Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/11116/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/38/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100040002276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/11116/23
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ                                                                         "19" січня 2024 р. 
		Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді          ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023100040002276 від 23.06.2023 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бердянськ, громадянки України, з середньо освітою, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, 
		за участі:
		прокурора                                       ОСОБА_4 
		обвинуваченої ОСОБА_3 
		захисника                         ОСОБА_5 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Так, 22.06.2023 в місті Києві за адресою: АДРЕСА_3, внаслідок витіку газу стався вибух, внаслідок цієї події, 23.06.2023 працівниками поліції проводилися слідчі дії, в ході яких була створена черга з мешканців даного житлового будинку, та організовано їх доступ до квартир.
		Під час виконання вказаних обов`язків заступник начальника ВП №3 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (з обслуговування житлового масиву «Русанівка») ОСОБА_6 , почув лайку гр.  ОСОБА_7 та обвинуваченої ОСОБА_3 які поводили себе агресивно та зухвало, в грубій формі висловлювались образливими словами в бік поліцейських, а саме начальниа відділу превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 та перехожих.
		В подальшому ОСОБА_8 було зроблено попередження ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , що вразі неприпинення своїх неправомірних дій останніх буде затримано, але ОСОБА_7 продовжував поводити себе агресивно.
		З метою припинення протиправних дій, було зроблено усне зауваження ОСОБА_7 та останній був попереджений про застосування до нього заходів фізичного впливу та спеціальних заходів на підставі ст.ст. 44,45 Закону України «Про Національну поліцію». Останній на зауваження та попередження не відреагував, та продовжував поводити себе грубо.
		Поліція почала затримання ОСОБА_7 під час якого ОСОБА_3 , підбігла ззаду до працівників поліції ОСОБА_8  та ОСОБА_6 . Після чого схопила ОСОБА_6 за світловідбиваючий жилет з написом «поліція» та відштовхнула, внаслідок чого останній впав на землю.
		Потім, ОСОБА_3 підбігла до ОСОБА_8 та штовхнула останнього в лівий бік від ОСОБА_7 , висловлюючись при цьому нецензурною лайкою.
		В подальшому ОСОБА_3 фізичну силу до працівників поліції не застосовувала, але продовжувала поводити себе агресивно та висловлюватися у грубій формі в бік працівників поліції, тим самим здійснила опір працівникам правоохоронного органу від час виконання ними службових обов`язків, що виразилося у активному фізичному опорі під час затримання.
		 
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину визнала, пояснивши, вночі, в будинку, де вона проживала разом з чоловіком з яким вона перебуває у цивільному шлюбі, за адресою: АДРЕСА_3 стався вибух газу, що значно вплинуло на її нервовий та психічний стан. Так 22.06.2023, серед ночі вони опинились на вулиці майже без одягу, майже без документів та без грошей. До самого ранку перебували на вулиці. Вранці коли поліція почала працювати, обвинувачена вже перебувала у вкрай виснаженому психоемоційному стані. В той час коли поліцейські скрутили її чоловіка, та вона побачила що він почав синіти, злякалась, що чоловік може задихнутись, і в той момент обвинувачена справді відштовхнула працівника поліції від нього. Просила суворо не карати, та призначити їй мінімальне покарання. 
		Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілого та свідка наданими у судовому засіданні.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює заступником начальника ВП №3 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (з обслуговування житлового масиву «Русанівка»). Так, 22.06.2023 в м. Києві за адресою: АДРЕСА_3 стався вибух, через лопнуту газову трубу. Він був включений до групи слідчих, та починаючи з 22.06.2023 - 26.06.2023 року проводили огляд місця події та опитували свідків, потерпілих, оглядали пошкоджене майно. Працівниками поліції була створена черга з мешканців будинку, з права ті які заходили до будинку а зліва ті яких допитували та приймали заяви про втрачені речі. Потерпілий ОСОБА_6 формував по списку чергу допитаних та недопитаних осіб. Під час виконання вказаних обов`язків, почув лайку гр.  ОСОБА_7  та обвинуваченої  ОСОБА_3  з працівником поліції, останні дуже грубо виражались в бік працівника поліції, люди які стояли в черзі робили їм зауваження. Потерпілий підійшов заспокоїти обвинувачену  ОСОБА_3  та ОСОБА_7 , після чого  ОСОБА_7  штовхнув сусідку, з метою припинення вказаних дій , потерпілий схопив його, на допомогу потерпілому ОСОБА_6  підійшов ОСОБА_8 , якого ОСОБА_7  вкусив за лікоть. Потім потерпілий з трьома працівниками поліції почали затримувати  ОСОБА_7 , обвинувачена ОСОБА_3  почала втручатись та штовхнула вбік потерпілого  ОСОБА_6 , через що останній впав. Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_3  спричинила опір працівникам правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків, а саме при затриманні  ОСОБА_7 . 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , показав що 23.06.2023 року забезпечував охорону громадського порядку, оскільки працює начальником відділу превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8  за адресою: АДРЕСА_3, де стався вибух, а саме здійснював пропуск громадян в будинок та розставляв наряди. Постійно були конфлікти між громадянами будинку, серед яких були ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , вони спілкувались з громадянами агресивно використовуючи ненормативну лексику, їм робили зауваження мешканці, також ОСОБА_8 робив зауваження, з проханням не порушувати громадський порядок. Також були й між іншими мешканцями конфлікти, які свідок намагався погасити конфлікт та вгамовувати емоції мешканців. Коли майже завершили відбирати заяви від мешканців з приводу пошкодженого майна, свідок почув крики з нецензурною лексикою від ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , в бік потерпілого ОСОБА_6 , з претензіями «наскакуванням» на останнього. Коли свідок ОСОБА_8 побачив, як обвинувачена ОСОБА_3 дала ляпаса потерпілому, свідок встав перед ними та попередив їх про за порушення громадського порядку вони будуть затримані. Після чого ОСОБА_7 почав «кидатись» на ОСОБА_6 , свідок втрутився, та почав затримувати ОСОБА_7 , поклавши на землю. В цей час втрутилась обвинувачена ОСОБА_3 , схопила ОСОБА_6 та потягнула на себе, штовхнувши свідка ОСОБА_8 , після чого свідок впав. Підбігли інші працівники поліції та почали допомагати затримувати ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 . 
		 
		Крім того, винуватість  ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними та дослідженими в ході судового слідства, зокрема: 
		-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення (а.с. 81); 
		-Посадовою інструкцією заступника начальника відділу поліції- начальника СВ поліції №3 Дніпровського УП ГУНП в м. Києві (а.с. 82-84);
		-Витяг з наказу про призначення ОСОБА_6 (а.с. 85);
		-Протоколом затримання підозрюваної особи від 23.06.2023 року (а.с.86-88);
		-Протоколом обшуку затриманої в порядку ст. 208 КПК України особи, від 23.06.2023року, с диском на якому відеозапис особистого обшуку (а.с. 89-92);
		-Протоколом огляду предмета від 23.06.2023 (а.с. 95-100);
		-постановою про визнання та приєднання речових доказів від 23.06.2023 року, відповідно до якої Мобільний телефон, Samsung, моделі А50, синього кольору, у зеленому чохлі ІМЕІ:  НОМЕР_1 , ІМЕІ 2:  НОМЕР_2 ; з сім-картою:  НОМЕР_3 , що зберігаються в камері схову Дніпровського УП ГУНП та ключі від машини на зв`язці трьома іншими ключами, губну помаду, серветки, гребінець чорного кольору, закордонний паспорт на ім`я  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гроші в сумі 238 грн., золоті вироби, а саме: 6 каблучок та 2 пари сережок, передані на зберігання ОСОБА_3  визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023100040002276 від 23.06.2023(а.с. 101-102);
		-лист про надання відеозапису відзнятих журналістами АТ «НСТУ» події 23.06.2023 за адресою: АДРЕСА_3;
		-постановою про визнання доказів та приєднання до матеріалів справи від 19.07.2023 року, відповідно до якої DVD-R, на якому зафіксовано обставини опору представникові правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків, - визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12023100040002276 від 23.06.2023 (а.с. 104-105);
		-протоколом перегляду відеозапису від 19.07.2023 року з фотозображеннями відеофрагментів з (а.с. 106-115);
		-DVD-R, на якому зафіксовано обставини опору представникові правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків. (а.с. 116);
		 
		В судовому засіданні судом було досліджено відеозапис (а.с. 116) на якому зафіксовано, як обвинувачена ОСОБА_3 , перешкоджає працівникам поліції робити законне затримання її цивільного чоловіка ОСОБА_7 .
		Аналізуючи показання обвинуваченої ОСОБА_3 , в суді суд враховує, що остання посилаючись на обставини, що об`єктивно встановлені у кримінальному провадженні і не заперечувала фактичні наслідки своєї діяльності.
		Крім того, аналізуючи та оцінюючи показання потерпілого, свідка суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими доказами у провадженні і у суду немає підстав сумніватися в їх достовірності, та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню по даному кримінальному провадженню.
		З матеріалів кримінального провадження не вбачається підстав вважати, що потерпілій, показання якого узгоджуються між собою, та з іншими доказами по даному кримінальному провадженню, в тому числі і письмовими, оговорюють обвинувачену по даному кримінальному провадженню, або є зацікавленим в результатах його розгляду. Всі свідчення надавалися під присягою.
		Оцінюючи письмові докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку із показаннями свідка, суд вважає, що вищезазначені докази відповідають вимогам передбаченим законом, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, за наведених у вироку обставин.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.  Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Дослідивши наведені вище докази в судовому засіданні, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд визнає їх належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
		Досліджені докази суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченої, яка повинна нести кримінальну відповідальність за вчинене нею кримінальне правопорушення.
		Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
		Оцінюючи всі докази, надані стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
		Тому, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв`язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого в інкримінованому йому діянні.
		При встановлених обставинах, оцінивши надані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 342 КК України, в судовому засіданні доведена, і наданих доказів достатньо для визнання її винуватою.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 342 КК України, умисні дії, що виразились у спричиненні опору працівникам правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків.
		Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбачене ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене  ОСОБА_3 , відноситься до нетяжких злочинів.
		Вивченням характеризуючих даних  ОСОБА_3  судом встановлено, раніше не судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно не працююча.
		Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від24.10.2003року №7«Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу на те, що призначаючи покарання, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
		 
		Відповідно до висновку Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		       Як встановлено у судовому засіданні обвинувачена не заперечувала тих обставин, що були об`єктивно встановлені у справі, та визнала, свою вину підтвердивши ту обставину, що дійсно перешкоджала працівникам правоохоронних органів при виконанні їх службових обов`язків. Також обвинувачена розкрила всі обставини справи. 
		Також, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_3 перебувала у важкому психоемоційному стані та душевному хвилюванні, через вибух який відбувся уночі, та через втрату житла та речей. 
		Виходячи з наведеного, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих і інших обставин.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до вимог ст. 67 КК України, не встановлено.
		Відповідно до ст.50,65 КК України особі, що вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Частиною 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені уст. 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Визначаючи міру покарання для ОСОБА_3 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		З урахуванням наведеного при призначенні покарання, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання не пов`язане з позбавленням волі у виді штрафу наближеного до мінімального розміру, у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст.342 КК України.
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим та достатнім для виправлення  ОСОБА_3 , попередження вчинення нею кримінальних правопорушень та відповідає його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 судом не застосувався.
		Цивільний позов не заявлений.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. 369-371, 373-375 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		Речові докази: 
		DVD-R диск з відеозаписом, на якому зафіксовано обставини опору представникові правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків, визнаний постановою від 19.07.2023 речовим доказом - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Мобільний телефон, Samsung, моделі А50, синього кольору, у зеленому чохлі ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; з сім-картою: НОМЕР_3 , що зберігаються в камері схову Дніпровського УП ГУНП та ключі від машини на зв`язці трьома іншими ключами, губну помаду, серветки, гребінець чорного кольору, закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гроші в сумі 238 грн., золоті вироби, а саме: 6 каблучок та 2 пари сережок, передані на зберігання ОСОБА_3 , визнані постановою від 23.06.2023 речовим доказом - повернути власнику 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...