Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 165/2454/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Порушення недоторканності житла.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2024. Зареєстровано: 25.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2024.
Дата набрання законної сили: 14.11.2024
Результат оскарження 14.11.2024 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/167/12/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020140000001335

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 165/2454/21
		Номер провадження 1-кп/167/12/24
		 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   24 січня 2024 року місто Рожище
		 
		Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000001335від 10листопада 2020року, прообвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утримані двоє малолітніх дітей, працюючого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, 
		сторони кримінального провадження:
		прокурор ОСОБА_4 ,
		обвинувачений ОСОБА_3 ,
		захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
		потерпілі - ОСОБА_6 , ОСОБА_6 ,
		представник потерпілих  адвокат ОСОБА_7 ,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		1.Мотивувальна частина.
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 .
		 
		Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020140000001335від 10листопада 2020року, наказом начальника ГУНП у Волинській області від 12.05.2017 № 96 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора СРПП № 3 Нововолинського ВП Володимир - Волинського ВП ГУНП у Волинській області. 
		Наказом начальника ГУНП у Волинській області від 04.01.2021 року № 5 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області.
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронними органами є органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національного антикорупційного бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. 
		Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Основними завданням поліції є: надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно зі статтею 38 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов`язаних із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні. 
		Проникнення поліцейського до житла чи іншого володіння особи не може обмежувати її права користуватися власним майном. 
		Про застосування вказаного поліцейського заходу обов`язково складається протокол.
		Відповідно до пункту 6 Розділу ІІ Посадової інструкції інспектора СРПП №3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, затвердженої 05.01.2020 року начальником Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, з якою ОСОБА_3 ознайомлений того ж дня, останній застосовує на вказаній посаді у межах своєї компетенції з метою охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення поліцейські превентивні заходи, визначені статтями 31-41 Закону України «Про Національну поліцію».
		Таким чином, ОСОБА_3 , як інспектор СРПП №3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, є особою, яка постійно здійснює функції представника влади та, відповідно до пункту 1 примітки до статті 364 КК України, є службовою особою.
		 
		Відповідно до статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		Відповідно до статті 381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
		Відповідно до частини 2 статті 233 КПК України під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортні засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		 
		Так, ОСОБА_3 , обіймаючи посаду інспектора СРПП № 3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, здійснюючи функції представника влади, маючи право відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» застосувати заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання, будучи таким чином службовою особою, наділеною владними повноваженнями, діючи умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, всупереч чинному законодавству, а саме: статті 30 Конституції України, статті 38 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 Розділу ІІ Посадової інструкції, статтей 13, 233, 234 КПК України в частині того, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє або на підставах, визначених у законі, а проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не допускається інакше як за мотивованим рішенням суду, крім у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		11.09.2020 ОСОБА_3 спільно значальником секторупревентивної комунікаціївідділу превенціїЛуцького відділуполіції ГУНПу Волинськійобласті капітаномполіції ОСОБА_8 під часнесення службиу складіСРПП зпозивним «Накат-11»,перебуваючи наслужбовому автомобілімарки «Мітцубіші-Аутлендер»,н.з. НОМЕР_1 ,на вул.Сковороди ум.Нововолинську Волинськоїобласті виявилитранспортний засібмарки «Опель-Інзігнія»,д.н.з. НОМЕР_2 ,сірого кольору,яким керував ОСОБА_9 ,та який самостійно, без будь-якої вимоги зі сторони поліцейських, зупинився на узбіччі проїжджої частини напроти будинку № 15 на вул. Сковороди у м. Нововолинську Волинської області. У подальшому, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_9 , котрий вийшов зі свого автомобіля, та, підозрюючи останнього у можливому вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП, не представляючись працівником поліції (не вказав посаду, прізвище, ім`я, по батькові) попросив ОСОБА_9 пред`явити необхідні документи, що надають право на керування транспортним засобом, та повідомив про можливий подальший огляд останнього з метою перевірки на стан алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_3 не висував законну вимогу залишатись на місці події та не вжив заходів спрямованих на локалізацію пересування можливого правопорушника, в даному випадку ОСОБА_9 .
		Отримавши відмову від ОСОБА_9 щодо вчинення вказаних дій, ОСОБА_3 , маючи можливість на місці скласти щодо останнього протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усупереч вимогам статті 30 Конституції України, статті 38 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 Розділу II Посадової інструкції та статтей 13, 233, 234 КПК України, 11.09.2020 близько 19 год 30 хв, достовірно знаючи про відсутність у нього рішення суду щодо проведення обшуку, підстав для врятування життя людей та майна, а також безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, незаконно проник на огороджену територію будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , куди зайшов ОСОБА_9 та яке перебуває у володінні ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , без відповідної добровільної згоди на це останніх, чим порушив їхнє конституційне право на недоторканість житла чи іншого володіння особи.
		Продовжуючи свої протиправні дії, у зазначений вище час ОСОБА_3 , перебуваючи на території вказаного будинковолодіння, застосував фізичну силу, заблокувавши своєю ногою вхідні двері жилого будинку, у якому на той час перебувала ОСОБА_6 та яка намагалась вийти на вулицю задля з`ясування причин перебування на земельній ділянці, якою вона користується, працівників поліції, чим без законних на те підстав обмежив право останньої вільно пересуватись.
		 
		Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується те, що він своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному проникненні до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України. 
		 
		 
		 
		2.Позиція сторони захисту. 
		Показання обвинуваченого.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3  свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, не визнав та надав показання згідно яких, умислу в порушенні недоторканості житла чи іншого володіння особи у нього не було і обвинувачення щодо нього є безпідставним. 
		 
		Його фізичне перебування на подвір`ї біля будинку по АДРЕСА_2 , було пов`язане лише з безпосереднім переслідуванням правопорушника. Метою його дій було виконання службових обов`язків, відповідно до вимог ПДР, Закону України « Про дорожній рух» та КУпАП, оскільки водій ОСОБА_9 , вчинивши ряд адміністративних правопорушень у сфері правил дорожнього руху, не виконував своїх обов`язків, як водій, та чинив йому пасивний опір, а в подальшому і активний опір. Уникаючи відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_9 намагався сховатися на чужому подвір`ї та в будинку, а також, ігноруючи всі вимоги і дії поліцейських в подальшому, сів за кермо автомобіля і намагався втекти. 
		 
		17.07.1997 року України ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи № 1, № 2, № 4, № 7, № 11, за якими визнано обов`язковість дії Конвенції в національній системі правосуддя та обов`язковість дії рішень Європейського суду по всіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративне правопорушення. ЄСПЛ зазначив, що український Уряд визнав правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. У рішенні «Шмаузер проти Австрії» від 23.10.1995 року Європейський суд зазначив, що правопорушення, за яке може бути накладено стягнення у виді штрафу і обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення кримінального обвинувачення. Позбавлення права на управління транспортним засобом також розглядається Європейським судом кримінальною правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним у повсякденному житті і для здійснення діяльності. 
		 
		Просить суд у всьому об`єктивно розібратися, врахувати мотив, мету і умисел, та виправдати його, у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину.
		 
		Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 відмовився давати відповіді на всі запитання прокурора, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 42 КПК України, а його захисник відмовився задавати питання ОСОБА_3 , посилаючись на дотримання принципу рівності та змагальності сторін у кримінальному провадженні.
		 
		На запитання суду обвинувачений ОСОБА_3 відповів наступне.
		 
		Про те, що ОСОБА_9 керує автомобілем в нетверезому стані йому стало відомо з повідомлення громадян на його мобільний телефон. Йдучи на чуже подвір`я, керувався Конституцією України. ОСОБА_9 чинив активний опір, що виразився в тому, що він не виконував вимог працівників поліції, тобто вимог проблискових маячків синього та червоного кольорів і намагався втекти. ОСОБА_10 сів за кермо автомобіля і поїхав. Він, переслідуючи правопорушника, умислу на проникнення до іншого володіння і будинку не мав. 
		 
		Зранку о08годині 11вересня 2020року заступивна добовечергування ускладі СРППз напарником ОСОБА_11 . Чергування здійснювали на черговому автомобілі марки «Мітцубіші-Аутлендер». Близько 19 год йому на мобільний телефон повідомили, що особа на автомобілі марки «Опель-Інзігнія», днз НОМЕР_2 , у місті Нововолинськ Волинської області по вулиці Садова, 1, керує автомобілем, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Чи вказували прізвище особи, яка керувала вказаним автомобілем, не пригадує. На перехресті вулиць Миру та Шахтаря, побачили вказаний автомобіль, який рухався. За кермом службового автомобіля був він. Включивши проблискові маячки, зупинив вказаний автомобіль вже на вулиці Сковороди, навпроти будинку 15. Особа зупинилася сама, водій вийшов з автомобіля, і на вимогу поліцейського не надав документи, а намагався сховатися в чужому будинковолодінні. Чоловік залишив місце події, не реагував на вимоги працівників поліції та направився до будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Хвіртка вказаного будинку була відкрита. Він пішов за правопорушником, який ходив навколо будинку і намагався проникнути в середину через бокові двері, які були не зачинені на замок, однак він йому такої нагоди не дав і тримав за плече правої руки. Згодом покликав свого напарника на допомогу. Він з напарником його відсунули від дверей і всі троє пішли з двору до автомобілів. В будинок не заходили. При відкриванні дверей він чув голос, як пізніше вже з`ясував, тещі правопорушника. Потім він наголосив ОСОБА_9 , що той зобов`язаний надати йому документи, а саме посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Потім ОСОБА_12 . ОСОБА_13 сів за кермо автомобіля і продовжив рух, а він з напарником на службовому автомобілі почали його переслідувати. Вони зупинили його шляхом блокування. Потім залучили до огляду свідків та склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. На той момент він не знав, чиє це будинковолодіння, до якого зайшов ОСОБА_9 , однак був впевнений що це не його житло. Він знав конкретно кого переслідує, тобто прокурора ОСОБА_9  керівника Нововолинського відділу прокуратури, оскільки неодноразово перетинався з ним особисто, виконуючи свої посадові обов`язки. ОСОБА_9 згодом був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130, статтею 122-2 КУпАП.
		 
		 
		 
		3.Позиція потерпілих та їх показання.
		 
		 
		 
		Прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3 по факту незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, надані наступні докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
		 
		Так, потерпілий  ОСОБА_6 , будучи заслуханим безпосередньо в судовому засіданні 29.06.2023 року, суду показав, що того дня, тобто 11.09.2020 року, в той час, коли саме відбувалася вказана подія, його вдома не було. Він повернувся додому лише ввечері та дізнався про те, що відбувалося, зі слів його дружини ОСОБА_14 . ОСОБА_15 . Він є власником вказаного будинку і поліцію туди не викликав, тому вони (працівники поліції) не мали ніякого права заходити до будинковолодіння. Того дня його зять ( ОСОБА_13 ) мав привезти йому мішок цементу і занести в двір, оскільки потерпілий робив ремонт. Жінка йому розповіла, що приїхав зять, потім приїхала поліція. Зять зайшов в двір, жінка потерпілого відкрила зятю двері і він хотів зайти до хати, але поліцейський його не пустив і придушив руку потерпілій. Казала, що зять йшов в двір, а за ним поліція, чуть не бігали по дворі. Його дозволу працівники поліції не питали для того, щоб зайти до будинковолодіння, він нічого про це не знав, доки йому про все не розповіла дружина. Коли повернувся додому, то в дружини піднявся тиск, оскільки поліцейські ходили по їх двору і наводили порядки. Мету, з якою працівники поліції зайшли на територію їх будинковолодіння, не знає. Він не знає на основі чого працівники поліції прийшли в його двір, оскільки у нього все закривається: ворота, хвіртки і двері, при цьому ніхто не питав, чи можна зайти, чи ні. Йому особисто матеріальна та моральна шкода завдана не була, однак постраждала його дружина, точніше кажучи, її здоров`я. Коли він дізнався про вказану подію, що відбувалася у нього на подвір`ї, то теж перехвилювався, після чого вживав ліки, оскільки він гіпертонік.
		 
		Потерпіла ОСОБА_6 , будучи заслуханою безпосередньо в судовому засіданні 29.06.2023 року, суду показала, що 11.09.2020 року близько 19 год 30 хв до її будинку за адресою: АДРЕСА_2 під`їхало два автомобілі. Вона в той час перебувала в будинку. Першим під`їхав зять, який мав привезти цемент, а другим автомобілем під`їхали поліцейські і включили сирену. Згодом вони увірвалися до них на подвір`я, переслідуючи зятя, який пішов на подвір`я, кругом будинку, а поліцейські за ним. Тоді зять пішов на город, але оскільки її там не було, то вирішив зайти до будинку. Вона хотіла вийти з будинку, однак поліцейський тримав двері ногою і не пускав, тоді вона привідкрила двері і через щілину бачила, як працівник поліції заламав зятю руки і кричав, щоб інший поліцейський йому допоміг. Зять не чинив супротиву, погано про них не говорив, хотів зайти до будинку, але вони не пускали. Коли вона протягнула руку через привідкриті двері, то поліцейський гримнув дверима і вдарив їй руку, ледь не перебив. Рука боліла, пальці посиніли, однак в лікарню вона не зверталася, оскільки був короновірус. Оскільки перелому не було, то приблизно через місяць синці посходили і перестали боліти пальці. У зв`язку з тим, що вона гіпертонік та приймає антидепресанти, то вказана подія нанесла їй значну моральну шкоду, оскільки вона пережила емоційне хвилювання. Вона вважає себе потерпілою по вказаному кримінальному провадженні, оскільки їй завдали моральну та фізичну шкоду. Вона та її чоловік користуються земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 приблизно 30 років. Їх будинковолодіння огороджене парканом і потрапити туди можна лише через хвіртку, тобто вільного доступу немає. Поліцейському ОСОБА_16 та його напарнику дозволу на те, щоб вони зайшли до її будинковолодіння вона не давала. За ці тридцять років, які вона проживає за вказаною адресою, до них ніколи з того чи іншого питання не заходили працівники поліції, це лише єдиний випадок. Вважає, що поліцейський ОСОБА_17 своїми діями порушив її права, оскільки він блокував двері і не давав їй вийти з будинку, прижав їй пальці на руці дверима, тобто наніс тілесні ушкодження. Зять опір не чинив і погано не виражався на адресу поліцейських, поводився спокійно. ОСОБА_9 своїми діями загрози не створював, поводив себе спокійно. Працівники поліції зайшли на подвір`я її будинку, оскільки переслідували зятя. Вона чула звук сирени поліцейського автомобіля, яку вони включили. Працівники поліції, які підходили до автомобіля зятя, були у формі, але чи був в той час в автомобілі зять вона не бачила. Чи блимали кольорові маячки - не знає. Вважає, що зять не повинен був питати дозволу, щоб зайти до неї на подвір`я. Поліцейські порушили її права тривалістю у декілька хвилин. Чи проводилися якісь дії - не знає. Потім вони всі пішли з подвір`я і поїхали, після чого вона могла уже вийти з будинку. Коли виходив зять з подвір`я, не бачила і не чула, щоб поліцейські кричали до нього. Як поїхав зять і поліцейські вона не бачила. Їй не відомо, чи були складені адміністративні протоколи на зятя. Коли поліцейські під`їхали до будинку, то сирени вона чула. Цивільний позов вона не подавала. Власник будинковолодіння є її чоловік, а вона співвласник. Вхідні двері були закриті, але не на ключ. Коли почула голосову сирену і подивилася у вікно, то побачила зятя, а потім поліцейського, який зайшов на подвір`я. Було два поліцейських, які заходили у двір. Вона дуже злякалася. Вони ходили по подвір`ї. Почула, що шарпають двері. Підійшла до них та хотіла вийти з будинку, але двері блокували. За дверима стояв один поліцейський і зять, вона це бачила, оскільки двері привідкрила і намагалася вийти. Поліцейський кликав на допомогу другого поліцейського. Зять і вона намагалися відкрити двері, але поліцейський їх блокував і не пускав зятя до хати. Поліцейський стояв позаду зятя і тримав його. Все це тривало приблизно біля 2 хвилин. Коли їй придушили руку дверима, тоді вона перестала намагатися їх відчинити. З переляку вона на вулицю не виходила, а коли вже трішки відійшла, тоді вийшла на вулицю, однак на подвір`ї уже нікого не було. Вона чула, коли вони від`їжджали (звук автомобілів і ніби сирену), але не бачила. Конкретно хто перешкоджав відкрити їй двері і вийти потерпіла не бачила.
		 
		4.Крім того,прокурором на підтвердження вини ОСОБА_3 по факту незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, надані наступні докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Зокрема, судом були досліджені наступні докази:заслухані показання свідків.
		Свідок (сторони обвинувачення) ОСОБА_18 , будучи 24.07.2023 року допитаним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що він станом на 17.05.2021 року опер з особистої безпеки відділу професійного навчання Управління кадрової безпеки ГУНП у Волинській області. Залучався до проведення службового розслідування щодо внесення інформації у ЄРДР про можливе вчинення окремими працівниками РУП № 1 м. Нововолинськ кримінальних правопорушень. Конкретно він надавав оцінку тактичним діям працівників поліції  ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Ним було досліджено відео з місця події і конкретні дії поліцейських. Згідно статті 38 Закону України « Про Національну поліцію», поліція можепроникнути дожитла чиіншого володінняособи безвмотивованого рішеннясуду лишев невідкладнихвипадках,пов`язаних із: 1)рятуванням життялюдей тацінного майнапід часнадзвичайних ситуацій; 2)безпосереднім переслідуваннямосіб,підозрюваних увчиненні кримінальногоправопорушення; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні. У даному випадку, згідно Закону України «Про Національну поліцію», законних підстав проникати у володіння потерпілих працівникам поліції не було, але з особистої точки зору свідка, як поліцейського, то причини були. 
		Тактична підготовка поліцейських у кожного інструктора може бути різною, однак вона не має суперечити діючому законодавству. Тактика це лише посібник для навчання поліцейських і нічого більше, а які помилки зробив поліцейський і чи були вони критичними, чи не критичними, важко сказати. Він тоді складав довідку для проведення службового розслідування, однак не пам`ятає, якого саме змісту вона була, оскільки на даний час працює на іншій посаді, де інша специфіка роботи. Чи була поведінка ОСОБА_9 такою, що загрожувала життю інших осіб і чи було це підставою для проникнення поліцейського в житло або інше володіння не може сказати. На відео ОСОБА_9 вів себе пасивно і не виконував вимог, а саме: «Стійте на місці, залишайтеся на місці».
		Рівень впливу працівника поліції залежить від обставин і поведінки особи, а не від кримінального чи адміністративного правопорушення, яке вона чинить. Це згідно посібників та тактичних рекомендацій для працівників поліції та Закону України « Про Національну поліцію». Про Конвенцію ООН «Основні принципи застосування силиівогнепальної зброїпосадовими особами з підтримання правопорядку» від 1990 року він чув, однак не враховував її під час складання довідки. Які і скільки моделей застосування сили, згідно вказаної Конвенції ООН, він наразі сказати не готовий, оскільки її не читав перед засіданням. 
		Працівники поліції мали можливість вжити заходи з метою уникнення можливості зайти ОСОБА_9 до огородженої території житла чи іншого володіння потерпілих. Поліцейські повинні були спочатку дати вимогу: «Залишатись на місці». Якщо особа вважається такою, що підозрюється у вчиненні певного правопорушення, то необхідно не допустити до подальшого керування транспортним засобом та фіксувати певне місцезнаходження цієї особи. Якщо вона його не виконує, то можна застосувати різні впливу на конкретну особу. Не пам`ятає, чи була висловлена ОСОБА_21 вимога «Залишатись на місці». В. ОСОБА_22 та ОСОБА_23 мали можливість у даній ситуації зробити висновок, що територія, на яку вони зайшли, це приватна власність (володіння). В. ОСОБА_22 не мав права обмежувати ОСОБА_24 у праві пересування на її приватній території. Це не тактична підготовка, а є КУпАП. 
		При складанні довідки він брав до уваги Закон України «Про національну поліцію», превентивні заходи та заходи примусу. При підготовці висновку (довідки) Практика Європейського суду з прав людини щодо караності і ототожнення кримінальних та адміністративних правопорушень ним не враховувалась. Безпосереднім очевидцем цих подій він не був. ОСОБА_17 йому нічого не розказував - ні мети, ні умислу, з якою він проник у володіння потерпілих. На його думку, причиною того, куди він зайшов, було виконання службових обов`язків та подальше притягнення до відповідальності певної особи. Скільки працівників зайшло на приватну територію, то не пам`ятає, здається один.
		Під час розгляду вказаної ситуації, конкретний алгоритм дій у тій ситуації, коли працівники поліції переслідують правопорушника і він зайшов на чужу приватну територію і як в подальшому діяти працівникам поліції ніде не прописаний, однак, можливо, його не знайшов. Як би він діяв в цій ситуації, тобто алгоритм дій як інструктора був вказаний, можливо інший інструктор певні пункти алгоритму переміняв би місцями, тобто з повідомленням керівника, чергового, викликанням СОГ. Потім приїхала б СОГ і щоб вони зробили? Теж саме, що і поліцейські, які були на місці події. Чи повідомляв ОСОБА_17 керівництво - не пам`ятає. ОСОБА_17 , наскільки він пам`ятає, не попередив, що ведеться відеозйомка. При підготовці довідки, в діях ОСОБА_19 були встановлені порушення по тактичній підготовці, а саме: допущення водія до подальшого керування транспортним засобом, допущення того, що водій пішов на приватну територію інших осіб. Він би у даній ситуації спочатку звернувся з вимогою: «Зупиніться. Стійте на місці». Коли б звернення проігнорували, далі є такий прийом як - «Стій», тобто витягнути руку з розкритою долонею. У поліції є такий рекомендаційний посібник, як «Модель застосування сили». Це коли поліцейський стає навпроти особи, тоді особа, яка ігнорує вказівку поліцейського, йде на нього, тоді поліцейський, щоб стримати особу застосовує більше сили, він більше і поліцейський більше, тобто діяти відповідно до його поведінки. У цьому була помилка. Коли тікає, потрібно було доганяти. Він би затримав би його прямо на місці зупинки. У ОСОБА_19 цього не було, тобто він не ставив вимоги - «Стояти на місці», це і була тактична помилка. Коли б правопорушника затримали б на місці, то цієї ситуації б не було. У даній ситуації поліцейський йшов за ОСОБА_9 . Ця поведінка, згідно «Моделі застосування сили», називається пасивний опір, тобто відмова спілкуватися з поліцейськими. ОСОБА_25 коли він тікає, то це вже активний опір - коли правопорушник тікає, то поліцейський скласти протокол не може (в спину). Коли працівники поліції зупинились біля автомобіля ОСОБА_9 і поліцейський прямував до ОСОБА_13 , то той знав, що скоїв якесь правопорушення і намагався цього уникнути, оскільки проблискові маячки були увімкнені. Тобто вимога зупинитись була, оскільки були проблискові маячки. Чи повідомив ОСОБА_17 , що ОСОБА_9 щось порушив - не пам`ятає, треба дивитись відео. Згідно закону мав повідомити про причину зупинки. На освітньому порталі працівників поліції вказані моделі застосування сили. Висновок приймала комісія, в якій є голова та члени комісії. Він являється членом комісії. Затверджував вказаний висновок начальник УНП ОСОБА_26 . Членів комісії було здається п`ять. Він складав довідку по тактичних діях поліцейського ОСОБА_19 у вказаній ситуації. Згідно його довідки, були виявлені порушення. Він досліджував відео з ОСОБА_27 . На скільки пам`ятає, то службове розслідування було приблизно через рік часу після самої події. Так як він проводив заняття з тактичної і вогневої підготовки по затриманню осіб, які вчинили правопорушення, то його залучили до службового розслідування. Цю подію він бачив уже давно в ОСОБА_27 , тобто на багато раніше, як його залучили до службового розслідування. Тому коли складав довідку, то так само задавав в ОСОБА_27 вказане відео, досліджував його і проводив оцінку. Чи було це порушенням, то не знає. Його завданням була оцінка дій поліцейських. На скільки він розумів, відео було з бодікамери, чи схоже на бодікамеру. Він надав довідку та підписував висновок службового розслідування. Не пам`ятає, на які питання інші члени комісії давали відповіді у даному висновку.
		 
		Свідок (сторони обвинувачення) ОСОБА_8 , будучи 24.08.2023 року допитаним безпосередньо в судовому засіданні, показав, що він в 2020 році був направлений у Нововолинське ВП для підсилення, заступав у добові чергування як інспектор з РПП у місті Нововолинськ. В той час перебував на посаді начальника сектору превентивної комунікації Луцького ВП (громадський блок), але був залучений до виконання обов`язків простого інспектора з РПП. З посадовими обов`язками інспектора РПП його ніхто не ознайомлював і він виконував функції, які доручило керівництво, тобто залучався в добовий наряд для підсилення і все. З посадовими інструкціями начальника з РПП його ніхто не ознайомлював.
		Під час несення служби у черговому добовому наряді з ОСОБА_21 був помічений автомобіль «Інзігнія», який був зупинений. За кермом був відповідно ОСОБА_9 , тобто особа, яка вже пізніше назвалася. Він був зупинений відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», тобто була увімкнена сирена та проблискові маячки. ОСОБА_12 . ОСОБА_13 зупинився біля будинку зеленого кольору. Він був біля автомобіля, а до порушника підійшов його колега та спілкувався. У даної особи були явні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_28 з ним спілкувався і прозвучала така фраза, про те, щоб допомогти та занести мішок суміші чи цементу. Потім ОСОБА_9 попрямував з невідомих причин до цього зеленого будинку. Він залишився біля службового автомобіля для забезпечення безпеки. Потім почув, що ОСОБА_17 та ОСОБА_29 . ОСОБА_13 зайшли, обійшли один чи декілька кругів навколо будинку. Потім почув, що ОСОБА_28 кличе на допомогу і він підбіг. Там побачив ОСОБА_30 . Зробив йому зауваження, щоб не вчиняв, казав: «Що ви робите?» Велась відеозйомка даної події. Він взяв ОСОБА_13 під руки, розвернувся і він вийшов. Після чого знову почали з ним спілкуватися, потім ОСОБА_31 сів в свій автомобіль, помахав їм ручкою і попрямував в невідомому напрямку. Після чого вони з напарником, включивши сирену та проблискові маячки, переслідували його по вулицях Нововолинська. По дорозі викликали підмогу, оскільки з вигляду в особи були явні ознаки стану алкогольного сп`яніння і він знову сів за кермо, щоб уникнути відповідальності. Потім, обігнавши автомобіль ОСОБА_29 . Троцюка на одній із вулиць, вони його зупинили, шляхом перекриття дороги. Згодом під`їхав додатковий наряд, зійшлися перехожі люди і цікавилися, що сталося. Вони склали адміністративні матеріали і направили їх до суду.
		Підставою для зупинки вказаного транспортного засобу стало те, що, по-перше, водій був не пристебнутий паском безпеки і це було видно візуально. Потім пролунав телефонний дзвінок до ОСОБА_14 . ОСОБА_22 на його мобільний телефон і надійшла інформація, що вказаним автомобілем керує водій, який може перебувати у стані алкогольного сп`яніння. Це все відбувалося одномоментно і він чув як ОСОБА_14 . ОСОБА_22 розмовляв в автомобілі по телефону. Він в той час сидів на пасажирському сидінні біля водія, а ОСОБА_22 керував службовим автомобілем. Перший раз водій зупинився на вимогу (сирени, проблискових маячків), але не зразу, а уже біля зеленого будиночку, тобто на дорозі зліва по бічній стороні біля будинку. При другій зупинці вони давали вимогу «Зупиніться». Коли автомобіль ОСОБА_13 зупинився, і той вийшов з автомобіля, а ОСОБА_14 . ОСОБА_22 в свою чергу попрямував до нього. Він також вийшов з автомобіля, однак не підходив до ОСОБА_29 . Троцюка, а знаходився між автомобілями. В. ОСОБА_22 підійшов привітався і назвав його на ім`я та по-батькові. ОСОБА_13 виразив своє здивування і запитав: «Ви за мною?». ОСОБА_14 . ОСОБА_22 повідомив, що надійшла інформація, що ОСОБА_13 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_13 в цей час підходить до багажника свого автомобіля, відкриває його і просить допомогти занести будівельну суміш. В. ОСОБА_22 каже, що вони не по тому питанню і пояснює йому, що є підстави, згідно Закону України «Про Національну поліції», для зупинки його автомобіля. Був діалог. Не пам`ятає, чи повідомляли ОСОБА_13 , що причиною зупинки його автомобіля було порушення, а саме не пристебнутий пасок безпеки. Біля зеленого будинку був паркан (висотою 1,50 м) і хвіртка. Він не встановлював, кому на праві власності належить будинок, біля якого зупинився водій і хто там проживає. М. ОСОБА_13 зупинився біля будинку і його подальші дії йому були не відомі. В той момент він не думав про те, що цей будинок, це приватна власність. До будинку спочатку попрямував водій, а ОСОБА_14 . ОСОБА_22 уже за ним. ОСОБА_13 пішов без мішка з сумішшю, залишив його в багажнику. Свідок залишився стояти між двома автомобілями. ОСОБА_13 повністю не реагував на законні вимоги працівника поліції, а саме: щоб водій надав посвідчення водія та документи на автомобіль. Той не реагував, хоча ці вимоги озвучувалися неодноразово. ОСОБА_14 . ОСОБА_22 чітко сказав: «Куди ви прямуєте?». Вони не могли зрозуміти подальші дії людини, яка могла вчинити суспільно-небезпечне діяння, тобто він чинив адміністративне правопорушення, яке могло перерости в кримінальне правопорушення. Йому не погрожували. ОСОБА_28 неодноразово ставав перед ОСОБА_13 , тобто перешкоджав, щоб той зайшов до хвіртки. Він в цей час був між двома автомобілями для забезпечення безпеки транспортних засобів, як правопорушника, так і службового. Хоча ОСОБА_13 свій автомобіль, коли йшов, закрив. 
		У певних випадках працівники поліції мають право зайти без дозволу домоволодільців на приватну територію: превентивні заходи; з метою переслідування особи, яка вчинила правопорушення, це згідно Закону України «Про національну поліцію». Чи була відкрита хвіртка будинковолодіння потерпілих, коли вони приїхали, не пам`ятає, однак коли виходили, то вона залишилась відкритою. Він вживав заходи, щоб ОСОБА_14 . ОСОБА_13 не зайшов на приватну територію і звертався до нього зі словами: « ОСОБА_31 , що ви робите?» і розвернув його. Він відреагував на його зауваження, зупинився, а потім попрямував. Тоді він став за хвірткою і ОСОБА_13 не міг знову зайти, тому сів у автомобіль і, як слухняний водій, мав надати на вимогу ОСОБА_14 . ОСОБА_22 посвідчення водія, однак, завів авто і поїхав. Він особисто не пробивав по базі автомобіль, яким керував ОСОБА_13 , оскільки у нього немає доступу до цієї бази даних. Щодо того, чи це робив ОСОБА_14 . ОСОБА_22 , то не готовий відповісти. До цієї події він особисто ОСОБА_13 ніколи не бачив. Дана подія фіксувалася технічними засобами на два носії: нагрудна камера та штатна камера в службовому автомобілі. Все відбулося настільки швидко, тому вони не встигли повідомити про те, що з метою переслідування правопорушника будуть заходити на приватну територію. ОСОБА_13 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, розширені зрачки, легкий запах алкоголю з ротової порожнини та мова не зовсім чітка.
		На приватну територію зайшов ОСОБА_29 . ОСОБА_13 і ходив навколо будинку, а за ним ОСОБА_17 . Пройшов один круг точно навколо будинку, ОСОБА_22 просив зупинитись, але ОСОБА_13 не реагував. Згодом він почув, що ОСОБА_22 кричить: «Бодя поможи». Він подумав, що існує загроза життю і здоров`ю його напарника, тому і зайшов на приватну територію будинковолодіння. Він підбіг з автоматом і побачив, що ОСОБА_13 вривається в вхідні двері будинку. Двері були привідкриті. ОСОБА_22 стояв навпроти ОСОБА_32 , який намагався проникнути в будинок, щоб уникнути відповідальності. Там була ніби шарпанина, ОСОБА_13 стояв до нього спиною, він його розвернув в сторону і сказав: «Не вчиняйте», ОСОБА_13 постояв, подумав і пішов. Інших осіб, крім них трьох: ОСОБА_22 , його і ОСОБА_13 , не бачив. Він звертався на ім`я « ОСОБА_31 », оскільки чув, як перед тим, до нього звертався ОСОБА_17 . Коли він підійшов до ОСОБА_13 і розвернув його, то був на відстані метра від вхідних дверей будинку. Жіночого голосу не чув, до нього особисто ніхто не звертався. ОСОБА_13 , коли були привідкриті двері, зажимав напарника і хапав його за формений одяг. ОСОБА_13 мовчав і не реагував на їх законні вимоги. Мішок з цементом вони не занесли до будинку. ОСОБА_22 з ОСОБА_13 спілкувався, як поліцейський з водієм. Вони були на службовому поліцейському автомобілі і в форменому одязі зі зброєю. Троцюк міг ідентифікувати, що перед ним стоять працівники поліції. При цих обставинах ОСОБА_22 не міг скласти протокол про адміністративне правопорушення, оскільки не було посвідчення водія і документів на автомобіль. З моменту виявлення правопорушення протокол складається у присутності особи, яка вчинила на місці вчинення правопорушення.
		 
		Свідок (сторони обвинувачення) ОСОБА_29 .Й ОСОБА_13 , який проходить службу в лавах ЗСУ по захисту суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України від збройної агресії російської федерації, будучи 20.11.2023 року допитаним в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, показав, що 11.09.2020 року він протягом дня перебував на робочому місці. Вже під кінець робочого дня, близько 17-ї години планував їхати додому. По дорозі, на власному автомобілі він заїхав в будівельний магазин, де придбав будівельні матеріали, зокрема один мішок цементу. Далі заїхав в інший магазин, де йому ремонтували техніку. Потім попрямував додому до тестя з тещею, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки була п`ятниця і на вихідні вони зазвичай залишалися там. Проїжджаючи вулицями міста він доїхав до будинку АДРЕСА_2 і зупинився на узбіччі ліворуч. Коли він уже зупинився і вимкнув двигун, то в дзеркалі заднього виду побачив, що під`їхав і зупинився поліцейський автомобіль. Коли він вийшов з автомобіля, то помітив, що в поліції були увімкнені проблискові маячки. Сирена увімкнена не була, він не чув. Він відкрив багажник свого автомобіля. В цей час з поліцейського авто вийшов ОСОБА_17 та інший поліцейський, на той момент він його не знав, оскільки той не був працівником Нововолинського відділення поліції. Він тоді ніби жартома запитав за мішок цементу, чи можливо допоможуть. Він пішов відкривати хвіртку, а в цей момент поліцейський почав говорити: «Щось тут не те». Казав, що можливо дайте документи, а можливо посвідчення. Він не міг зрозуміти, що той хоче від нього, але врешті решт зрозумів, що посвідчення водія. Він на той момент був вже на території подвір`я. Тоді зрозумів, що зі сторони поліцейського відносно нього відбувається тиск, тому хотів зайти до приміщення будинку, щоб зателефонувати до свого керівництва та керівництва поліції і вже на місці з`ясувати, які обставини. Він почав рухатися по території подвір`я навколо будинку і побачив, що поліцейський також зайшов на територію огородженого подвір`я. Тоді сказав поліцейському: «Куди ти йдеш, ти ж не маєш права заходити на територію». ОСОБА_22 позаду говорив: «Куди ви? Вертайтеся». Він хотів зайти до будинку, однак поліцейський блокував ногою двері, тому зайти в будинок не міг. Поліцейський став кричати іншому поліцейському, щоб той йому допоміг. Це почула його теща, яка в цей час була в будинку і хотіла вийти на вулицю, але не могла відкрити двері. Її тоді прищемили дверима. Він опору не чинив, хоча працівником поліції були застосовані заходи фізичного впливу, оскільки він тримав його за руку. Розуміючи, що відбуваються дивні речі він вийшов за територію подвір`я і сів у автомобіль. На той день ОСОБА_33 знав, де він працює, оскільки вони часто зустрічалися по службових питаннях. ОСОБА_14 . ОСОБА_22 часто був по різних кримінальних провадження учасником, тобто поліцейським, якому постійно пропонували гроші за вирішення певних питань, але він, як свідомий, поліцейський все викривав. Свідок під час руху ПДР не порушував. Будь-яких сирен не чув і проблискових маячків не бачив. Можливо вони включились, коли він вже зупинився, і поліцейський автомобіль під`їхав до нього. Він зупинився самостійно, а саме навпроти будинку тещі, ліворуч. Самостійно вийшов з авто і тоді побачив проблискові маячки. ОСОБА_22 підійшов до нього, як до товариша і сказав : « ОСОБА_34 , ОСОБА_34 ». Законних вимог не пред`являв, лише: «а може це, а може це, тоді давайте посвідчення, а може документи, а може чаю поп`єм». Він так і не зрозумів, що поліцейський хоче. Якби поліцейський представився і пред`явив законну вимогу бути на місці, тоді б він діяв би по іншому. Ніякого опору поліцейському не чинив, нецензурної лайки не було. Він вів себе чемно по відношенню до поліцейських. Провадження відносно нього щодо опору ОСОБА_14 . ОСОБА_22 не порушувалося. Це об`єктивно досліджувалося. Жодного повідомлення щодо дозволу зайти на приватну територію не було, ні від ОСОБА_19 , ні від іншого поліцейського. ОСОБА_22 чув, що в будинку є жінка ( теща) і, що вона намагається вийти, однак дозволу не просив. Лише кричав і кликав товариша на допомогу та тримав його за руку. Коли він відкрив двері будинку, то ОСОБА_22 заблокував їх ногою. Теща все чула і намагалася вийти на подвір`я, поліцейський не дав їй вийти та затиснув дверима і потім були синці на руці. Вона в заклад охорони здоров`я не зверталася, але тиждень були синці і він привозив їй мазі. ОСОБА_22 міг зробити висновок, що це приватна територія, оскільки вона огороджена парканом і є хвіртка, яку він відкрив. ОСОБА_22 перед тим, як зайти, це видно на відео, зупинився на кілька секунд і продовжив рух та проник на територію. Будь-якої загрози працівникам поліції і своїм родичам він не чинив. Він розумів, що ОСОБА_14 . ОСОБА_22 провокує його, у зв`язку з неприязними відносинами, що виникли в ході службової діяльності. Напередодні ним було з`ясовано, що ОСОБА_22 в одному з кримінальних проваджень, а саме з протоколів негласних слідчих дій, підтримує стосунки з особами з кримінальним минулим (телефонні розмови, дзвінки між ними). Там ця особа, запитувала ОСОБА_22 , хто заступає на чергування, на що останній відповідає, що не він і вказує прізвище того, хто саме чергує. Тоді ним було вирішено про даний факт повідомити керівництво ОСОБА_19 , для того, щоб вони зробили належну оцінку його діям. ОСОБА_35 за декілька днів після повідомлення стався цей інцидент. Вважає, що якщо б він вчинив адміністративне правопорушення, то наміру уникнути відповідальності у нього не було і він був готовий повести відповідальність за це. Вважає, що якби ОСОБА_22 поставив законні вимоги, вів себе відповідно до вимог Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до своєї посадової інструкції, то міг скласти протокол про адміністративне правопорушення на місці. В процесі своєї діяльності він майже щодня зустрічався з працівниками поліції. Вважає, що на законну вимогу поліцейського міг надати документи, однак давати документи працівнику поліції без його вимоги не доречно. Ситуацій таких, щоб він не виконав законних вимог працівника поліції, не було. Відеозапис вказаної події він бачив, оскільки воно є в інтернеті. Спілкування з ОСОБА_14 . ОСОБА_22 розпочалося біля автомобіля, він знав, що це представник поліції. ОСОБА_22 з ним спілкувався, як з «пані-братом». Вказана територія не його власність, тому він не міг заборонити ОСОБА_22 заходити. Дозвіл зайти на територію домогосподарства тещі він міг спитати і по телефону. Він просив дозвіл для себе, але не для ОСОБА_22 . ОСОБА_22 проник на територію з метою порушити недоторканість володіння. Він не бачив, куди саме йшов ОСОБА_22 по володінню тещі, він за ним не слідкував. Чи були такі вимоги, як: «Стояти», «Залишатись на місці», він не пам`ятає. Після того, як він вийшов з двору тещі, сів в автомобіль і поїхав. За ним на службовому автомобілі слідували поліцейські. Були включені проблискові маячки та були голосові вимоги зупинити транспортний засіб. Згодом він зупинився. На вулиці Сковороди, 15 він бував щодня. Телефон був з ним, однак йому не дали подзвонити, бо ОСОБА_14 . ОСОБА_22 тримав його за руку, а далі коли вони його вже зупинили, то складали на нього протокол. На скільки він знає, то склали три протоколи, проте, за якими статтями, то не пам`ятає, по двох адміністративних матеріалах по строках провадження були закриті, а один ніби скасований. Чи визнали його винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, він не пам`ятає. Чи пропонував ОСОБА_22 пройти йому огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, він не пам`ятає, воно є на відео. Коли з ним спілкувався ОСОБА_22 в форменому одязі, то він не зрозумів, що саме він від нього хотів. На подвір`ї він з ОСОБА_22 не спілкувався. Він спочатку говорив, як з братом. Неприязні стосунки виникли, коли він вивчив кримінальне провадження, однак офіційних документів від нього підготовлено не було. Фрази відносно активного та пасивного опору йому стали відомі від ОСОБА_22 , коли той давав інтерв`ю. Йому не відомо, чи знав ОСОБА_22 про те, що він фігурував у кримінальному провадженні про ті обставини. Того дня він в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння не перебував. Він відео з боді-камери не бачив, тільки з Інтернету. Ці відео він бачив на судових засіданнях, при розгляді адміністративних матеріалів, однак, чи були на відео свідки, то не пам`ятає. В суді розглядався протокол за статтею 130 КУпАП.
		Крім того, судом були досліджені докази:письмові документи ( т 2), надані стороною обвинувачення , а саме:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 6202014000001335, згідно якого 10.11.2020 року до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, надійшла ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова, якою зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, внести відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_6 від 07.10.2020 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2статті 162,частиною 2статті 365КК України, працівникамиНововолинського ВПВолодимир-ВолинськогоВП ГУНП уВолинській області,які незаконнопроникли доїх володіння ( ас 49-50);
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 6202014000001335, згідно якого 30.06.2021 року кримінальне провадження за частиною 2 статті 365 КК України закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (ас 51-52).
		- постанова про створенняслідчої групивід 29.03.3021року,відповідно доякої постановленоу кримінальномупровадженні №6202014000001335від 10.11.2020створити слідчугрупу,якій доручитипроведення досудовогорозслідування ускладі:слідчих Другогослідчого відділу(здислокацією ум.Луцьку)ТУ ДБР,розташованого ум.Львові  ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 ,І.І.Лози,старших слідчихДругого слідчоговідділу (здислокацією ум.Луцьку)ТУ ДБР,розташованого ум.Львові  ОСОБА_39 , ОСОБА_40 .Старшим слідчоїгрупи призначитислідчого Другогослідчого відділу(здислокацією ум.Луцьку)ТУ ДБР,розташованого ум.Львові  ОСОБА_36  (ас 53-54);
		- супровідний лист Личаківського районного суду м. Львова від 06.11.2020 року ( ас 55);
		- ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.11.2020, якою зобов`язано уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, невідкладно внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 , ОСОБА_6 від 07.10.2020 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування (ас 56);
		- заява (повідомлення) потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_6 від 07.10.2020 про кримінальні правопорушення, відповідно до якої вказують, що 11.09.2020 близько 19 год 00 хв до їхнього будинку за адресою: АДРЕСА_2 , приїхав їх зять ОСОБА_9 та привіз деякі речі. Під час розвантаження автомобіля під`їхали працівники поліції та в подальшому на їхній прибудинковій території переслідували його, а ОСОБА_6 при намаганні вийти на вулицю з будинку, утримуючи вхідні двері, не випускав один з працівників поліції (ас 57-58), та копії паспортів, пенсійного посвідчення ОСОБА_6 ( ас 72) та ідентифікаційних кодів потерпілих (ас 59-73);
		- доручення ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від 10.11.2020 року про проведення досудового розслідування (ас 74);
		- повідомлення ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від 11.11.2020 року про початок розслідування у кримінальному провадженні № 62020140000001342 та №6202014000001335 від 10.11.2020 року (ас 75);
		- повідомлення ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від 11.11.2020 року Волинській обласній прокуратурі про необхідність призначення прокурора та об`єднання кримінальних проваджень № 62020140000001342 та № 6202014000001335 від 10.11.2020 року (ас 76);
		- повідомлення від 11.11.2020 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020140000001342 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України (ас 77);
		- повідомлення від 11.11.2020 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020140000001335 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 162 КК України (ас 78);
		- постанова від 11.11.2020 року про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні №62020140000001342 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України (ас 80-81);
		- постанова від 11.11.2020 року про визначення групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні №62020140000001335 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України (ас 82-83);
		- постанова від 18.11.2020 року про об`єднання матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №62020140000001335 від 10.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, та №62020140000001342 від 10.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, в одне кримінальне провадження (ас 84-85);
		- доручення ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від 12.11.2020 року № 12-03/2-29326 вих.20 про проведення слідчих дій (в порядку статті 40 КПК України) ( ас 86);
		-запит ДВБ НП України від 18.11.2020 № 2363/42-02/01-2020 про надання інформації (ас 87);
		- відповідь на запит ДВБ НП України від 18.11.2020 № 2363/42-02/01-2020 (ас 88);
		- запит ДВБ НП України від 18.11.2020№2364/42-02/01-2020 про надання інформації ( ас 89);
		- відповідь на запит ДВБ НП України від 18.11.2020№2364/42-02/01-2020: лист Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП України у Волинській області від 25.10.2020 з додатками (ас 90-94);
		- постанова старшого прокурора групи прокурорів  прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Волинської обласної прокуратури від 05.03.2021 про визначення територіальної підслідності, відповідно до якої постановлено підслідність у кримінальному провадженні № 6202014000001335 визначити за Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові (ас 95-96);
		- постанова від 09.03.2021про визначеннягрупи прокуроріву кримінальномупровадженні тастаршого прокурорагрупи,відповідно доякої постановленовизначити групупрокурорів укримінальному провадженні№ 6202014000001335від 10.11.2020року ускладі:заступника начальникавідділу процесуальногокерівництва укримінальних провадженняхслідчих ТУДБР Волинськоїобласної прокуратури ОСОБА_41 ,прокурорів  ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_4 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 .Старшим групивизначити прокурора ОСОБА_48  (ас 97-98);
		- лист слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, від 31.03.2021 № 12-21-5134 вих-21 про необхідність проведення службового розслідування (ас 99-100);
		- відповідь на лист слідчого і висновок від 17.05.2021 року службового розслідування за фактом внесення до ЄРДР відомостей про можливе вчинення окремими працівниками ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 162, частиною 2 статті 365 КК України, затверджений начальникомГУНП уВолинській області (ас 102-112);
		- заява потерпілого ОСОБА_6 слідчому другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_49 від 14.05.2021 про залучення ОСОБА_6 , як потерпілого, до участі у кримінальному провадженні №62020140000001335від 10.11.2020року (ас 113);
		- постанова слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, ОСОБА_36 від 14.05.2021 року про визнання ОСОБА_6 потерпілим (ас 114-115);
		- пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого ОСОБА_6 ( ас 116-117);
		- заява потерпілої ОСОБА_6 слідчому другого слідчого відділу ТУДБР у м. Львові ОСОБА_49 від 14.05.2021 про залучення ОСОБА_6 , як потерпілої, до участі у кримінальному провадженні №62020140000001335від 10.11.2020року (ас 118);
		- постанова слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, ОСОБА_36 від 14.05.2021 року про визнання ОСОБА_6 потерпілою (ас 119-120);
		- пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілої ОСОБА_6 ( ас 121-122);
		- заява потерпілого ОСОБА_6 слідчому другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_49 від 14.05.2021 року, згідно якої ним надано дозвіл на огляд місця події та слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 на території будинковолодіння за адресою: буд. АДРЕСА_2 (ас 123);
		- протокол огляду місця події від 14.05.2021 року, з фототаблицею до протоколу огляду та схемою земельної ділянки, відповідно до якого огляд проведено в присутності понятих ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , за участю ОСОБА_6 . Об`єктом огляду є будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0, 06 га, прямокутної форми. Земельна ділянка по всьому периметру огороджена. Вхід на територію будинковолодіння здійснюється зі сторони АДРЕСА_2 , де розташований дерев`яний паркан на бетонній основі з металевою хвірткою з застібкою, а по ліву сторону територія огороджена металевою сіткою висотою 1,2 м. На території будинковолодіння розміщені: житловий одноповерховий цегляний будинок, літня кухня, одноповерхова спарена будівля, де розміщені гараж та сарай, господарське приміщення (сарай) (ас 124-135);
		- протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицями від 14.05.2021 року з участю свідка ОСОБА_9 , у присутності понятих ОСОБА_52 та ОСОБА_53 , відповідно до якого всі учасники зібралися на АДРЕСА_2 , де ОСОБА_9 запропоновано розказати та показати на місці, яким чином відбувалися події, що мали місце 11.09.2020 року. Останній вказав місце зупинки його автомобіля та місце зупинки працівників поліції. Автомобіль ОСОБА_9 був зупинений на узбіччі проїжджої частини вул. Сковороди, на відстані близько 3 м від хвіртки будинковолодіння ОСОБА_6 . Автомобіль поліцейських зупинився позаду на відстані близько 5 м. У подальшому ОСОБА_9 вказав, що він відкрив хвіртку та зайшов на територію будинковолодіння з метою зайти у будинок та вказав напрямок свого руху. Пояснив, що на шляху до хвіртки його окликнув працівник поліції ОСОБА_3 з вимогою пред`явити документи. ОСОБА_3 призупинився біля хвіртки, на межі земельної ділянки, проте в подальшому без будь-якого дозволу проник на огороджену територію вищевказаного будинковолодіння. Далі ОСОБА_9 пояснив, що обійшовши навколо будинку, працівник поліції ОСОБА_3 йшов за ним, а коли свідок прийшов до других вхідних дверей будинку та намагався їх відкрити, то ОСОБА_3 перешкодив цьому та заблокував їх ногою, показавши місце, де це відбувалося. Зазначив, що поліцейський, крім цього, такими своїми діями заблокував вихід ОСОБА_6 , яка в цей момент мала намір вийти на вулицю з будинку. ОСОБА_9 також зазначив про застосування ОСОБА_3 до нього заходів фізичного впливу. Пояснив, що інший поліцейський знаходився за межами будинковолодіння і на вигуки ОСОБА_3 також прийшов до будинку. Зазначив, що ніякого опору поліцейським не чинив, ОСОБА_3 його відпустив і ОСОБА_9 вийшов за межі території до автомобіля (ас 136-147);
		- доручення ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, від 13.05.2021 року № 12-21-8076 вих-21 про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку статті 40 КПК України) (ас 148-149);
		- супровідна від 19.05.2021 року з додатками на виконання доручення ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, від 13.05.2021 року (ас 150): лист ДВБ ВУ НПУ від 14.05.2021 № 998/42-02/01-2021 про надання інформації про проходження служби в органах ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та копій відповідних наказів (ас 151); лист ДВБ ВУ НПУ від 14.05.2021 № 999/42-02/01-2021 про надання інформації щодо залучення до несення служби 11.09.2020 року у Нововолинському ВП ГУНП у Волинській області поліцейських ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та долучення відповідних документів (ас 152); витяг з наказу № 96 о/с від 12.05.2017 року ( ас 154); наказ № 5 о/с від 04.01.2021 року ( ас 155); витяг з наказу № 143 о/с від 17.05.2019 року ( ас 156); витяг з наказу № 260 о/с від 26.08.2020 року ( ас 157); витяг з наказу № 75 о/с від 12.03.2021 року (ас 158); супровідна від 28.05.2021 року ( ас 159); журнал несення служби 11.09.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ( ас 160-161); посадова інструкція інспектора сектору реагування патрульної поліції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського поліції ГУНП у Волинській області, згідно якої 05.01.2020 року ОСОБА_3 ознайомлений з її змістом (ас 162-165);
		- доручення ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, від 25.05.2021 року № 12-21-8895 вих-21 оперативному підрозділу на про проведення слідчих (розшукових) дій (в порядку статті 40 КПК України) ( ас 166-167);
		- супровідна на виконання доручення (ас 168) з додатками:лист ГУНПу Волинськійобласті від28.05.2021року №2710/25/01-2021про наданнякопії записаноїаудіоінформації зсистеми записута прийняттязаяв таповідомлень провчинені кримінальніправопорушення таінші події,які надходятьдо ГУНПу Волинськійобласті заскороченим номеромекстреного викликуполіції «102» (ас 169, 170);
		- клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, ОСОБА_54 від 24.05.2021 року про дозвіл на тимчасовий доступ до інформації, яка містить охоронювану законом таємницю (ас 172-174);
		- лист слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташоване у м. Львові, ОСОБА_36 від 31.05.2021 року № 12-21-9353 вих-21 про скерування ухвали суду про тимчасовий доступ до речей і документів для організації виконання (ас 175-176);
		- ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2021 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, що знаходяться у володінні оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (ас 177);
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів від 01.07.2021 року з описом (ас 178, 179);
		- постанова слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, від 30.06.2021 року про закриття кримінального провадження, згідно якої постановлено кримінальне провадження №62020140000001335 від 10.11.2020 у частині кримінального правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 365 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (ас 181-184);
		- повідомлення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, В.І. Дідуха від 30.06.2021 року про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України (ас 185-190);
		- пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_3 ( ас 191-194);
		- протокол від 12.07.2021 року огляду предметів, а саме огляду компакт-диску формату «DVD+R» ТМ «Verbatim», на зовнішній поверхні якого міститься рукописний напис: «Київстар вх. 11042, вих. 8561/3/КТ», наданого ПрАТ «Київстар» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 53) на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.05.2021 року про тимчасовий доступ до речей і документів (ас 195-196);
		- доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядку статті 40 КПК України) від 15.07.2021 року, адресоване начальнику Волинського управління ВБ ДВБ НП України (ас 197-198);
		- рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС Волинського управління ДВБ НП України від 19.07.2021 щодо виконання доручення від 15.07.2021 року (ас 200-201) з додатками ( ас 202-232);
		- постанова заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_55 від 26.07.2021 про зміну групи прокурорів та старшого прокурора групи у кримінальному провадженні, згідно якої постановлено змінити групу прокурорів і старшого прокурора групи у кримінальному провадженні №62020140000001335, визначивши її у складі: прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Волинської обласної прокуратури ОСОБА_45 , ОСОБА_47 , ОСОБА_44 , ОСОБА_4 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 . Старшим групи визначити прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Волинської обласної прокуратури ОСОБА_4 , якому доручено керувати групою прокурорів у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020140000001335. Відомості про зміну групи прокурорів та старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні внесено до ЄРДР (ас 233-234);
		- договір про надання правової допомоги ОСОБА_6 від 31.05.2021 року ( ас 235) з додатком (ас 236);
		- постанова про залучення представника потерпілої ОСОБА_6 від 26.07.2021 року ( ас 237-238);
		- протокол огляду відеозапису від 27.07.2021 року, згідно якого предметом огляду є компакт-диск формату «DVD-R» ТМ «Verbatim» ємністю 4,7 Гб, на якому міститься електронна папка з файлами: «Відеозапис з бодікамери» та «Відеозапис з відеореєстратора». При перегляді файлу з папки «Відеозапис з бодікамери» встановлено, що такий містить відеозапис з нагрудної службової бодікамери поліцейського ОСОБА_3 і на якому зафіксовано події, що мали місце 11.09.2020 за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_3 на території будинковолодіння потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_6 . При перегляді файлу, що міститься у папці «Відозапис із відеореєстратора» встановлено, що такий містить відеозапис за 11.09.2020 з відеореєстратора службового автомобіля, на якому несли службу поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (ас 239-242);
		- постанова від 27.07.2021 року слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьку) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, В.І. Дідуха про визнання предметів речовими доказами, відповідно до якої постановлено визнати та приєднати до матеріалів кримінального провадження № 6202014000001335 у якості речового доказу компакт-диск формату «DVD-R» ТМ «Verbatim», наданий у відповідності до листа Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області № 3007/63/01-20 від 25.10.2020 року та зберігати його при матеріалах даного кримінального провадження (ас 243-245);
		- копія технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, реєстровий номер 3111, адреса: АДРЕСА_2 , в якому власником зазначено ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Нововолинською державною нотаріально конторою 11.08.2005 року за р. № 2-2312 (ас 246-250);
		- копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.08.2005 року, відповідно до якого спадкоємцем житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_2 , є ОСОБА_6 (ас 251);
		- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8273656 від 07.09.2005 року, згідно якого будинок АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_6 (ас 252);
		- копії адвокатських ордерів (ас 252, 253) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ( ас 255). 
		 
		Також в судовому засіданні безпосередньо досліджено (заслухана) «аудіо інформація» з системи запису та прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які надходять до ГУНП у Волинській області за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» засобами програмованого забезпечення CallWay Contact, яка надійшла з № +380675567791 о 19:50:08 год 11.09.2020 року (ас 107, 108, т 5).
		 
		Також в судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис з бодікамери поліцейського ОСОБА_3 , що міститься на компакт-диску формату «DVD-R» ТМ «Verbatim», на якому зафіксовано, що автомобіль поліцейських під`їхав до транспортного засобу марки «Опель-Інзігнія», який стояв на узбіччі проїжджої частини, в момент відчинення багажника ОСОБА_9 , який запропонував поліцейським взяти мішка, а сам попрямував до будинковолодіння, яке огороджено парканом з хвіртко. Поліцейський ОСОБА_3 повідомив: «Щось не те» і запропонував надати посвідчення водія, свідоцтво реєстрації і зазначив: «Що, напевно, будемо проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння». ОСОБА_9 підійшов до автомобіля і розвернувшись пішов назад до будинковолодіння, зайшовши через відчинену хвіртку на його огороджену територію. В цей момент поліцейський повідомив, що відчуває від особи алкоголь і бачить зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння. Поліцейський підійшов до хвіртки і зупинившись запропонував ОСОБА_9 підійти до нього. В подальшому, ОСОБА_3 зайшов на огороджену територію будинковолодіння, ідучи навколо житлового будинку за ОСОБА_9 , повторював: « ОСОБА_34 , підходьте». В момент відчинення ОСОБА_9 дверей до будинку, перешкоджаючи йому це зробити, утримуючи двері, ОСОБА_3 почав гукати на допомогу іншого поліцейського. В цей момент чути жіночий голос і прохання не кричати. Поліцейський ОСОБА_3 з іншим поліцейським відтягнули ОСОБА_9 від дверей та просили підійти до автомобіля. Розвернувшись, ОСОБА_9 попрямував на вихід з території буднковолодіння. В цей момент ОСОБА_3 , ідучи слідом за ОСОБА_9 , просив пред`явити посвідчення водія, свідоцтво реєстрації та страховий поліс на транспортний засіб, згідно п. 2.1 «а», «б» і «г», оскільки від останнього зараз відчутно різкий запах алкоголю і поліцейський запропонує на місці пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного засобу. Будучи біля автомобіля, ОСОБА_9 на запитання ОСОБА_3 щодо проходження такого огляду повідомив, що відмовляється від його проходження і відмовляється від його проходження в Нововолинській міській лікарні. Після цього, ОСОБА_3 роз`яснив, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння така ж сама відповідальність і попросив ОСОБА_9 не вчиняти ніяких дій та повідомив, що останній поки що затриманий, оскільки він вчинив порушення правил дорожнього руху, так як наявні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, попросив пред`явити документи. ОСОБА_9 підійшов до свого автомобіля, сів у нього та поїхав. Поліцейські сіли в свій автомобіль, увімкнули звуковий сигнал і, переслідуючи транспортний засіб марки «Опель-Інзігнія», почали викликати на допомогу. В подальшому, переслідуваний транспортний засіб був зупинений на вул. Героїв АТО. В.С. ОСОБА_22 , викликаючи слідчо-оперативну групу повідомив, що ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння. В подальшому ОСОБА_3 підійшов до автомобіля, в присутності двох свідків попросив пред`явити посвідчення водія, свідоцтво реєстрації, зазначив свою посаду, прізвище, ім`я, по батькові та запропонував ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу та в подальшому в лікувальному закладі. У зв`язку з відмовою ОСОБА_9 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 повідомив про складання протоколу про адміністративне правопорушення (ас 134, т. 5).
		Також в судовому засіданні безпосередньо досліджено відеозапис з відеореєстратора, що міститься на компакт-диску формату «DVD-R» ТМ «Verbatim», на якому зафіксовано, що, рухаючись в службовому автомобілі, ОСОБА_3 повідомляє: «Я його побачив. ОСОБА_25 що з ним робити, він вже повертає, він готовий, так?». В подальшому, рухаючись за транспортним засобом марки «Опель-Інсігнія» ОСОБА_3 сказав зупиняти його. В цей момент транспортний засіб під`їхав до будинковолодіння і зупинився на узбіччі проїжджої частини, поліцейські вийшли з машини і підійшли до транспортного засобу, біля відкритого багажника якого перебував ОСОБА_9 , який надалі спілкуючись з поліцейським ОСОБА_3 , пішов на територію огородженого будинковолодіння. Поліцейський ОСОБА_3 спочатку зупинившись перед хвірткою, в подальшому попрямував слідом за ОСОБА_9 на територію, другий поліцейський залишився біля службового автомобіля та залишеного ОСОБА_9 автомобіля з відкритим багажником. Через деякий час, другий поліцейський побіг на територію будинковолодіння. Повернувшись назад, ОСОБА_9 сів в свій транспортний засіб і почав рух, поліцейські сіли в службовий автомобіль, увімкнувши звуковий сигнал почали переслідувати транспортний засіб марки «Опель-Інзігнія» та викликати на допомогу (ас 134, т. 5).
		 
		 
		 
		5.Стороною захисту на спростування вини ОСОБА_3 по факту незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України, надані докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні, а саме: заслухані показання свідків.
		 
		 
		 
		Свідок (сторони захисту) ОСОБА_59 , будучи 27.11.2023 року допитаною в судовому засіданні, показала, що переглянувши знову відео, вона згадала, що у вересні 2020 році, приблизно після 17 години, вона йшла в м. Нововолинську по вулиці Герої АТО, на якій вона проживає і стала очевидцем певної ситуації. На вулиці стояли два автомобілі, один був поліцейський, а інший - ні. Там стояв ОСОБА_17 , а в іншому автомобілі сидів чоловік, якого вона не знала. Він не виходив з автомобіля. Вона сама стала ініціатором того, щоб бути свідком, коли складали протокол і того, що чоловік відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Оскільки говорили, що чоловік, що сидів в автомобілі керував в стані алкогольного сп`яніння, тому вона підійшла до його автомобіля, зняла маску, щоб понюхати чи є запах алкоголю від нього. Чоловік спочатку не хотів відкривати, а потім відкрив вікно автомобіля і там було надихано спиртним. Запах був відчутний і був схожий на запах якихось алкогольних напоїв, але яких саме вона сказати не може. Це був запах не ліків. Вона не «переносить» людей, що вживають алкогольні напої і це її суб`єктивне сприйняття. Вона там була довгий час, стояла в стороні і спостерігала. Згодом пішла додому, а ці транспортні засоби ще довго там стояли. Те, що було записано в протоколі і ті слова, під якими підписалася вона повністю підтверджує. ОСОБА_22 під час складання протоколу поводив себе як поліцейський, що виконує свої посадові обов`язки. Свідком подій, які того дня відбувалися на території приватного господарства за адресою: м. Нововолинськ, вул. Сковороди, 15, не була. ОСОБА_22 документував правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, і їй відомо, що штраф по цій статті дуже великий та позбавляють права керування транспортним засобом. Ця стаття передбачає водіння т/з в стані алкогольного сп`яніння. Відео відносно вказаної справи було багато. Її викликали в судові засідання як свідка. Перший раз в 2020 році, однак вона була після операції, тому з`явитися не могла. В 2021 році, її двічі викликали в суд, однак вона хворіла на «COVID», тому не з`являлася. Вона вперше допитується в суді в якості свідка по даній справі. Відео, відносно даного інциденту, вона переглядала в Інтернеті на ОСОБА_27 . В. ОСОБА_22 до цієї події знала, оскільки неодноразово викликала поліцію, телефонувавши на «102». Вона дуже часто любить викликати поліцію, коли вчиняються якісь правопорушення, тому й знала ОСОБА_22 , як поліцейського, який виконував свої службові обов`язки. Це все відбувалася приблизно біля 18 години чи 19-20 години. Свідком переслідування поліцейськими ОСОБА_9 вона не була.
		Свідок (сторони захисту) ОСОБА_60 , будучи 27.11.2023 року допитаним в судовому засіданні, показав, що не пам`ятає ні року, ні дати, ні пори коли це сталося, однак ще до війни, під час епідемії «COVID». Він їхав з міста Луцьк по вулиці Ковпака (на сьогодні вона вже перейменована), що м. Нововолинськ. По дорозі побачив, що стоїть поліцейський автомобіль і ще один автомобіль, та біля них велике скупчення людей. Оскільки він є командиром «Варти порядку», тому зупинився, щоб з`ясувати що сталося. Підійшов до поліцейських, які пояснили йому, що зупинили п`яного водія, який сидить за кермом автомобіля і не хоче виходити. Пояснили, що він підозрюється у вчиненні статті 130 КУпАП, тобто керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Вони запропонували йому бути в якості свідка. Тоді він та ще одна жіночка підійшли до автомобіля і побачили чоловіка, що сидів в салоні закритий. Згодом він відкрив вікно. ОСОБА_61 була схожа на випившу, оскільки був знервований і ніби «заторможений», хоча він не експерт, тому достеменно сказати не може. Чоловік, що сидів у автомобілі, просто ігнорував працівників поліції, не реагував на те, що його просили пройти тест. Тест особа не проходила. Від водія був спиртовий запах. Він його відчув на відстані приблизно 80 сантиметрів, коли чоловік відкрив вікно. Це не був запах автомобільного склоомивача. Він подивився, як поліцейські все фільмували, в його присутності склали протокол, після цього його підписав і поїхав додому. Поліцейські казали, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Підписав протокол, однак не пам`ятає чи то за те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чи за те, що водій керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_19 до цієї події знав, оскільки містечко маленьке і тому він знайомий з поліцейськими, однак чоловіка, який сидів за кермом автомобіля він бачив тоді вперше. Свідком подій, які того дня відбувалися на території приватного господарства за адресою: м. Нововолинськ, вул. Сковороди, 15, він не був. Коли поліцейські складали протокол, то поводили себе коректно та виховано, виконуючи свої службові функції.
		 
		6.Вирішуючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 162 КК України, суд виходить з такого.
		 
		Відповідно дост.2КПК Українизавданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед інших обставин, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Згідно зі статтею 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		   Дослідивши всі надані, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, докази, суд встановив, що станом на 11.09.2020 року ОСОБА_3 , як інспектор СРПП № 3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, був особою, яка постійно здійснює функції представника влади та, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою.
		    ОСОБА_3 , обіймаючи посаду інспектора СРПП № 3 Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, будучи працівником правоохоронного органу, маючи спеціальне звання старший лейтенант поліції, здійснюючи функції представника влади, маючи право, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», застосувати заходи, висувати вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання, будучи таким чином службовою особою, наділеною владними повноваженнями,11.09.2020 року близько 19 год 33 хв спільно з начальником сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_8 , під час несення служби у складі СРПП з позивним «Накат-II», перебуваючи на службовому автомобілі марки «Мітцубіші-Аутлендер», нз 0705, на вул. Сковороди у м. Нововолинську Волинської області виявили транспортний засіб марки «Опель-Інзігнія», днз НОМЕР_2 , сірого кольору, яким керував ОСОБА_9 , та який сам зупинився на узбіччі проїжджої частини напроти будинку № 15 на вул. Сковороди у м. Нововолинську Волинської області. 
		ОСОБА_3 вийшов із службового автомобіля і підійшов до ОСОБА_9 , який також вийшов зі свого автомобіля, та, підозрюючи останнього у можливому вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП), отримавши відповідне повідомлення в телефонному режимі, будучи одягненим у службову форму, але не представляючись працівником поліції (не вказав посаду, прізвище, ім`я, по батькові), попросив ОСОБА_9 пред`явити необхідні документи, що надають право на керування транспортним засобом та повідомив про можливий подальший огляд останнього з метою перевірки на стан алкогольного сп`яніння. При цьому ОСОБА_3 не висував законну вимогу залишатись на місці події та не вжив заходів спрямованих на локалізацію пересування можливого правопорушника, в даному випадку ОСОБА_9 .
		В судовомузасіданні встановлено,що службовий автомобіль поліцейських під`їхав до транспортного засобу марки «Опель-Інсігнія», який вжестояв наузбіччі проїжджоїчастини,в моментвідчинення багажника ОСОБА_9 ,який вжартівливій формізапропонував поліцейському ОСОБА_3 взятимішок,а сампопрямував добудинковолодіння заадресою: будинок АДРЕСА_2 , яке огороджено парканом з хвіртко. Поліцейський ОСОБА_3 сказав: «Щось не те» і запропонував надати посвідчення водія, свідоцтво реєстрації та зазначив: «Що, напевно, будемо проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння». ОСОБА_9 підійшов до автомобіля і, розвернувшись, пішов назад до будинковолодіння, зайшовши через відчинену хвіртку на його огороджену територію. В цей момент поліцейський ОСОБА_3 повідомив, що відчуває від особи ( ОСОБА_9 ) алкоголь і бачить зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння. Поліцейський ОСОБА_3 підійшов до хвіртки і, зупинившись, запропонував ОСОБА_9 , який пішов далі вглиб двору, підійти до нього. В подальшому ОСОБА_3 зайшов на огороджену територію будинковолодіння, ідучи навколо житлового будинку за ОСОБА_9 , повторював: « ОСОБА_34 , підходьте». В момент відчинення ОСОБА_9 бічних дверей до будинку, перешкоджаючи йому це зробити, утримуючи двері, ОСОБА_3 почав гукати на допомогу іншого поліцейського, а саме ОСОБА_8 . В цей момент жіночий голос ( ОСОБА_6 ) почав просити не кричати. Поліцейський ОСОБА_3 з поліцейським ОСОБА_8 відтягнули ОСОБА_9 від дверей та просили підійти до автомобіля. Розвернувшись, ОСОБА_9 попрямував на вихід з території буднковолодіння. В цей момент ОСОБА_3 , ідучи слідом за ОСОБА_9 , просив пред`явити посвідчення водія, свідоцтво реєстрації та страховий поліс на транспортний засіб згідно п. 2.1 «а», «б» і «г» (ПДР), оскільки від останнього відчутно різкий запах алкоголю і поліцейський ОСОБА_3 пропонує ОСОБА_9 на місці пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного засобу. Будучи біля автомобіля, ОСОБА_9 на запитання ОСОБА_3 щодо проходження такого огляду повідомив, що відмовляється від його проходження і відмовляється від його проходження в Нововолинській міській лікарні. Після цього, ОСОБА_3 роз`яснив, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння така ж сама відповідальність і попросив ОСОБА_9 не вчиняти ніяких дій та повідомив, що останній поки що затриманий, оскільки він вчинив порушення правил дорожнього руху, так як наявні зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, попросив пред`явити документи. ОСОБА_9 підійшов до свого автомобіля, сів у нього та поїхав. Поліцейські сіли в свій автомобіль, увімкнули звуковий сигнал і, переслідуючи транспортний засіб марки «Опель-Інсігнія», почали викликати на допомогу. В подальшому, переслідуваний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_9 був зупинений на вул. Героїв АТО. В. ОСОБА_62 , викликаючи слідчо-оперативну групу повідомив, що ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння. В подальшому ОСОБА_3 підійшов до автомобіля, в присутності двох свідків попросив пред`явити посвідчення водія, свідоцтво реєстрації, зазначив свою посаду, прізвище, ім`я, по батькові та запропонував ОСОБА_9 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу та в подальшому в лікувальному закладі. У зв`язку з відмовою ОСОБА_9 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 повідомив про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
		 
		7.Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.
		 
		Згідно ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Складом злочинувизнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.
		Елементами складу злочину є: 1) об`єкт злочину; 2) об`єктивна сторона злочину; 3) суб`єктивна сторона злочину; 4) суб`єкт злочину.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином.
		Згідно ч. 2 ст. 162 КК України, порушення недоторканності житла  це незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування. 
		Надаючи правову оцінку діям ОСОБА_3 11.09.2020 року з 19 год 33 хв за адресою: будинок АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.
		 
		7а.Об`єкт злочину  це охоронювані кримінально-правовими нормами суспільні відносини та соціальні блага, на які посягає злочин.
		Об`єктом злочину,передбаченого ч.2ст.162КК України,є право людини на недоторканність житла чи іншого володіння, а предметом (факультативна ознака об`єкта злочину) - житло чи інше володіння особи.
		При цьому, житломфізичної особи слід визнавати житловий будинок, квартиру, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Інше, крім житла,володіння особи- це земельні ділянки, гаражі, погреби, інші будівлі господарського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об`єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспортний засіб).
		Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_3 , наступне: «Таким чином, ОСОБА_3 обгрунтовано обвинувачується у незаконному проникненні до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України».
		При цьому, суд зазначає, що сполучник «чи», як службова частина мови, уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ тощо можливий тільки один. 
		Значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає в тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя.
		Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
		Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного та обвинуваченого на захист.
		В підготовчому засіданні ні прокурор, ні обвинувачений та його захисник, не заявили клопотання про повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що формулювання обвинувачення є нечітким, зокрема з тих підстав, що ч. 2 ст. 162 КК України передбачає настання відповідальності за незаконне проникнення до житла - житлового будинку,квартири,іншого приміщення,призначені тапридатні дляпостійного проживанняв них, чи до іншого володіння особи - земельної ділянки, гаража, погреба, іншої будівлі господарського, у т. ч. виробничого призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об`єкти, щодо яких особа здійснює право володіння (наприклад, транспортний засіб), вчиненому службовою особою. Тобто, з запропонованого ряду перелічуваних предметів  житло чи інше володіння особи, можливий тільки один.
		Суд в підготовчому засіданні не може вдаватися до оцінки сформульованого обвинувачення в частині його правової кваліфікації та, всупереч принципу рівності сторін, вказувати стороні обвинувачення на необхідність корегування формулювання обвинувачення узв`язкуіз нечіткимйого формулюванням,оскільки,в силуст.36КПК України,прокурор єсамостійним усвоїй діяльності,в томучислі ів частинівикладу вобвинувальному актіформулювання обвинуваченнята йогоправової кваліфікації. 
		Захисник ОСОБА_5 лише в судових дебатах звернув увагу на нечіткість формулювання обвинувачення.
		В судовому засіданні встановлено, що предметом (як факультативною ознакою об`єкта злочину) злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є саме земельна ділянка, тобто інше володіння особи, на якій розташований житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності потерпілому ОСОБА_6 і перебуває у спільному користуванні та володінні потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_6 , а об`єктом є право потерпілих на недоторканність даного предмету  земельної ділянки.
		Таким чином, при розгляді даної справи суд встановив наявність об`єктаскладу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
		 
		7б.Об`єктивна стороназлочину  це зовнішній акт суспільно небезпеченого посягання на охоронюваний законом об`єкт, яким цьому об`єкту заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння і основними ознаками об`єктивної сторони злочину є: 1) суспільно небезпечне (злочинне) діяння; 2) його наслідки; 3) причинний зв`язок між діянням і наслідками.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, полягає у: 1) незаконномупроникненні до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконному проведенні в них огляду чи обшуку; 3) незаконному виселенні; 4) інших діях, що порушують недоторканність житла громадян.
		Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення та/або проникнення у житло чи інше володіння, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.
		Згідно ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла.
		Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
		Згідно ст. 13 КПК України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.
		Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
		Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255цього Кодексу.
		Під незаконним проникненням до іншого володіння особи, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3 , необхідно розуміти проникнення до іншого володіння службовою особою, здійснене за відсутності волі законного володільця та за відсутності законних на це підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 перебував (проник) на земельній ділянці будинковолодіння потерпілих за адресою: АДРЕСА_2 , в зв`язку з переслідуванням особи, а саме ОСОБА_9 , ймовірно (саме на той момент) винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і вмотивованого рішення суду з дозволом на це проникнення у нього не було, добровільної згоди на перебування поліцейського ОСОБА_3 на території земельної ділянки потерпілі не надавали.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив невиконання ОСОБА_9 , як водієм транспортного засобу, вимог поліцейського ОСОБА_3 щодо пред`явлення посвідчення водія та страхового полісу. А також зазначив, що після того як ОСОБА_9 самостійно вийшов з земельної ділянки, поліцейські в свою чергу продовжили переслідування особи правопорушника та викликали на допомогу додатковий екіпаж. В результаті блокування автомобіля особи правопорушника, останній був зупинений і відбулось оформлення адміністративних правопорушень.
		Свідок ОСОБА_9 у своїх поясненнях, наданих суду, вказав, що після залишення домоволодіння батьків дружини, він сів в автомобіль і поїхав.
		Вказані обставинипідтверджуються такожвідеозаписами збоді-камери ОСОБА_3 тавідеореєстратора службовоїмашини,в якійперебували (несли службу) в той день і час ОСОБА_3 і ОСОБА_8 .
		За таких встановлених обставин, суд зазначає, що згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Як вже суд зазначив вище, згідно ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
		Злочини відрізняються від інших правопорушень, перш за все, суспільною небезпечністю. Наприклад, здоров`я, честь, гідність людини охороняється і кримінальним, і адміністративним галузями права. Але саме суспільна небезпечність є невід`ємною, основною ознакою злочину. Саме вона виступає основним критерієм криміналізації того чи іншого діяння. Інші правопорушення також мають певну ступінь суспільно небезпечності, однак ступінь їх небезпечності значно нижчий ніж у злочині. Саме тяжкість шкоди, її розмір є тим критерієм який відмежовує злочинне від незлочинного. Так, управління транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є адміністративним деліктом, однак якщо зазначене діяння призвело до дорожньо-транспортної пригоди і смерті пішохода, визнається злочином. У злочинному посяганні шкода суспільним інтересам настільки значна, що дозволяє законодавцю прийняти рішення про криміналізацію такого суспільно небезпечного діяння. Саме ступінь суспільної небезпечності дозволяє відмежувати злочинне діяння від інших правопорушень.
		За практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23 жовтня 1995 року, заява №15523/89;«Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v.Ukraine) від 6 вересня 2005 року, заява № 61406/00).
		Системний аналізвищенаведених нормматеріального правав аспектірозгляду даногокримінального провадженнядає правоі можливістьсуду констатуватите,що ОСОБА_3 ,маючи інформаціюпро керуванняМ.Й.Троцюком транспортнимзасобом можливов станіалкогольного сп`яніння, проник на земельну ділянку потерпілих без їх згоди та без рішення суду у невідкладному випадку, пов`язаному з безпосереднім переслідуванням особи, яка на той момент підозрювалася у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, за що хоча передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, але з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Європейського Суду з прав людини вважається «кримінальною».
		Дана обставина дає підстави суду зробити висновок про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 об`єктивної сторонизлочину (з урахуванням та аналізом основних ознак об`єктивної сторони злочину), передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, а саме: незаконнепроникнення до іншого володіння особи, оскільки, хоча і проникнення до іншого володіння особи в діях ОСОБА_3 було, але його дії підпадають під положення ч. 3 ст. 30 Конституції України і ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію», тобто проникнення на земельну ділянку потерпілих без їх згоди та без рішення суду у невідкладному випадку, пов`язаному з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюються у вчиненні адміністративного правопорушення, яке в розумінні практики Європейського Суду з прав людини вважається «кримінальним», з урахуванням також того, що керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння має підвищену суспільну небезпеку, оскільки несе безпосередню і пряму загрозу людині, її життю, здоров`ю та безпеці, що визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, згідно ст. 3 Конституції України. Тобто, хоча проникнення ОСОБА_3 в інше володіння було, але таке проникнення в даному випадку і при встановлених обставинах та умовах не було незаконним.
		 
		7в.Суб`єкткримінального правопорушення є загальним і кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, з урахуванням висунутого обвинувачення, є  службова особа.
		Обвинувачений ОСОБА_3 відповідає таким ознакам, оскільки 11.09.2020 року він перебував на посаді інспектора СРПП № 3 Нововолинського ВП Володимир - Волинського ВП ГУНП у Волинській області та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
		 
		7 г. Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, характеризується лише прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що порушує недоторканість іншого володіння громадян шляхом вчинення проникнення до іншого володіння і бажає їх вчинити.
		Тобто, суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується лише прямим умислом.
		Умисел є прямим тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
		Отже, особа повинна усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій і бажає їх вчинити.
		Однією з основних ознак, які характеризують злочин, передбачений ст. 162 КК України, є суспільна небезпека. Визначаючи зміст умислу, тобто, інтелектуального критерію вини, необхідно встановити і факт усвідомлення вчиненого особою діяння. Таке усвідомлення повинно включати дві складові:
		1) усвідомлення особою фактичного змісту та характеру подій як акту її вольової поведінки;
		2) усвідомлення особою соціальної шкідливості її поведінки для інтересів суспільства, громади чи окремої людини
		Отже, суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 162 КК України, характеризується умисною виною, яка проявляється у прямому умислі. Винна особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій, а її вольовий прояв свідчить про бажання вчинити дії, визначені диспозицією ст. 162 КК України.
		Таким чином, за відсутності умислу на порушення недоторканості житла чи іншого володіння особи  кримінальна відповідальність за ст.162 КК України не може наступити через відсутність складу злочину, а саме суб`єктивної сторони.
		В судовому засіданні з показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що його фізичне перебування на подвір`ї будинковолодіння АДРЕСА_2 було пов`язане із безпосереднім переслідуванням правопорушника, оскільки він йшов за водієм ОСОБА_9 , відносно якого була інформація про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, виконуючи свої функціональні обов`язки поліцейського з метою не дати змоги водієві втекти, сховатися та притягнути водія до відповідальності у разі підтвердження отриманої інформації. Також ОСОБА_3 надав суду показання, згідно яких водій ОСОБА_9 , вчинивши ряд адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, не виконував своїх обов`язків і чинив, як пасивний, так і активний, опір, намагаючись уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що в подальшому водій ОСОБА_9 залишав земельну ділянку самостійно, сів в автомобіль і поїхав.
		Дані показання ОСОБА_3 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8 , який був попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, і який в судовому засіданні підтвердив не виконання ОСОБА_9 , як водієм транспортного засобу, вимог поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія та страхового полісу. Свідок ОСОБА_8 також зазначив, що після того, як ОСОБА_9 самостійно вийшов за межі земельної ділянки, поліцейські продовжили переслідування особи правопорушника та викликали на допомогу додатковий екіпаж. В результаті блокування автомобіля особи правопорушника, останній був зупинений і відбулось оформлення адміністративних правопорушень.
		Також свідок ОСОБА_9 у своїх поясненнях вказав, що після залишення домоволодіння батьків дружини, він сів в автомобіль і поїхав.
		Тобто, водій ОСОБА_9 продовжив чинити, як активний, так і пасивний, опір працівниками поліції, не виконуючі законні вимоги останніх щодо пред`явлення документів та складання адміністративних матеріалів за відмову від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є порушенням п. 2.5 ПДР України та тягне адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
		Вказані обставини також підтверджуються відеозаписом з бодікамери поліцейського ОСОБА_3 та відеореєстратора службового автомобіля, що міститься на компакт-диску формату "DVD-R" TM "Verbatim", з якого також вбачається, що ОСОБА_9 , як водій автомобіля, вимоги працівника поліції щодо пред`явлення документів для встановлення особи та свідоцтва реєстрації на транспортний засіб не виконував та фактично почав уникати настання можливої адміністративної відповідальності шляхом слідування до домоволодіння потерпілих. 
		За таких встановлених обставин, суд доходить висновку, що нереагування з боку працівників поліції на вказану поведінку правопорушника, зокрема непроникнення (фізичне незаходження) поліцейським ОСОБА_3 на територію земельної ділянки потерпілих, потягло б можливість проникнення ОСОБА_9 в будинок батьків дружини і, як один із наслідків, неможливість подальшого складання щодо нього адміністративних матеріалів та притягнення його до адміністративної відповідальності.
		Вказані обставини в сукупності виключають в діях обвинуваченого ОСОБА_3 наявність суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, а саме прямого умислу щодо незаконного проникнення на земельну ділянку потерпілих, з урахуванням також того, що Європейський суд не визнав порушення Європейської конвенції з прав людини в тому, що наділена відповідними повноваженнями поліція увійшла до житла з тим, щоб здійснити арешт особи, яка вчинила злочин (справа «Мюррей проти Сполученого Королівства»), оскільки в таких та аналогічних випадках дії особи, яка проникає в житло чи інше володіння, хоча формально і порушують їх недоторканність, але вони корисні, оскільки зумовлені необхідною обороною або крайньою необхідністю. В такому разі шкода від проникнення в чуже житло чи інше володіння завжди буде менша, ніж та, що могла виникнути, якщо такого проникнення своєчасно не здійснити.
		Саме на такі випадки орієнтує ч. 2 ст. 8 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що держава не може втручатись у здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя людини, житла і таємниці кореспонденції інакше, ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
		Оцінюючи «пропорційність» та «баланс інтересів» між проникненням ОСОБА_3 в інше володіння особи та припиненням вчинення адміністративних правопорушень водієм ОСОБА_9 , щодо якого у працівників поліції були підставні причини вважати, що останній, керуючи транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та подальша його поведінка, яка полягала в уникненні відповідальності, суд доходить висновку, що така поведінка ОСОБА_3 є виправданою.
		Об`єктивно та неупереджено оцінюючи дії, а також їх мотив і мету, поліцейського ОСОБА_3 в аспекті дій, а також їх мотиву і мети, водія ОСОБА_9 , суд доходить висновку, що жодного прямого умислу на незаконне проникнення до іншого володіння особи в обвинуваченого ОСОБА_3 не було, що виключає в його діях суб`єктивну сторону злочину, встановленого ч. 2 ст. 162 КК України.
		 
		8.Висновки суду.
		 
		Відповідно до частини 2статті 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно частини 1статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		 
		Згідно частини 1 статті 337 КПК України, суд зобов`язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
		Стаття 8 Конституції Українидекларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,статті 62 Конституції України,статті 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи; не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимогКонституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, статті 62 Конституції України ( презумпція невинуватості) та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		 
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено частиною 6 статті 22 КПК України.
		Відповідно до вимог пункту 3 частини 1статті 373 КПК України- виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків сторони обвинувачення і сторони захисту, дослідивши надані прокурором письмові документи, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, зокрема об`єктивна сторона і суб`єктивна сторона, передбачений ч. 2 ст. 162 КК України.
		Аналіз сукупності зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволяє суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України  вчиненніумисних дій, які виразились в незаконному проникненні до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою.
		Таким чином, з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору їх достатності, достовірності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про необхідність, в силу презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_3 за частиною 2 статті 162 КК України.
		У відповідності до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, які проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували, в їх сукупності, приймає рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_3 за частиною 2 статті 162 КК України, на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і стороною обвинувачення не доведено належними та допустими доказами поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України (в редації станом на 11.09.2020 року).
		 
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно висновку службового розслідування від 17.05.2021 року за фактом внесення до ЄРДР відомостей про можливе вчинення окремими працівниками ВП № 1 (м.Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, зокрема ОСОБА_3 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України, затверджений начальником ГУНП у Волинській області 17.05.2021 року, ОСОБА_3 : не представився як працівник поліції під час звернення до водія ОСОБА_9 ; не повідомив ОСОБА_9 про застосування технічних приладів, що мають функції відеозапису; не повідомив причину зупинки транспортного засобу; не дотримався правильних тактичних дій під час затримання водія ОСОБА_9 , чим в свою чергу останній скористався та безперешкодно зайшов у двір будинку АДРЕСА_2 ; не здійснив контроль за водієм ОСОБА_9 , що дало змогу останньому безперешкодно сісти за кермо власного автомобіля, завести двигун та здійснити рух, що могло призвести до непередбачуваних наслідків.
		За таких обставин суд констатує, що в діях ОСОБА_3 1.09.2020 року щодо ОСОБА_9 були порушення: вимог пунктів 1, 2 частини 1, частини 3 статті 18, частини 2 статті 31, статтей 35, 40 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 2, 3, 4 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 1, 2 пункту 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179.
		Такі порушення вищенаведених нормативно-правових актів і, як наслідок, такі дії ОСОБА_3 , можуть бути підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, але які, проте, не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, і не впливають на вищенаведений висновок суду щодо визнання ОСОБА_3 невинуватим в інкримінованому йому злочині. 
		Також, згідно обвинувального акта, ОСОБА_3 , перебуваючи на території вказаного будинковолодіння, застосував фізичну силу, заблокувавши своєю ногою вхідні двері жилого будинку, у якому на той час перебувала ОСОБА_6 та яка намагалась вийти на вулицю задля з`ясування причин перебування на земельній ділянці, якою вона користується, працівників поліції, чим без законних на те підстав обмежив право останньої вільно пересуватись.
		За таких обставин суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 337 КПК суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Разом з тим, ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший склад злочину і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 243/1573/17, дійшов висновку, про те якщо під час судового розгляду суд дійде висновку про недоведеність у діянні службової особи складу кримінального правопорушення, що інкримінувався їй органом досудового розслідування, а сторона обвинувачення не надасть доказів про наявність у діях цієї особи іншого, менш тяжкого складу кримінального правопорушення, то суд з власної ініціативи не повинен змінювати кваліфікацію дій особи.
		Керуючись статтями 366-371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 162 КК України, а саме в умисних діях, які виразились в незаконному проникненні до житла чи до іншого володіння особи, вчиненому службовою особою, - визнати невинуватим тавиправдатина підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК України, у зв`язку із недоведеністю в його діянні (діях) складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 162 КК України.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Рожищенський районний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...