Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/10506/23 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 02.02.2024
Номер судового провадження: 3/466/32/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/10506/23
		Провадження № 3/466/32/24
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 січня 2024 року м. Львів
		Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Ковальчук О.І., з участю прокурорів Пащенко О., Бучко Р.В., захисника - адвоката Дмитрович Н.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР НП України про притягнення до адміністративної відповідальності
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, на момент вчинення працюючого начальником Личаківсько-Залізничного об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Львова, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 
		за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення
		 в с т а н о в и в:
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №522 від 04.10.2023, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єкт, визначений у п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку зі здійсненням діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави, а саме забезпеченням виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, одержав подарунок для близької особи, а саме сина ОСОБА_2 , загальною вартістю 876 002,00грн. від ОСОБА_3 , яка має приватний інтерес у бездіяльності ОСОБА_1 під час виконання покладених на нього обов`язків щодо організації заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб із числа військовослужбовців в особливий період та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до порядку мобілізаційного розгортання, визначеного Міноборони та Генеральним штабом Збройних Сил України, відносно ОСОБА_4 з яким вона має спільну дитину, тобто вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Під час розгляду матеріалів адміністративної справи в суді гр. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП заперечив, зазначивши, що йому не було відомо про подарунок ОСОБА_3 його сину ОСОБА_2 . Також пояснив, що ОСОБА_4 отримував виклики до ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації на рівні з усіма військовозобов`язаними, однак проблема з мобілізацією осіб всім відома. Крім того вказує, що в нього не було умислу на вчинення правопорушення, а тому просить закрити справу у зв`язку відсутністю його вини у вчиненому правопорушенні.
		Захисник Дмитрович Н.В. просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтримавши письмові клопотання, долучені до матеріалів справи.
		 
		Прокурор Бучко Р.В. в судовому засіданні вказав, що протокол складений з дотриманням вимог КУпАП, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-5 КУпАП, у зв`язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, підтримавши при цьому письмовий висновок прокурора на підставі ст. 250 КУпАП.
		Заслухавши доводи всіх учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП, оскільки його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення не є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
		Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
		Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» /рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12/, ЄСПЛ визначив, що суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.
		За положеннями ст. ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
		Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це визначено ст. 252 КУпАП.
		Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Диспозиція статті 172-5 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.
		Частина 1 статті 1 Закон України «Про запобігання корупції» дає визначення, що подарунок - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
		Диспозиція статті 172-5 КпАП України є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
		В примітці до вказаної статті зазначено, що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1,2 частини 1 статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції».
		Відповідно до п.п. «г» п.1 ч.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.
		Як визначено у преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
		В частині 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.
		Обов`язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна поведінка державних службовців або інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, чи осіб, які є такими, на яких поширюється дія Закону, може визнаватися корупційною, якщо є корисливий або інший особистий інтерес таких осіб або інтерес третіх осіб.
		За приписами ч.1,2 ст. 23 вищевказаного Закону особам, зазначеним у пунктах 1,2 ч.1 ст. 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.
		Особи, зазначені у пунктах 1,2 ч.1 ст. 3 цього Закону, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вартість таких подарунків не перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки.
		З системного аналізу вказаних норм вбачається, що об`єктом даного проступку виступають суспільні відносини, що складаються під час дотримання службовими та прирівняними до них особами заборон та обмежень щодо одержання ними подарунків.
		Обов`язковим елементом об`єкту даного проступку є його предмет - подарунок, який у ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначається як - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.
		Отже, з об`єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст. 172-5 КУпАП становлять діяння у вигляді одержання у власність речей або майнових прав з порушенням вимог вищезазначеного Закону.
		З суб`єктивної сторони вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується тим, що вони вчиняються умисно. Це означає, що особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його наслідки, бажає або свідомо допускає настання цих наслідків.
		Протиправні діяння цього виду вчиняються умисно, можуть полегшувати (спрощувати, прикривати) скоєння корупційних правопорушень, а також мати суміжні склади з корупційними правопорушеннями.
		Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-5 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП є умисна дія чи бездіяльність, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу.
		В рішенні Конституційного Суду України від 06 жовтня 2010 року (справа №1-27/2010 про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) суд зазначив, що термін «корупція» означає «використання особою наданих їй службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб». В цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. В частині другій цієї статті вказується, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями. Отже, слід виходити з того, що будь-яке обмеження прав людини і громадянина повинно бути не тільки юридично обґрунтованим, а й соціально виправданим і адекватним.
		Крім цього, відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-5 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, на умисну форму вини та наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов`язкові ознаки корупційного правопорушення звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа № 1-27/2010).
		Так, для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може однозначно без сумнівів і застережень розцінюватись як правопорушення передбачене тією чи іншою статтею.
		Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б вказували на те, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності, мала умисел на порушення вимог щодо одержання подарунків чи переслідувала будь який корупційний інтерес.
		Так, судом встановлено, що згідно Договору дарування незавершеного будівництва житлового будинку та земельної ділянки від 29.06.2022 року, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 незавершене будівництво житлового будинку готовністю 95%, загальною площею 637,5кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0898 га, цільове призначення  02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомості, а ОСОБА_2 прийняв в дар вказане нерухоме майно. 
		ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 07.09.2023.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 вказав, що він перебуває у відносинах з падчерицею ОСОБА_3  ОСОБА_5 , батьком якої є ОСОБА_4 . В січні 2022 року він зробив пропозицію одруження Роксолані. Після цього, ОСОБА_3 подарувала їм будинок за адресою: АДРЕСА_2 , для спільного проживання як майбутньої сім`ї. У зв`язку з тим, що у його нареченої ОСОБА_5 є судові спори, вирішили оформити договір дарування на нього, щоб не наклали арешт на їх майбутнє спільне житло. Про існування вказаного договору дарування він батьку не розказував, і не ставив його до відома, оскільки цей будинок не має відношення до його батька. Крім того, він не знав про наслідки такого договору, а думав в цей час виключно про свою нову майбутню сім`ю. Щодо повісток батьку його нареченої - ОСОБА_4 , то він батька ОСОБА_1 ніколи не просив надсилати чи не надсилати їх, оскільки знав, що йому прийшли 3 повістки як військовозобов`язаному. 
		Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 є його майбутнім зятем. ОСОБА_3 є його цивільна дружина. 8 років тому він з дружиною на торгах придбали незавершене будівництво житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку. Деякий час будинок стояв без його використання. Проте, коли його донька ОСОБА_5 заручилась з ОСОБА_6 , вирішили подарувати будинок як майбутнє житло сім`ї саме ОСОБА_7 , оскільки у доньки почалися деякі судові процеси. Проте, з цього роздули незрозумілу проблему. Вказує, що спілкується виключно з ОСОБА_8 , з його батьком не спілкується. Також зазначає, що він перебуває у складі ОСОБА_9 та уклав військовий контракт з 125 бригадою. Крім того, волонтерить, а тому не розуміє який зв`язок є між тим, що вони подарували житло як сім`ї ОСОБА_7 і Роксолані та виконанням службових обов`язків батьком ОСОБА_10 .
		Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що донька її чоловіка ОСОБА_4  ОСОБА_5 зустрічається з сином ОСОБА_1  ОСОБА_7 . Після того як ОСОБА_7 зробив пропозицію одруження Роксолані, вони з чоловіком вирішили їм подарувати будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку як молодому подружжю для спільного проживання. А оформили саме на ОСОБА_7 з тих міркувань, що в ОСОБА_5 є судові спори та щоб уникнути в майбутньому проблем. Щодо повісток ОСОБА_4 як військовозобов`язаному, їй нічого не відомо, знає що він перебуває на обліку.
		Викладені обставини свідчать про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
		Відтак, з матеріалів справи не вбачається наявності зв`язку між отриманням сином ОСОБА_1 подарунку з використанням останнім своїх повноважень як начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено конкретні повноваження, у зв`язку з виконанням яких останнім отримано подарунок для близької особи  сина та доведеності впливу ОСОБА_1 на особу, яка його подарувала. Вказані обставини спростовують факт порушення обмежень, передбачених ст.23 Закону України «Про запобігання корупції».
		Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять пояснень ОСОБА_3 , в даному випадку як дарувальника щодо подарунку сину ОСОБА_1 , також в матеріалах справи відсутня інформація щодо виклику такого свідка до для надання пояснень.
		Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ. 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Однак матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог Закону. Не доведено, що ОСОБА_1 отримав подарунок для близької особи  сина у зв`язку із здійсненням ним своїх повноважень.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Таким чином, оскільки достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, якими визначаються межі даного судового розгляду, суду не надано, винуватість особи у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, то склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП, в його діях відсутній, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
		Керуючись ст. ст. 172-5, 247, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП
		 п о с т а н о в и в:
		провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.
		 
		 
		Суддя  О.  І.  Ковальчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...