Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/52/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 51-4115км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021270300001120

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 січня 2024 року
		м. Київ
		справа № 730/52/22
		провадження № 51-4115км23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції 
		захисника                                       ОСОБА_6 ,
		засудженого                                  ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12021270300001120  за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хороше Озеро Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого в 
		АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
		Вступ
		26 листопада 2021 року приблизно о 17:15 ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння, керував трактором у зчепленні з саморобним напівпричепом у с. Хороше Озеро Ніжинського району Чернігівської області та перевозив у напівпричепі дошки разом із пасажиром ОСОБА_8 . Унаслідок неуважності керований ним трактор виїхав за межі проїзної частини, де буксируваний напівпричіп перевернувся та затиснув пасажира у результаті чого останній помер на місці події.
		Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 3 
		ст. 286-1 КК України. 
		Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок районного суду залишив без змін.
		У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
		-      Щодо постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення судових рішень незаконним складом суду та до порушення права засудженого на захист;
		-      Про обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо вчинення засудженим інкримінованого йому кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння і як результат кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 286-1 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2022 року засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 26 листопада 
		2021 року приблизно о 17:15, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно несправним саморобним трактором у зчепленні з саморобним напівпричепом, не зареєстрованими у встановленому порядку, рухався у 
		с. Хороше Озеро Ніжинського району Чернігівської області та перевозив у напівпричепі дошки разом із  пасажиром ОСОБА_8 Рухаючись по проїзній частині вулиці проявив неуважність, унаслідок чого керований ним трактор виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя та в кювет, де буксируваний напівпричіп перевернувся та затиснув пасажира.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди, через стискання грудей та живота, внаслідок механічної асфіксії, потерпілий помер на місці події.
		У вказаній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 порушив вимоги п. 2.3 «а», «б», п. 2.9 «а», п. 21.11 «а» Правил дорожнього руху, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками - смертю пасажира ОСОБА_8 .
		Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року вирок районного  суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		На обґрунтування своїх вимог захисник вказує, що обвинувальний вирок щодо його підзахисного було ухвалено судом, який не мав на це повноважень, оскільки було змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану та визначено територіальну підсудність справ, зокрема суду, який ухвалював обвинувальний вирок за Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, що в подальшому призвело до порушень територіальної підсудності при перегляді цього провадження в апеляційному порядку. 
		До того ж, на переконання захисника, кримінальне провадження у суді першої інстанції відбулося з порушенням права засудженого на захист, оскільки захист здійснювався адвокатами, які не мали на це відповідних повноважень з огляду на таке:
		-      в порушення ст. 54 КК України не було вирішено питання щодо заміни захисника ОСОБА_10 у зв`язку з проходженням ним військової служби та неможливістю продовжувати професійну діяльність, однак цей адвокат продовжував здійснювати захист засудженого;
		-      адвокат ОСОБА_11 згідно укладеного договору про надання правової допомоги не мав повноважень здійснювати захист засудженого на стадії судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Також захисник стверджує про неефективне надання правової допомоги засудженому адвокатом ОСОБА_12 , оскільки останній не знайомився з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .
		Захисник вважає, що апеляційний суд на зазначені порушення допущені судом першої інстанції уваги не звернув, а тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам поданої апеляційної скарги, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги.
		Крім цього, у касаційній скарзі захисник не оспорює висновків суду про доведеність винуватості засудженого у порушенні ним п. 2.3 «а», «б», п. 21.11 «а» Правил дорожнього руху, що стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з її наслідками - смертю пасажира ОСОБА_8 , однак захисник стверджує, що безпосередньо під час ДТП його підзахисний не перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому вжив алкогольний напій вже після ДТП.
		Водночас судом апеляційної інстанції не було дано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , що спростовують вчинення засудженим  ДТП у стані алкогольного сп`яніння, а показання свідка ОСОБА_15 доводять факт того, що засуджений разом із потерпілим не вжили 350 г горілки, а випили лише по 20 г.
		Вказує на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки доводам захисника, що освідування засудженого для встановлення стану алкогольного сп`яніння з подальшим відібранням його біологічних зразків було проведено за відсутності захисника, що призвело до порушення права засудженого на захист, при цьому не встановлено час коли виникли підстави для направлення засудженого на відповідне освідування.
		Крім цього, вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та допит ряду свідків.
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду від засудженого надійшли заяви про відмову від поданої його захисником касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій щодо нього. У подальшому в суді касаційної інстанції засуджений відмовився від поданих ним заяв і підтримав касаційну скаргу захисника.
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу 
		захисника не подавалися.
		У судовому засіданні захисник підтримав подану ним касаційну скаргу, а прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
		Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 
		3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 
		4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому кримінальному провадженні, що крім іншого, могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що обвинувальний вирок стосовно його підзахисного був ухвалений судом, який не мав на це повноважень, оскільки було змінено територіальну підсудність судових справ в умовах воєнного стану та визначено територіальну підсудність справ, зокрема суду, який ухвалював обвинувальний вирок за Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, що в подальшому призвело до порушень територіальної підсудності при перегляді цього провадження в апеляційному порядку, то колегія суддів зазначає таке. 
		Так, в матеріалах провадження наявна довідка від 14 березня 2022 року складена уповноваженою на те особою про те, що на підставі Розпорядження Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», а також з урахуванням неявки учасників кримінального провадження в судове засідання, кримінальне провадження знято з розгляду Борзнянського районного суду Чернігівської області для вирішення питання про передачу справи за підсудністю. 
		У подальшому  відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від 
		04 травня 2022 року № 27/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області», а саме з урахуванням наявності належних умов здійснення правосуддя судами Чернігівської області відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема Борзнянського районного суду Чернігівської області.
		За таких обставин, колегія суддів констатує, що до Розпорядження Голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області» питання передачі матеріалів цього кримінального провадження вирішено не було, а тому секретарем судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області 05 травня 2022 року повідомлено сторони цього кримінального провадження про призначення судового засідання на 18 травня 2022 року 
		о 10:00, яке відбудеться в приміщенні Борзнянського районного суду Чернігівської області, що підтверджується відповідними телефонограмами, які містяться у матеріалах кримінального провадження (т. 1, а. п. 45, 46).  
		Отже, зазначені вище обставини не можуть свідчити про відсутність повноважень, як у судді Борзнянського районного суду Чернігівської області здійснювати подальший розгляд матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , так і у колегії суддів Чернігівського апеляційного суду, яка здійснювала перегляд вироку щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку. 
		При цьому факт не вирішення питання про передачу матеріалів кримінального провадження до відновлення роботи цим судом в умовах воєнного стану та активних бойових дій у регіоні не свідчить про упередженість судді, яка ухвалювала обвинувальний вирок щодо ОСОБА_16 .
		Слід зазначити, що інших обґрунтувань, які б свідчили про будь-яку можливу упередженість судді Борзнянського районного суду Чернігівської області у цьому кримінальному провадженні, у касаційній скарзі стороною захисту не наведено.
		Таким чином, доводи касаційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.
		Стосовно доводів захисника про те, що в порушення ст. 54 КК України не було вирішено питання щодо заміни захисника ОСОБА_10 у зв`язку з проходженням ним військової служби та неможливістю продовжувати професійну діяльність, однак цей адвокат продовжував здійснювати захист засудженого, колегія суддів наводить такі мотиви.
		Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлено перелік обмежень щодо несумісності з діяльністю адвоката.
		Зокрема, несумісною з діяльністю адвоката відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону є  військова або альтернативна (невійськова) служба.
		Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.
		За змістом ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: 1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення злочину, крім випадку, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 32 цього Закону; 3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.
		Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: 1) з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката; 2) з підстав, передбачених п. 2 і п. 4 ч. 1 цієї статті, - з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; 3) з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 цієї статті, - 
		з дня прийняття кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідного рішення.
		Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.
		Слід окремо підкреслити, що відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
		Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, то з них убачається, що згідно довідки від 07 квітня 2022 року № 207/22/02/26/924 адвокат ОСОБА_10 дійсно з 26 лютого 2022 року проходить службу у відповідній військовій частині та відповідно до витягу із наказу командира військової частини від 16 квітня 2022 року № 7 приступив до виконання посадових обов`язків начальника польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення (т. 1, а. п. 90, 91).  
		Однак відповідно до даних, які містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зазначеного адвоката зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України  "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
		-      з 30 листопада 2022 року по 30 січня 2023 року на підставі рішення №135/2022 дисциплінарної палати КДКА Київської області від 
		30 листопада 2022 року;
		-         з 25 січня 2023 року по 25 липня 2023 року на підставі рішення №14/2023 дисциплінарної палати КДКА Київської області від 25 січня 2023 року;
		-      з 25 січня 2023 року по 25 січня 2024 року на підставі рішення №21/2023 дисциплінарної палати КДКА Київської області від 25 січня 2023 року.
		З урахуванням наведеного на зазначеного адвоката булонакладено дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. 
		Тобто, такі правові наслідки як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю настали 30 листопада 2022 року.
		За приписами ст. 6, ст. 17, ст. 32 Закону України  "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", фізична особа має статус адвоката з часу отримання свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю і внесення відомостей про неї до Єдиному реєстрі адвокатів України до моменту припинення права на заняття адвокатською діяльністю і внесення про це відповідних відомостей до Єдиному реєстрі адвокатів України.
		Відповідно до чинного національного законодавства повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у провадженні № 51-9792кмо18; справа 
		№ 648/3629/17).
		Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, адвокат ОСОБА_10 підтвердив свої повноваження на участь у кримінальному провадженні відповідно до норм КПК України.
		У свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		Водночас за приписами ст. 129 Конституції України, зокрема забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства.
		Крім того, забезпечення права на захист віднесено до загальних засад кримінального провадження (п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Сутність указаної засади кримінального провадження визначено в ст. 20 КПК України, зокрема в ч. 2, а саме: слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
		За тих обставин, що адвокат ОСОБА_10 мав повноваження для здійснення захисту засудженого у суді першої інстанції, про це також зазначив у своєму рішенні апеляційний суд, при цьому, як у суду апеляційної інстанції, так і у колегії суддів відсутні підстави вважати, що засуджений ОСОБА_7 отримував  не кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним захисника 
		ОСОБА_10 з причин проходження ним військової служби.
		При цьому від засудженого не надходило будь-яких нарікань на якість здійснення його захисту цим захисником, а також клопотань про відмову від нього або його заміну.
		Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними. 
		Щодо доводів захисника про неефективне надання правової допомоги засудженому адвокатом ОСОБА_12 , оскільки останній не знайомився з матеріалами цього кримінального провадження, то колегія суддів зазначає наступне.   
		Так, під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що у ході судового засідання суду першої інстанції, яке відбулося 27 червня 2022 року, засуджений просив суд залучити для участі у кримінальному провадженні з метою здійснення його захисту адвоката 
		ОСОБА_12 . Врахувавши зазначений факт судом першої інстанції було залучено для участі у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 зазначеного адвоката, що підтверджується журналом судового засідання в режимі відеоконференції від 27 червня 2022 року № 716839 (т. 1, а. п. 92-97) та  записом вказаного судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації  (т. 1).
		До того ж, захисник ОСОБА_12 , який здійснював захист інтересів засудженого 
		ОСОБА_7 в суді першої інстанції, був залучений на підставі укладеного договору про надання правової допомоги із ОСОБА_7 та будь-яких даних про те, що засудженого не влаштовувала якість наданої цим захисником допомоги, а також, що він хотів змінити чи відмовитися від залученого захисника, матеріали провадження не містять.
		Слід зазначити, що захисник у своїй касаційній скарзі не зазначає, яким чином відсутність в матеріалах справи підтвердження факту того, що залучений захисник  ОСОБА_12 був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, вплинула на доведення винуватості засудженого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
		Таким чином, доводи захисника про неефективне надання правової допомоги засудженому адвокатом ОСОБА_12 , оскільки останній не знайомився з матеріалами цього кримінального провадження є надуманими та такими, що спростовуються наведеним вище.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що адвокат 
		ОСОБА_11 згідно укладеного договору про надання правової допомоги 
		не мав повноважень здійснювати захист засудженого на стадії судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, то колегія суддів відзначає таке.
		Приписами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. 
		Відповідно до ч. 4 вказаної норми Закону, адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
		Стосовно матеріалів цього кримінального провадження, то з них убачається, зокрема те, що 10 жовтня 2022 року між адвокатом ОСОБА_11 та ОСОБА_7 укладено договір  № 1/2022/КП про надання правової допомоги у кримінальному провадженні, який міститься в матеріалах провадження (т. 1, 
		а. п. 198-200).
		Так, відповідно до пункту 1.1 адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту під час представництва його інтересів в Борзнянському районному суді Чернігівської області. Правова допомога надається Клієнту, як обвинуваченому в кримінальному провадження  
		№ 12021270300001120 від 26 листопада 2021 року. Крім того, згідно з підпунктом 1.2.3 адвокат надає правову допомогу у вигляді, зокрема представництва інтересів Клієнта у судових органах усіх рівнів.  
		Слід звернути увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт за п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення. 
		Таким чином, колегією суддів під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що адвокат  ОСОБА_11 згідно згаданого вище укладеного договору з ОСОБА_7 мав повноваження на здійснення захисту останнього у суді першої інстанції.
		З урахуванням наведеного колегія суддів констатує факт наявності відповідних повноважень у адвоката ОСОБА_11 , а доводи касаційної скарги захисника про протилежне є надуманими.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника, суть яких зводиться до того, що він ставить під сумнів наявність стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_7 під час вчинення ним ДТП, при цьому, на переконання захисника, засуджений вжив алкогольний напій вже після ДТП, то вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Так, апеляційним судом встановлено, що після проведення такої невідкладної слідчої дії як огляд місця події за участю засудженого ОСОБА_7 , 
		26 листопада 2021 року був проведений його медичний огляд для встановлення факту вживання алкогольних речовин (т. 1, а. п. 165), при цьому, був здійснений відбір крові та сечі з метою встановлення у засудженого стану сп`яніння. 
		За результатами проведеного медичного огляду, а саме тестування алкотестером «Алкофор 307» встановлено, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, рівень алкоголю становить 0,5‰ (т. 1, а. п.165), а також за результатами токсикологічного дослідження № 1139 від 06 грудня 2021 року біологічного матеріалу крові та сечі ОСОБА_7 , в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі - 0,46‰; у крові - 0,66‰ (т. 1, а. п.167).
		Слід зазначити, що підставою для проведення медичного огляду ОСОБА_7 було направлення до КНП «Ніжинська центральна лікарня ім. М. Галицького» для огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції  (т. 1, а. п. 164).
		Вказане направлення видано та в подальшому здійснено відповідно до пункту 8 розділу І та пункту 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 № 1452/735 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за 
		№ 1413/27858. 
		Згідно із зазначеними пунктами у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. 
		Також з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
		У свою чергу колегія суддів зауважує, що дослідження біологічних зразків ОСОБА_7 було проведено відповідно до вимог нормативного акта, який регламентує цю процедуру, оскільки внаслідок ДТП за участю засудженого загинула людина.
		Слід зазначити, що згідно із вимогами зазначеного вище нормативного документу огляд водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК України, що регулює порядок освідування особи та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків.
		Колегія суддів констатує, що в ході перевірки матеріалів цього кримінального провадження не встановлено порушень порядку виявлення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_7 , а тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими. 
		Щодо доводів захисника про відібрання біологічних зразків засудженого за відсутності захисника, що призвело до порушення права засудженого на захист, то колегія суддів зауважує, що зразки крові та сечі містять інформацію, зміст якої не залежить від волі особи, в якої вони відбираються. Тому присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на змісті цієї інформації.
		При цьому захисник не наводить жодних доводів того, що відбір у засудженого крові та сечі без участі захисника якимось чином вплинули на правильність висновків суду по суті провадження, зокрема, не ставив під сумнів факт того, що біологічні зразки були відібрані не у ОСОБА_7 , а в іншої особи.
		Також апеляційний суд під час апеляційного перегляду цього провадження погодився з рішенням суду першої інстанції, що наявність стану сп`яніння підтверджується показаннями самого засудженого, який суду пояснив, що у день події він вживав спиртні напої, проте, з огляду на час та незначну дозу вжитого ним алкоголю, вважав, що не перебуває у стані алкогольного сп`яніння та міг керувати транспортним засобом.
		При цьому, на переконання апеляційного суду думка засудженого, що він, зважаючи на кількість вжитого алкоголю, був тверезим, є його суб`єктивним ставленням до обставин справи, тоді як згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння встановлено, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, за результатами тестування алкотестером «Алкофор 307» рівень алкоголю становить 0,5‰ (т. 1, а. п.165).
		До того ж за результатами токсикологічного дослідження біологічного матеріалу крові та сечі ОСОБА_7 , в останнього виявлено етанол у концентрації: у сечі - 0,46‰; у крові - 0,66‰ (т. 1, а. п.167).
		Крім того, факт вживання засудженим алкогольних напоїв до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди також підтвердив допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 , який зазначив, що на прохання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 він дав їм пляшку, де було близько 350 г горілки.
		Також предметом перевірки суду апеляційної інстанції були доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 вжив алкогольну настоянку уже після скоєння ДТП, оскільки перебував у стані сильного душевного хвилювання та обґрунтовано визнані безпідставними.
		До того ж суд апеляційної інстанції відхилив доводи сторони захисту як безпідставні про те, що під час спілкування із засудженим на місці події у поліцейських не виникало сумнівів у тому, що він був у тверезому стані, оскільки як повідомили свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були допитані судом першої інстанції, то вони чули як поліцейські говорили наявність запаху алкоголю від засудженого ОСОБА_7 .
		При цьому апеляційний суд під час апеляційної процедури не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань зазначених свідків на підтвердження факту вчинення інкримінованого засудженому кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		Отже, колегія суддів констатує, що апеляційний суд з наведенням у своєму рішенні належних мотивів обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту про те, що засуджений безпосередньо під час ДТП не перебував у стані алкогольного сп`яніння, при цьому вжив алкогольний напій вже після ДТП, водночас цим судом було дано належну оцінку показанням свідків 
		ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , а доводи касаційної скарги захисника про протилежне є необґрунтованими. 
		Твердження захисника про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та допит свідків, які не були допитані судом першої інстанції є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції, не знайшов передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для задоволення такого клопотання. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів та допиту свідків. 
		При цьому, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними доводам поданої касаційної скарги, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.
		З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги захисника про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судами першої та апеляційної інстанцій є безпідставними.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
		Судові рішення є вмотивованими та відповідають вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень при перевірці цього кримінального провадження, колегією суддів не встановлено.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
		Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не допущено, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 
		2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - 
		без задоволення.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...