Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/30906/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.02.2024
Номер судового провадження: 2/761/3230/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/30906/23
		Провадження № 2/761/3230/2024
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді:        Матвєєвій Ю.О.
		при секретарі:                 Каніковського Б.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		28.08.2023 р. представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гуревич М.Г. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 .
		Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у сторін народилася дитина, яка після припинення спільного проживання сторін, залишилася проживати з нею. Внаслідок не вирішення між сторонами в добровільному порядку з ким буде проживати дитина, оскільки згоди з цього питання сторони не дійшли, позивач вимушена звернутися до суду.
		Ухвалою від 30.08.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою від 30.10.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, але подали до суду заяву про слухання справи у їхньої відсутності, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Відповідач до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при вирішення справи покладається на розсуд суду.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, висновок органу опіки та піклування суду не надав, виходячи з того, що позивачка разом з дитиною мешкає поза межами України.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 20.06.2023 року.
		На даний час сімейні відносини між сторонами припинені, спільне господарство ними не ведеться, будь-яких ознак сім`ї у їх відносинах відсутні.
		В той же час відповідач у забезпеченні життя та вихованні дитини не бере, фінансової допомоги на її утриманні не надає.
		Солом`янським районним судом м. Києва від 08.08.2023 року видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання їхньої доньки. 
		У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану позивачка разом з дитиною тимчасово проживають на території Чеської Республіки (м. Брно), де вони забезпеченні житлом, що підтверджується наданими представником позивачки відповідними документами.
		Разом з тим питання про те, з ким з батьків буде проживати дитина між сторонами вирішено не було, оскільки згоди з цього питання сторони згоди не дійшли.
		Внаслідок не вирішення між сторонами в добровільному порядку вказаного питання дитина до теперішнього часу залишається незареєстрованою у визначеному місці проживання, що порушує права дитини.
		Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Згідно положень ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 , ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
		Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
		Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Також, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року N 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
		З врахуванням тієї обставини, що ухвалення рішення про визначення місця проживання дитини з матір`ю максимально відповідає інтересам дитини, суд доходить висновку щодо задоволення позовної заяви, а саме: визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 .
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3,4,5,7,8,9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, - 
		 
		ВИРІШЕНО:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.
		Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О. Матвєєва
		       23 січня 2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...