Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 951/703/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 03.04.2024
Результат оскарження 03.04.2024 Тернопільський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/951/7/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023211050000104

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 951/703/23
		Провадження №1-кп/951/7/2024
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 січня 2024 року 
		 
		Козівський районний суд Тернопільської області
		 
		у складі    головуючої судді ОСОБА_1 
		 
		з участю    секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		 
		прокурора Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 
		 
		               обвинуваченого ОСОБА_4 
		   
		       захисника ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Козова Тернопільської області кримінальне провадження про обвинувачення
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України 
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		24.02.2022 Верховною радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України від 01.05.2023 № 255/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3051-1X, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року на 90 діб.
		 
		Так, 26.03.2022 за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією КНП «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» довідка № 46/7 від 26.03.2022, у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Ценів Тернопільського району Тернопільської області визнаний придатним до військової служби за мобілізацією.
		 
		У зв?язку із цим 17.02.2023 ОСОБА_4 під особистий підпис отримав бойову повістку про необхідність прибуття о 09:00 год 20.02.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 для подальшої відправки до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_3 ). Також ОСОБА_4 був повідомлений, що у день явки повинен прибути із особистими речами, а також попереджений, що у разі неявки він буде притягнутий до відповідальності згідно з чинним законодавством.
		 
		В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_4 являючись військовозобов?язаним, придатним за станом здоров?я для проходження військової служби, на виконання Указів Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 69/2022 та «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 06.02.2023 № 59/2023 підлягав призову на військову службу за мобілізацією, будучи 17.02.2023 у встановленому законом порядку повідомленим про час, дату та місце прибуття для відправки для подальшого проходження військової служби, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи правових підстав на відстрочку від призову за мобілізацією, не будучи особою, що не підлягає призову на військову службу у період мобілізації, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув на 09:00 год 20.02.2023 до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		 
		Отож, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав повністю. Зокрема показав, що дійсно не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом на 09:00 20.02.2023 з метою відправлення у військову частину для проходження військової служби, оскільки злякався, що його без жодного досвіду поводження зі зброєю та відсутністю військової підготовки розподілять безпосередньо в зону ведення активних бойових дій.
		 
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.
		 
		Тож, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, суд дойшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		 
		При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		 
		Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 є нетяжким злочином.
		 
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		 
		Суд вважає, що така пом`якшуюча покарання обставина як щире каяття не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
		 
		Згідно з послідовною практикою Верховного Суду (зокрема у справах № 199/6365/19, 520/16394/16-к) розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Суд вважає, що матеріали кримінального провадження та поведінка обвинуваченого у судовому засіданні не вказують на наявність щирого каяття, так як обвинувачений не проявив будь-яких ознак наявності у нього осуду своєї поведінки чи якогось бажання виправити ситуацію, що склалась.
		 
		Тому, суд дойшов висновку, що така пом`якшуюча обставина як щире каяття у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутня.
		 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
		 
		Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд бере до уваги, що він неодружений, на утриманні неповнолітніх чи недієздатних осіб немає, є особою, яка раніше не була судима, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на військовому обліку, згідно з досудової доповіді представника персоналу органу пробації має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства.
		 
		З огляду на всі обставини суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. 336 КК України повинно бути у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		В судових дебатах захисник обвинуваченого просив суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням, а прокурор вважала, що підстави для цього відсутні.
		 
		Вирішуючи питання про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступного.
		 
		Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.
		 
		Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді  навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.
		 
		Конституційний Суд України у своєму рішенні по справі №1-33/2004 від 2.11.2004, серед іншого, вказав, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		 
		Водночас суд установив, що обвинувачений є особою працездатного віку, не має будь-яких захворювань, не має на утриманні жодних осіб, проте не працює, не вчиняє й не встановлено щоб вчиняв будь-які дії задля допомоги Збройним Силам України, які б були відмінними від військової служби (волонтерська діяльність, будь-яка праця, тощо), що на переконання суду, свідчить про його абсолютну байдужість як до вичиненого ним діяння, так і до ситуації в державі загалом. 
		 
		Також до ОСОБА_4 судом застосовувались примусові приводи у судові засідання, згодом оголошувався розшук останнього, надавався дозвіл на затримання з метою його приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		 
		Є абсолютно очевидним, що подальша поведінка обвинуваченого може бути не змінена, а тому його виправлення без відбуття покарання неможливе.
		 
		За цих обставин й беручи до уваги особу винного та обставини скоєного, суд вважає, що застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_4 не буде справедливим до вчиненого ним кримінального правопорушення.
		 
		Ухилившись від призову на військову службу ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, що створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя й безкарності під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації у зв`язку із збройною агресією російської федерації, що свідчить про значну суспільну небезпечність самого злочину, так як може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		 
		Більше того, таке рішення може бути сприйняте іншими особами як можливість уникнення від конституційного обов`язку громадян щодо захисту Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, який передбачений у ст. 65 Конституції України.
		 
		Тож, обвинуваченому необхідно обрати покарання у межах санкції статті 336 КК України і підстав для застосування положень закону про звільнення від відбуття покарання з випробуванням немає.
		 
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
		 
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		 
		Долю речових доказів слід вирішити в порядкуст. 100 КПК України.
		 
		Суд враховує, що в межах кримінального провадження щодо ОСОБА_4 застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, а саме з 15:15 год 11.01.2024 по 10.03.2024 з можливістю внесення застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45420 грн 00 коп.
		 
		Відповідно до повідомлення Державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)", ОСОБА_4 16.01.2024 звільнений з під варти у зв`язку із внесенням застави.
		 
		Суд вважає за необхідне запобіжний захід у виді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		 
		Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 373-374, 376 КПК України
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		 
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 15:15 год 11.01.2024 по 16.01.2024 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід у виді застави в розмірі 45420 /сорок п`ять тисяч чотириста двадцять/ гривень щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили разом з покладенням обов`язку не відлучатися з Тернопільського району Тернопільської області - залишити без змін.
		 
		Після вступу вироку в законну силу заставу, якщо її не буде звернуто в дохід держави в розмірі 45420 /сорок п`ять тисяч чотириста двадцять/ гривень, яка внесена ОСОБА_6 на р/р UA358201720355219001000003454, отримувач ТУ ДСА України у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 26198838; банк отримувача Державна казначейська служба України (МФО) 820172  повернути ОСОБА_6 .
		 
		Речові докази: 
		 
		- оригінал поіменного списку №1/441 від 20.02.2023, розписка про отримання повістки, мобілізаційне розпорядження  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		 
		- оригінали документів на військовозобов`язаного ОСОБА_4 , а саме: карта обстеження та медичного огляду, довідка військово-лікарської комісії, витяг, заява, які згідно з постанови слідчого від 28.04.2023 зберігаються при матеріалах кримінального провадження  повернути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 25.01.2024.
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...