги підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 5932,18 гривень, яка складається з суми вартості наданих послуг з написання позовної заяви в розмірі 3000,00 гривень та гонорару адвоката на ведення справи в суді 2932,18 гривень (сума боргу 29321,87 грн *10%), що є достатнім, співмірним, пропорційним та розумним в цілях покладення його на відповідача.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Позивачем заявлені дві позовні вимоги: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів.
		Суд зазначає, що у відповідності із ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		Оскільки, позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відповідач визнав зазначену позовну вимогу позов до початку розгляду справи по суті, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у доход держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, який підлягав би стягненню з нього у випадку невизнання ним позову, що становить 536,80 гривень, відповідно до ставки судового збору, передбаченої ЗУ «Про судовий збір», що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.
		Крім того, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1073,60 гривень в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення безпідставно набутих коштів, які підтверджені документально.
		Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, 
		ухвалив:
		Позовні вимоги адвоката Працевитого Геннадія Олександровича в інтересах ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів, - задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис за напис №91659 від 04.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1440/2796BCLІC від 20.08.2013р. в розмірі 29321,87 гривень.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1 , стягнуті за виконавчим написом №91659 від 04.06.2021 грошові кошти у розмірі 29321,87 гривень (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять одну гривню 87 коп).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень (одну тисячу сімдесят три гривні 60 коп).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1  витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5932,18 гривень (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривні 18 коп).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 гривень (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп).
		Решту судового збору, в розмірі 536,80 гривень (п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп), віднести за рахунок держави.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
		Повне судове рішення складено 17 січня 2024 року.
		Сторони по справі:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_1 .
		Представник позивача: адвокат Працевитий Геннадій Олександрович, м.Запоріжжя, Лермонтова, 4, оф.18.
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», (ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м.Київ, пл. Солом`янська, буд.2).
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 10001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5;
		Приватний виконавець виконавчого округ Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, адреса: 69041, м. Запоріжжя, бул.Вінтера, буд. 26, оф. 1.2.
		 
		Суддя:                                        О.М.Погрібна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...