Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 332/6036/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2024.
Дата набрання законної сили: 02.04.2024
Результат оскарження 02.04.2024 Запорізький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/332/433/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Заводський районний суд м. Запоріжжя 
		                                                               
		                                                                               Справа № 332/6036/23
		                                                        Провадження №: 2/332/433/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		15 січня 2024 р.                                                                                м. Запоріжжя
		Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:
		головуючого судді - Марченко Н.В., 
		при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»  про визнання правочину недійсним,
		ВСТАНОВИВ:
		       13.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2023 невідома особа, без відома позивача, без його погодження у будь-який спосіб, з використанням нетипового пристрою Galaxy S2/Samsung S створила в АК «КБ «ПриватБанк» договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та емітувала платіжний засіб ( картку). При цьому відповідачем - АК «КБ «ПриватБанк», в односторонньому порядку було встановлено на вказаний рахунок кредитний ліміт в сумі 75000,00 грн. Тобто, відповідач, знаючи, що вхід в систему «Приват 24» здійснено не зі згоди довіреного пристрою М2003J15SC/Redmi, не тільки не виконав свого обов`язку щодо застосування посиленої автентифікацію користувача, а без згоди позивача, в односторонньому порядку, уклав, нібито з позивачем, кредитний договір на суму 75000,00 грн., що дозволило шахраям зняти через банкомати у м. Вінниця грошові кошти на суму 74000,00 грн. Таким чином, спірний договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 мають, як мінімум, три дефекти: укладання спірних правочинів відбулося з порушенням закону, волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а також спірні правочини не були спрямовані на реальне настання для позивача наслідків, що обумовлені ними. Ці правочини суперечать вимогам ч.ч. 1,3,4 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійс6ними з огляду на ч. 1 ст. 215 ЦК України. За даним фактом позивачем подано заяву про вчинення злочину до ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області . На підставі викладеного просить визнати недійсним договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, згідно з яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі 75000,00 грн. Витребувати у АТ «КБ «ПриватБанк» договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, згідно з яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі 75000,00 грн. Витребувати у ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області копії матеріалів кримінального провадження №12023082030000497.
		Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено  на 21.11.2023 року.Витребувано у Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д)  договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, згідно яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі 75000,00 грн. Витребувано у Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області( місцезнаходження: 69061, м. Запоріжжя, вул. Воз`єднання України, буд. 32) копії матеріалів кримінального провадження №12023082030000497 від 16.06.2023.
		24.10.2023, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача до суду надійшла заява про надання документів, в якій зазначено, 20.05.2023 о 18:58 год. в дистанційному режимі на інтернет-сайті ПриватБанку або у додатку Приват24 між відповідачем та позивачем укладений лише один договір №б/н, а SAMDNWFC00086712075 - це референт угоди, який здебільшого використовується Банком у внутрішніх обліках для ідентифікації кожного клієнта, а також у довідках. Вищевказаний договір складається з: 1) заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20.05.2023, яка підписана Банком та ОСОБА_1 за допомогою погодженого сторонами простого електронного підпису. Пунктом 8 цієї Заяви зазначено, що «підписанням цієї Заяви на підставі статті 634 Цивільного кодексу України Клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки»,
		«Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Автоплатежі», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства
		комерційний банк «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Клієнт та Банк разом іменуються "Сторони". Рахунок: поточний». 2) другою складовою договору від 20.05.2023 р., який надається суду є
		Паспорт споживчого кредиту, який одночасно з вищевказаною Заявою підписаний Банком та ОСОБА_1 20.05.2023 р. о 18:58 год. в дистанційному режимі за допомогою погодженого сторонами простого електронного підпису. Отже, на підставі Заяви про приєднання/договору від 20.05.2023 р. Банком видана ОСОБА_1 віртуальна кредитна картка № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в розмірі 75000,00 грн.
		На виконання ухвали суду надано анкету-опитувальник від 09.12.2021 та паспорт споживчого кредиту від 20.05.2023.
		13.11.2023, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що АТ «КБ «ПриватБанк» вважає позовну заяву необґрунтованою, позовні вимоги незаконними, з огляду на те, що спосіб викрадення коштів у ОСОБА_1  є досить розповсюдженим - це використання шахраями даних введених/повідомлених самим клієнтом на фішинговому інтернет-сайті ПриватБанка і через власну необережність, неуважність клієнт повідомив шахраям всі дані своєї будь-якої картки банка чи паролі входу до власного Приват24, бо клієнт Банка бажав отримати якійсь нібито обіцяні йому, як й всім українцям, кошти (наприклад, допомога від ООН, переказ коштів на сайті OLX тощо), а тому заповнив вигадану шахраями і дуже схожу на сайт Приват24 форму для здійснення переказу. Згідно встановленими Службою Безпеки ПриватБанку дійсними обставинами справи полягають у тому, що  20.05.2023 р. в аккаунті Приват24  ОСОБА_2  відкрита віртуальна кредитна картка  НОМЕР_3  на його ім`я зі встановленням кредитного ліміту 75000,00 грн. Аналіз банківської виписки по кредитній картці  НОМЕР_3  показав, що з 21.05.2023 р. по 12.06.2023 р. карткою активно користувались, а саме: проводились зняття готівки в банкоматах, розраховувались в магазинах та робилися оплати через інтернет на різних сайтах. Зняття готівки в банкоматах ПриватБанку (CAVI9381 - г. Винница, ул. Хмельницкое шоссе, д. 13), JOINT-STOCK COMPANY "SENSE BANК" (A2404474 - KHmelnytske shose, 25a, M. VINNYTsIa), Райффазен банк Аваль (A0105798 - UNIVERMAG, 2.GAGARINA ST., VINNYTSYA). Аналіз входів в Приват24 клієнта ОСОБА_1  показав, що в період з 15.05.2023 р. по 13.06.2023 р. він активно користувався Приват24 , а входи до Приват24 проводились у вказаний період як з «довіреного» пристрою M2003J15SC|REDMI (IMEI НОМЕР_4 , притаманні IP - НОМЕР_5 провайдер Vodafone Ukraine, НОМЕР_6 провайдер ISP DiaNet, DiaNet LTD), так й з 20.05.2023 р. з іншого пристрою GALAXY S2|SAMSUNG (IMEI НОМЕР_7 , IP - НОМЕР_13 провайдер lifecell, НОМЕР_8 провайдер Kyivstar), тобто ОСОБА_1 повинен був бачити, що є віртуальна кредитна картка і бачити повідомлення у Приват24 від Банку про операції по ній. Терміни «довірений» та «недовірений» пристрої означають: «довірений» пристрій - це пристрій, який жодним чином не закріплений в обліках Банка, а лише є відомим Банку, бо з нього відбувалися входи до Приват24 клієнта, можливо, з цього пристрою, навіть проходила
		авторизація першої угоди/договору в ПриватБанку. Однак, клієнт жодним чином необмежений Банком і не може бути обмежений ним щодо входження до власного Приват24 з іншим пристроїв - комп`ютерів, смартфонів, бо клієнт може купляти нові смартфони хоч кожен місяць. Отже, «недовірений» пристрій - це новий пристрій клієнта, який був використаний ним до входу до власного Приват24 чи авторизації будь-якої операції/транзакції в інтернеті. І входження з інших таких нових пристроїв Банком не забороняється, бо Банк все одно телефонує на фінансовий номер телефону клієнта аби підтвердити транзакцію або вимагає її авторизації за допомогою Приват24 клієнта тощо. Як бачимо, входи до Приват24 Позивача з усіх цих пристроїв (як довіреного, так й невідомого) були здійснені з одного й того самого фінансового телефону клієнта/ ОСОБА_1 : НОМЕР_9 , який зазначений та підтверджений самим клієнтом в анкеті-заяві від 09.12.2021 р. і який не ставиться під сумнів Позивачем. Фінансовий телефон - це номер мобільного телефону, який вказаний і підтверджений клієнтом в банку як номер телефону, за допомогою якого можуть проводитися всі фінансові/банківські операції за всіма картками, які є в наявності у клієнта. Тільки один телефон клієнта може бути фінансовим. Саме фінансовий телефон клієнта є одним з головних засобів автентифікації клієнта за допомогою якого Банк як надавач платіжних послуг встановлює та підтверджує особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг. До того ж, ОСОБА_1 , для інформування надсилалися повідомлення як у клієнтський Приват24 , так й на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вказана самим клієнтом в анкеті-заяві від 09.12.2021 р. 20.05.2023 р. о 19:00:07 в особистий Приват24 клієнту надійшло повідомлення від ПриватБанка щодо випуску кредитної картки та встановлення кредитного ліміту в розмірі 75000,00 грн. 21.05.2023 р. о 01:09:02 в особистий Приват24 клієнту надійшло повідомлення від ПриватБанка про перевірку платежу в інтернеті. 22.05.2023 р. о 14:48:44 на підтверджену клієнтом електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ПриватБанк надіслав повідомлення щодо оформлення договору та кредитної картки до нього (скріншот додається).
		03.06.2023 р. через Приват24 Позивача до Банка надійшло звернення щодо додаткового збільшення розміру кредитного ліміту, але Банком було відмовлено і відмова була надіслана на вищевказану електронну поштову скриньку клієнта. Таким чином, клієнт був проінформований банком про операції за його картками і відсутня провина з боку Банка.
		Виходячи з викладеного, можливо припустити, що ОСОБА_1 приховує як від банку, так й від суду, події та власні дії, пов`язані з повідомлення стороннім особам своєї конфіденційної інформації, які передували оформленню договору та кредитної картки НОМЕР_3 до неї. Крім цього, зазначено, що з боку Позивача мають місце процесуальні зловживання, оскільки, службою Безпеки Банка встановлено, що ОСОБА_1 раніше працював в міліції/поліції на керівних посадах.
		Щодо звинувачення Позивача про те, що Банку був відомий його довірений пристрій:  M2003J15SC|REDMI, але останній  не виконав свій обов`язок по застосуванню посиленої автентифікації користувача (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги»), зазначено, що  чинним законодавством України не встановлений перелік заходів, які повинен вчинити Банк з посиленої автентифікації користувача. Етапи/дії посиленої автентифікації користувача, які здійснює  ПриватБанк . Входження до  Приват24  клієнта здійснюється за допомогою введення номеру фінансового телефону клієнта, який підтверджений в анкеті-заяві клієнта особисто у відділенні Банка і може бути лише одним. Далі, реєстрацію та введення паролю в Приват24 клієнт здійснює самостійно, тобто пароль клієнт вигадує самостійно без допомоги співробітника Банка. Цей пароль невідомий будь-якому співробітнику Банка і повинен зберігатися ретельно самим клієнтом і нікому не повідомлятися. 
		Щодо укладених «правочинів» та законності укладення договору з
		Позивачем зазначено, що на виконання ухвали суду від 16 жовтня 2023 р. про  витребування у АТ « КБ «ПриватБанк" договору № SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 р. про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_2 та договору, згідно
		яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі
		75000,00 грн., а також в порядку ст. ст. 43, 100, 101 ЦПК України, Банк надіслав суду
		оригінали електронних документів, які є оригіналами електронних доказів
		(згідно ч. 1 ст. 101 ЦПК України оригінали або копії електронних доказів
		зберігаються у суді в матеріалах справи), бо ці документи підписані Банком та
		 ОСОБА_1 за допомогою погодженого сторонами простого електронного
		підпису. На підставі Заяви про приєднання/договору від 20.05.2023 р. Банком видана ОСОБА_1 віртуальна кредитна картка № НОМЕР_2 з кредитним лімітом в розмірі 75000,00 грн. Вищевказаний договір Позивача від 20.05.2023 р. відповідає ст. ст. 634, 642, 1054, 1066-1069 Цивільного кодексу України, положенням Закону України «Про
		електронну комерцію ", Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування». Щодо нормативно-правового обґрунтування правової позиції Банка та законності договору з Позивачем.
		Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»
		відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативноправовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет. Жодних доказів, які б свідчили про протилежне Позивачем не надано до суду, є лише його слова та порушена кримінальна справа, які не доводять його невинуватість. Втрата грошей сталася через власну недбалість та власну бездіяльність Позивача по захисту власних персональних даних і коштів.
		Верховним Судом прийнята Постанова суду від 01 липня 2020 р. у справі №
		712/9107/18 (провадження № 61-9877св19), якою підтверджуються вищевказані
		правові висновки по цій справі щодо провини в подібних ситуаціях саме Позивача/
		клієнта через його власну бездіяльність по захисту власних персональних даних, що дало змогу третім особам отримати вільний доступ до Приват24 Позивача. Відповідальність використання аккаунта Приват24 Позивача, оформлення договору та використання кредитних коштів повністю покладається на Позивача.
		Крім цього, зазначено, що АТ «КБ «ПриватБанк» не є належним Відповідачем по цій справі. Правоохоронними органами встановлена особа, котра здійснила шахрайські дії
		та отримала готівкою кредитні кошти Позивача - це ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і зараз ця особа перебуває в розшуку, оголошеному Шевченківським відділом поліції ГУНП в Харківській області за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України (гіперпосилання з інтернет-сайту Міністерства внутрішніх справ України: https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=3023186355370197). Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним
		недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.
		Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в
		позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен
		мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу
		особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли
		можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного
		відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по
		справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та
		підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й
		обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. З урахуванням того, що встановлена особа шахрая: ОСОБА_5 , а Позивач розголосив власну конфіденційну банківську інформацію стороннім особам/шахраям, то саме ОСОБА_5 повинен бути Відповідачем по справі, а не ПриватБанк. Наявність порушених кримінальних справ, визнання Позивача потерпілою особою захищають його порушені права, бо Позивач зможе стягнути всі збитки в порядку
		цивільного позову з шахрая.
		На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовної заяви - відмовити в повному обсязі.
		01.12.2023, через канцелярію суду, від представника позивача - адвоката Білоуса С.А. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оцінку позиції АТ «КБ «ПриватБанк» щодо покладання провини на списання коштів з карти клієнта на самого клієнта та в умисному чи неумисному повідомленні своїх даних карток, паролів третім особам/шахраям надано Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22, в якій зазначено, що «… саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Відповідачем не долучено до відзиву жодного доказу, які безспірно доводять факт розголошення позивачем його ідентифікуючих даних. Навіть, якщо припустити, що внаслідок його недбалості шахраям стали відомі дані позивача, які дозволили відкрити додаткову картку до його рахунку, то грошові кошти на цьому рахунку не могли з`явитися самі-пособі. Відповідно до листа НБУ від 16.08.2023 №14-0004/60232, цитата «у відповідь Банк інформує, що 25.05.2023 л 18:58 від Вашого імені була оформлена картка ( Digital картка) через систему «Приват 24». Підтверджено було оформлення через SmartID. Кредитний ліміт було встановлено/підвищено в односторонньому порядку на підставі аналізу Вашої кредитоспроможності при оформленні картки ( Кредитний ліміт: 75000,0 UAH» ( абз. 4, арк. 3). Наведеним підтверджується, що грошові кошти на рахунку, який був відкритий шахраями від імені позивача, з`явилися за односторонньою ініціативою банку, тобто, без згоди ОСОБА_1 . Відповідно до ст.. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими нормативними актами законодавства. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Таким чином, спірний договір не був домовленістю між позивачем та відповідачем, що не відповідає ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», а також, був укладений відповідачем з порушенням порядку укладання електронного договору, передбаченого ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Якщо б відповідач не встановив би в односторонньому порядку кредитний ліміт на рахунок, відкритий шахраями від імені позивача, то їх би і не вкрали б шахраї.
		Щодо звинувачень відповідача на адресу ОСОБА_1 про нібито зловживання ним процесуальними правами, зазначено, що відповідач не оскаржував ухвалу про відкриття провадження у справі у зв`язку із порушенням правил територіальної юрисдикції, а також не заявляв обґрунтованого відводу судді.
		Надані відповідачем скріншоти, які нібито підтверджують надходження в особистий Приват24 повідомлення про випуск картки та встановлення кредитного ліміту, а також повідомлення про перевірку платежу в Інтернеті, вважає критичним доказом, тому що в роботу Приват24 втручалися шахраї. Цей факт не заперечується відповідачем. Більш того, відповідач наводить ПІП такого шахрая. Відтак, відомості з Приват24 дискредитовані, не можуть вважатися достовірними, відповідно, належними та допустимими доказами. Щодо скріншоту, який нібито підтверджує направлення 22.05.2023 на електронну пошту ОСОБА_1 повідомлення про оформлення договору та кредитної картки зазначено, що навіть, якщо припустити фактичне відправлення йому такого повідомлення, то за відсутності відповіді від ОСОБА_1 про прийняття умов такого правочину ( акцепт) він не є укладеним ( ст..ст. 3, 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Більш того, така позиція відповідача вступає в протиріччя з раніше зробленою заявою, зокрема, щодо встановлення кредитного ліміту в односторонньому порядку. І насамперед, зазначене повідомлення було направлено 22.05.2023, тобто, після фактичного встановлення 20.05.2023 кредитного ліміту, що також підтверджує наявність дефектів у спірному правочині. Відповідач не надає жодного доказу на підтвердження підписання саме ОСОБА_1 договору про отримання кредиту, шляхом накладання електронного підпису, а саме: відповідач не надає ініційований саме ОСОБА_1 протокол підписання. Надані представником відповідача листи паперу, які називаються «випискою по рахунку», які сам друкує та підписує, не є доказом, який підтверджує волевиявлення позивача щодо отримання кредиту з огляду на наведене вище. А тому, не підлягають врахуванню у цій справі висновки Верховного Суду, які наведені у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 та у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
		Крім цього, щодо позиції відповідача, який не вважає себе належним відповідачем, оскільки правоохоронні органи встановили особу, яка здійснила шахрайські дії та отримала готівкою кредитні кошти позивача, є ще одним підтвердженням, що договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 має три дефекти, а саме: укладання спірного правочину відбулося з порушенням закону, втому числі, ст. 3 та ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а також спірні правочини не були спрямовані на реальне настання для позивача наслідків, що обумовлені ними. При цьому, саме відповідач є ініціатором укладання спірного договору, саме відповідач прийняв рішення в односторонньому порядку укласти спірний правочин та видати кредит, саме відповідач створив зазначені дефекти, саме відповідач вважає себе кредитором, тобто, стороною спірного правочину, а тому, саме АТ «КБ «ПриватБанк» є єдиним належним відповідачем у цій справі та особою відповідальною за наслідки недійсності правочину.
		На підставі викладеного, просить визнати недійсним договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023, згідно якого було відкрито додатковий рахунок по картці НОМЕР_3 та встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт в розмірі 75000,00 грн.
		01.12.2023, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що в день випуску кредитної картки ОСОБА_1 , з боку клієнта, дистанційно в системі Приват24, після підписання клієнтом договору та ініціювання випуску інтернет-кредитної картки, надійшов до Банка запит від нього шляхом натискання клієнтом кнопки встановити кредитний ліміт і клієнт зазначає бажаний його розмір, а далі, Банк приймає рішення, після надіслання запиту до Українського бюро кредитних історій щодо цього клієнта і отримання відповіді, про надання відповідного розміру кредитного ліміту. Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або закономТаким чином, в даному випадку, не було жодних односторонніх дій з боку Банка:
		ані щодо укладання договору, ані щодо ініціювання встановлення кредитного ліміту. Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію» правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
		Щодо скріншотів з банківських програмних комплексів та інших
		документів наданих Банком як належних та достовірних доказів. Насамперед, «втручання шахраїв в роботу Приват24», як зазначає представник Позивача, ніколи не було, в тому числі, щодо ОСОБА_1 , зокрема. Сторонні особи, завдяки умисним чи неумисним діям ОСОБА_1 , який повідомив їм свій пароль входу до власного аккаунту Приват24 , змогли заволодіти їм та використати в своїх цілях. Пароль входу до власного аккаунту
		 Приват24 - знає лише клієнт/власник, бо тільки він цей пароль вигадує і повинен згідно чинного законодавства нікому не повідомляти. Жодних доказів щодо «втручання шахраїв в роботу Приват24» не надано і не може бути надано, бо це - голослівне твердження. Натомість, скріншоти з банківських програмних комплексів, як й банківська
		виписка, входи до Приват24 клієнта/ ОСОБА_1 за фінансовим телефоном:
		 НОМЕР_9 , є об`єктивним відображенням дійсної та правдивої
		інформації, яку взагалі неможливо спотворити. Таким чином, скріншоти з банківських програмних комплексів, банківська виписка, входи до Приват24 клієнта/ ОСОБА_1 за фінансовим телефоном: НОМЕР_9 є належними та достовірними доказами і втручання сторонніх осіб в роботу Приват24 є неможливим, а є можливим лише заволодіння аккаунтом клієнта Приват24 сторонніми особами, бо клієнт цим особам повідомив свій пароль, який знає лише він.
		Щодо скріншоту з повідомленням про оформлення договору та кредитної картки надіслане Банком на зареєстровану та підтверджену самим клієнтом електронну пошту Позивача зазначено, що по-перше, надіслання вказаного повідомлення є лише додатковим, а не основним засобом такого повідомлення, бо відразу 20.05.2023 р. о 19:00:07 в
		особистий Приват24 клієнту надійшло повідомлення від ПриватБанка щодо випуску кредитної картки та встановлення кредитного ліміту в розмірі 75000,00 грн. (скріншот раніше додано). По-друге, Банк згідно чинного законодавства України не повинен очікувати від клієнта жодної відповіді/акцепту на вказане повідомлення, бо договір має ознаки змішаного та публічного (ст. 634 ЦК України). Тобто Банк, для необмеженого та невизначеного кола осіб, публічно запропонував свої умови договору банківського обслуговування, а інша особа - або погоджується з ними або не укладає договір. Отже, підпис Банку на формулярі/договорі вже є, і Банк чекає підпис/погодження іншої особи: або особисто у відділенні банка, або дистанційно в Приват24. Таким чином, вважається, що 20.05.2023 р. саме ОСОБА_1 самостійно дистанційно в особистому Приват24 погодився з умовами договору банківського обслуговування та підписав цей договір (зробив акцепт) простим електронним підписом, відкрив інтернет-кредитну картку та надіслав запит з зазначенням бажаного розміру кредитного ліміту і Банк погодив ліміт в сумі 75 000 грн.
		Щодо укладання 20.05.2023 р. договору - договір з боку Позивача був укладений не за допомогою КЕП (кваліфікованого електронного підпису), а за допомогою погодженого сторонами «простого електронного підпису» одноразовим ідентифікатором. Так, згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності ще 30.09.2015 р., чітко визначено, що підписання сторонами електронного правочину можливо 3-ма (трьома) способами, а саме: «якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
		1) електронного підпису або електронного цифрового підпису (не в нашому випадку);
		2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (це в нашому випадку); 
		3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою
		засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису)
		за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів
		власноручних підписів».
		Згідно пункту 14 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 20.05.2023 р., яким між сторонами укладена Угода про використання подібного простого електронного підпису, а саме: «Банк та Клієнт узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, виконання платіжних операцій, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого
		електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі
		способи підписів Клієнта: OTP-пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав»,
		«Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних
		додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту
		надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги
		та підписати відповідний договір, ініціювати платіжну операцію та підписати
		відповідну платіжну інструкцію тощо, або якщо інтерфейс відповідного програмного
		комплексу Банку дає Клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть
		платіжної операції, платіжну інструкцію на виконання якої Клієнт підписує у спосіб,
		узгоджений Сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та
		обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження.
		При здійсненні будь-яких платіжних операцій та правочинів між Сторонами за
		допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису Сторони домовилися
		вважати, що він однозначно ідентифікує особу Клієнта та є логічно пов`язаний із
		електронними даними про будь-яку платіжну операцію або правочин виключно за
		умови, якщо підтвердження Клієнтом здійснення платіжної операції або укладення
		правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного
		комплексу або сайту Банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична
		надісланому Банком OTP-паролю на Фінансовий номер телефону Клієнта або в
		особистий кабінет Клієнта в Системі «Приват24», доступ до якого можливий
		виключно з використанням Фінансового номера телефону. Сторони узгодили, що
		Банк самостійно приймає рішення про застосування того чи іншого виду
		електронного підпису». До того ж, вищевказана Угода про використання простого електронного підпису з одноразовим ідентифікатором між Банком та ОСОБА_1 
		підписана ще раніше особисто ОСОБА_1 - 09.12.2021 р. 14:54:24 у
		відділенні ПриватБанка з аналогічними умовами, що зазначені у вищевказаній Заяві про приєднання від 20.05.2023 р., яка є складовою Анкети-опитувальника клієнта-фізичної особи від 09.12.2021 р.
		АТ «КБ «ПриватБанк» не є належним Відповідачем по цій справі, бо правоохоронними органами вже встановлена особа, котра здійснила шахрайські дії та отримала готівкою кредитні кошти Позивача - це ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) і зараз ця особа перебуває в розшуку, оголошеному Шевченківським відділом поліції ГУНП в Харківській області за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України (гіперпосилання з інтернет-сайту Міністерства внутрішніх справ України: https://wanted.mvs.gov.ua/searchperson/details/?id=3023186355370197). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову», а з урахуванням того, що встановлена особа шахрая: ОСОБА_5 , а Позивач розголосив власну конфіденційну банківську інформацію стороннім особам/шахраям, то саме ОСОБА_5 повинен бути Відповідачем по справі, а
		не ПриватБанк. Наявність порушеної кримінальної справи, визнання Позивача потерпілою особою захищають його порушені права, бо Позивач зможе стягнути всі збитки в порядку цивільного позову з шахрая або цивільного позову за ст. 1212 ЦК України. Крім цього, є аналогічна цивільна справа № 334/2492/21, яка була розглянута Верховним Судом на користь АТ «КБ «ПриватБанк»".
		У судовому засіданні позивач та його представник просив задовольнити позовну заяву з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив. 
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у зв`язку з його недоведеністю.
		Вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2023 невідома особа, від імені позивача ОСОБА_1 , оформила картку ( Digital картка) № НОМЕР_1 через систему «Приват 24». Підтвердження було оформлено через SmartID, а саме: нетипового пристрою Galaxy S2/Samsung за допомогою IVR-опитування за фінансовим номером телефону позивача НОМЕР_9 . Кредитний ліміт було встановлено/підвищено в односторонньому порядку на підставі кредитоспроможності позивача при оформленні картки на суму 75000,00 грн. У період із 21.05.2023 по 12.06.2023 невідомою особою, із використанням вищевказаної картки, було здійснено ряд фінансових операцій на сторонніх ресурсах та операції із зняття готівки в банкоматах на загальну суму 74000,00 грн. ( а.с. 5-12). 
		За даним фактом позивач 21.06.2023 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про проведення службового розслідування, якою просив провести службову перевірку дотримання працівниками Банку процедури укладання та ідентифікації клієнта при встановленні договірних відносин з Банком під час створювання договору SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці № НОМЕР_1 ; припинити дію договору SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці № НОМЕР_1 та заблокувати емітований на виконання цього договору платіжний засіб ( картку); сторнувати у обліку Банку, як помилкову, заборгованість за кредитом ( із відсотками), яка була нарахована згідно договору SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 ( а.с. 150-151).
		20.07.2023 АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів, що були списані з платіжної картки № НОМЕР_1 , посилаючись на те, що вхід в Приват24 був здійснений під його авторизацією. Списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру карти, CVV -коду, терміну дії. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання його фінансового телефону та іншої особистої інформації. Зміни фінансового номеру телефону не було. Клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів( а.с. 13-15).
		Також, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про вчинення злочину до Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. За результатами розгляду заяви, слідчим внесені дані до ЄРДР за №12023082030000497 від 16.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України ( а.с. 18).
		Відповідно до наданих ВП №1 ЗРУП ГУНП Запорізької області копій матеріалів кримінального провадження №12023082030000497 від 16.06.2023 вбачається, що в ході виконання доручення слідчого о проведенні слідчих ( розшукових) дій за матеріалами кримінального провадження, були проведені ряд оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення, зокрема, встановлено, що грошові кошти з банківської картки потерпілого були зняті готівкою в банкоматах, які знаходяться у м. Вінниця, хоча ОСОБА_1 постійно проживав та працював у м. Запоріжжі, та вхід в систему відділеного керування рахунком «Приват 24» було здійснено з абонентського номеру НОМЕР_9 з використанням наступних ІР-адрес: НОМЕР_11 ( ТОВ «Лайфселл») 21.05.2023 з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID, 13; НОМЕР_8 ( ПрАТ «Київстар») 21.05.2023 з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID, 13; НОМЕР_12 ( ТОВ «Лайфселл») 22.05.2023 з мобільного пристрою GALAXY S2/SAMSUNG ANDROID, 13, а не з довіреного пристрою М2003J15SC/Redmi, досудове розслідування триває, особу, яка вчинила дане правопорушення не встановлено ( а.с. 129-195).
		Викладені обставини свідчать про те, що позивач не мав відношення до даних операцій.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначено, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному користуванню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично є нерівними.
		Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, які безспірно доводять факт розголошення позивачем його ідентифікуючих даних.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.»
		Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач приховує як від банку, так й від суду, події та власні дії, пов`язані з повідомлення стороннім особам своєї конфіденційної інформації, які передували оформленню договору та кредитної картки НОМЕР_3 до неї та сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати оформлення договору та платіжні операції. 
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Оформлення кредитного договору SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023, списання грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне оформлення кредитного договору та списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.
		Згідно зі ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою встановлена ставка 0,4% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2147,20  грн.
		Керуючись ст. ст. 141, 259, 263- 265 ЦПК України -
		       ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги   ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»  про визнання правочинів недійсними - задовольнити.
		Визнати недійсним договір SAMDNWFC00086712075 від 20.05.2023 про відкриття додаткового рахунку по картці НОМЕР_1 та договір, за яким було встановлено в односторонньому порядку кредитний ліміт у розмірі 75000 гривень. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 на користь держави судовий збір у розмірі 2147 грн. 20 коп. 
		Повний текст рішення виготовлено 24.01.2024 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		       Суддя    Н.В.Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...