Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/15667/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано судом: 22.01.2024. Зареєстровано: 23.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2024.
Дата набрання законної сили: 19.01.2024
Номер судового провадження: 854/10845/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15667/23
		Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,
		додаткове рішення суду 1 інстанції
		прийнято 29.09.2023, в м. Одеса
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
		суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ», позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000038/2 від 19.01.2023 року, визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000106 від 19.01.2023 року.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці  задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці №UA500500/2023/000038/2 від 19.01.2023.
		Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000106 від 19.01.2023 року.
		Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4294,40 грн.
		26.09.2023 року представник позивача до Одеського окружного адміністративного суду подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 8 500,00 грн., а також витрати на підготовку нотаріально завіреного перекладу на українську мову іншомовних документів, поданих разом з позовом, в сумі 3285 грн.
		На вказану заяву відповідач надав відзив, в якому виклав свої заперечення щодо розміру витрат, вказуючи на їх неспівмірність. 
		29 вересня 2023р. Одеський окружний адміністративний суд ухвали прийняв по даній справі додаткове рішення, яким:
		-Заяву про ухвалення додаткового судового рішення представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» задовольнив частково;
		-Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та судові витрати на перекладача у розмірі 3285 грн.
		На зазначене додаткове рішення Одеська митниця подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати ухвалене судом першої інстанції по даній справі додаткове рішення, та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні з митниці витрат на здійснення перекладу документів.
		В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що в силу приписів процесуального закону, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує в тому числі чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чого за твердженням апелянта в даному випадку доведено не було. Скаржник також звертає увагу, що в заяві про розподіл судових витрат, представник позивача зазначив, що понесені ним витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 3285,00 грн. пов`язані з перекладом документів, які були додані до позову у якості додатків. Отже, переклад документів, замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені Товариством витрати, пов`язані із залученням перекладача для перекладу додатків до позову, безпосередньо не були пов`язані з розглядом цієї справи. однак, як вважає апелянт, суд першої інстанції не врахував вищенаведеного. Скаржник також зауважує, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Між тим, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалось. Ухвалою суду першої інстанції перекладач до справи не був допущений. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що надання учасниками справи до матеріалів справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залучення перекладача до справи в розумінні ст. 171 КАС України.
		На підставі ст. 311 КАС України, справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Ухвалюючи додаткове рішення у даній справі, суд першої інстанції, проаналізувавши приписи ст.ст.132, 134, 137, 139 КАС України, прийнявши до уваги надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, врахувавши критерії обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, зважаючи на незначну складність справи, суд першої інстанції вважав, що заялена до відшкодування товариством сума витрат на правничу допомогу у розмірі 8500 грн. є завищеною, у зв`язку із чим зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2500,00грн.
		Також, вважаючи доведеними позивачем фактичний розмір понесених витрат на залучення перекладача та недоведеність відповідачем обставин понесення позивачем розміру цих витрат у меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат з відповідача та про наявність підстав для постановлення додаткового рішення про відшкодування витрат на залучення перекладача, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, шляхом стягнення з Одеської митниці витрат на залучення перекладача у розмірі 3285 грн. за рахунок бюджетних асигнувань останнього.
		Колегія суддів перш за все звертає увагу, що в апеляційній скарзі митним органом оскаржується додаткове судове рішення виключно в частині витрат, понесених позивачем у зв`язку із перекладом документів (на перекладача) у розмірі 3285,00 грн.
		Надаючи оцінку обґрунтованості висновку суду першої інстанції у межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
		Як визначено ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У відповідності до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно п.3 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
		Компенсація витрат пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз визначається у порядку встановленому ст.137 КАС України.
		В силу приписів ч.ч.5-8 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
		У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		В контексті надання оцінки доводам апеляційної скарги, апеляційний суд також враховує, що у розумінні приписів ч.ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 
		Отже, апеляційний суд вважає ґрунтовними твердження апелянта про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку.
		Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суду в першу чергу необхідно встановити, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи були вони необхідними, доцільними.
		Дослідивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції враховує, що на підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із залученням перекладача, позивачем до матеріалів справи надано наступні документи:
		1). договір №60/271 від 19.05.2021р. про надання послуг письмового перекладу, укладений позивачем з ТОВ «МАКСВОРД» (виконавець), за умовами якого виконавець зобов`язувався надати замовнику послуги письмового перекладу з іноземних мов та на іноземні мови, за замовленнями замовника, на умовах цього договору ( том 1 а.с. 137-139). Згідно пп. 2.1 п.2, пп. 12.2, 12.3 п. 12 вказаного договору, в обов`язки виконавця входить зокрема виконувати письмові переклади матеріалів, що надаються Замовником, протягом строку дії цього договору у визначені замовником терміни. Договір починає діяти з дати його підписання уповноваженими представниками обох Сторін. Договір діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині невиконаних зобов`язань  до дати повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Після закінчення строку дії цього Договору його дія автоматично продовжується на наступний рік, якщо Сторони не повідомили одна одну про протилежне.
		2). замовлення (вих.№420/15667/23 від 06.07.2023р.) на здійснення письмового перекладу документів (з нотаріальним завіренням) наступних документів (том 1 а.с.134): 
		-інвойс (рахунок фактура) №М012023000000009 від 12.01.2023р., 
		-товарно-транспортна накладна (CMR) №1925 від 12.01.2023р., 
		-сертифікат походження №Y 0530426 від 12.01.2023р., 
		-прайс-лист №б/н від 11.01.2023р., лист-калькуляція №б/н від 11.01.2023р., 
		-експортна митна декларація (Туреччина) №23330100ЕХ00007577 від 12.01.2023р. 
		3). платіжна інструкція №2241 від 21.07.2023р. про сплату на користь ТОВ «МАКСВОРД» 3285,00 грн. за послуги письмового перекладу згідно рах.№60/526-П від 11.07.2023р. (том 1 а.с.133)
		4). акт №60/526-П надання послуг від 11.07.2023р., складений і підписаний ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» та ТОВ «МАКСВОРД» про те, що виконавець надав послуги по договору (рахунку-фактурі) згідно договору №60/271 від 19.05.2021, а замовник прийняв зазначені у цьому акті послуги, а саме:
		- надання послуг письмового перекладу (Турецька мова-Українська мова) Письмовий переклад тексту на підставі замовлення №420/15667/23 від 06.07.2023р.)  на суму 1537,50 грн., 
		- послуги звірки (Нотаріальне завірення тексту на підставі замовлення №420/15667/23 від 06.07.2023р.)  на суму 1200,00грн., та претензій до виконавця не має (том 1 а.с.132)
		 5). Рахунок-фактура №60/526-П від 11.07.2023р., за яким загальна послуг складає 3285,00 грн. (том 1 а.с. 131).
		Проаналізувавши матеріали справи, надані Товариством документи щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача, колегія суддів вважає, що такі витрати позивача у загальному розмірі 3285,00 грн. понесені були під час розгляду цієї справи Товариством не з власної ініціативи та не на власний розсуд, а у зв`язку із виконанням вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023р. про залишення позову без руху, усунення недоліків позовної заяви щодо надання позивачем перекладу документів складених іноземною мовою доданих до позову.
		Виходячи з викладеного, матеріалами справи підтверджується, що необхідність в здійсненні перекладу вказаних документів виникла у позивача в наслідок порушення його прав та інтересів з боку Одеської митниці, під час звернення до суду за захистом таких прав та інтересів.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, якою було позов залишено без руху, на стадії відкриття провадження по справі, наданий суду з метою доведення своєї позиції та на вимогу суду, а тому такі витрати позивача безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.
		Безпосередньо документи Товариством до матеріалів справи також підтверджують склад та розмір таких витрат у сумі 3285 грн.
		Отже, доводи апелянта про недоведеність позивачем пов`язаності таких витрат з розглядом цієї справи, посилання також на відсутність рішення суду першої інстанції про залучення перекладача до справи, - є неґрунтовними та спростовуються вищенаведеним.
		Проаналізувавши усе вищенаведене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність у спірному випадку позивачем наявність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на перекладача, їх фактичного розміру, необхідності, пов`язаності з цією справою, тощо.
		Інші доводи та заперечення наведені у апеляційній скарзі митницею апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відшкодування витрат, пов`язаних із залученням перекладача.
		З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків цього рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення в оскаржуваній митним органом частині, колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на це додаткове судове рішення слід залишити без задоволення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає розглядувану апеляційну скаргу Одеської митниці без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.
		Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Одеської митниці  залишити без задоволення.
		Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі № 420/15667/23  залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		 
		Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді  А.В. Крусян   О.О. Димерлій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...