Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/4038/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: 51-6687км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022082060000380

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 335/4038/22
		провадження № 51-6687км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                     ОСОБА_5 ,
		захисника                                                      ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                               ОСОБА_7  (у режимі відеоконференції),
		законних представників                          ОСОБА_8 , ОСОБА_9          
		                                                                      (у режимі відеоконференції),
		представника потерпілої                         ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_11 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 та законного представника малолітніх потерпілих  ОСОБА_8 на вирок Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,раніше не судимого,   
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 
		ст. 156 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, пунктом 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		 
		Відомості стосовно ОСОБА_7 включено до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб.
		Вирішено питання щодо речових доказів. 
		 
		Згідно з вироком місцевого суду 15 квітня 2022 року в період із 14:00 до 15:00 ОСОБА_7 , перебуваючи в автомобілі ЗАЗ-DAEWOO разом із малолітніми особами: своєю дочкою ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її подругами - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території о. Хортиця в м. Запоріжжі, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій і те, що за ними ніхто не спостерігає, маючи умисел на задоволення власної статевої пристрасті та вчинення розпусних дій стосовно малолітніх осіб, оголив перед ними свій статевий орган і вчинив акт онанізму, задовольнивши таким чином статеву пристрасть.
		 
		Тим самим ОСОБА_7 вчинив фізичне розбещення своєї малолітньої дочки та її малолітніх подруг.
		 
		Такі дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 156 КК, як вчинення розпусних дій щодо малолітніх осіб, у тому числі членом сім`ї - батьком стосовно своєї дочки.
		 
		Запорізький апеляційний суд 28 серпня 2023 року скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_7  визнано винуватим і засуджено за ч. 2 
		ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
		 
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.  
		 
		Вимоги й доводи осіб, які подали касаційні скарги, та заперечення на скарги 
		 
		У касаційній скарзі сторона захисту не погоджується з вироком апеляційного суду, вважає, що він ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати його і залишити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК без зміни. Рішення місцевого суду про можливість звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК сторона захисту вважає достатньо обґрунтованим.   
		 
		На переконання сторони захисту, сукупність наданих обвинуваченням доказів не доводить винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального   правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, оскільки він не вчиняв будь-яких розпусних дій щодо малолітніх. Зокрема, поза увагою суду залишилося те, що засуджений не здійснював активних дій зі статевим органом, оскільки перебував за кермом автомобіля, і малолітні, які були в машині, не могли фізично бачити його статевий орган, адже перебували на задньому сидінні автомобіля. Його штани були приспущені виключно в ігровій формі з дітьми, які самі запропонували йому пограти. У будь-якому випадку дії ОСОБА_7 , що полягають в оголенні статевого органа, були миттєвими і це було наслідком його хронічного захворювання «розсіяний склероз». 
		 
		Крім цього, допит дітей проводився в нічний час із порушенням методики допиту неповнолітніх дітей « Зелена кімната ».
		 
		Також згідно із фактичними даними експертиз на одежі ОСОБА_7 не було виявлено слідів слини, сперматозоїдів та клітин, які підлягають дослідженню.
		 
		Суд безпідставно взяв до уваги показання представника малолітніх потерпілих ОСОБА_16 , оскільки вона не була свідком подій і давала показання зі слів дітей.
		 
		Скасовуючи вирок місцевого суду і призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, апеляційний суд зробив хибний висновок про те, що діями засудженого було завдано істотної шкоди малолітнім дітям, а ці дії мають негативні наслідки у вигляді психологічних і моральних травм заподіяних дітям, оскільки будь-які експертні дослідження зі встановлення цих фактів відсутні у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Сторона захисту стверджує, що вирок апеляційного суду стосовно  
		ОСОБА_7 є суворим і не сприятиме його виправленню. 
		 
		Захисник просить врахувати, що ОСОБА_7 раніше не судимий і  не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, має постійне місце проживання, виховує малолітню дитину, має на утриманні батьків похилого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, вчинив злочин унаслідок хронічного захворювання «розсіяний склероз», що впливає на контроль ним своїх дій та усвідомлення їх наслідків, у зв`язку з чим проходив систематичне лікування в спеціальних закладах, такий стан здоров`я вплинув на його поведінку, незважаючи на те, що засуджений частково визнав свою винуватість, при цьому щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину; відсутні обставини, які б обтяжували покарання. За таких обставин сторона захисту вважає, що є всі підстави для застосування до ОСОБА_7 приписів статей 69, 75, 76 КК.
		 
		ОСОБА_9 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , у своїй касаційній скарзі не погоджується з вироком апеляційного суду, вважає його суворим у частині призначеного покарання, ухваленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого і просить його змінити, звільнивши ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за ч. 5 ст. 156 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років підставі ст. 75 цього Кодексу з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
		 
		На думку касатора, висновки апеляційного суду про те, що дії 
		ОСОБА_7 мали негативні наслідки у вигляді психологічних та моральних травм для малолітніх, а їх моральний та психологічний розвиток було поставлено під загрозу, є безпідставними,   оскільки суд самостійно зробив такі висновки без відповідних експертиз і вони не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
		 
		Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що ОСОБА_7 має інвалідність ІІ групи та частково визнав свою винуватість, а представник потерпілих ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
		 
		На переконання представника, дії ОСОБА_7 не мали будь-яких негативних наслідків, оскільки діти жодних моральних та психологічних страждань не зазнали, на сьогодні навчаються, не згадують і не говорять про подію, яка сталася, а навпаки його дочка дуже сильно страждає через відсутність батька. Їй як матері малолітньої дитини складно самостійно виховувати дитину в умовах війни.
		 
		Представник стверджує, що обставини, які місцевий суд взяв до уваги і врахував під час звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, відповідають дійсності і дають підстави для висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства.
		        
		ОСОБА_8 , законний представник малолітніх потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у своїй касаційній скарзі не погоджується з вироком апеляційного суду, вважає, що він ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, і просить його змінити, звільнивши 
		ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання за ч. 5 ст. 156 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років на підставі ст. 75 цього Кодексу з випробування з іспитовим строком 3 роки.
		 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що місцевий суд, звільняючи 
		ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, у повній мірі врахував обставини цього кримінального провадження, дані про особу засудженого та інші обставини, які мають значення, і дійшов правильного висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК.
		 
		Висновки апеляційного суду про те, що дії ОСОБА_7 мали негативні наслідки у виді психологічних та моральних травм для малолітніх і було порушено нормальний моральний та психологічний розвиток дітей не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки суд самостійно дійшов до таких висновків без відповідних експертиз.
		 
		Вважає, що діти жодних моральних страждань не зазнали, на сьогодні навчаються, не згадують та не розмовляють про подію, яка сталася. 
		 
		У своїх запереченнях на касаційні скарги прокурор категорично не погоджується з викладеними доводами касаційних скарг і просить скарги відхилити, а вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни. Вважає, що призначене апеляційним судом покарання у виді реального позбавлення волі буде сприяти виправленню засудженого та попередженню вчинення нових злочинів.  
		 
		Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор вважає, що  ОСОБА_7 вчинив злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості стосовно трьох малолітніх дітей, користуючись тим, що він є батьком однієї з потерпілих осіб та добрим знайомим для двох інших, тобто є особою, яка має певний вплив та повинна подавати приклад своїй дитині та її подругам.
		 
		Крім того, обвинувачений у вчиненому щиро не розкаявся та у своїх поясненнях посилався лише на поганий стан його здоров`я, що нібито завадило керувати своїми діями.
		 
		Прокурор вважає, що протиправними діями ОСОБА_7 було поставлено під загрозу нормальний розвиток дітей, оскільки об`єктивна сторона цього злочину виражається у вчиненні розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення малолітніх дітей, що безсумнівно може вплинути на їх нормальний моральний та психічний розвиток.
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Захисник, засуджений та законні представники підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити.  
		 
		Представник потерпілої - адвокатОСОБА_10 підтримав доводи касаційних скарг захисника та представників потерпілих і просив їх задовольнити. 
		 
		Прокурор не підтримав касаційних скарг захисника та представників потерпілих, просив суд відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни рішення апеляційного суду. 
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого, представників малолітніх потерпілих та вислухавши позицію прокурора і перевіривши доводи касаційних скарг, заперечення на них та матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		У свою чергу положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Сторона захисту та представники малолітніх потерпілих у касаційних скаргах фактично оспорюють висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого, які не поставив під сумнів суд апеляційної інстанції, та достовірність доказів.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та відповідно до приписів ст. 433 КПК не є предметом касаційного розгляду.
		 
		В той же час під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 
		ст. 156 КК, зробив з дотриманням ст. 23 КПК і він ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, підтверджених доказами наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу. Вирок суду ухвалено із дотриманням приписів ст. 370 КПК.
		 
		При цьому суд дав оцінку показанням засудженого ОСОБА_7 , який частково   визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та повідомив, що дійсно 15 квітня 2022 року під час катання на машині по о.Хортиця з його дочкою та її подругами, дочка запропонувала подругам його роздягнути. Він розтягнув свій ремінь, і в цей час ОСОБА_13 , яка перелізла з заднього сидіння на переднє, із ОСОБА_12 трохи зняли з нього штани з трусами та діти побачили його статевий орган. При цьому він не зупиняв дітей. Через хвилину він натягнув штани і вони поїхали до дому. На його переконання такі дії були пов`язані з  хворобою «розсіяний склероз».  Такі показання суд визнав частково недостовірними.
		 
		Зокрема, суд в межах своїх повноважень показання ОСОБА_7 про те, що він не міг усвідомлювати свої дії внаслідок захворювання «розсіяний склероз» визнав  недостовірними, оскільки згідно фактичних даних висновку судово-психіатричної експертиз від 22 червня 2022 року № 245, ОСОБА_7 під час інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		 
		В основу вироку суд поклав:
		 
		-          показання ОСОБА_9 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_19 , яка повідомила, що 15 квітня 2022 року після повернення з прогулянки з дочкою ОСОБА_12 та іншими малолітніми подругами, її чоловік ОСОБА_12 розповів, що під час катання дітей в автомобілі, вони із себе почали  знімати шапки та куртки, а потім трохи стягнули з нього штани з трусами і в цей час діти побачили його статевий орган, але дітей він не торкався, після чого він швидко натягнув штани та поїхав до дому. Про цю подію цього ж дня ОСОБА_7 повідомив матері інших дівчат ОСОБА_8 . Зі слів дочки, вона разом із батьком та сусідськими дівчатами каталися на машині, в якій почали бавитися та знімати з себе куртки з шапками, потім вона разом з дівчатами зняли з батька штани з трусами та побачили його статевий орган. На що дівчата висловились «Фу» і батько одягнув штани та вони одразу поїхали додому. 
		-          показання ОСОБА_8 , законного представника малолітніх потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яка повідомила, що зі слів дочки ОСОБА_13 , вона разом із сестрою ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 гуляли на майданчику, коли їм набридло гуляти  ОСОБА_7 повіз їх катати на машині. ОСОБА_12 попросила, ще проїхати один круг, або вони покарають ОСОБА_7 і знімуть з нього штани. ОСОБА_7 зупинив машину в глухому куті і ОСОБА_12 почала знімати зі свого батька штани та здирати з нього футболку і торкатися його грудей. В цей час ОСОБА_7 руками тримав свій статевий орган і з нього витекла якась рідина і ОСОБА_7 облизав свої пальці. Під час розмови молодша донька ОСОБА_14 спитала ОСОБА_13 навіщо вона розказує це, оскільки їм сказали нікому не розповідати, що це таємниця. Також законний представник зауважила, що раніше її діти, яким на той час було 6 та 4 років, не бачили чоловічого статевого органу і не могли це все вигадати;
		 
		В межах своїх повноважень, суд першої інстанції показання представників малолітніх потерпілих визнав достовірними, і не знайшов підстав, які б ставили під сумнів їх правдивість та послідовність. Об`єктивних даних вважати, що представники малолітніх потерпілих оговорили ОСОБА_7 , суд не встановив і матеріали кримінального провадження не містять таких даних.   
		 
		Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 вчинив  розпусні дії щодо малолітніх осіб, у тому числі членом сім`ї - батьком стосовно своєї дочки.
		 
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження сторона захисту погодилась з такими висновками і в апеляційному порядку вирок місцевого суду не оскаржувала.
		 
		 За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла до висновку, що доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК є неспроможними.  
		 
		Частиною 2 ст. 156 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи або вчинення цих дій членами сім`ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов`язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.
		 
		З об`єктивної сторони розбещення виражається у вчиненні різноманітних розпусних дій сексуального характеру, здатних викликати фізичне і моральне розбещення потерпілих. Розпусні дії можуть бути як фізичними, так і інтелектуальними.
		 
		У свою чергу фізичне розбещення може проявлятися, зокрема, в оголенні статевих органів винної особи або потерпілого, поцілунках, непристойних дотиках, які викликають статеве збудження, тощо.
		 
		З суб`єктивної сторони це кримінальне правопорушення  здійснюється з прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що здійснює розпусні дії щодо малолітньої особи і бажає їх вчинення. Стосовно ставлення до віку потерпілої особи, то винна особа може достовірно знати або припускати, що така особа не досягла 14-ти років, або повинна була і могла це усвідомлювати.
		 
		З матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_7 будучи особою зрілого віку, усвідомлюючи, що поряд з ним знаходяться його малолітня донька та двоє інших малолітніх дітей у віці 4-7 років допустив оголення статевого органу перед малолітніми особами та вчинив розпусні дії.
		            
		Посилання захисника на те, що допит малолітніх проводився без врахування методики допиту цієї категорії осіб «Зелена кімната» є безпідставними.
		 
		Опитування в «Зеленій кімнаті» становить собою лише спеціальний спосіб проведення допиту чи опитування, результатом якого мають стати відомості, що містяться в показаннях особи, яку опитують. 
		 
		Слід зазначити, що чинний кримінальний процесуальний закон не містить обов`язку під час досудового розслідування проводити допит малолітньої особи за методикою « Зелена кімната», а сама методика носить виключно методичний характер, тому істотних порушень вимог КПК не допущено.
		 
		Доводи сторони захисту про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні фактичні дані про наявність на одежі ОСОБА_7 слідів біологічного походження, зокрема слини, сперматозоїдів та клітин, що підтверджує відсутність факту еякуляції, у цьому конкретному кримінальному провадженні не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_7 . 
		 
		Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання місцевим судом приписів статей 84, 91, 94 КПК та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_7 , в касаційних скаргах не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
		 
		Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційний скарг про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК.     
		 
		Апеляційний суд переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора не погодився з визначеною місцевим судом формою відбування покарання, а саме застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК.
		 
		Обґрунтовуючи свою позиції суд взяв до уваги, що місцевий суд при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не в достатній мірі врахував, що вчинений ним злочин відноситься до злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, вчинений відносно трьох малолітніх дітей, одна з яких є його донькою, а дві інші - подружками його доньки, їх вік від 4 - 7 років, а також негативі наслідки у вигляді психологічних та моральних травм, заподіяних малолітнім потерпілим, і те, що він у вчиненому щиро не розкаявся, а посилався на те, що його дії викликані хворобою.
		 
		На переконання апеляційного суду ОСОБА_7 , будучи особою зрілого віку, вчинив розпусні дії щодо малолітніх потерпілих, моральний та психічний розвиток яких протиправними діями засудженого було поставлено під загрозу, що безсумнівно може вплинути на їх нормальний моральний та психічний розвиток.
		 
		Суд апеляційної інстанції з урахуванням викладеного дійшов до висновку, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням  зіспитовим строком на підставі ст. 75 КК не буде достатнім для досягнення своєї мети, а тому виправлення ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства.  
		 
		На переконання колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_7 апеляційним судом покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 156 КК, відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК. Це покарання з огляду на положення ст. 50 КК узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.Підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що вказано в касаційних скаргах, не вбачається.
		 
		Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства касаційна скарга не містить. 
		 
		Посилання у касаційних скаргах на те, що суд не врахував ряд обставин, які дають підстави для звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі 
		ст. 75 КК є необґрунтованими, оскільки обставини, про які зазначено у скаргах були враховані судом при визначенні виду і розміру покарання за ч. 2 ст. 156 КК. 
		 
		Крім цього, касаційні скарги не містить переконливих аргументів та обставин, які дають підстави для застосування ст. 75  КК, а також обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що дають можливість призначити покарання ОСОБА_7 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього кодексу на підставі ст. 69 КК.
		 
		Доводи касаційних скарг про відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про те, що дії ОСОБА_7 здатні викликали фізичне і моральне розбещення малолітніх дітей є безпідставними. 
		 
		Так, ч. 2 ст. 156 КК передбачає, зокрема, вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи та вчинення таких дій членами сім`ї.
		 
		Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 2 ст. 156 КК не охоплюється настанням наслідків під час безпосереднього вчинення таких дій.    
		 
		Апеляційний суд умотивовано послався на те, що вчинені ОСОБА_7 дії здатні викликати фізичне і моральне розбещення малолітніх дітей, оскільки в будь-якому випадку само по собі розбещення, яке виразилось у демонстрації статевого органу має негативний характер по відношенню до потерпілого або потерпілих, а також носить суспільно небезпечних характер в цілому. 
		 
		Недостатнє обґрунтування апеляційним судом, які саме негативні наслідки у вигляді психологічних і моральних травм вже заподіяно малолітнім потерпілим, не впливає на висновок про обґрунтованість прийнятого рішення про необхідність відбування покарання реально з у рахуванням того, що покарання ОСОБА_7 було призначено в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 156 КК.   
		 
		Вирок апеляційного суду відповідає приписам статей 370, 409, 419, 420 КПК.
		 
		Таким чином, за обставин цього кримінального провадження, суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що вплинули чи могли вплинути на законність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень та справедливість судового процесу в цілому. 
		 
		Інші доводи касаційних скарг, що стосуються переоцінки фактичних обставин подій, повнота дослідження доказів та їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які би могли бути безумовними підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, не встановлено.
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги захисника та законних представників малолітніх задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7  залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_11 , законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 та законного представника малолітніх потерпілих   ОСОБА_8 - без задоволення.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_2                                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...