Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/6776/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2024. Зареєстровано: 25.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2024.
Дата набрання законної сили: 16.02.2024
Номер судового провадження: 2/592/134/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                       Справа№592/6776/23
		                                                               Провадження №2/592/134/24 
		                       
		РІШЕННЯ
		                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                
		15 січня 2024 року                                                                                         м.Суми
		 
		Ковпаківський районний суд міста Суми в складі: головуючого судді - Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Руденко Л.Д. , на відеоконференцзв`язку представника відповідача Захарова М.І., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 (місце поживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) про захист прав споживачів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Руденко Л.Д., звернулася до суду із позовом, в якому просить:
		-визнати протиправними та такими, що порушують права Позивача ОСОБА_1 , дії Відповідача АТ КБ «Приватбанк» щодо списання з кредитної картки грошових коштів у розмірі 28 752,32 грн.
		-стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь Позивача безпідставно списані кошти в розмірі 28 752,32 грн. (24 697,9 грн кредитних коштів та 4054,42 грн стягнутих відсотків та пеню у розмірі 21,72 грн.
		-стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та судовий збір.
		В обґрунтування позову представник посилається на те, що між Позивачкою ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено договір надання банківських послуг та відкрито картковий рахунок «Картка Універсальна Голд» НОМЕР_1 . Внаслідок воєнної агресії Російської Федерації Позивачка разом з малолітньою донькою була вимушена виїхати до Республіки Польща. 01.07.2022 року у соціальній групі Viber «ІНФОРМАЦІЯ_1» вона побачила посилання на сайт АТ КБ «ПриватБанк» з пропозицією оформлення матеріальної допомоги для осіб, які знаходяться під тимчасовим прихистком за кордоном. Невстановлена особа шляхом надсилання Позивачці посилання з неправдивими відомостями скоїла крадіжку грошових коштів з зазначеної вище банківської картки на суму 24 697,9 грн. При переході за посиланням вона ввела власний номер мобільного телефону, оскільки сайт виглядав як сторінка АТ КБ «ПриватБанк». Проте Позивачка не вводила інформацію щодо персонального ідентифікаційного номеру або іншої конфіденційної фінансової інформації, окрім номеру мобільного телефону. Після введення номеру мобільного телефону, сторінка перезавантажилася і у Позивачки виникли сумніви щодо належної роботи сайту. Вона вирішила перевірити стан карткового рахунку і виявила відсутність грошових коштів у розмірі 24 697,9 грн. Грошові кошти з картки Позивачки було знято без електронної ідентифікації платіжного засобу та його тримача.
		       Доказами відсутності електронної ідентифікації платіжного засобу та його тримача є те, що грошові кошти трьома транзакціями було списано з карткового рахунку о 14.52 у сумі 10 297,02 грн, о 14.53 у сумі 10 194,08 грн, о 14.55 у сумі 4 206,80 грн. У той же час, SMS-повідомлення про підтвердження операцій з переводу грошових коштів надійшли о 19.38, тобто вже після незаконного списання грошових коштів. Скріншоти з екрану мобільного телефону Позивачки додаються. Відразу після зняття грошових коштів Позивачка зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк», повідомила про шахрайські дії, заблокувала платіжну картку та зробила запит про повернення безпідставно знятих грошових коштів. Чоловік Позивачки ОСОБА_3 01.07.2022 року звернувся до підрозділу дізнання Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області щодо факту заволодіння моїми грошовими коштами невстановленою особою шахрайським шляхом через надіслане посилання з неправдивими відомостями. По цьому факту 02.07.2022 року було відкрито кримінальне провадження 12022205520000478 за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України. Після повернення в Україну 16 листопада 2022 року Позивачка звернулася до старшого слідчого Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з заявою про залучення її в якості потерпілою по кримінальному провадженню 12022205520000478 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України. Звертаючись на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк», Позивачка неодноразового вказувала про необхідність повернення на її картку безпідставно списаних грошових коштів та нарахованих відсотків на тіло кредиту. Проте їй було відмовлено.
		8 грудня 2022 року Позивачка звернулася в письмовій формі до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про надання інформації, коли саме сталося незаконне зняття грошових коштів з картки та суми незаконно знятих грошових коштів, повернення безпідставно знятих з платіжної картки грошових коштів та стягнутих з Позивачки відсотків за користування кредитом, зупинення нарахування відсотків за користування кредитними коштами, проведення по факту крадіжки з карткового рахунку службового розслідування та повідомлення результатів. 19 грудня 2022 року Позивачка отримала відповідь АТ КБ «ПриватБанк» з відмовою у задоволенні запиту. В цілому, за період з 1 вересня 2022 року по теперішній час, з карткового рахунку Позивачки було списано 4 054,42 грн відсотків за користування кредитними коштами
		Згідно з п.37.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Кількість днів для розрахунку пені в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за період з 1 липня 2023 року по день звернення до суду складає 321 день (період з 1 липня 2022 року по 17 травня 2023 року). Розрахунок суми пені складає: 24 697,90 x 0.1 % x 321 : 365 : 100=21,72 грн.
		У поведінці Позивачки не було дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Позивачка не вчиняла розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з її рахунку. При цьому, виявивши безпідставне списання коштів, вона невідкладно повідомила АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи про подію, яка відбулася. Таким чином, дії банку щодо списання коштів з кредитної картки Позивачки без розпорядження є безпідставними.
		З огляду на викладене та беручи до уваги долучені доказ, позивач та її представник просили задовольнити позов у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 22.05.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
		27.06.2023 року представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Захаровим М.І. подано до суду відзив на позов, в якому зокрема зазначено, що вимоги, заявлені позивачем, задоволенню не підлягають. На переконання АТ КБ «ПриватБанк», стороною позивача не представлено в розпорядження суду доказів заявленим вимогам. 
		Відповідно до анкети-заяви від 01.08.17р. ОСОБА_1 погодилась на укладення договору з Відповідачем та з Умовами і правилами надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", які розміщені на офіційному сайті.
		Відповідно до умов договору приєднання від 01.08.17р., ОСОБА_1 отримала електронний платіжний засіб (карту) № НОМЕР_1 , для здійснення платіжних операцій по рахунку.
		У позовній заяві Позивачі підтверджує, а також це вбачається з виписки по рахунку (додається), що 01.07.22р., було здійснено переказ коштів з карти № НОМЕР_1 у сумі 24697,90 (10297,02+10194,08+4206,80) грн.
		Кошти по вищевказаним інтернет транзакціям були переказані шляхом ручного введення номера карти, терміну її дії, CVV2/CVC2- коду для інтернет-платежів через мерчант іншого банку на загальну суму 24697,90 (кошти з карти були переказано за допомогою сервісу компанії CARD2CARD SITEABU через термінал W807679, процесінг банку Sense Bank ("Альфа-Банк Україна"). У зв`язку з тим, що термінал W807679 не належить ПриватБанку, встановити на картку якого банку переведені вказані кошти, не надається можливим).
		Аналіз виписки вищевказаної карти (додається) свідчить про те, що дії по переказу грошових коштів з неї були виконані за допомогою інтернет-операцій по З-D Secure протоколу (скриншоти з ПК банку додаються), який використовується як додатковий рівень безпеки онлайн-кредитних та дебетових карт, для двофакторної аутентифікації користувача, тобто підтверджена клієнтом, а це в свою чергу означає, що у особи, яка здійснювала перекази, був доступ до Приват24 клієнта банку ОСОБА_1 , заходила вона туди за допомогою паролю та логіна входу, які відомі тільки їх власнику. Щоб отримати доступ до Приват24, окрім логіна та пароля, потрібно підтвердити вхід на фінансовому номері, в даному випадку, підтвердження було через систему IVR (підтвердження телефонного контакту додається), тобто клієнт на свій фінансовий номер отримала дзвінок від банку, за допомогою якого потрібно було підтвердити вхід в Приват24.
		З огляду на зазначені факти можна зробити висновок, що шахрайський вхід в П24 під акаунтом ОСОБА_1 виконувався з мобільного пристрою SM-G977NI SAMSUNG (з ідентифікатором банку 476260FBE4B3141D).
		Змін в акаунті ОСОБА_1 під час шахрайського входу у Приват24 не зафіксовано, фінансовий номер клієнта не змінювався. Шахрайський вхід в Приват24 під акаунтом ОСОБА_1 відбувся з нетипового пристрою SAMSUNG з ір-адреси НОМЕР_2 , місцезнаходження м. Київ.
		Кредитна картка НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 була заблокована 01.07.2022 о 15:09:58.
		За вказаним фактом шахрайства ОСОБА_1 подала заяву до поліції. За її заявою відкрито кримінальне провадження ЄРДР № 12022205520000478 від 02.07.2022 за ознаками ч. 4.ст. 185 КК України.
		Перекази грошових коштів з картки НОМЕР_3 клієнта банку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , що мали місце 01.07.2022, були здійснені з використанням логіну та паролю до Приват24, який відомий тільки останній.
		Фінансовим номером ОСОБА_1 був зареєстрований номер НОМЕР_5 і у подальшому не змінювався, що не заперечується Позивачкою.
		У даному випадку, банком надані докази, що операції переказу коштів не можуть вважатись неналежними. Неправомірно покладати на банк відповідальність за їх виконання, оскільки вони були здійснені саме клієнтом або іншої особою за допомогою його особистих дій (бездіяльності), які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази).
		Переказ коштів відбувався з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не є неналежним переказом, а тому й п. 6.7 Положення, як підстава для негайного відновлення Банком залишку коштів на рахунку користувача, в даному випадку застосовано бути не може.
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, .що не підлягають задоволенню. АТ КБ "ПриватБанк" не несе відповідальності перед Позивачем, та не може відповідати за перекази і зняття готівки коштів ініційованих за допомогою особистих даних клієнта. Банк лише виконує розпорядження клієнта, щодо здійснення ним платіжних операцій з власних рахунків. Позивачем не представлено судового рішення, що набрало законної сили, у кримінальному провадженні ЄРДР № 12022205520000478 від 02.07.2022.
		Крім того, з позовних вимог вбачається, що Позивачка просить стягнути з банку суму коштів, списаних за рахунок кредитного ліміту. Але, такі позовні вимоги не відповідають обставинам справи і нормам законодавства, оскільки сума коштів кредитного ліміту не належить ОСОБА_1  на праві власності, а передана їй у користування на умовах встановлених кредитним договором. Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з банку нарахованих на суму кредитних коштів відсотків і пені.
		Отже, оскільки, вини банку у здійсненні несанкціонованого переказу коштів не вбачається, підстав для списання нарахованих відсотків немає.
		До матеріалів справи не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги і розрахунок використаного часу, що унеможливлює реальне визначення розміру витрат на правничу допомогу.
		Позивач ОСОБА_1 та її представник Руденко Л.Д. під час розгляду справи по суті позов підтримав повністю, посилаючись на викладені в ньому обставини та просили задовольнити. 
		Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Захаров М.І. у судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві на позов, просив відмовити в задоволенні позову. Додатково зазначив, що відповідальність за оспорювання операцій покладається на позивача, оскільки в банку є доказ того, що мала місце електронна ідентифікація платіжних засобів та самого клієнта. Відповідальність залишається за позивачем, як особою виключно якій відома інформація, що слугувала підставою для входу в П24.
		Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що даний позов задоволенню не підлягає, виходячи із такого.
		Згідно із статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За містом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
		У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Позивач ОСОБА_1 , пред`являючи в особі представника адвоката Руденко Л.Д. позов до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, мотивує позов тим, що 01.07.2022 року у соціальній групі Viber «ІНФОРМАЦІЯ_1» Позивач побачила посилання на сайт АТ КБ «ПриватБанк» з пропозицією оформлення матеріальної допомоги для осіб, які знаходяться під тимчасовим прихистком за кордоном. Невстановлена особа шляхом надсилання Позивачці посилання з неправдивими відомостями скоїла крадіжку грошових коштів з зазначеної вище банківської картки на суму 24 697,9 грн. При переході за посиланням вона ввела власний номер мобільного телефону, оскільки сайт виглядав як сторінка АТ КБ «ПриватБанк». Вважають за можливе захистити порушені права позивача шляхом подання позову про захист прав споживача та визнання протиправними дії Відповідача; стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь Позивача безпідставно списаних коштів в розмірі 28 752,32 грн. (24 697,9 грн кредитних коштів та 4054,42 грн стягнутих відсотків та пеню у розмірі 21,72 грн); стягнення з Відповідача на користь Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та судового збору. На підтвердження обґрунтованості поданого позову, посилається на викладені в ньому обставини. Щодо обґрунтованості звернення до суду посилається, зокрема, на:
		-копію заяви позивача, адресованого відділу поліції, де вона просить залучити її в якості потерпілої в кримінальному провадженні; (а.с.9);
		-дані витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05.07.2022 року, згідно якого за заявою чоловіка позивача зареєстровано провадження, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України (а.с.10), витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.11.2022 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України (а.с.11);
		- скріншоти з телефону Позивачки з смс-повідомленнями від АТ КБ «Приват Банк» (а.с.12);
		- копію відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 08.12.2022 року, з якої відомо, що ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її запиту (а.с.13).
		Представник відповідача на підтвердження обґрунтованості відзиву на позов, посилається на викладені в ньому обставини. Щодо обґрунтованості відзиву на позов посилається, зокрема, на:
		-копію Анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 (а.с.32 на зв.)
		-копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.33);
		-копію Висновку службової перевірки за зверненням ОСОБА_1 (а.с.34);
		-копії виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с.36-40).
		Позивач зазначає, що сума грошових коштів, списаних незаконним шляхом та поза її волею із її банківської картки становить 24 697,90 грн. Також вказано, що позивач банківські картки «ПриватБанку» не втрачала, нікому не передавала, а згадані вище відомості нікому не повідомляла та не розголошувала.
		Судом встановлено, що позивач з метою відкриття рахунку у AT КБ «ПриватБанк», підписав Анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується долученою до позову анкетою-заявою (а.с. 32 на зв.).
		Як вбачається із наданих стороною відповідача документів, згідно програми адміністрування Приват24 01.07.2022 року транзакції проведені з використанням «3 D Secure Authentication» (а.с.39-40).
		Особою, котра ввела вірний ПІН-код картки позивача, отримано доступ до повного функціоналу акаунта Приват-24, в якому можна переглянути баланси всіх карток, номери карток, терміни їх дії, CVV-коди, ініціювати та підтверджувати прихідні та видаткові операції в самому додатку щодо всіх без виключення карток/рахунків клієнта.
		Всі підтвердження про проведення платежів за картою позивача та смс повідомлення надходили на фінансовий номер клієнта. Про успішність та фактичність здійснення таких стверджується виписками по рахунках карток клієнта (а.с.39-40).
		Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
		У відповідності до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до вимог п. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		У пунктах 32.1, 32.7 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон) визначено, що банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Банк платника не має права на списання з рахунка платника коштів за розрахунковим документом після отримання документа на його відкликання.
		Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону, в разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 Закону).
		Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до пункту 14.14 статті 14 цього Закону під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення.
		Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів, а також порядок здійснення операцій з їх використанням передбачений Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (надалі - Положення), затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів».
		Вимоги цього Положення поширюються на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач).
		Так, згідно з п. 5-9 Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Беручи до уваги наведене в сукупності слід зазначити, що беззаперечним є факт того, що лише користувач карти знає її пін-код. У вказаній справі мала місце електронна ідентифікація платіжних засобів та самого клієнта; не було зміни паролю-входу у Приват 24. Особа, яка входила в Приват 24, вірно ввела пін-код карти, відтак отримала доступ до Приват 24. Всі операції, які оспорюються в межах даного позову, проводились через цей Приват 24.
		У позовній заяві викладено та представником у судовому засіданні підтримано, що позивач нікому не розголошувала та не передавала дані пін-коду, але разом з тим був вірно введений відомий лише користувачу картки ПІН-код такої, що дало змогу здійснити електронну ідентифікацію користувача картки та самих карток. Тобто, без розголошення чи передачі з боку позивача інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, проведення таких операцій є неможливим. Позивач зазначає, що на сайті, який, ймовірно був шахрайським, ввела тільки номер телефону, який був фінансовим.
		Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті в мережі інтернет.
		Клієнт зобов`язаний не передавати картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором, або що суперечать чинному законодавству. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних.
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі 182/5175/16-ц суд прийшов до такого правового висновку: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу ЗD Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ ПриватБанк», то останній не повинен нести відповідальність за дану операцію.
		Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».
		Позивачем, в особі представника, як при пред`явленні позову до суду так і під час розгляду справи по суті не доведено про наявність порушення свого права саме відповідачем. Ним не надано доказів, які би підтверджували, що операції через Приват 24 здійснювались не ним, оскільки такі дії (операції) були здійснені з попередньою авторизацією позивача.
		Із копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомо про реєстрацію кримінального провадження, за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України, в наступному за ч. 4 ст. 185 КК України. Однак наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо особи до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені, такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 144/287/17-ц провадження № 61-31835св18 та від 10.04.2019 року справа № 524/3979/16-ц провадження № 61-20290св18, де стороною у справі є АТ КБ «Приватбанк» стосовно застосування Умов та правил надання банківських послуг.
		Беручи до уваги зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Стороною позивача не представлено в розпорядження суду доказів заявленим вимогам, не надано пояснень/спростувань яким чином стороння особа вірно ввела відомий лише користувачу картки ПІН-код такої.
		Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів відмовити за необґрунтованістю.
		  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повний текст судового рішення виготовлений 25.01.2024 року.        
		                       
		 
		Суддя                                                                                        І.М. Фоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...