Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/7056/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 13.08.2024
Номер судового провадження: 1-кп/947/553/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022230000000313

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		       Справа № 947/7056/23
		Провадження № 1-кп/947/553/24
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		22.01.2024 року
		 
		Київський районний суд м. Одеси у складі: 
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурорів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022230000000313 від 12.08.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Перевальского району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше  не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:  
		 
		 
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене, і визнане судом доведеним.
		 
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна у розумінні Гаазьких конвенцій 1907 року, IV Женевської конвенції 1949 року, а також міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ про повномасштабне вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації та федеральної служби військ національної гвардії російської федерації шляхом збройної агресії, з погрозою застосування військового озброєння, яке перебувало у їх розпорядженні та фактичного його застосування, незаконно вторглись на територію суверенної держави, - Україна, через державні кордони в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші критичні об`єкти цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави України, здійснили тимчасову окупацію частини вказаних територій.
		У зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що триває до цього часу, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Президентом України було видано Указ від 17 травня 2022 року № 341, затверджений Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, про часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 07 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 06 лютого 2022 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07 листопада 2022 року № 2915-IX), та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі - Резолюція 3314) - «Використання збройної сили державою першою в порушення Устава є prima facie свідченням акту агресії». 
		Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день дії російської федерації проти України підпадають під пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування російської федерації вторглися на територію Каховського району Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації. 
		Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907 року, територія Каховського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил РФ.
		У світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1), від 8 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнається, що росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		Рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення російської федерації на територію України.
		Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Водночас, громадянин України  ОСОБА_7  являючись громадянином України, фактично проживаючи в м. Нова Каховка Каховського району Херсонської області, будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення смт. Горностаївка Каховського району збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, перебуваючи у невстановленому місці (більш точний час в ході не встановлено, але не пізніше 05.08.2022), добровільно погодився на зайняття посади в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території, та обійняти посаду так званого «голови Горностаївської військово-цивільної адміністрації Херсонської області», яка здійснює свою діяльність на території Горностаївської, Костянтинівської об`єднаних територіальних громад Каховського району Херсонської області.
		05.08.2022, близько 10.00 год., невстановлені представники окупаційних військ російської федерації, перебуваючи в приміщенні Горностаївської селищної ради за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт Горностаївка вул. Покровська, буд. 145, зібрали працівників селищної ради, після чого повідомили про призначення ОСОБА_7 головою Горностаївської військово-цивільної адміністрації, створеної державою-агресором, а також про припинення повноважень Горностаївського селищного голови. 
		Починаючи з 05.08.2022, ОСОБА_7 здійснює прийом громадян на роботу до вказаного незаконного органу влади, зобов`язує фізичних і юридичних осіб підпорядковуватися окупаційній адміністрації, вимагає дотримуватись режиму, який встановлено окупаційними військами, керує комунальними підприємствами, перепідпорядкував структурні підрозділи Горностаївської селищної ради під своє управління у складі військово-цивільної адміністрації. Здійснює незаконні владні повноваження на території об`єднаних територіальних громад Горностаївської селищної та Костянтинівської сільської рад Каховського району Херсонської області, а отже виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбачене ч.5 ст. 111-1 КК України за кваліфікуючими ознаками - добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		 
		Обґрунтування застосування судом in absentia:
		 
		Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7   обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.04.2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинуваченого та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.
		Таким чином, у зв`язку з здійснення спеціального судового провадження по зазначеному кримінальному провадженню, обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Судом встановлено, що розгляд данного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам розгляду кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Тому розгляд данного кримінального провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_6 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Одеській області.
		Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову   ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого   ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_6 зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 при розгляді кримінального провадження. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у АДРЕСА_2 ), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.
		Докази, які досліджені судом
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:
		 
		Фактичними даними, що містяться в показаннях допитаних під час судового розгляду свідків:
		 
		- показаннями свідка ОСОБА_8 який в судовому засіданні пояснив, що він особисто не знав ОСОБА_7 . На момент 03.08.2022 року він працював реєстратором він знаходився на робочому місці. 03.08.2022 року йому повідомили, що їх селищний голова викрадений окупаційними силами, його побили і вивезли у не відомому напрямку, ще забрали волонтера, окупанти були всі в балаклавах. Фролов дав розпорядження всім виходити на роботу та бути на робочих місцях. 05.08.2022 року він був на робочому місці в першій половині дня приїхали солдати рф, які зайшли в будівлі селищної ради і повідомили, що вони будуть представляти нового голову Горностаївської сільської ради, всіх працівників запросили до актової зали. З представником ФСБ була жінка журналіст та ОСОБА_7 , їм ОСОБА_7 представив співробітник ФСБ, сказав, що в подальшому всі питання по їх раді буде вирішувати тільки ОСОБА_7 з усіма питаннями звертатись до нього. ОСОБА_7 стояв мовчки і тільки робив нотатки, співробітник ФСБ наказ ОСОБА_7 відновити зв`язок, тому зв`язку не було, потім ОСОБА_7 запросив де завхоз і щоб він передав всі ключі від будівлі. Ніхто ОСОБА_7 не погрожував він робив все добровільно, після чого вони вийшли на вулицю де знімали ОСОБА_7 на відео, як він піднімає російський прапор, військові обмотали стелу брезентом, зламали тризуб, крім того ОСОБА_7 встановив російський прапор на будівлі селищної ради. ОСОБА_7 разом з військовим та ОСОБА_9 спілкувались, після чого ОСОБА_7 представив ОСОБА_9 як керівника. Росіяни говорили, що вони довіряють ОСОБА_7 , він буде добре виконувати свої обов`язки, він буде забезпечувати всім необхідним. Під час досудового слідства він впізнавав ОСОБА_7 по фотокарткам. 
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні пояснила, що їй відомий ОСОБА_7 .. Вона майже пів року проживала на окупованій території виїхала з окупованої території 16.08.2022 року. Коли окупанти зайшли в село вона не може пригадати точної дати, спочатку вони стояли на околицях, спочатку вони влаштували блок пости на під`їздах, потім приблизно через два тижня після повномасштабного вторгнення вже зайшли в саму Горностаївку. На момент вторгнення вона працювала в селищній раді, спочатку російські військові приходили до голови селищної ради ОСОБА_11 та спонукали його до співпраці, але голова чітко дав зрозуміти, що ні на яку співпрацю не піде. ОСОБА_11 повідомив військовим, що він та всі працівники ради є громадянами України, давали присягу на благо громади та всієї України. До голови декілька разів проходили з подібними пропозиціями та погрозами, після чого 03.08.2022 року в хату голови ввірвались воєнні і вивезли в невідомому напрямку, таким чином громада залишились без керівника. 08.08.2022 року громадян та працівників селищної ради зібрали біля адміністративної будівлі районної адміністрації де ОСОБА_7 оголосив, що він новий керівник громади. Навколо було багато російських військових солдатів з автоматами. ОСОБА_7 повідомив всім присутнім громадянам, що почнеться нове життя, що нарешті прийшов руський мир, що буде безкоштовне лікування, будуть працювати дитячі садочки та школи, розпочнеться будівля доріг, буде нове освітлення вулиць, не буде безробіття, почнуть виплачувати пенсії та заробітні плати на високому рівні. Одна з працівниць селищної ради запитала ОСОБА_7 яка доля голови селищної ради ОСОБА_11 , на що отримали агресивну відповідь, це не його компетенція, це до питання до військових, він цивільна особа виконує обов`язки керівника громади. Після чого працівників селищної ради запитали чи є бажаючи співпрацювати, всі працівники одноголосно відмовились, після чого були погрози, щодо співбесід та подальшої їх долі. Після виступу ОСОБА_7 та його прихильники почали роздавати під розпис гуманітарну допомогу. Через декілька днів мешканцям стало відомо, що гуляйтер ОСОБА_7 відкрив школу і що батьки які не напишуть заяву про вступ дітей до школи, то у таких батьків будуть забирати дітей. Повноваження ОСОБА_7 розповсюджувались на Горностаївську та Костянтинівську громаду, він добре себе почуав, всі його дії були добровільні. Перед будівлею та на самій будівлі висів російський прапор. Під час виїзду 16.08.2022 року з окупованої території вона всі відео видалила з телефону. Під час впізнання вона впізнала ОСОБА_7 по фотокарткам. 
		- показами свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що він ОСОБА_7 до подій не знав, але йому під час перебування в селищі Горностаївка стало відомо, що ОСОБА_7 це голова військової адміністрації, керівником його призначили окупаційні війська. Безпосередньо з ОСОБА_7 він не спілкувався, але він зустрів ОСОБА_7 на території ринкової площі, він здійснював обхід території та регулювання цін. ОСОБА_7 перебував під охороною військових з розпізнавальними знаками триколора та літерами «z» це був перший раз на початку серпня. ОСОБА_7 також заходив в магазин ОСОБА_13 з вимогою зниження цін, потім ОСОБА_14 забирали в комендатуру в полон. В другий раз він зустрів ОСОБА_7 на території лікарні також у супроводі військових та новопризначеного головного лікаря, вони всі разом оглядали будівлю лікарні та котельну лікарні. ОСОБА_7 поводив себе вільно, по статусу було зрозуміло, що військові, які поруч з ним це його підлеглі. Він дійсно впізнав ОСОБА_7 по фотокарткам, як особо що виконували обов`язки голови. 
		- показами свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що він на початку серпня 2022 року працював командиром відділення пожежно-рятувальної частини АДРЕСА_3 . До них приїхали військові російської федерації, ОСОБА_7 представився як новий комендант Горностаївського району, якого вже не було, тому як вже існувала територіальна громада. ОСОБА_7 перебував у супроводі водія та двох військових це була його охорона. ОСОБА_7 забрав голову їх громади і повідомив, що тепер всім він керує, також викликав керівника пожежної станції до себе. Він його впізнавав на досудовому слідстві, як особа яка приїжджала до них і представилась комендантом. Більше ні чого не відомо, тому як найближчим часом виїхав на територію України.
		- показами ОСОБА_16 , який в судовому засіданні пояснив, що він ОСОБА_7 до моменту приїзду не знав. Станом на 03.08.2022 року він працював у Горностаївській сільській раді у справах дітей, керівником був ОСОБА_17 . В зазначений день приїхали військові з нашивками російської гвардії і всіх примусово зібрали в актовому залі сільської ради, посадили близько один до одного. Були військові і одна людина була вдягнута в цивільну одежу. Один з військових представив «нову владу» та вказала на особу в цивільному одязі - його прізвище було ОСОБА_18 . Їм повідомили, що селищного голову тримають у підвалі, всім повідомили, що потрібно працювати з російською адміністрацією, щоб не було проблем. Надали два дні, після чого вони повинні прийти до ОСОБА_18 з ключами від кабінетів. Військові змінили прапор, піднімав прапор під аплодисменти військових ОСОБА_18 , він та ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 особисто бачили, як ОСОБА_18 піднімав прапор. Через вікна будівлі сільської ради бачив, як російські військові вибивали двері кабінетів. В другий раз бачив ОСОБА_18 коли російські військові шукали директора школи, ОСОБА_18 підійшов до нього і сказав: йти на співпрацю або опиниться в підвалі, як голова селищної ради. ОСОБА_18 заставив розбити пам`ятний знак Небесної Сотні , ОСОБА_18 залякував і не давав сказати жодного слова. Через деякий час виїхав на підконтрольну територію України. ОСОБА_18 впізнав тому як він стояв на відстані одного метру від нього. 
		 
		Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:
		-ухвала слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.02.2023 року;
		-ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2023 року;
		-особа картка Державної міграційної служби на прізвище ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з додатком «CD-диском»;
		-протокол огляду від 01.09.2022 року з додатком «CD-диском» з якого вбачається, що об`єктом огляду є відкритий ресурс мережі Інтернет, у пошуковій строфі додатку «Telegram» введено текст «Херсон.ру», в результаті чого виявлено групу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зазначеному розділі виявлено статтю за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.08.2022 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що свідок ОСОБА_8 впізнав за фото знімками ОСОБА_7 , як особу яку 05.08.2022 року в актовому залі Горностаївської селищної ради російські військові представили головою цивільної-військової адміністрації Горностаївського району;
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2022 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що свідок ОСОБА_12 впізнав за фото знімками ОСОБА_7 , якого він бачив ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Горностаївка Херсонської області у супроводі військових російської федерації;
		-протокол огляду від 08.12.2022 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що об`єктом огляду є відкритий ресурс мережі Інтернет за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_4  . За результатом вказаних дій завантажується сторінка на якій в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » міститься публікація у формі тесту, фото та відео сюжету від 08.12.2022 року о 10:05 годин.;
		-висновок експерта № СЕ-19/112-23/1115-ФП від 09.02.2023 року з якого вбачається, що на фотозображенні під назвою «ОСОБА_18.pdf» та на стоп-кадрі отриманого з відеозапису під назвою «ОСОБА_18 звернення.шр4» у проміжок часу з 00:00:01 до 00:01:52, зображена одна й та сама особа.;
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.01.2023 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що свідок ОСОБА_15 впізнав на фотознімках ОСОБА_7 ;
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.01.2023 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що свідок ОСОБА_25 впізнав ОСОБА_7 як особу яку 03.08.2022 року представили як голову Горностаївської цивільної адміністрації окупаційної влади.;
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.01.2023 року з додатками фото таблицею та «CD-диском» з якого вбачається, що свідок ОСОБА_26 впізнала особу ОСОБА_7 ;
		-протокол огляду від 24.02.2023 року з додатком «CD-диском» з якого вбачається, що об`єктом огляду є сайт «Федеральная Налоговая Служба», «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП» за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_6 . У розділі «Поисковый запрос» введено наступний текст для пошуку «ОСОБА_29» та у розділі «Выбрать регионы» обрано. Результатом пошуку виявлена наступна інформація (повою оригіналу): ( ГОРНОСТАЕВСКАЯ ВОЕНННО-ГРАЖДАНСКАЯ АДМИНИСТРАЦИЯ ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ, 274601 , РОССИЯ, ХЕРСОНСКАЯ ОБЛАСТЬ, ОСОБА_27 , АДРЕСА_4, ОГРН: НОМЕР_1 , Дата присвоения ОГРН: 22.12.2022, ИНН:НОМЕР_1, КПП: НОМЕР_2, Руководитель юридического лица: ОСОБА_28 ).; 
		Додатки у вигляді «CD-дисків» за погодженням всіх учасників кримінального провадження в судовому засіданні не оглядались, обмежились письмовими доказами.
		 
		Оцінка суду
		 
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		       Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.
		Захисник ОСОБА_6 діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження. 
		Також захисник  ОСОБА_6  зазначив, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_7  вчинив інкримінований йому злочин з наступних підстав, а саме: підозра яка була пред`явлена  ОСОБА_7  не відрізняється від обвинувального акту. Всі допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що ОСОБА_7  сам не представлявся, під час зібрань його представляли озброєні люди, тому стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7  добровільно займав вказану посаду. Враховуючи в сукупності матеріали кримінального провадження дослідженні під час судового розгляду, покази свідків просив виправдати  ОСОБА_7  у зв`язку з не доведеністю вини у вчиненні інкримінованого злочину. 
		З огляду на досліджені судом докази, суд вважає ці твердження захисника ОСОБА_6 є не обґрунтованими та такі, які з об`єктивних причин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
		       Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками - добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
		 
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
		Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
		При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		 
		Призначаючи покарання суд виходить із наступного
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 111-1 КК України відноситься до категорії тяжкого кримінального правопорушенння.
		Обставин, які, відповідно до  ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставин, які, відповідно до  ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, також не встановлено.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного  ОСОБА_7  кримінального правопорушення, особу обвинуваченого,  який на облику у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у добровільному зайнятті керівної посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, - голови незаконного органу влади - окупаційної адміністрації держави-агресора - «Горностаївської військово-цивільної адміністрації Херсонської області» здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України з позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
		Так, суд вирішуючи питання щодо застосування виду додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке у санкції ч.5 ст. 111-1 КК України зазначене як основне, враховує, що ОСОБА_7 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.
		Вказана правова позиція узгоджується з висновками суду касаційної інстанції, яка викладена у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22).
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2 ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_7 додатковий вид покарання у вигляді конфіскації особистого майна.
		Підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України  відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.
		Крім того суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаїв від 22.02.2023 року ОСОБА_7 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, суд вважає вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 в порядку виконання вироку.
		Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі стягнути з ОСОБА_7 ..
		Речові докази по справі відсутні.
		Керуючись ст. ст. 323,369-376,615 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, призначити йому покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Обраний запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави за проведення судової портретної експертизи суму 1887 (тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок.
		Речові докази відсутні.
		Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		       Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...