Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15877/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2024. Зареєстровано: 23.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2024.

Номер судового провадження: 2/755/1941/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №:755/15877/23
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"22" січня 2024 р.  Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, треті особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зняття арешту з майна, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , через адвоката Січкаря Д.В. (ордер а.с.14), звернулась до суду з вищенаведеним позовом, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна померлого її батька ОСОБА_4 ; арешт накладено Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 19 вересня 2012 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. 
		Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .. Звернувшись до приватного нотаріуса Стрельченко О.В. із заявою про прийняття спадщини, стало відомо, що на спадкове майно 01 грудня 2012 року було накладено арешт з боку ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві. Нотаріусом заведено спадкову справу № 70935073 і роз`яснено, що перешкодою видачі свідоцтва про право на спадщину за законом є наявність арешту на майно, який необхідно зняти. 13 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). У відповіді виконавчої служби від 21 липня 2023 року вказувалось, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусовового виконання виконавчого листа від 08 лютого 2012 року № 1-313/11, виданого Дніпровським районним судом міста Києва щодо конфіскації на користь держави усього майна, що належить на праві власності ОСОБА_4 ; 12 грудня 2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; виконавче провадження відносно померлого ОСОБА_4 знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, рекомендовано звернутись до суду.
		Посилаючись на положення ст. 40, ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а також те, що позивач не був учасником ні кримінального провадження, ні виконавчого провадження, на підставі яких був накладений арешт нерухомого майна, у зв`язку з чим даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, просить задовольнити позов та зняти арешт з нерухомого майна, що належить померлому ОСОБА_4 .
		Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с.16-17). 
		Відповідач та третя особа Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином повідомлені  про розгляд справи(а.с.32,37). 
		Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судом повідомлялось про розгляд справи, повідомлення повернулось до суду без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання».
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 24914, зареєстрований Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.5).
		Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73193974 від 13 липня 2023 року, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. заведено 13 липня 2022 року спадкову справу № 77/2023 (а.с.6).
		Відповідно до довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. № 904/02-14 від 19 вересня 2023 року, станом на 19 вересня 2023 року у спадковій справі, після померлого ОСОБА_4 , спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, є: дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7).
		До цього часу свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 не оформлено.
		Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 346863690 від 18 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Так, за ОСОБА_4 зареєстровано 1/5 частки даної квартири за свідоцтвом про право власності, свідоцтво видано відповідно до розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 65-544 від 03 серпня 2005року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48518946 від 04 вересня 2019 року Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та 1/10 частка вказаної квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 995, видане 22 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48362679 від 22 серпня 2018 року.
		В розділі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься наступна інформація: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 13059771; зареєстровано: 01.10.2012 09:27:01 за № 13059771 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № НОМЕР_3, 1909.2012, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві; об`єкт обтяження: невизначене майно, усе нерухоме майно (а.с. 8).
		На звернення ОСОБА_1 Дніпровський  відділ  державної виконавчої служби у місті Києві  Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) надав 21 липня 2023 року  відповідь № 80974, з якої вбачається наступне.  
		Перевіркою Автоматичної системи виконавчих проваджень (АСВП) встановлено, що у відділі перебувало на виконання виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 1-313/11 від 08 лютого 2012 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва щодо конфіскації на користь держави усього майна, що належить на праві власності ОСОБА_4 12 грудня 2016 року держаним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання, передбачених наказом № 1829/5 від 07 червня 2017 року Міністерства юстиції України, строк зберігання становить З (три) роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік (а.с.9). Повідомлено, що станом на 20 липня 2023 року вищевказані виконавчі документи повторно до відділу не надходили та на виконанні не перебувають.
		З копії вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2011 року (справа №1-313/11) вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за ч.2 ст.309, ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, на підставі ст. 70 КК України визначено покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2012 року (справа № 11/2690/106/2012) вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2011 року змінено в частини кваліфікації, на підставі ст. 70 КК України визначено покарання до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності. (а.с.24-31). 
		Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5, у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
		На даний час, правонаступником Державної фіскальної служби України є Державна податкова служба України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200.
		Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру прав вноситься у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
		У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Згідно ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невідємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
		Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Суд зазначає, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу.
		Статтями 316-320, 321, 328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена суд.
		Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпорядження своїм майном.
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно із приписами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
		Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою або із остереженням. Спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття незалежно від часу прийняття спадщини.
		За ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
		Як встановлено судом, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2011 року, зміненим ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2012 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.309, ч.2 ст.307 КК України, за сукупністю злочинів,  на підставі ст. 70 КК України визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.
		За виконавчим листом від 08 лютого 2012 року № 1-313/11 Дніпровського районного суду міста Києва, постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві накладено арешт на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_4 . Однак, нерухоме майно не було конфісковано в дохід держави, що підтверджується витягом № 346863690 від 18 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
		З вищенаведеного листа Дніпровського    районного відділу   державної виконавчої служби у місті Києві  Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) вбачається, що у відділі перебувало на виконанні виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 1-313/11 від 08 лютого 2012 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва щодо конфіскації на користь держави усього майна, належного на праві власності ОСОБА_4 12 грудня 2016 року держаним виконавцем на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв`язку з тим, що заходами розшуку майна боржника не було виявлено, виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання. 
		Таким чином, дослідженими доказами судом встановлено, що частки власності у квартири, яка належала ОСОБА_4 , не були конфісковані за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року. 
		Відповідно до статті 152 Кримінально-виконавчого кодексу (далі - КВП) України підстави звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
		У відповідності до ст. 80 Кримінального Кодексу України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у такі строки: 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
		Таким чином, на даний час закінчився строк давності виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_4 , в тому числі додаткового покарання у виді конфіскації майна засудженого.
		Відповідно до ст.48 Кримінального процесуального Кодексу (КПК) України суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється територіальним органом державної виконавчої служби за місцем знаходження майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
		За положеннями статті 49 КВК України конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
		Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
		КВК України не містить спеціальної норми, яка регламентувала б питання відносно майна засудженого, яке виявлено після виконання вироку в частині конфіскації майна та закінчення строків давності виконання вироку суду.
		Однак, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироків» суд може вирішувати питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку. 
		Враховуючи зазначене, строк виконання Дніпровського районного суду міста від 04 жовтня 2012 року закінчився та накладений арешт порушує право позивача на вільне володіння та користування майном.
		Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
		Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
		Відомості про обтяження об`єкта нерухомого майна були внесені державною виконавчою службою, як заборона, а отже вилучення запису повинно відбуватись за рішенням суду.
		Із закінченням виконавчого провадження, арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому, втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого закінченням виконавчого провадження.
		Тобто, підставою подання позову у справі є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної ч. 1ст. 317 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно ст.1218, частини 5 ст.1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч. 3ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч. 3ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
		Таким чином, прийнявши у визначеному законом порядку спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , його дочка ОСОБА_1 , спадкодавця - ОСОБА_4 , набула права на спадщину.
		Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності.
		Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
		Отже, наявність арешту на майно спадкодавця ОСОБА_4 перешкоджає позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно та стало підставою для відмови нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину.
		Аналогічна правова позиція ВерховногоСуду України викладена упостанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц, у якій також зазначено, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
		Так, згідно п. 1 ч. 1ст. 346 ЦК України право власності ОСОБА_4 припинилося внаслідок смерті останнього, з вказаних підстав ОСОБА_1 , як спадкоємець, що прийняла спадщину, звернулась до суду з даним позовом.
		З огляду на викладене, позивач має право на усунення перешкод у праві власності в порядку ст.391 ЦК України.
		Слід також зауважити, що позивач ОСОБА_1 , не є боржником у виконавчому провадженні, являється спадкоємцем померлого, а тому вимоги про зняття арешту, саме в межах позовного провадження, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18.
		Враховуючи наявність накладеного арешту на майно спадкодавця, яке буде набуто позивачем, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду. 
		Тому, позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. 
		Керуючись Конституцією України, ст.ст. 317, 321, 391, 1216, 1218, 1296 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 258-259, 263-265, 354 Цивільного процесуального Кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В: 
		 
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, треті особи: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зняття арешту з майна, задовольнити.
		Зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: 01 жовтня 2012 року 09:27:01 Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № НОМЕР_3, 19 вересня 2012 року Відділу  державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, виконавчий лист № 1-313/11 від 08 лютого 2012 року,   реєстраційний номер обтяження: 13059771. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Відомості про учасників справи: 
		Позивач -  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, код ЄДРПОУ 44116011, адреса: вул. Шолуденка, буд.33/19, м.Київ, 04116.
		Треті особи: 
		Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ЄДРПОУ 35011660, адреса: вул. Сверстюка Євгена, буд.15 , м.Київ, 02002.
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП не відомо, адреса: АДРЕСА_2 .
		Повний текст рішення складено 22 січня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                  А.В.Слободянюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...