Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 728/665/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 25.02.2024
Номер судового провадження: 1-кп/728/13/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022270310000098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 728/665/23
		   Номер провадження 1-кп/728/13/24  
		 
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		25 січня 2024 року м. Бахмач
		Колегія суддів Бахмацького районного суду Чернігівської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		суддів: ОСОБА_2 
		ОСОБА_3 
		при секретарі ОСОБА_4 
		за участю: прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		потерпілої ОСОБА_7 
		потерпілого ОСОБА_8 
		захисника ОСОБА_9 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмач,у порядку спеціального судового провадження(in absentia), кримінальне провадження за №12022270310000098 від 02.04.2022 відносно :
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіров, РФ, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої мотострілецької бригади другої загальновійськової армії Центрального ВО ЗС Російської Федерації, смт. Тоцький, Оренбурзької області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин російської федерації
		у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.438, ч.2 ст.28 ч.2 ст.438 КК України,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		19 лютого 2014 року представники російської федерації (далі - рф), які проходили військову службу у збройних силах, органах поліції, органах державної безпеки, розвідувальних органах РФ, особи яких встановлюються, зайняли об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2022№    945 Про затвердження переліку об`єктів нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України, які є окупованими російською федерацією.
		З 20 лютого 2014 року всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі і вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року №36/103, від 16 грудня 1970 року №2734(ХХУ), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), ст. ст. 1, 2 Конституції України на територію України, а саме на територію півострова Крим розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі - ЗС рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами ЗС рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території. З того часу РФ продовжує здійснювати ефективний контроль над цією територією.
		Протягом березня та на початку квітня 2014 року, паралельно до подій у Криму, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Організовані збройні групи ДНР, ЛНР з моменту утворення перебувати під відповідальним командуванням, яке своєю чергою контролювалося і координувалося рф. Вказані групи, починаючи з квітня 2014 року, систематично брали участь у військових діях проти СБУ, ЗСУ та інших Сил оборони України. Громадяни РФ, які були представниками збройних сил, органів поліції, органів державної безпеки, розвідувальних органів РФ, брали активну участь в організації та керівництві діяльністю НЗФ ДНР, ЛНР. На початку квітня 2014 року на території Донецької області України, створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, було озброєне вогнепальною зброєю, вибухівкою, тяжким військовим озброєнням та військовою технікою. В зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму воєнного стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили та матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Підрозділи вказаного формування 12 квітня 2014 року захопили м. Слов`янськ, м. Краматорськ та низку менших населених пунктів Донецької області. Надалі ці підрозділи дислокувались в різних населених пунктах і місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва. З початком антитерористичної операції 14 квітня 2014 року ці незаконні збройні формування (НЗФ) вступали в збройні сутички з СБУ та ЗСУ за контроль над частинами території України. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області (з 14 квітня по 7 вересня 2014 року) та (з 2 грудня 2015 року). Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року Уряду України вдалося повернути під свій контроль деякі території Донецької та Луганської областей, але з того часу певні частини цих регіонів залишилися непідконтрольними Уряду.
		РФ для забезпечення вказаної діяльності НЗФ навесні 2014 року здійснила концентрацію військової техніки та розгортання відповідної військової інфраструктури та логістичних вузлів рф біля кордону з Україною. У травні-червні 2014 року підтримувані рф НЗФ разом із ЗС рф захопили контроль над частиною державного кордону України з рф і утримують його до цього часу. З 2014 року рф здійснювала поставку важкої зброї та іншого військового обладнання до НЗФ ДНР та ЛНР, а також фінансування НЗФ ДНР, ЛНР. На території рф були створені навчальні табори для представників НЗФ ДНР та ЛНР. рф надавала місця позбавлення волі, зокрема СІЗО, лікувальні заклади для досягнення цілей НЗФ ДНР, ЛНР. На території рф відбувається набір та вербування осіб для участі у збройному конфлікті на боці ДНР, ЛНР. З серпня 2014 року представників ЗС рф та окремі підрозділи ЗС рф брали безпосередню участь військових діях на території України, а територія рф використовується для здійснення безпосередніх нападів на територію України. Частиною 2 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1207-УІІ встановлено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
		З 30 квітня 2018 по 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» Об`єднаним оперативним штабом ЗСУ проводилася Операція Об`єднаних сил, спрямована на військову протидію діяльності збройних формувань рф та проросійських незаконних збройних формувань на сході України.
		24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок т.зв. «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку, ЗС рф та інші збройні формування рф здійснили ракетно-артилерійські удари, бомбардування авіацією по всій території України, а також розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Білорусі та тимчасово окупованої території АРК, у якому беруть активну участь також представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців так званих "ДНР" та "ЛНР", створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф. З того моменту Україна здійснює збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Закони та звичаї війни (міжнародне гуманітарне право) застосовуються з моменту виникнення збройного конфлікту або часткової чи цілковитої окупації держави, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив (ст. ст. 2(1), 2(2), 3(1) спільні для Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949, які ратифіковані Україною із застереженнями Указом ПВР УРСР від 03.07.1954 та з подальшим зняттям застережень Законом України № 3413-ІУ від 08.02.2006).
		Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України щодо принципу дружнього ставлення до міжнародного права мають враховуватися приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абз. третій пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016 у справі № 1-1/2016)). Зокрема, на підставі ст. 12(3) Римського статуту Міжнародного кримінального суду заявами від 09.04.2014, 08.09.2015 Україна визнала юрисдикцію цього міжнародного юрисдикційного органу; як держава-член ООН, зважаючи на резолюції 808(1993) від 22.02.1993 та 827(1993) від 25.05.1993, ухвалені Радою Безпеки ООН, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчиненні на території Югославії (далі  МТКЮ).
		Відповідно до рішення Апеляційної палати МТКЮ у справі щодо ОСОБА_11 від 02.10.1995, збройний конфлікт існує щоразу, коли існує застосування збройної сили між державами (міжнародний збройний конфлікт) або тривале збройне насильство між державними органами влади та організованими збройними групами або між такими групами всередині держави (збройний конфлікт неміжнародного характеру). До моменту досягнення загального миру після припинення військових дій; або, у випадку збройного конфлікту неміжнародного характеру - до досягнення мирного врегулювання міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території воюючих держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка знаходиться під контролем сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії.
		Попри те, що в міжнародному гуманітарному праві (далі - МГП) немає загального визначення «міжнародного збройного конфлікту», МКС, посилаючись на загальну статтю 2 Женевських конвенцій 1949 року та відповідну судову практику МТКЮ вважає "збройний конфлікт міжнародним за своїм характером, якщо він відбувається між двома і більше державами; це поширюється на часткову або повну окупацію території іншої держави незалежно від того, чи натрапляє ця окупація на збройний спротив чи ні".
		Збройний конфлікт, що відбувається на території держави, «може стати міжнародним  або, залежно від обставин, мати міжнародний характер поряд із внутрішнім збройним конфліктом  якщо (і) інша держава втручається в цей конфлікт через свої війська (пряме втручання), або (іі) деякі учасники внутрішнього збройного конфлікту діють від імені іншої держави (непряме втручання)».
		Щоб визначити, чи підпадає ситуація під ситуацію (іі), МКС дотримується тесту «загального контролю», який був розроблений МТКЮ, відповідно до якого конфлікт є міжнародним, коли іноземна держава «відіграє роль в організації, координації або плануванні військових дій військової групи, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або забезпечення оперативної підтримки цієї групи». Це дозволило МКС зробити висновок, що «міжнародний збройний конфлікт існує у випадку збройних дій між державами через їхні відповідні збройні сили або через інших учасників, які діють від імені держави».
		Пряме втручання збройних сил держави або непряме втручання держави, що діє через посередників недержавних сил, може призвести до інтернаціоналізації неміжнародного збройного конфлікту, доки держави протистоять одна одній. Пряме та непряме втручання, яке не призведе до того, що дві держави протистоять одна одній, не зробить неміжнародний конфлікт міжнародним. Що стосується необхідного ступеня контролю іншої держави над недержавними силами, необхідного для встановлення того, чи збройний конфлікт неміжнародного характеру став інтернаціоналізованим, застосовується критерій «загального контролю», за яким держава може здійснювати необхідний ступінь контролю, якщо вона відіграє роль в організації, координації або плануванні військових дій військового угруповання, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або надання оперативної підтримки цій групі.
		Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, що набрала чинності для України 24.08.1991, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника, окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
		До моменту досягнення загального миру після припинення військових дій; або, у випадку збройного конфлікту неміжнародного характеру - до досягнення мирного врегулювання міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території воюючих держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка знаходиться під контролем сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії.
		Викладене дозволяє зробити висновок, що з моменту установлення рф з застосуванням збройних формувань контролю над об`єктами нафтогазовидобування України 19 лютого 2014 року та над територією АРК та м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачу рф розпоряджень населенню, що проживає на території АРК та м. Севастополя та подальшу заміну державної влади на вказаній території російською федерацією, розміщення рф військових сил на вказаній території з метою забезпечення влади рф з 20 лютого 2014 року, розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та рф і наразі територія Криму знаходиться в стані продовжуваної військової окупації рф. Частиною 2 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1207-УІІ встановлено, що датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року; Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Факт окупації російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя встановлено і засуджено Генеральною Асамблеєю ООН, зокрема резолюціями 71/205 від 19.12.2016, 72/190 від 19.12.2017, 73/263 від 22.12.2018, 74/168 від 18.12.2019, 75/192 від 16.12.2020 про ситуацію з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь, Україна, а також резолюціями 73/194 від 17.12.2018, 74/17 від 09.12.2019 про проблему мілітаризації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, Україна, а також районів Чорного та Азовського морів. Також Європейським судом з прав людини встановлено, що з 27.02.2014 російська федерація здійснювала ефективний контроль над Кримом (п. 335 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі Україна проти російської федерації- від 16.12.20202 , заяви №№ 20958/14, 38334/18).
		Організованість незаконних збройних формувань ДНР, ЛНР з моменту утворення та перебування під відповідальним командуванням та інтенсивність участі вказаних формувань у збройних зіткненнях з силами правопорядку та ЗСУ вказує на те, що на початку квітня 2014 року ситуація на Сході України досягла рівня збройного конфлікту. Цей збройний конфлікт був міжнародним, на що вказує здійснення рф загального контролю над НЗФ ДНР, ЛНР. Так, вказані групи, починаючи з квітня 2014 року, систематично брали участь у військових діях проти СБУ, ЗСУ та інших Сил оборони України. рф визначально здійснювала загальний контроль як над керівниками т.зв. ДНР та ЛНР, так і над їх незаконними збройними формуваннями, на що вказують участь рф в організації та плануванні військових операцій недержавних збройних формувань (через участь громадян рф, які були представниками збройних сил, органів поліції, органів державної безпеки, розвідувальних органів рф, в організації та керівництві діяльністю НЗФ ДНР, ЛНР; концентрацію військової техніки та розгортання відповідної військової інфраструктури та логістичних вузлів рф біля кордону з Україною навесні 2014 року), фінансування недержавних збройних формувань, забезпечення зброєю та іншим обладнанням (через поставку рф важкої зброї та іншого військового обладнання до ДНР та ЛНР; фінансування рф НЗФ ДНР, ЛНР); навчання членів недержавних збройних формувань, забезпечення операційною підтримкою недержавних збройних формувань (через створення на території рф навчальних таборів для представників НЗФ ДНР та ЛНР); поділ спільного кордону з державою, де діють недержавні збройні формування (у травні-червні 2014 року підтримувані РФ НЗФ разом із ЗС рф захопили контроль над частиною державного кордону України з рф і утримують його до цього часу); надання власної інфраструктури недержавним збройним формуванням (місць позбавлення волі та СІЗО, доступу до фінансової та судової системи, до лікування представників НЗФ ДНР, ЛНР тощо); з серпня 2014 року безпосередню участь у збройному конфлікті беруть представники ЗС РФ та окремі підрозділи ЗС рф та інших військових формувань рф з серпня 2014 року встановлена безпосередня участь у збройному конфлікті представників ЗС рф; на території рф відбувається набір та вербування осіб для участі у збройному конфлікті на боці ДНР, ЛНР; територія рф використовується для здійснення безпосередніх нападів на територію України. Частиною 2 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 № 1207-VII встановлено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
		Факт широкомасштабних збройних зіткнень України з рф через військове вторгнення рф на територію України з 24 лютого 2022 року як з території рф, так і з території Республіки Білорусь визнається рф як спеціальна військова операція. Факт вказаного вторгнення встановлено також рішеннями міжнародних організацій (резолюцією Генеральна асамблея ООН ES-11/1 від 02.03.2022 "Про агресію проти України", п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи Наслідки агресії Російської Федерації проти України, п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та інш)".
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.'
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. З ст. 6 Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Згідно із ст. 27 вказаної Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування та образ
		Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст. ст. 31-32 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Статтею 146 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
		Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.
		Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.
		Згідно ст. 147 Конвенції серйозні порушення становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Відповідно до вимог ст. 50 Протоколу цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою. Цивільне населення складається з усіх осіб, які є цивільними особами. Присутність серед цивільного населення окремих осіб, які не підпадають під визначення цивільних осіб, ,не позбавляє це населення його цивільного характеру. Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Протоколу цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 75 Протоколу тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.З) тілесні покарання; а.4) каліцтво; Ь) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; сі) колективне покарання; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		У період з 27.02.2022 по 02.04.2022 військовослужбовці Збройних Сил рф, серед яких були і військовослужбовці в/ч НОМЕР_3 окремої мотострілецької бригади другої загальновійськової армії Центрального ВО ЗС російської федерації, що дислокується в АДРЕСА_3 російської федерації, в якій проходить військову службу ОСОБА_10 , діючи з мотивів безумовного виконання розробленого керівництвом ЗС рф плану по військовому захопленню території України, тимчасово зайняли територію ІНФОРМАЦІЯ_2 , де проживало цивільне населення, яке не брало участі у збройному конфлікті та не могло чинити будь-якого спротиву, а також на 'її території не були розміщені військові об`єкти та підрозділи Збройних Сил України.
		Реалізуючи зазначений злочинний план, ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що є комбатантом, та як кадровий військовослужбовець будучи ознайомленим з нормами міжнародного гуманітарного права, 01.04.2022 близько 8 години, більш точний час органами досудового розслідування не встановлений, за попередньою змовою з двома іншими не встановленими слідством військовослужбовцями РФ, озброєні автоматичною вогнепальною зброєю невстановленого зразка, перебуваючи в районі АДРЕСА_4 , виявили цивільних осіб ОСОБА_8 , а також ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які рухались у напрямку чагарників, розташованих на прилеглій території до с. Гайворон Дмитрівської ОТГ Ніжинського району Чернігівської області.
		При цьому ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 були одягнуті в цивільний одяг, не озброєні, не вчиняли агресивних дій по відношенню до військовослужбовців ЗС рф та жодної небезпеки для них не становили.
		У порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. ч. 1,2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08 червня 1977 року, залякуючи і погрожуючи застосуванням автоматичної вогнепальної зброї, ОСОБА_10 спільно з іншими, на даний час невстановленими військовослужбовцями рф, з метою нелегального ув`язнення та подальшого отримання від них визнання причетності до націоналістичних чи військових формувань, примусово відвели ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 до господарства за адресою: АДРЕСА_4 та близько 8 години 30 хвилин, більш точний час органами досудового розслідування не встановлено, 01.04.2022 насильно помістили до підвального приміщення, яке знаходиться в господарстві.
		Після цього ОСОБА_10 , разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями рф, закрив двері підвального приміщення та із зовнішньої сторони повісив навісний замок, унаслідок чого ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які не належали до особового складу Збройних Сил України, ополчення, територіальної оборони, інших добровольчих загонів чи організованих рухів опору, не брали участі у збройному конфлікті, являлися цивільними особами, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, не мали можливості вибратися з підвального приміщення та залишити місце їх примусового утримання.
		Усвідомлюючи те, що підвальне приміщення не обладнане вентиляційними засобами доступу свіжого повітря, не мало штучного та природнього освітлення, водопостачання та водовідведення, жодних меблів для сидіння, було непридатне до нормального перебування в ньому людей, а поміщення до нього і утримання цивільного населення прямо порушує норми міжнародного гуманітарного права, загрожує здоров`ю всіх, хто там буде перебував, ОСОБА_10 разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями ЗС рф, утримували потерпілих в неналежних умовах, що обмежували свободу пересування, приблизно до 12 години 01.04.2022.
		Таким чином, військовослужбовець ЗС рф ОСОБА_10 , будучи комбатантом та маючи обов`язки щодо належного поводження з цивільними особами, які перебувають під захистом Конвенції, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС рф, застосовуючи психологічний примус, здійснив нелегальне ув`язнення ОСОБА_8 , який є цивільною особою та перебуває під захистом, тобто порушив вимоги статей 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 75 Додаткового протоколу до
		Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977.
		 
		У подальшому ОСОБА_10 , разом з іншими не встановленими слідством військовослужбовцями ЗС рф у кількості семи осіб, які перебували на подвір`ї господарства, в АДРЕСА_5 , маючи спільний умисел та діючи за попередньою змовою з ними, про що свідчить характер та узгодженість їх дій, близько 12 години, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, 01.04.2022 вивів ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 із підвального приміщення з метою їх подальшого допиту та отримання від них визнання причетності до націоналістичних чи військових формувань.
		Після цього, на прохання ОСОБА_8 , ОСОБА_10 дозволив йому піти додому, а ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заборонив залишати господарство за адресою: АДРЕСА_5 та у присутності інших не встановлених досудовим слідством озброєних військовослужбовців ЗС РФ на подвір`ї господарства здійснив допит ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , при цьому періодично погрожуючи їм застосуванням вогнепальної зброї, висловлюючи погрози та ображаючи людську гідність, вимагав зізнання, що затримані є «бендерівцями», «націоналістами» чи «військовими розвідниками».
		Підкорюючись забороні та під погрозою застосування вогнепальної зброї зі сторони військовослужбовців ЗС РФ, ОСОБА_8 , ОСОБА_13 під час допитів фактично були позбавлені волі та можливості вільно пересуватися, зазнаючи при цьому психологічного тиску.
		Близько 12 години 30 хвилин, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, 01.04.2022 ОСОБА_10 , реалізуючи спільний із невстановленими досудовим слідством військовослужбовцями ЗС рф умисел на позбавлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 життя, та діючи з цією метою, погрожуючи застосуванням автоматичної вогнепальної зброї, керуючись мотивами безумовного виконання розробленого керівництвом ЗС рф плану військового захоплення території України, наказав останнім рухатись за межі господарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 в напрямку чагарників.
		Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_10 в порушення вимог ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 75 Додаткового протоколу до вказаної Конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілих, бажаючи їх настання та діючи з цією метою, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є цивільними особами, які перебувають під захистом, з використанням автоматичної зброї невстановленої марки та моделі, яку ОСОБА_10 мав при собі, на території чагарників поблизу господарства за адресою: АДРЕСА_4 , умисно здійснив 6 пострілів у напрямку ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , чим спричинив ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді вогнестрільних кульових сліпих поранень передньої поверхні грудей зліва з ушкодженням органів грудної порожнини, та ОСОБА_12 спричинив тілесні ушкодження у вигляді вогнестрільного кульового наскрізного поранення голови з ушкодженням головного мозку, вогнестрільних кульових сліпих «глибоких» поранень в ділянці живота та вогнестрільного кульового сліпого поранення правої верхньої кінцівки біля ліктьового суглобу.
		Унаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_13 та ОСОБА_12 померли на місці події.
		Таким чином, ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем ЗС рф, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинив нелегальне затримання та умисне вбивство цивільних осіб ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		Своїми умисними діями, військовослужбовець ЗС рф обвинувачений ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, тобто будучи комбатантом та маючи обов`язки щодо належного поводження з цивільними особами, які перебувають під захистом Конвенції, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими на даний час військовослужбовцями ЗС РФ, застосовуючи психологічний примус, здійснив нелегальне ув`язнення ОСОБА_8 , який є цивільною особою та перебуває під захистом, тобто порушив вимоги статей 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08.06.1977 та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 438 КК України, тобто за попередньою змовою групою осіб, вчинив нелегальне затримання та умисне вбивство цивільних осіб ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , чим порушив вимоги ст. ст. 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. ст. 51, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		 
		 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30.05.2023 року за відсутності обвинуваченого ОСОБА_10 , котрий показань суду не надавав.
		Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_10 , винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1, 2 ст. 438 КК України, та призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст.28 , ч.1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років, за ч. 2 ст. 28 КК України, ч.2 ст. 438 КК України  довічне позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим та з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення, проте наголосив , що не погоджується з обвинуваченням в ч. 2 ст. 438 КК України, так як стороною обвинувачення не надано достатніх належних доказів, які б підтверджували винуватість саме ОСОБА_14 у пред`явленому обвинуваченні, а саме умисному вбивстві. З показів свідків відомо, що тоді було багато військових в однаковій формі. Крім того, покази свідків про особу з рудою бородою не є достатніми доказами. Тим більше військовий квиток на ім`я ОСОБА_10 було вилучене не особисто у нього, а знайдене у медичному пункті і не може вказувати на причетність саме ОСОБА_10 до вказаного злочину. Просив виправдати ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 438 КК України, а за ч. 2 ст. 28 , ч. 1 ст. 438 КК України призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі.
		Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого під час судового розгляду, частково погоджувався з обставинами події кримінального правопорушення.
		 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст.2 КПК України.
		Однак не зважаючи на це, винуватість ОСОБА_10 , у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що являється дружиною ОСОБА_12 . У квітні 2023 року ОСОБА_12 поїхав в село Гайворон до своєї матері. Про смерть чоловіка дізналася з мережі інтернет. Побачила, що загинули ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .Чоловік не відносився до військових, проте до цього приймав участь в АТО.
		Потерпілий ОСОБА_8 показав, що 01 квітня 2022 року , коли в їх село заїхали російські окупанти , вони з дружиною спочатку ховалися по погребах, а вже потім , коли сусідка сказала, що військові рф можуть їх розстріляти, почали тікати до болота. Жінки побігли вперед, а він з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 пересувалися позаду. Біля канави попадали, а коли піднялися, то побачили солдатів рф зі зброєю в руках, які наказали їм встати. Сказали шукати собі погреб, де можна буде їх закрити. У ОСОБА_13 з собою була барсетка з документами. Знайшовши погріб на подвір`ї ОСОБА_15 , їх завели туди і зачинили. Військових було троє. ОСОБА_13 один з них , головний, який на вигляд був рудий, невисокого зросту, капловухий, повів до дому для того, щоб ОСОБА_13 взяв свою мисливську зброю. Після того ОСОБА_8 почав проситися, щоб його відпустили так як він вже у віці і має незадовільний стан здоров`я. Один з російських солдатів , циганської зовнішності, відпустив його до дому. ОСОБА_12 теж просився, казав, що в нього цукровий діабет і йому треба колоти інсулін, але його залишили тримати в погребі. По дорозі до будинку, його ще раз зупиняли окупанти, проте він казав, що його вже затримували і відпустили, телефон викинули раніше. Про хлопців ОСОБА_12 і ОСОБА_13 після того нічого не чув. Лише на наступний день дізнався від людей, що їх розстріляли. 
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала покази, що на початку квітня 2022 року військові рф заїхали в їх село Гайворон, заїзджали прямо в двори до людей. Іх було дуже багато на різній бойовій техніці, всі були у військовій формі, різних національностей. Вона з сусідкою , чоловікам, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 вирішили сховатися у болоті. Води було по коліна. ЇЇ чоловік ОСОБА_8 з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , десь відстали. Вони їх гукали, але ті не обзивалися. Як вияснилось пізніше, військові рф забрали їх. Чоловік ОСОБА_8 повернувся до дому ближче до 13 години , а зник десь біля 09 години ранку.
		 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що 31 березня 2022 року, окупанти відходили і близько 20-21 години вечора, російські військові зупинилися в їх селі. Грабували, погрожували, їздили по дворам. Так , як вона живе в центрі, напроти школи, то бачила , що воєнні розмістилися і в школі, їх було дуже багато. 
		01 квітня десь біля 08-08.30 години, побачила з вікна, що в них на подвір`ї стоять їх односельчани ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 з військовими рф. Солдати запитали чи є у них погріб, і повели хлопців до нього. Через вікно бачила, що ОСОБА_8 через деякий час відпустили, ОСОБА_13 водили до нього до дому за зброєю, а потім ОСОБА_12 і ОСОБА_13 допитували і знімали все на телефон. 
		Пізніше з вікна кухні бачила, як один військовий рф на вигляд рудий, невеликого зросту , через їх город, повів ОСОБА_12 . І ОСОБА_13 в бік ставка, а згодом солдат повернувся один. На запитання чоловіка , що робити з погребом, військовий рф сказав, що хлопців відпустив. Погріб не потрібний. Постріли , які було чутно , окупанти пояснили навчаннями.
		Свідок ОСОБА_17 , показала, що являється сестрою загиблого ОСОБА_12 . З 27 лютого 2022 року їх ОТГ була в окупації. Військові рф стріляли, грабували. 02 квітня 2022 року їй зателефонував голова ОТГ і повідомив, що брата знайшли вбитим. Вона його забрала, поховала. На тілі були вогнепальні рани і один постріл в голову. 
		Свідок ОСОБА_18 , який являється поліцейським, дав покази, що після того як окупанти покинули їх ОТГ , від дільничного дізнався про вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . На тілах були видно кульові поранення , в районі спини, живота, голови. Від жителів стало відомо, що розстріляв хлопців військовий рф.
		Свідок ОСОБА_19 дав покази, що перші колони військової техніки проходили через їх ОТГ 25 лютого 2022 року. Загалом на території ОТГ загинуло 6 осіб. 01 квітня 2022 року до нього зателефонував батько ОСОБА_13 і повідомив, що його сина і ОСОБА_12 група військових рф взяли в полон і вони знаходяться в погребі. Минула ніч. На наступний день зателефонував батько ОСОБА_13 і сказав, що знайшов тіло сина біля канави, яке згодом доставили до подвір`я ОСОБА_20 .
		Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що частина їх громади була окупована. 02 квітня 2022 року йому повідомили, що жителів їх громади, а саме ОСОБА_12 і ОСОБА_13 розстріляли. Виїхавши на місце, де знаходились тіла, було видно, що вони розстріляні.
		Свідок ОСОБА_22 , яка являється завідуючою медичною амбулаторією, показала, що у с. Гайвороні було два вбивства. При огляді трупа ОСОБА_12 , було видно отвір в голові та по тілу. Вбили їх російські солдати. 
		Свідок ОСОБА_23 , яка працює завідувачкою фельдшерським пунктом, показала, що військові рф , коли зайшли до будівлі фельдшерського пункту, то все розбили , поламали меблі. Під час прибирання було знайдене посвідчення ОСОБА_10 , яке було передане до правоохоронних органів, і пізніше ім`я встановлено його особу через мережу інтернет.
		Свідок ОСОБА_24 , який працює дільничним поліцейським, в судовому засіданні показав, що 02 квітня 2022 року йому зателефонував сільський голова і повідомив, що по вул. Єршова виявлено два трупи - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . При огляді в лікарні встановлено, що загинули вони від вогнестрільних поранень. Причетні до вбивства були військові рф.
		Окрім вказаних показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого підтверджується також і матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні:
		- витягом з ЄРДР від 02.04.2022 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, підозрюваний  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правова кваліфікація - ч.2 ст.28, ч.2ст.438КК України (а.с.1,2 т.1)
		- витягом з ЄРДР від 02.04.2022 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, підозрюваний  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правова кваліфікація - ч.2ст.438КК України (а.с.3 т.1)
		-витягом з ЄРДР від 19.05.2022 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, правова кваліфікація - ч.1ст.438 КК України(а.с.4 т.1)
		-витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 31.10.2022 у кримінальному провадженні 12022270310000421, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.438 (а.с.31 т.1)
		-рапортом заступника начальника СВ відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_25 в якому зазначено що 02.04.2022 надійшло повідомлення про те,що на території АДРЕСА_4 виявлено трупи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителів с. Гайворон з вогнепальними пораненнями, які були спричинені військовослужбовцями рф (а.с.44 -45 т.1)
		-повідомленням начальника Ніжинського МРВ УСБУ в Чернігівській області, щодо наявності в діях військовослужбовців РФ ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України в даному кримінальному провадженні (а.с.46 т.1),
		-поясненнями потерпілого ОСОБА_8 від 18.05.2022 (а.с.47 т.1)
		-рапортом заступника начальника СВ відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_25 про надходження до відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області з Ніжинської окружної прокуратури матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42022272180000052 від 19.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.438 КК України, за фактом того, що 31.03.2022 військовослужбовці рф під час перебування в с. Гайворон Дмитрівської ОТГ, незаконно позбавили волі гр.. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с. Гайворон та утримували до 02.04.2022 (а.с.48 т.1)
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2022 за участю потерпілого ОСОБА_8 , в ході якого він впізнав особу на фото 4, військовослужбовця РФ, якого бачив 01.04.2022 коли їх знайшли біля водойми, під час втечі з дружиною та односельчанами (а.с.57-58 т.1) Згідно довідки слідчого на фото № 4 зображено ОСОБА_10 (т.1, а.с. 59).
		-протоколом огляду місця події від 02.04.2022 в якому відображені результати виявлення трупа ОСОБА_13 (а.с.78 т.1)
		-лікарським свідоцтвом про смерть №28 від 08.04.2022 ОСОБА_13 , причина смерті вогнепальне сліпе кульове поранення грудей з ушкодженням органів грудної клітки, пошкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї (а.с.81 т.1)
		-протоколом огляду місця події від 04.04.2022 в якому відображені результати виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, а саме трупа ОСОБА_12 (а.с.82-83 т.1)
		-лікарським свідоцтвом про смерть №23 від 04.04.2022 ОСОБА_12 , причина смерті вогнепальне наскрізне кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, пошкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї (а.с.85 т.1)
		-протоколом огляду місця події від 19.05.2022 в якому відображені результати виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень,а саме території прилеглої до господарства АДРЕСА_5 (а.с.86-90 т.1) 
		-протоколом огляду місця події від 21.05.2022 з фототаблицями в якому відображені результати виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, а саме домогосподарства розташованого за адресою АДРЕСА_5 , належного ОСОБА_26 , погреба, в якому зі слів ОСОБА_26 утримували військовослужбовці рф, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (а.с.91-94 т.1)
		- протоколом огляду місця події від 28.10.2022 з фототаблицями в якому відображені результати виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, а саме ділянки місцевості, на якій знаходився труп ОСОБА_12 (а.с.95-98 т.1)
		-протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 01.06.2022 за участю свідка ОСОБА_15 , в ході якого вона впізнала особу на фото1, військовослужбовця РФ, якого бачила 01.04.2022 на території свого господарства який вивів із погреба ОСОБА_26 ОСОБА_13 та ОСОБА_12 (а.с.107- 108 т.1) Згідно довідки слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_10 (т.1, а.с. 109).
		-протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 01.06.2022 за участю свідка ОСОБА_27 , в ході якого вона впізнала особу на фото3, військовослужбовця РФ, якого бачила 01.04.2022 на території свого господарства зі зброєю та ще трьох військових РФ які привели до господарства сина ОСОБА_13 , забравши з будинку рушницю останнього (а.с.115-116 т.1) Згідно довідки слідчого на фото № 3 зображено ОСОБА_10 (т.1, а.с. 117).
		-ксерокопією військового квитка ОСОБА_10 (а.с.120 т.1)
		-протоколом огляду речей від 01.06.2022, а саме військового квитка рф на ім1я ОСОБА_10 (а.с.121-123 т.1)
		-постановою про приєднання до матеріалів справи речових доказів від 01.06.2022, а саме: пластифікованої картки  військового квитка військовослужбовця РФ на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.124 т.1)
		-протоколом огляду речей від 01.06.2022, а саме огляду сторінок соціальної мережі «ВК», «ОК», месенджерів «Ватсап», «Вайбер», «Телеграм» та інтернет сторінки ІНФОРМАЦІЯ_6  було встановлено, що користувачем соціальної мережі " Однокласники" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 , є фото особи, яке відповідає зовнішності ОСОБА_10 , особистій інформації про особу, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_8 та місце проживання смт. Кикнур, Кикнурського району. При огляді месенджерів «Ватсап», «Вайбер», «Телеграм» за номером телефону НОМЕР_4 , що відповідає особистому номеру телефону ОСОБА_10 даних не знайдено. При огляді інтернет сторінки https://russian-torturers.com було встановлено дату народження ОСОБА_10 , місце народження та реєстрація, номер телефону, ІНН, ID, СНИЛС, паспорт, місце роботи та проведено скрін-шот зображень.(а.с.133-140 т.1)
		-протоколом тимчасового доступу до речей від 12.08.2022, а саме: оригіналу протоколу огляду трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці його виявлення від 02.04.2022 на 3 аркушах, оригіналу протоколу огляду трупа ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 на місці його виявлення на 3 аркушах (а.с.209 т.1) 
		-постановою про визнання та приєднання речових доказів до кримінального провадження від 12.08.2022, а саме: оригіналу протоколу огляду трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на місці його виявлення від 02.04.2022 на 3 аркушах, та оригіналу протоколу огляду трупа ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 на місці його виявлення на 3 аркушах (а.с.212 т.1)
		-протоколом огляду трупа на місці його виявлення від 02.04.2022, об`єктом якого є труп ОСОБА_12 з вогнепальними ушкодженнями (а.с.213-214 т.1)
		-копією лікарського свідоцтва про смерть №23 від 04.04.2022 ОСОБА_12 , в якому зазначена дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 , причина смерті вогнепальне наскрізне кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку, ушкодженням внаслідок пострілу з вогнепальної зброї (а.с.215 т.1)
		-висновком експерта №121, згідно з яким ОСОБА_12 мав тілесні ушкодження в області голови у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення голови з ушкодженням головного мозку, в області тулуба у вигляді вогнестрільних кульових сліпих (глибоких) поранень в ділянці живота, в області кінцівок у вигляді вогнестрільного кульового сліпого поранення правої верхньої кінцівки біля ліктьового суглобу, які могли бути спричинені кулями при не однократних пострілах вогнепальної зброї, за ступенем тяжкості вони розподіляються наступним чином: тілесне ушкодження , яке було встановлене в ділянці правої руки, має ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, а всі інші тілесні ушкодження мають ознаки ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння і кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості (а.с. 217-218 т.1)
		-протоколом огляду трупа на місці його виявлення від 02.04.2022 об`єктом якого є труп ОСОБА_13 з вогнепальними ушкодженнями (а.с. 219-220 т.1)
		-копією лікарського свідоцтва про смерть №28 від 08.04.2022 ОСОБА_13 , в якому зазначена дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 , причина смерті вогнепальне сліпе кульове поранення грудей з ушкодженням органів грудної клітки ушкодження внаслідок пострілу з вогнепальної зброї (а.с.221 т.1)
		-висновком експерта №122, згідно з яким ОСОБА_13 мав тілесні ушкодження у вигляді вогнестрільних кульових сліпих поранень передньої поверхні грудей зліва з ушкодження органів грудної порожнини, які могли бути спричинені кулями при не однократних пострілах вогнепальної зброї, а за ступенем тяжкості мають ознаки ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння і кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості (а.с. 224-225 т.1)
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.10.2022 та відеозаписом за участю свідка ОСОБА_15 , в ході слідчого експерименту ОСОБА_15 вказала на місце вчинення злочину, місце виявлення тіл загиблих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.257-258 т.1)
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.10.2022 та відеозаписом за участю потерпілого ОСОБА_8 , в ході слідчого експерименту ОСОБА_8 , вказав на місце вчинення злочину, місце куди вони тікали з односельчанами та де їх побачили військовослужбовці рф (а.с.259-260 т.1)
		 
		Усі перераховані письмові джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначенихКПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Доводи захисника - адвоката ОСОБА_9 про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх належних доказів, які б підтверджували винуватість саме ОСОБА_14 у пред`явленому злочині, а саме умисному вбивстві, суд відхиляє, оскільки вважає їх не обґрунтованими і такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи , встановленими у судовому засіданні, оскільки вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.2 ст. 438 КК України знайшла своє підтвердження дослідженими в суді доказами.
		Дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, колегія суддів вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.
		Сукупність показань потерпілих та свідків, у співставленні з наявними в справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти цілісний сюжет реконструйованої ними події. Підстав для піддавання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, колегією суддів не встановлено.
		Будь яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, не виявлено.
		З проведеного аналізу досліджених доказів, колегія суддів вважає доведеним вчинення ОСОБА_10  дій щодо порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, його дії кваліфікує за ч. 2 ст.28 ч.1 ст.438КК України та дій щодо порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб поєднаному з умисним вбивством, а відтак його дії кваліфікує за ч.2 ст.28 ч. 2 ст.438КК України. 
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_10 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміновані обвинуваченому злочини та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		За повідомленням АТ «Укрпошта» з 24 лютого 2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Російської Федерації.
		Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.03.2023 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28ч. 1 ст.438, ч.2 ст.28ч. 2 ст.438, КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , котрий був оголошений у розшук.
		Після постановлення ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_10 , відповідно до вимог ч. 4ст. 46 КПК України,ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2ст. 51 КПК Українита ч. 2ст. 297-5 КПК Україниреалізацію його прав здійснював захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області від 2023 року адвоката ОСОБА_9 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_10 . 
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті свідків та дослідженні письмових доказів, виступав у дебатах.
		Повістки про виклик ОСОБА_10 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимогКПК Українишляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення».
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбаченихКПК Українизаходів для виклику та розшуку обвинуваченого, щоб забезпечити йому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Крім того, згідно ухвали Бахмацького районного суду Чернігівської області від 30.05.2023 року відносно ОСОБА_10 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник, який захищав інтереси обвинуваченого і на стадії досудового розслідування та обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		При цьому, судом також вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядкуст. 323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Бахмацького районного суду Чернігівської області.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_10 , суд у відповідності до ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, обставини, що відповідно дост.67ККУкраїни обтяжують покарання ОСОБА_10 - вчинення кримінального правопорушення повторно та групою осіб за попередньою змовою, що доводиться дослідженими доказами у справі.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_10 , необхідно призначити покарання в межах санкцій статей, у виді позбавлення волі в максимальних межах. Остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за ч.1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Арешт на майно не накладався.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.
		Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченого судом не приймалося.
		На підставі викладеного, керуючись ст.370,371,373,374 КПК України, колегія суду,-
		У Х В А Л И Л А :
		ОСОБА_10  визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.28ч.1 ст.438, ч. 2 ст.28ч.2 ст.438 КК Українита призначити йому покарання 
		за ч. 2 ст.28ч.1 ст.438 КК Україниу виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
		за ч. 2 ст.28ч.2 ст.438КК України у виді довічного позбавлення волі.
		 
		На підставі ч.1 ст.70КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбуванняпокарання ОСОБА_10   відраховувати з моменту його фактичного затримання.
		 
		Речові докази по справі :пластифіковану картку  військовий квиток військовослужбовця рф на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінал протоколу проведення огляду трупа ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.04.2022 на 3 аркушах, та оригінал протоколу проведення огляду трупа ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 на 3 аркушах, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
		 
		Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Чернігівській області забезпечити здійснення офіційного перекладу цього вироку російською мовою.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбаченихст.394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду через Бахмацький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...