Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/2417/22 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2024. Зареєстровано: 24.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: 6/464/5/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №464/2417/22 
		пр № 6/464/5/24 
		У Х В А Л А
		 
		22 січня 2024 року м. Львів
		 
		Сихівський районний суд м. Львова
		в складі: головуючого судді Мички Б.Р.
		секретар судового засідання Карпенко Ю.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимира Ігоровича про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. звернувся до суду з поданням, в якому просить суд надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
		Мотивує поданнятим, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчука В.І. перебуває виконавче провадження №70847239 з примусового виконання виконавчого листа №464/2417/22 від 18.01.2023 року, що видав Сихівський районний суд м.Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1462807, 17 грн. 25.01.2023року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу. Крім цього, встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме:1/2 частки двокімнатної квартири, загальною площею 50, 0 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відповіді Сихівської районної адміністрації №34-вих-14985 від 08.02.2023р. за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 . Приватний виконавець звернувся до органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітня дитина, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію квартири. Однак, приватному виконавцю відмовлено у наданні такого дозволу. Вказав, що неповнолітня дитина у вказаній квартирі не проживає. При цьому, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою. З огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна, на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, просить суд задовольнити подання про звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстрована дитина.
		Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. подав до суду заяву, в якій просив подання задовольнити з підстав, викладених у ньому, та здійснювати розгляд справи без його участі.
		Представник заінтересованої особи Мальцевої Г.С. подав до суду заяву, в якій не заперечив задоволенню подання.
		Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
		Перевіривши матеріали подання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. перебуває виконавче провадження № 70847239 з примусового виконання виконавчого листа №464/2417/22 від 18.01.2023 року, що видав Сихівський районний суд м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 1462807, 17 грн. 
		25.01.2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
		У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу.
		Крім цього, встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: 1/2 частки двокімнатної квартири, загальною площею 50, 0 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Згідно відповіді Сихівської районної адміністрації №34-вих-14985 від 08.02.2023 року, за адресою АДРЕСА_2 , зареєстрована неповнолітня особа.
		Приватний виконавець звернувся до органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації з проханням розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким має неповнолітня дитина, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію квартири.
		Листом від 07 серпня 2023 року № 260001-вих-97075, приватному виконавцю було відмовлено у наданні такого дозволу.
		Згідно листа Відділу з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради від 09.01.2024 року №45 вбачається, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 3-Б класі Верхньодніпровського ліцею №5.
		Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.04.2023 року мати неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_4 має на праві власності також 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 .
		Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2023 року батько неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_7 має на праві власності також 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 .
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
		Згідно із ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), Корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Частинами 3 та 4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
		Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
		Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
		Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
		У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
		Отже, враховуючи вимоги положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
		Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).
		З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
		Особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
		Разом із тим, виконавець, в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
		У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі №755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
		Таким чином, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
		У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
		Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) пронадання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.
		Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
		Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
		Під час розгляду подання, суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні: чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення: чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання: чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання: яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
		Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що приватний виконавець зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для виконання виконавчого листа, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна, на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, при цьому встановлено, що дитина не проживає за вказаною адресою, оскільки навчається у Верхньодніпровського ліцею №5 Дніпропетровської області, її батьки мають на праві власності інше нерухоме майно, а саме по 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , суд приходить до висновку про наявність підстави для задоволення подання.
		Керуючись ст.ст.18, 258, 260 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		подання задовольнити.
		Надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 .
		Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя Мичка Б.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...