Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/1618/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2024.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Номер судового провадження: 61-14812ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 332/1618/22
		провадження № 61-14812св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
		розглянув  у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року у складі судді Ретинської Ю. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оспорювання батьківства та виключення запису про батька про народження дитини. 
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила доньку ОСОБА_4 , про що 22 грудня 2005 року відділом реєстрації актів громадянського стану Заводської районної адміністрації м Запоріжжя, складено відповідний актовий запис № 553. Державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України). За вказівкою матері батьком записаний ОСОБА_5 . Відтак у свідоцтві про народження дитина була записана як ОСОБА_4 
		14 лютого 2014 року Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького Міністерства юстиції України зареєстрував шлюб між позивачем та ОСОБА_7 . 
		З ОСОБА_2 позивач був знайомий та перебував у відносинах досить тривалий час. Він вважав, що є батьком доньки ОСОБА_4 . Тому вже після реєстрації шлюбу 18 березня 2014 року разом із відповідачем вони звернулися до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького Міністерства юстиції зі спільною заявою про визнання його батьківства відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В останній час позивач став помічати, що схожість між ним та донькою ОСОБА_4 відсутня. Він почав переглядати фото родичів своїх та ОСОБА_4 та не виявив жодної схожості. На теперішній час,  після розмов з відповідачем, у нього є підстави вважати, що він все ж таки не є біологічним батьком дитини.
		Позивач просив:
		виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записаного батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  
		внести відповідні зміни до актового запису про народження № 553 від 22 грудня 2005 року,
		стягнути з відповідача на користь позивача витрати за проведення генетичної експертизи, орієнтовано 13 000 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -  Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,  відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
		об`єктивні обставини справи, які встановлені судом з наданих документів, доказів, пояснень сторін, свідчать про те, що на момент державної реєстрації позивач знав, що він не є біологічним батьком дитини, а тому він не має права оспорювати батьківство відповідно до положень частини п`ятої статті136 СК України;
		факт відсутності кровного споріднення поза розумним сумнівом був відомий на час звернення позивача до органу РАЦСу із заявою про визнання батьківства, свідченням чого є:
		дуже тривалий період між датою народження дитини та датою подання заяви про визнання батьківства (вісім років);
		поведінка позивача по відношенню до дитини, а саме той факт, що від народження дитини ні він, ні його близькі, в тому числі мати, не надавали будь-якої допомоги ОСОБА_2 та дитині. Будь-яку батьківську турботу та увагу позивач, як він вважав до власної дитини, не проявляв;
		подача заяви про визнання батьківства позивачем відбулась вже після укладення шлюбу, хоча до шлюбу сторони проживали разом близько двох років;
		подача позову про оспорювання батьківства та виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини відбулося після того, як за позовною заявою ОСОБА_2 шлюб між сторонами було розірвано.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди першої та апеляційної інстанцій не надали належну правову оцінку доказам у справі, показанням свідків та зробили передчасний висновок про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог;
		суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду в справі від 17 березня 2020 року у справі №606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), від 06 травня 2020 року справі №641/2867/17-ц (провадження                      № 61-38660св18);
		позивач знайомий з ОСОБА_2 зі школи. З 2003 року вони зустрічалися та мали інтимні стосунки. Коли позивач  дізнався про своє майбутнє батьківство, то злякався, тому що вони самі були тоді дітьми. Після народження дитини вони не спілкувались, але позивач знав, що це його дитина. В подальшому у 2011 році вони відновили стосунки, ОСОБА_1 вважав, що являється батьком доньки ОСОБА_4 , більш того, в цьому його безліч разів запевняла відповідач. Тому вже після реєстрації шлюбу, 18 березня 2014 року він та ОСОБА_2 звернулись до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького МУЮ зі спільною заявою про визнання батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4 . Однак, у 2022 році під час сварки відповідач повідомила позивача, що він не являється біологічним батьком дитини, що і стало підставою для звернення до суду;
		суди належним чином не з`ясували  всіх обставин у справі;
		допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 фактично нічого не знають, щодо відносин сторін, реєстрації дитини та взагалі плутались в показаннях та повідомили суду тільки ті обставини, які вказала їм ОСОБА_2 . Тому до даних показань суду слід було ставитись критично;
		на теперішній час між позивачем та відповідачем існує тривалий конфлікт. Наявні безліч судових процесів, сторони ділять майно подружжя, тощо. Дитина ОСОБА_4 проживає з матір`ю та приймає її сторону у конфлікті з позивачем. І дитина, і відповідач є зацікавленими особами у даному спорі, так як бажають стягувати з позивача аліменти. Отже до свідчень дитини ОСОБА_4 слід відноситись критично, оскільки вона являється зацікавленою особою;
		судом було задоволено клопотання позивача та призначено по справі генетичну експертизу. Висновком експерта встановлена відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 . Відтак побоювання позивача підтвердились, він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .  Якби позивач знав, що ОСОБА_4 не його дитина, то він би ніколи не реєстрував себе батьком  дитини відповідача;
		на підтвердження того, що сторони перебували у відносинах ще з раннього віку, переглянуті фото позивача з відповідачем, фото з дитиною, фото відпочинків на морі, тощо, з яких вбачається, що позивач мав всі підстави вважати дитину ОСОБА_4 своєю дитиною та дійсно перебував у відносинах з відповідачем;
		допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . ОСОБА_17 повідомили, що сторони перебували у відносинах ще з раннього віку та до народження дитини були як пара. Свідки підтвердили, що позивач весь час з народження дитини ОСОБА_4 вважав її своєю дитиною, так як, у тому числі, у цьому його запевнила відповідач. Відтак свідки підтвердили, що на момент реєстрації дитини ОСОБА_4 в 2014 році позивач дійсно вважав себе біологічним батьком дитини;
		відповідачем не надано доказів, зокрема, документів, на підставі яких зроблено оспорюваний актовий запис, з даними про те, що позивач знав про відсутність у нього біологічного споріднення з дитиною на момент вчинення актового запису. Обставина щодо обізнаності позивача про відсутність кровного споріднення між ним та дитиною відповідачем не доведена;
		під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами, підтверджено, що на момент реєстрації дитини, він не знав, що не є біологічним батьком ОСОБА_4 .
		Позиція інших учасників справи
		У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_18 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
		доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, які належним чином були досліджені та оцінені судами першої та другої інстанцій;
		твердження позивача про те, що він мав близькі стосунки з ОСОБА_2 навесні 2005 року, а також те, що він цікавився донькою відповідача від того часу, коли вона була немовлям, і до 2014 року не підтвердив жодний свідок з боку позивача, натомість свідки з боку відповідача вказали, що твердження позивача про наявність у нього близьких стосунків з відповідачем та його турботу про доньку відповідача не відповідають дійсності. Також жоден із свідків не підтвердив доводи позивача про те, що нібито відповідач запевняла його у батьківстві відносно її доньки.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада  2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 332/1618/22, витребувано справу з суду першої інстанції.
		У листопаді 2023 року цивільна справа № 332/1618/22 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справа № 332/1618/22 призначена до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 01 листопада 2023 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18, та від 06 травня 2020 року справі № 641/2867/17-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений шлюб. 
		Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 18 березня 2014 року повторно, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, про що 22 грудня 2005 року здійснено відповідний актовий запис № 553, у відповідній графі міститься запис про ОСОБА_1 , як батька дитини, та ОСОБА_2 , як матір дитини.
		Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 № 00033876962 від 25  листопада 2021 року, відомості про дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомості про батька ОСОБА_5 , підстава запису відомостей про батька: частина перша статті 135 СК України (за вказівкою матері). Внесення відомостей про визнання батьківства з підстави спільної заяви матері та батька про визнання батьківства від 18 березня 2014 року. Суть змін: відомості про прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відомості про батька з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 », відомості про батька дата народження змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		Відповідно до висновку експерта № 3474 (ім) / 2739 (мг) встановлена відсутність кровного споріднення між заявником ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 . 
		Позиція Верховного Суду
		Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
		Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
		Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.
		Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перш статті 18 СК України).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
		Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
		Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).
		У частині п`ятій  статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.
		Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.
		Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18  (провадження № 61-19502св19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: 
		«при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
		За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що:
		«за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
		Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20) […]
		Судами попередніх інстанцій установлено, що за відомостями із листа начальника Васильківського відділу ДРАЦС вбачається, що 29 грудня 2020 року, згідно зі статтею 126 СК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у Васильківському відділі ДРАЦС склали та підписали спільну заяву про визнання батьківства, після чого до актового запису про народження № 228 від 11 серпня 2020 року були внесені зміни до прізвища дитини з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_2, по-батькові дитини з ІНФОРМАЦІЯ_2 на ІНФОРМАЦІЯ_2, доповнено відомості про батька - ОСОБА_2 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України та видано повторно свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 .
		Також ОСОБА_1 не заперечувала, що ОСОБА_4 не має кровного споріднення (не є біологічним сином) ОСОБА_2 , а тому в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України ці обставини не потребують встановлення.
		Перевіряючи законність висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 знав, що не є біологічним батьком ОСОБА_7, оскільки у актовому записі про народження дитини було зазначено зовсім інші відомості про батька, які повністю не співпадають з прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_2, також це підтверджується подачею спільної заяви про визнання батьківства лише у грудні 2020 року (коли дитині було 5 місяців), та пред`явлення цього позову після звернення відповідача із позовом про стягнення аліментів з позивача на утримання дитини, а тому він не може оспорювати своє батьківство відповідно до частини п`ятої статті 136 СК України.
		Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що ОСОБА_2 було відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини, спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що позивач за зустрічним позовом визнав те, що у період з 2019 по кінець 2021 року вони з відповідачкою за зустрічним позовом періодично перебували у відносинах».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), зазначено, що:
		«за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати». 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 643/12302/18 (провадження № 61-16199св19) зазначено, що:
		«для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18) зазначено, що:
		«за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».
		Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		У справі, що переглядається:
		при зверненні до суду позивач зазначав, що на момент реєстрації його батьком дитини ОСОБА_4 він не був обізнаний про те, що не є біологічним батьком дитини, оскільки мав відносини із ОСОБА_2 , яка також запевнювала, що він є біологічним батьком дитини;
		відповідач наполягала на тому, що позивач завжди знав, що ОСОБА_4 не є його біологічна донька. Вона дійсно знайома із ОСОБА_1 з 2003 року, вони перебували в одній компанії. Разом з тим, у той період у неї був інший чоловік, від якого вона народила доньку;
		суди встановили, що 14 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб; 
		згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 № 00033876962 від 25  листопада 2021 року, відомості про дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відомості про батька - ОСОБА_5 , підстава запису відомостей про батька: частина перша статті 135 СК України (за вказівкою матері). Внесення відомостей про визнання батьківства з підстави спільної заяви матері та батька про визнання батьківства від 18 березня 2014 року. Суть змін: відомості про прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_4 » змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_4 », відомості про батька з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_1 », з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 », відомості про батька дата народження змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
		при відмові у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що ОСОБА_1 знав, що не є біологічним батьком ОСОБА_4 , оскільки у актовому записі про народження дитини було зазначено зовсім інші відомості про батька, а саме, ОСОБА_5 , які повністю не співпадають з прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_1 , також це підтверджується подачею спільної заяви сторонами про визнання батьківства лише у березні 2014 року, коли дитині вже було 8 років, а тому позивач не може оспорювати своє батьківство відповідно до частини п`ятої статті 136 СК України;
		водночас, суди не звернули уваги, що для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини: чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати, 
		під час розгляду справи суди не перевірили чи знав позивач в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є таким, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
		За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасний висновок, що на момент державної реєстрації, позивач знав, що він не є біологічним батьком дитини, а тому не має права оспорювати батьківство відповідно до положень частини п`ятої статті 136 СК України.
		Тому оскаржені судові рішення слід скасувати,  справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. 
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року скасувати.
		Справу № 332/31618/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2023 року втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                  В. І. Крат
		Судді:                                                                           Д. А. Гудима        
		                                                                                     І. О. Дундар 
		                                                                                     Є. В. Краснощоков
		                                                                                     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...