Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/25109/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.05.2024
Результат оскарження 23.05.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/25310/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 січня 2024 рокусправа № 380/25109/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов`язання вчинити дії. 
		в с т а н о в и в:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, 14/1, кім.513; код ЄДРПОУ 36085246) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить суд:
		-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 №UA209140/2023/000821;
		-зобов`язати відповідача прийняти подану позивачем 18.10.2023 митну декларацію №23UA209140029168U2 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення наступного товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 , 2022року випуску;трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022року випуску, трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022року випуску.
		Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що 18.10.2023 позивачем подано до Львівської митниці для митного оформлення придбані у ВАТ «Мінський тракторний завод» за контрактом від 16.01.2020 №112/00236091/200010-3 транспортні засоби комерційного призначення: трактори марки Беларус 952.3 з такими унікальними номерами ТЗ (vin-код) Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№1101304, Y4R900Z14 №1101305. Однак позивачем отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 №UA209140/2023/000821. Підставами для її прийняття стало те, що виробника ТЗ - ВАТ «Мінський тракторний завод», - внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи згідно з пунктом 3 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 , відповідно до Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». На думку позивача, дана картка відмови не відповідає вимогам ч. 2 ст. 256 Митного кодексу України, є незаконною та необґрунтованою. При цьому позивачем вказано, що запроваджені РНБО санкції проти ВАТ «Мінський тракторний завод`не поширюються на товари виробництва МТЗ, придбані раніше, а стосуються виключно юридичної особи - ВАТ «Мінський тракторний завод», як учасника правовідносин; запроваджені РНБО проти ВАТ «Мінський тракторний завод`санкції діють з 25.10.22 і не мають зворотної дії у часі; позивач є українською юридичною особою, що придбала та оплатила ТЗ за Контрактом в 2021, ТЗ є його власністю і на їх ввезення на територію України не можуть поширюватися заборони та обмеження, запроваджені персонально проти ВАТ «Мінський тракторний завод»; ВАТ «Мінський тракторний завод» передало ТЗ позивачу задовго до запровадження санкцій, відтак, господарська операція є завершеною, зобов`язання сторін за Контрактом припинено належним виконанням і ВАТ «Мінський тракторний завод`вибуло з господарських правовідносин; зазначення ВАТ «Мінський тракторний завод» в митних деклараціях здійснюється виключно з метою дотримання Товариством вимог валютного контролю, адже ТОВ «Сучасні вантажівки» сплатило кошти за ТЗ на рахунок нерезидента - ВАТ «Мінський тракторний завод» і має ввезти товар, придбаний за ці кошти, на територію України у визначені НБУ граничні строки; позивач не може відмовитися від товару та вимагати повернення коштів, оскільки товар вже передано у його власність. Товар є належної якості, а повернення коштів від білоруського підсанкційного ВАТ «Мінський тракторний завод» заборонено законодавством України. Також представник позивача зазначив, що Картка відмови не містить посилання на конкретний вид санкцій, який перешкоджає позивачу у ввезенні придбаних ним у власність ТЗ на територію України та не містить обов`язкових роз`яснень щодо вимог, які має виконати Товариство для того, аби розмитнити ТЗ. Тому вважає, що внаслідок незаконних дій Відповідача Товариство несе величезні додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням ТЗ на території Республіки Польща, додатково до значних додаткових витрат на їх транспортування внаслідок закриття кордонів. ТЗ, які відповідач не дозволяє ввезти в Україну, є товарами критичного імпорту, необхідними для проведення сільськогосподарських робіт і блокування їх ввезення, зважаючи на знищення майже всього спеціального автотранспорту на сході, півдні країни та в регіонах, які було окуповано, є неприпустимим. Крім цього, представник позивач зазначає, що у даному випадку він не повинен подавати нову декларацію. Оскільки у цій ситуації має місце незавершення митного оформлення відносно ТЗ, то позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного майнового права є зобов`язання відповідача завершити митне оформлення товару шляхом прийняття декларації №23UA209140029168U2 та вчинення всіх необхідних дій з митного оформлення ТЗ та в подальшому не вчиняти дій щодо відмови у митному оформленні вільного випуску ТЗ, за Контрактом №112/00236091/200010-3 від 16.01.2020 з відповідними змінами та доповненнями, з підстав застосування санкцій на виробника.
		Ухвалою від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. 
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. У ньому вказано про законність оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до пункту 3 ст.5 Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022, ВАТ «Мінський тракторний завод», внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Зокрема, згідно з п. 174 Додатку до рішення РНБО, до ВАТ «Мінський тракторний завод», застосовано санкцію у вигляді повного припинення торговельних операцій. Зазначено, що станом на дату подання до митного оформлення митної декларації разом з товаросупровідними документами санкції, накладені на ВАТ «Мінський тракторний завод», лишалися чинними. Відповідачем вказано, що саме невиконання позивачем умов щодо дотримання заходів нетарифного регулювання ЗЕД унеможливило поміщення оформлюваного товару до митного режиму імпорт та слугувало підставою для винесення оскаржуваної картки відмови. Так як згідно із нормами ч. 1 ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України. Тому, обмеження торгівельних операцій (повне припинення), застосоване згідно з Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII, Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ВАТ «Мінський тракторний завод» поширюється на право ввезення позивачем товару на митну територію України, що здійснюється в межах торговельної операції між ВАТ «Мінський тракторний завод» та позивачем щодо поставки товару.Враховуючи вищенаведене, посадовими особами Львівської митниці було правомірно видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000821 та повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації. Просив відмовити ТзОВ «Сучасні Вантажівки» у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
		Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій вказано, що ним згідно з визначеною процедурою щодо виконання зовнішньоекономічного контракту виконано свої обов`язки за контрактом, здійснено оплату за товар до моменту введення постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, якою введені заборони на здійснення будь-яких валютних операцій учасником яких є юридична або фізична особа, що має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь; позивач отримав ТЗ у власність до набрання чинності Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ВАТ «Мінський тракторний завод»; позивач вивіз ТЗ (транзит, без митного оформлення ТЗ) до Республіки Польща для подальшого ввезення на територію України та вже розпочав процедуру ввезення ТЗ в Україну, позивач не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно виробника товару, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності. Водночас позивачем вказано, що право власності на транспортні засоби (трактори марки «Беларус») набуто ним з моменту передачі товару на кордоні, митного очищення для експорту та відсутності імпорту.
		Правом подати заперечення у встановлений судом строк відповідач не скористався.
		Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
		Суд встановив таке.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» є підприємством, що здійснює діяльність з постачання спеціальної важкої техніки, техніки для потреб оборони країни, техніки для сільськогосподарських потреб.
		16.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та ВАТ «Мінський тракторний завод» укладено контракт №112/00236091/200010-3, предметом якого була поставка тракторів «Беларус», номенклатура, кількість та ціна визначалися специфікацією. Умови поставки, відповідно до контракту, визначалися на умовах ІНКОТЕРМС-2010 EXW, склад м. Мінськ.
		06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та ВАТ «Мінський тракторний завод» укладено доповнення №8 до контракту, предметом якого була поставка тракторів у кількості 675штук на загальну вартість 858542212рублів, що в еквіваленті становило суму в доларах США не менше 11,2 мільйони.
		Відповідно до умов контракту в редакції доповнення №8, відвантаження товару здійснюється партіями за умови попередньої 100% оплати. Строк поставки становить 150днів з моменту 100% попередньої оплати.
		09.12.2021, 10.12.2021, 13.12.2021 та 28.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» перерахувало ВАТ «Мінський тракторний завод» 100% оплату за товар відповідно до умов контракту, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №000287626, №00287693, №000287815 та №0002888986.
		18.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» подано Львівській митниці митну декларацію №23UA209140029168U2 для митного оформлення транспортних засобів комерційного призначення, а саме: трактори марки Беларус 952.3 з такими унікальними номерами ТЗ (vin-код) Y4R900Z14№1101303, Y4R900Z14№1101304, Y4R900Z14№1101305.
		До вказаної декларації додано такі товаросупровідні документами: рахунок-фактура (інвойс) 10366 від 29.04.2022; автотранспортна накладна b/n 17.10.2023; залізнична накладна для внутрішнього сполучення 23293730 від 29.04.2022; некласифікований комерційний документи: специфікація 31 до інвойсу 103; документ, що підтверджує вартість перевезення b/n 16.10.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №11; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №8; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020; договір (контракт) про перевезення 1/030822 від 03.08.2022; зовнішньоекономічний договір складського зберігання Договір зберігання товарів №б/ від 04.03.2022; сертифікат про походження товару форми СТ-1 BYUA3101310201 від 14.09.2023; інші некласифіковані документи: акт завантаження від 29.04.2022, додаткова угода №1 від 04.03.2022, пояснення до №112/00236091/200 від 15.09.2023, рахунок на зберігання № SH23080 від 31.08.2023, транспортна заявка №3 від 16.10.2023; копія митної декларації країни відправлення 06613/290422/0004211 від 29.04.2022; митна декларація UA 408020.2023.057144 від 20.09.2023; копія митної декларації країни відправлення 23PL301020NU65W4X0 від 20.09.2023; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів №23UA209140029168U2 від 18.10.2023.
		За результатом розгляду митної декларації та поданих документів, Львівською митницею 19.10.2023 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000821, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів.
		Як вбачається з указаного рішення, причинами його прийняття зазначено: що виробника транспортних засобів у поданій декларації - ВАТ «Мінський тракторний завод»- внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи згідно з пунктом 3 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014, відповідно до Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
		Не погоджуючись із названим рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		 
		Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до пунктів 7, 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		За змістом частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		З матеріалів справи видно, що позивач не погоджується та просить суд скасувати прийняте відповідачем рішення, яким позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000821.
		Саме назване рішення в розумінні наведених процесуальних приписів є рішенням суб`єкта владних повноважень та предметом даного позову, якому і надаватиметься правова оцінка судом, тобто дотримання відповідним суб`єктом критеріїв, наведених у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
		Крім цього, в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Враховуючи наведене та з огляду на положення частини 2 статті 19 Конституції України та визначені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, варто зазначити, що оскаржуване у цій справі рішення повинно ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованим, тобто таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.
		Згідно з статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
		У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
		Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
		Як видно з оскаржуваного рішення фактичною підставою для відмови позивачу у митному оформлені (випуску) товарів (тракторів для сільськогосподарських робіт, колісних, нових Беларус 952.3 з vin-кодами Y4R900Z14 № НОМЕР_4 , Y4R900Z14 № НОМЕР_5 , Y4R900Z14 №1101305) стало те, що відповідно до пункту 3 ст.5 Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022, виробника названих транспортних засобів ВАТ «Мінський тракторний завод» внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи.
		При цьому у відзиві зазначено, що невиконання позивачем умов щодо дотримання заходів нетарифного регулювання ЗЕД унеможливило поміщення оформлюваного товару до митного режиму імпорт та слугувало підставою для винесення оскаржуваної Картки відмови.
		Так, згідно пункту 13 частини 1 статті 4 Митного кодексу України заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов`язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров`я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.
		Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).
		Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
		Частина 1 статті 4 Закону України «Про санкції» містить перелік видів санкцій згідно з цим Законом.
		Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов`язковим до виконання.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.
		Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
		Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 №726/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - рішення РНБО).
		Пунктом 2 вказаного рішення РНБО застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до:
		1) фізичних осіб згідно з додатком 1;
		2) юридичних осіб згідно з додатком 2.
		Відповідно до позиції 174 додатку 2 рішення РНБО до Відкритого акціонерного товариства «Мінський тракторний завод» (Республіка Білорусь) застосовано такі види обмежувального заходу:
		1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
		8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
		9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
		10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
		11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
		12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
		13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 % і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
		14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
		15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
		16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;
		17) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
		Отже, з наведеного вбачається застосування у встановленому законом порядку до іноземної юридичної особи ВАТ «Мінський тракторний завод» персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), вичерпний перелік яких міститься у позиції 174 додатку 2 рішення РНБО.
		Водночас, застосовуючи указані вище положення до позивача як контрагента ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно з контрактом від 16.01.2020 №112/00236091/200010-3 щодо поставки тракторів «Беларус» (в даному випадку Беларус 952.3 vin-коди: Y4R900Z14№ НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№ НОМЕР_6 ), відповідач усупереч вимогам частини 2 статті 256 Митного кодексу України в оскаржуваному рішенні не вказав, який саме вид обмежувальних заходів, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», слугує підставою для відмови у митному оформленні названих товарів за митною декларацією №23UA209140029168U2.
		Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
		При цьому суд звертає увагу на те, що до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно з позицією 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
		Водночас згідно з змістом вказаного рішення РНБО таку санкцію, окрім решти, було застосовано до інших іноземних юридичних осіб. Так, наприклад, згідно позицій 941, 943, 946 Додатку №2 рішення РНБО до Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Об`єднана компанія «РУСАЛ», Публічного акціонерного товариства «Магнітогорський металургійний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фольксваген Груп Рус»- інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона ввезення на митну територію України продукції та товарів виробництва МКПАТ «ОК «РУСАЛ», ПАТ «Магнітогорський металургійний комбінат», ТОВ «Фольксваген Груп Рус»).
		Тобто, у цих пунктах прямо зазначено про заборону ввезення на митну територію України товарів виробництва окремих підсанкційних компаній, натомість в переліку санкцій, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», указана заборона відсутня.
		Вищевикладене дає підстави для висновку про помилковість та необґрунтованість застосування відповідачем рішення РНБО, яким внесено ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, при прийнятті відносно позивача оскаржуваного рішення про відмову у митному оформлені (випуску) товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
		В даному випадку відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у митному оформленні товарів з посиланням на зазначені вище персональні санкції ВАТ «Мінський тракторний завод».
		Зокрема, суд зазначає, що вказані санкції згідно з наведених вище норм діють лише з 25.10.2022, тобто вже після укладення позивачем з ВАТ «Мінський тракторний завод» контракту щодо купівлі тракторів «Беларус» та проведення позивачем оплати за товар (ці обставини не заперечувалися відповідачем у ході судового розгляду справи).
		Тому, оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправною, відтак підлягає скасуванню.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що у відзиві, на відміну від змісту оскаржуваного рішення, відповідачем конкретизовано який вид обмежувальних заходів, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод» рішенням РНБО, було взято до уваги митним органом, а саме: санкцію у вигляді повного припинення торговельних операцій.
		Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідачем як суб`єктом владних повноважень на підставі належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів не доведено обґрунтованість урахування указаної санкції (повне припинення торговельних операцій) при дослідженні та аналізі поданої позивачем разом із товаросупровідними документами митної декларації №23UA209140029168U2 щодо товарів: трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові Беларус 952.3 з vin-кодами НОМЕР_7 № НОМЕР_4 , Y4R900Z14№ НОМЕР_5 , Y4R900Z14№1101305.
		Таким чином, врахування відповідачем у спірних відносинах такої санкції як «повне припинення торговельних операцій», що по суті може бути застосована лише до незавершених торговельних операцій, є безпідставним.
		В ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано доводів позивача, на підтвердження яких останнім надано низку письмових доказів (зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додатки №8 від 06.12.2021, №10 від 04.03.2022, №11 від 29.04.2022; рахунок-фактура (інвойс) 10366 від 29.04.2022; платіжні доручення про оплату №000287626 від 09.12.2021, №000287693 від 10.12.2021, №000287815 від 13.12.2021, №000288986 від 28.12.2021; тощо), про звершення операції купівлі-продажу тракторів для сільськогосподарських робіт Беларус 952.3 з vin-кодами Y4R900Z14 № НОМЕР_4 , Y4R900Z14 № НОМЕР_5 , Y4R900Z14 №1101305, оскільки умови контракту від 16.01.2020 №112/00236091/200010-3 з доповненнями до нього, в тому числі і щодо умов поставки DAF (відповідно до положень Інкотермс-2000 термін DAF «поставка до кордону» означає, що продавець виконав свій обов`язок з поставки товару на кордоні, товар пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим у вказаному місці на пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни; всі ризики щодо транспортування та збереження майна переходять до покупця у визначеному місці на кордон) виконано, оплату за трактори здійснено, такі передані позивачу у власність задовго до запровадження до ВАТ «Мінський тракторний завод» санкцій рішенням РНБО.
		Реальність вказаної вище господарської операції, згідно з змісту оскаржуваного рішення та відзиву на позов, митним органом не ставиться під сумнів.
		Відтак, не спростованими є доводи позову про те, що позивач, який дотримався законодавчо визначеної процедури щодо укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, здійснив оплату за товар до моменту введення постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 заборони на здійснення будь-яких валютних операцій, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в Російській Федерації або в Республіці Білорусь, і вже розпочав процедуру ввезення його в Україну, не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного вище товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно товару чи його виробника, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності. А також твердження про те, що позивач об`єктивно не міг передбачити, що належний йому товар, який знаходився на зберіганні на митному ліцензійному складі в Республіці Польща, не зможе бути розмитненим у зв`язку з введеними санкціями проти виробника цього товару. 
		Тобто, позивач, оплативши товар та здійснивши його транспортування до набрання чинності Указу Президента України від 19.10.2022 №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», мав правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у свої господарській діяльності.
		Позивач, який дотримався законодавчо визначеної процедури щодо укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту та здійснив оплату за товар та вже розпочав процедуру ввезення його, не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно товару чи його виробника, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності
		У зв`язку із тим, що всі етапи торговельної операції з продажу ВАТ «Мінський тракторний завод» товару позивачеві відбулися ще до моменту застосування до ВАТ «Мінський тракторний завод», зокрема, такої санкції, як обмеження торговельних операцій (повне припинення), згідно Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», дії позивача стосовно митного оформлення товару, що є власністю позивача, з метою його ввезення на територію України не суперечать чинному законодавству України.
		Згідно ч.1 ст.196 Митного кодексу України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; товари (крім товарів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та порядку, встановлених статтями 376 і 378 цього Кодексу), на пропуск яких відповідно до закону потрібні документи державних органів, установ та організацій, уповноважених на їх видачу, - в разі відсутності таких документів; товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.
		Отже, у зв`язку із тим, що всі етапи торговельної операції з продажу ВАТ «Мінський тракторний завод» позивачу товару, про який йде мова у цій справі, відбулися ще до моменту застосування до ВАТ «Мінський тракторний завод» такої санкції як «обмеження торговельних операцій (повне припинення)», то суд погоджується з твердженнями позивача про те, що дії останнього стосовно митного оформлення належного йому товару з метою його ввезення на територію України не суперечать законодавству України.
		Також суд зазначає, що чинне законодавство (зокрема приписи статті 334 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.) пов`язує перехід права власності від покупця до продавця із фактом передачі майна, а не з митним оформленням товару.
		Як свідчить аналіз чинного законодавства України товар не підпадає під жодну із категорій товарів, які не можуть бути пропущені через митний кордон України згідно ч. 1 ст.196 Митного кодексу України
		Згідно ч.1-3 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього кодексу для завершення митного оформлення.
		Відповідно до положень п.8.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631 ( надалі за текстом - «Порядок») у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Згідно п.8.2 Порядку у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
		Проте, відповідачем у Картці відмови у якості роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення було зазначено, що митне оформлення продукції відкритого акціонерного товариства «Мінський тракторний завод» неможливе, у зв`язку з повним припиненням торгівельних операцій (Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», чим, також грубо порушується принцип правової визначності.
		Відповідач не довів суду правомірності оскаржуваного рішення, натомість, сукупністю зібраних у справі доказів підтверджується обгрунтованість позовних вимог.
		Таким чином, оскаржуване рішення, прийняте по відношення до позивача з причини внесення ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, є протиправним.
		З огляду на викладене у своїй сукупності, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
		Тому, суд визнає протиправною та скасовує картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 №UA209140/2023/000821.
		Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Згідно приписів частини 2 статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку із прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості, необхідно подавати нову митну декларацію. Разом з тим чинні норми Митного кодексу України не вимагають подання нової митної декларації відповідно до вимог частини другої статті 263 Митного кодексу України, оскільки зазначеною нормою регулюються відносини, що виникають в разі наявності законної відмови митного органу у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, тоді як в даному випадку відмова митного органу є протиправною.
		Враховуючи наведене, підлягають задоволенню фактично і похідні від указаних вище позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти подану позивачем 18.10.2023 митну декларацію №23UA209140029168U2 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг: трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_8 , Y4R900Z14 № НОМЕР_5 , Y4R900Z14 № НОМЕР_6 , 2022 року випуску. 
		Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.
		Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду в питанні необхідності зобов`язання митний орган завершити митне оформлення відповідно до поданої декларантом митної декларації (постанови від 20.11.2019 у справі №520/1235/19, від 07.05.2020 у справі №520/11444/18).
		Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Згідно частин 1, 3 статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими. Натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
		Відповідно до вимог ст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5368,00грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
		Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В: 
		адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, 14/1, кім.513; код ЄДРПОУ 36085246) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 №UA209140/2023/000821, прийняту Львівською митницею.
		Зобов`язати Львівську митницю прийняти подану позивачем 18.10.2023 митну декларацію №23UA209140029168U2 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення наступного товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 , 2022року випуску;трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022року випуску, трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022року випуску.
		Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» (місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, 14/1, кім.513; код ЄДРПОУ 36085246) судовий збір в сумі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім)грн.00коп.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		СуддяЛунь З.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...