Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/7133/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 25.01.2024. Зареєстровано: 25.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2024.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/754/536/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023120000000018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 1-кп/754/536/24 
		Справа№405/7133/23
		Вирок 
		Іменем України
		 
		       24 січня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
		 
		головуючого - судді   ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 22023120000000018 від 05.02.2023 р. відносно
		                               
		                                ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 ,         не судимої,                        
		про обвинувачення за ч.4 ст. 111-1 КК України,
		 
		за участі сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,
		        сторони захисту - захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
		                                обвинуваченої ОСОБА_3 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		24.10.1945 р. набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945 р., яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - 00Н).
		До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 р. «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
		Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
		Декларацією Генеральної Асамблеї         ООН від 09.12.1981 р. «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 р. «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
		Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 р. схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з вказаним документом територія України є неподільною та недоторканою.
		Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 р. російською федерацією.
		31.05.1997 р. відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 р. № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 р. № 42-ФЗ).
		Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
		Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
		При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
		Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 20 лютого 2014 року вище політичне та військове командування російської федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
		22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
		У подальшому, Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У зв`язку з викладеним, 24.02.2022 р. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
		Невстановленими особами було створено Telegram-канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ІНФОРМАЦІЯ_3 з використанням якого здійснюється збір матеріальних ресурсів підрозділам збройних формувань держави-агресора та терористичних організацій «Л/ДНР», публікуються фото- та відеозвіти про надання такої матеріальної допомоги. З метою збору матеріальних ресурсів у вказаному Telegram-каналі        було        вказано        криптовалютний        гаманець ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		02.05.2022 р. о 12 год. 02 хв. 30 сек. ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи належний їй мобільний телефон «РІХЕL6А» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , із сім-карткою з № НОМЕР_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснила переказ криптовалюти у сумі 0.00581242ВТС (приблизно прирівнюється до 224 доларів США) на криптовалютний гаманець Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ІНФОРМАЦІЯ_6) НОМЕР_3, чим вчинила передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.
		Тобто, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснила передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави- агресора.
		ОСОБА_3  визнається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 111-1  КК України, а саме, у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора.
		29 вересня 2023 року між прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
		Згідно даної угоди прокурор і обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 4 ст. 111-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинна понести ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 років з конфіскацією майна, а саме мобільного телефону «РІХЕL6А» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , із сім-карткою з № НОМЕР_2 , мобільного телефону «SAMSUG» SM-A415F/DSN, темного кольору, з розбитим екраном, ноутбука сірого кольору «DELL», моделі 332G, s/n P32G001, із зарядним пристроєм та електронною мишкою.
		В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до вимог ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
		Судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
		Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 і призначення останній узгодженої сторонами міри покарання. 
		Речові докази - два мобільні телефони, ноутбук із зарядним пристроєм і мишкою - підлягають конфіскації в доход держави, а накладений на них відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.07.2023 р. арешт, - підлягає скасуванню.
		 
		 
		 
		 
		       Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд 
		               
		               У Х В А Л И В :
		 
		       
		 
		Затвердити угоду від 29 вересня 2023 року про визнання винуватості між прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 .
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, і призначити покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (51000 грн.), з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах на строк 10 років, з конфіскацією в доход держави майна, а саме мобільного телефону «РІХЕL6А» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , із сім-карткою з № НОМЕР_2 , мобільного телефону «SAMSUG» SM-A415F/DSN, темного кольору, з розбитим екраном, ноутбука сірого кольору «DELL» модель 332G s/n P32G001 із зарядним пристроєм та електронною мишкою, що визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.
		 
		Скасувати арешт, накладений відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.07.2023 р. на зазначені мобільні телефони, ноутбук із зарядним пристроєм та електронною мишкою.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва у строк 30 днів з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		       Головуючий -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...