Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12348/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: К/990/27558/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		23 січня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №380/12348/22
		адміністративне провадження №К/990/27558/23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Рибачука А.І., судді Стародуба О.П., перевіривши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Левковича Тараса Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Середня загальноосвітня школа № 98 міста Львова, Громадська організація «Кращий Сихів» про визнання дій протиправними,
		У С Т А Н О В И В :
		1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - виконком Львівської міськради, відповідач 1) та Львівської міської ради (далі - Львівська міськрада, відповідач 2), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Львівської міськради «Про заходи безпеки навколо території ЗСШ № 98» № 758 від 30 серпня 2022 року (далі - рішення № 758);
		- визнати протиправним та скасувати рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міськради, оформлене протоколом позапланового засідання № 17 від 31 серпня 2022 року (далі - протокол № 17);
		- визнати протиправним та скасувати рішення міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Львівської міськради, оформлене протоколом позапланового засідання № 19 від 7 вересня 2022 року (далі - протокол № 19).
		2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 8 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2023 року, позов задовольнив.
		3. Верховний Суд постановою від 15 грудня 2023 року касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		4. 21 грудня 2023 року представник позивача звернувся до Верховного Суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного розгляду справи № 380/12348/22.
		5. Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що адвокатське об`єднання «Матвіїв і Партнери» надало позивачу послуги правового характеру в суді касаційної інстанції у справі № 380/12348/22 на загальну суму 16   150,0 грн, а саме -такі послуги: аналіз касаційної скарги, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу та підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		6. На обґрунтування вказаного розміру витрат на правничу допомогу представник позивача послався на договір про надання правової допомоги від 21 січня 2016 року № 168-21/01 (далі - Договір № 168-21/01), за пунктом 2.1 якого правова допомога, що надається виконавцем, оплачується клієнтом залежно від обсягу часу, що його витрачено адвокатом виконавця на надання правової допомоги за цим договором. Крім того, відповідно до пункту 2.2 Договору № 168-21/01 винагорода за правову допомогу, що надається виконавцем оплачується клієнтом за ставкою 1   700 грн за 1 годину, витрачену адвокатом виконавця на надання правової допомоги. 
		7. Представник позивача на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу зазначає, що на аналіз касаційної скарги, підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу адвокат витратив 8 годин, а на підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - 1,5 години, а тому, з урахуванням ставки 1   700 грн за годину, загальна вартість послуг з надання правової допомоги становила 16   150 грн.
		8. На обґрунтування права позивача, на користь якого ухвалено рішення, на стягнення з відповідача судових витрат, що складаються, зокрема з витрат на правничу допомогу представник Кульчицького В.О. посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (про те, що розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці договірні відносини), та Верховного Суду, викладену в постанові від 9 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 (про те, що процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості).
		9. Виконком Львівської міськради подав заперечення на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та Верховного Суду, викладені у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 та від 26 червня 2019 року у справі № 200/14113/18-а, зазначає, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є неспівмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг з правової допомоги. 
		10. Також відповідач вказує на те, що адвокатом жодними доказами не обґрунтовано розрахунок ставки 1   700 грн за годину за виконану послугу, її співвідношення з ринковими цінами на адвокатські послуги. З огляду на зазначене, просить залишити заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без задоволення. 
		11. Перевіривши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення її без розгляду, з огляду на таке.
		12. Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
		13. Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		14. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
		15. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		16. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
		Незалежність адвокатури гарантується.
		Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
		Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
		Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена
		17. У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
		18. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		19. Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		20. Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		21. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		22. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
		23. Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті   3, статті   59 Конституції України   покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
		24. Згідно з частинами першою та другою   статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		25. Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
		26. Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
		27. У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації (on legal aid and advice) від 2 березня 1978 року зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
		28. Суд також зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб`єктів владних повноважень.
		Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість: 1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу; 2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом; 3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді; 4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.
		29. Положеннями частини третьої   статті 134 КАС України   передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		30. Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
		31. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17.
		32. Разом з тим, колегія суддів враховує, що за частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		33. Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		34. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		35. Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		36. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
		37. За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
		38. З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування. 
		39. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
		40. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції:
		«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. 
		Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
		41. У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
		42. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у відзиві на касаційну скаргу просив покласти на виконком Львівської міськради судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу. 
		43. Разом з тим, застосовуючи зазначені вище висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у відзиві на касаційну скаргу від  7 вересня 2023 року позивач: зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі постанови Верховного Суду не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві від 21 грудня 2023 року про ухвалення додаткового судового рішення.
		44. Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду касаційної інстанції правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
		45. Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
		46. Відтак, оскільки представник позивача не дотримався процесуальних норм закону, після того, як за касаційною скаргою ухвалена постанова, у суду касаційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
		47. Аналогічний підхід застосовний в ухвалі Верховного Суду від 8 січня 2024 року у справі №   580/3758/19.
		Керуючись статтями 139, 143, 167, 248, 252, 355 КАС України,
		У Х В А Л И В:
		Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Левковича Тараса Володимировича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 380/12348/22 залишити без розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                             Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  А.І. Рибачук 
		                                                                                                    О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...