Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/6975/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2024. Зареєстровано: 22.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Результат оскарження 13.03.2024 Запорізький апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/332/655/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		                                                               
		                                                                               Справа № 332/6975/23
		                                                        Провадження №: 2/332/655/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		18 січня 2024 р. 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: 
		       Головуючого судді: Марченко Н.В. 
		       при секретарі: Петракей Р.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.
		ВСТАНОВИВ:
		23.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання припиненими кредитних правовідносин та стягнення надмірно сплачених грошових коштів та моральної шкоди. В позові вона указала, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		У порушення зазначених умов договору зобов`язання за вказаним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому банківська установа звернулася до Ленінського районного суду з м.Запоріжжя з позовом в якому просила стягнути грошові кошти на користь Банку. Станом на 10.12.2019 року, на думку Банку, ОСОБА_1 мала заборгованість - 98768,73 грн., яка складалася з наступного: 37346,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16720,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 39422,38 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100,00 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4679,46 грн. штраф (процентна складова). Банк просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом в сумі 98768,73 грн. та витрати банку по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19 банківській установі у задоволені позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили. Під час розгляду справи, судом було встановлено, що ОСОБА_1 на день розгляду судової справи у суді мала декілька карткових рахунків у банківській установі без зазначення дати початку дії:
		1. НОМЕР_3 строк дії до 03/19; 
		2. НОМЕР_1 строк дії 09/18; 
		3. НОМЕР_4 строк дії 01/17; 
		4. НОМЕР_5 строк дії 12/16; 
		5. НОМЕР_6 строк дії 11/15; 
		6. НОМЕР_7 строк дії 04/15; 
		7. НОМЕР_8 строк дії 03/15; 
		8. НОМЕР_9 строк дії 03/13. 
		Судом також було встановлено, що фактично відносини між  ОСОБА_1  та банківською установою почалися з 24.03.2005 року, коли Позивачем вперше була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. В подальшому 25 січня 2011 року  ОСОБА_1  надала банку додаткову інформацію щодо себе. Відповідно до розрахунку заборгованості згідно даними Інтернет сайту «Приват 24» сторінки на день розгляду справи у суді, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року ОСОБА_1  отримано у банківській установі - 67323,76 грн., а сплачено 116055,34 грн., тобто Позивачка сплатила банку набагато більше коштів ніж отримала. Тобто, суд встановив, що на день розгляду справи у суді про стягнення боргу з ОСОБА_1  у Позивача існувала переплата в розмірі 48731,58 грн., яка утворилась після внесення коштів особисто  ОСОБА_1  та безпідставного списання Банком всіх коштів з усіх рахунків ОСОБА_1  відкритих у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (після змін у назві). Факт порушення законних прав та інтересів позивача було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19. Тобто, судом було встановлено, що за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року передплата Позивача по кредитним правовідносинам на день розгляду справи становила - 48731,58 грн. ОСОБА_1 надає на адресу суду розрахунок, який зроблений з Виписки зі сторінки сайту банківської установи, яка належить саме ОСОБА_1 . Виписка містить данні, які вносяться банком, а ОСОБА_1 не має можливості втручання до таких даних . Згідно виписки, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 фактично сума отриманих кредитних коштів склала 67323,76 грн. Але за цей же період загальна сума повернення склала 116055,34 грн. Однак внесені ОСОБА_1 кошти, на погашення кредиту, банком фактично зараховувались на списання відсотків за використання кредитного ліміту, а також пеню за прострочку по кредиту на суму більше 100,00 грн. У судовому порядку Ленінським районним судом м. Запоріжжя при розгляді справи № 332/989/19 таке списання було визнано незаконним, оскільки суперечило умовам договору між сторонами. Таким чином, банк безпідставно списав з карткового рахунку на погашення заборгованості по кредиту грошові кошти у розмірі 48731,58 грн. Так, за рішенням суду встановлено, що згідно розрахунку ОСОБА_1 фактично сума внесених коштів перевищує суму отриманих коштів на 48731,58 грн. Позивачка просить суд визнати кредитний договір, укладений на підставі анкети-заяви № б/н від 25.01.2011 року, між нею та АТ КБ «ПриватБанк» припиненим; стягнути» з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь надмірно сплачені кошти за користування кредитним лімітом у розмірі 48731,58 грн грн.; - стягнути» з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. - звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів») та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь судові витрати на правову допомогу. 24.11.2023 спрощене провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду на 18.01.2023. (а.с.68) 
		14.12.2023. відповідачем було надано відзив на позовну заяву (а.с. 71), в якому він указав, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17.03.2021 року по цивільній справі № 332/989/19 встановлені наступні обставини та факти: «Судом встановлено, що в 2005 році ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ «Приватбанк», ідентифікувалась та ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримала карту «Універсальна». Протягом дії договору до програмних комплексів банку внесені ряд змін, наслідком чого стало оновлення умов кредитування у зв`язку із чим 25.01.2011 року ОСОБА_1 пройшла повторну ідентифікацію та підписала анкету-заяву про приєднання до нових Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року. 12.02.2013 року Відповідачці була перевипущена кредитна карта «Універсальна Gold».» -«25.01.2011 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала Заяву № б/ н, згідно якої отримала кредит у розмірі 16500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.» -«відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.» - «укладений між сторонами кредитний договір від 25.01.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).» - «наданий Відповідачем розрахунок суд приймає до уваги як доказ, оскільки він зроблений з Виписки зі сторінки сайту Позивача, яка належить ОСОБА_1 », тобто вже тоді (під час розгляду цієї справи № 332/989/19) ОСОБА_1 однозначно була добре обізнана з усіма погашеннями та відрахуваннями за рахунком. - «судом встановлено, що сума боргу за період з 25.01.2011 року частково погашалась Відповідачкою особисто. 
		Також Позивачем в односторонньому порядку проводилось автоматичне погашення простроченої заборгованості на погашення заборгованості по кредиту з рахунків, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 . Так, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 р. фактично сума отриманих кредитних коштів склала 67323,76 грн. Але за цей же період загальна сума повернення склала 116055,34 грн. Однак, внесені Відповідачкою кошти, на погашення кредиту, Позивачем фактично зараховувались на списання відсотків за використання кредитного ліміту, а також пеню за прострочку по кредиту на суму більше 100,00 грн. Оскільки Позивачем не надано доказів домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, такі кошти списані безпідставно. А отже фактично Відповідачкою сума внесених коштів перевищує суму отриманих коштів на 48731,58 грн.». Таким чином, вищевказаним рішенням суду враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не підтверджено наявність кредитних правовідносин між сторонами, а тому Позивачка у цій справі безпідставно заявляє позовну вимогу про визнання кредитних правовідносин припиненими.
		Щодо вимоги про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України та рішення суду по справі № 332/989/19 надмірно сплачених ОСОБА_1 за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 р. грошових коштів в сумі 48 731,58 грн. Представник Позивачки зазначає у позові про те, що нібито позовну давність неможливо застосувати, бо строки нібито не пропущені, а саме: «Позивачка зазначає щодо застосування судом позовної давності та відмови у задоволенні позову з цих підстав, є неспроможними, оскільки з матеріалів даної справи та зі змісту рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року в справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що ОСОБА_1 дізналася про неправомірні списання з її карткових рахунків лише після того, як «банк подав до суду позовну заяву до неї про стягнення заборгованості.» Таким чином, дізнавшись про порушення своїх прав та саме після розгляду судової справи Ленінським районним судом та прийняття рішення по справі ОСОБА_1 не пропустила передбачений законом трирічний строк позовної давності.» Однак, ОСОБА_1 дізналася про неправомірні списання, коли Банк подав позовну заяву до неї у березні 2019 р.
		Крім того , 05.03.2019 р. ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву до ПриватБанка про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитного ліміту по картковому рахунку (а.с.82-87). 12 березня 2019 р. ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 332/792/19 прийнято до розгляду вищевказаний позов ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі(а.с.88). 
		На другій сторінці позову в першому абзаці ОСОБА_1 зазначила наступне: «в серпні 2018 року телефонним дзвінком працівник банку повідомив мене про наявну в мене перед банком борг у розмірі близько 65 000 грн…. відповідачем почалось примусове стягнення боргу з іншого карткового рахунку в цьому ж банку. Таким чином, банк самостійно нарахував борг та почав його безпідставно стягувати….» і далі у Додатках до позову ОСОБА_1 додає банківські виписки з ПриватБанка. 06 лютого 2020 р. за заявою ОСОБА_1 ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя її позовну заяву по цивільній справі № 332/792/19 - залишено без розгляду.(а.с.86-87) Таким чином про наявність боргу перед банком і «безпідставне примусове договірне списання коштів з іншої картки в рахунок погашення боргу» ОСОБА_1 дізналася ще у серпні 2018 р. і вже у березні 2019 р. разом з ПриватБанком подала позов до суду з метою оскарження боргу. Отже, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності .
		22.12.2023  ОСОБА_1  подала відповідь на відзив, де зазначила, що за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року ОСОБА_1  отримано у банківській установі - 67323,76 грн., а сплатила - 116055,34 грн., тобто Позивачка сплатила банку набагато більше коштів ніж отримала. Тобто, суд встановив, що на день розгляду справи у суді про стягнення боргу з ОСОБА_1  існувала переплата в розмірі 48731,58 грн., яка утворилась після внесення коштів особисто  ОСОБА_1  та безпідставного списання Банком всіх коштів з усіх рахунків ОСОБА_1  відкритих у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (після змін у назві). Внесені грошові кошти ОСОБА_1  на погашення боргу по кредиту, Відповідачем по справі фактично зараховувалися на списання відсотків за користування кредитного ліміту, а також пеню за прострочку по кредитному договору на суму більше 100, 00 грн. Факт порушення законних прав та інтересів позивача було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19. Тобто, судом було встановлено, що за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року передплата Позивача по кредитним правовідносинам на день розгляду справи становила - 48731,58 грн. Згідно виписки, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 фактично сума отриманих кредитних коштів склала 67323,76 грн. Але за цей же період загальна сума повернення склала 116055,34 грн. Однак внесені ОСОБА_1 кошти, на погашення кредиту, банком фактично зараховувались на списання відсотків за використання кредитного ліміту, а також пеню за прострочку по кредиту на суму більше 100,00 грн. У судовому порядку Ленінським районним судом м. Запоріжжя при розгляді справи № 332/989/19 таке списання було визнано незаконним, оскільки суперечило умовам договору між сторонами. Таким чином, банк безпідставно списав з карткового рахунку на погашення заборгованості по кредиту грошові кошти у розмірі 48731,58 грн.Так, за рішенням суду встановлено, що згідно розрахунку ОСОБА_1 фактично сума внесених коштів перевищує суму отриманих коштів на 48731,58 грн. Посилання Відповідача, на ту обставину, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про порушення її прав, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 дійсно зверталася до суду з позовом про захист прав споживачів, в якому просила визнати недійсним кредитний договір по відкритому картковому рахунку, оскільки мала здійснити захист своїх законних прав у зв`язку з тим, що своєчасно здійснювала оплату платежів на погашення кредиту, і не зважаючи на це мала заборгованість. Також в даному позові період нарахування грошових коштів, про які зазначав працівник банку, під час телефонування ОСОБА_1 не зазначено, тому стверджувати, що за поданим позовом ОСОБА_1 мала оспорити спірний період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року нарахування заборгованості є недоречним. 
		В позові взагалі йдеться мова, що кредит було оформлено у 2005 році, а до 2015 року погашено в повному обсязі всю заборгованість яка існувала на той час. 
		Таким чином, посилання представника Відповідача, на обставини, які мали місце у 2015 році, не мають жодного значення під час розгляду судової справи за позовом ОСОБА_1 до банку про стягнення надмірно сплачених грошових коштів. 
		У судове засідання позивачка та її представник не з*явились, подали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали. 
		Представник позивача в судове засідання не з*явився про розгляд справи повідомлений, надав суду заяву, де просив розглянути позов без участі представника позивача, та просив при розгляді справи застосувати строки позовної давності.
		Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку. 
		       Відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 16500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У порушення зазначених умов договору зобов`язання за вказаним договором ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому банківська установа звернулася до Ленінського районного суду з м. Запоріжжя з позовом в якому просила стягнути грошові кошти на користь Банку. Станом на 10.12.2019 року, на думку Банку, ОСОБА_1 мала заборгованість - 98768,73 грн., яка складалася з наступного: 37346,18 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16720,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 39422,38 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 100,00 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4679,46 грн. штраф (процентна складова). Банк просив в судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом в сумі 98768,73 грн. та витрати банку по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19 банківській установі у задоволені позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.(а.с.25-30) Під час розгляду справи, судом було встановлено, що ОСОБА_1 на день розгляду судової справи у суді мала декілька карткових рахунків у банківській установі без зазначення дати початку дії: 
		1. НОМЕР_3 строк дії до 03/19; 
		2. НОМЕР_1 строк дії 09/18; 
		3. НОМЕР_4 строк дії 01/17; 
		4. НОМЕР_5 строк дії 12/16; 
		5. НОМЕР_6 строк дії 11/15;
		6. НОМЕР_7 строк дії 04/15; 
		7. НОМЕР_8 строк дії 03/15; 
		8. НОМЕР_9 строк дії 03/13. 
		Судом також було встановлено, що фактично відносини між  ОСОБА_1  та банківською установою почалися з 24.03.2005 року, коли Позивачем вперше була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. 
		В подальшому 25 січня 2011 року  ОСОБА_1  надала банку додаткову інформацію щодо себе. Відповідно до розрахунку заборгованості згідно даними Інтернет сайту «Приват 24» сторінки на день розгляду справи у суді, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року ОСОБА_1  отримано у банківській установі - 67323,76 грн., а сплачено 116055,34 грн., тобто Позивачка сплатила банку набагато більше коштів ніж отримала. Тобто, суд встановив, що на день розгляду справи у суді про стягнення боргу з ОСОБА_1  у Поивача  існувала переплата в розмірі 48731,58 грн., яка утворилась після внесення коштів особисто  ОСОБА_1  та безпідставного списання Банком всіх коштів з усіх рахунків ОСОБА_1  відкритих у Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (після змін у назві). Факт порушення законних прав та інтересів позивача було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19. Тобто, судом було встановлено, що за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 року передплата Позивача по кредитним правовідносинам на день розгляду справи становила - 48731,58 грн. ОСОБА_1 надає на адресу суду розрахунок, який зроблений з Виписки зі сторінки сайту банківської установи, яка належить саме ОСОБА_1 . Виписка містить данні, які вносяться банком, а ОСОБА_1 не має можливості втручання до таких даних . 
		Згідно виписки, за період з 25.01.2011 року по 10.02.2019 фактично сума отриманих кредитних коштів склала 67323,76 грн. Але за цей же період загальна сума повернення склала 116055,34 грн. Однак внесені ОСОБА_1 кошти, на погашення кредиту, банком фактично зараховувались на списання відсотків за використання кредитного ліміту, а також пеню за прострочку по кредиту на суму більше 100,00 грн. У судовому порядку Ленінським районним судом м. Запоріжжя при розгляді справи № 332/989/19 таке списання було визнано незаконним, оскільки суперечило умовам договору між сторонами. Таким чином, банк безпідставно списав з карткового рахунку на погашення заборгованості по кредиту грошові кошти у розмірі 48731,58 грн. Також рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2021 року по справі № 332/989/19 встановлено, що згідно розрахунку ОСОБА_1 фактично сума внесених коштів перевищує суму отриманих коштів на 48731,58 грн., про що ОСОБА_1 дізналась після набуття рішення законної сили. 
		Також , вищевказаним рішенням суду враховані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не підтверджено наявність кредитних правовідносин між сторонами, а тому позивачка у цій справі безпідставно заявляє позовну вимогу про визнання кредитних правовідносин припиненими. 
		В той же час ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, про порушення свого права, вона дізналася під час розгляду справи в Ленінському районному суді. Так , дійсно, нею були надано до суду докази, які вона мала на той час. Проте, оцінку цим доказам надав суд під час розгляду судової справи. ОСОБА_1 після отримання тексту рішення суду, стало відомо, що банк безпідставно отримав від неї грошові кошти у конкретному розмірі 48731,58 грн., які вона переплатила сплачуючи кошти на повернення кредиту. Банківська установа не повернула ОСОБА_1 , як споживачу надмірно сплачені грошові кошти, користувалася ними, і користується ними по теперішній час. 
		Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тому в цій частині суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги не доведеними, оскільки крім констатації наявності моральної шкоди ,ніяких доказів щодо наявності такої шкоди та її розміру позивачкою надані не були.
		При пред`явленні позову позивач ОСОБА_1   не сплачувала судовий збір, оскільки на підставі ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», вона звільнена від його сплати, тому в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог від заявлених, в сумі 48731 грн. 58 коп., виходячи з такого розрахунку: (заявлено суму у розмірі 58731 грн. 58 коп., задоволено на суму 48731 грн. 58 коп. -1 % ціни позову = 487 грн. 32 коп.
		Керуючись ст. ст. 259, 263- 265 ЦПК України -
		       ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Левицької Юлії Василівни до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів- задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 48731 грн. 58 коп.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 32 коп.
		У задоволені решти позовних вимог відмовити.
		Повний текст рішення виготовлено 22.01.2024 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                            Н.В. Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...