Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/14016/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/369/698/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021111050001633

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/14016/21
		Провадження № 1-кп/369/698/24 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		25.01.24 року      м. Київ
		 
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 ,
		при секретарі                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,                             ОСОБА_5 , 
		за участю:
		прокурора                 ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого             ОСОБА_7 ,
		захисника                 ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження провадженні № 12021111050001633 від 14 серпня 2021року за обвинуваченням  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, українця, громадянина України, який має середню освіту, працює, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296Кримінального кодексу України (далі  КК України), КК України,
		 
		встановив:
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався утому,що він13серпня2021близько 17:30год.(точногочасу досудовимрозслідуванням невстановлено),перебуваючи заадресою:Київська область,Бучанський район,с.Білогородка,по вул.Володимирська,тобто знаходячисьу громадськомумісці,грубо порушуючигромадський порядок,із мотивівявної неповагидо суспільства,що виразилосяв зневажливомуставленні догромадського порядкуіснуючих усуспільстві загальновизнанихправил поведінкиі моральності,дeмoнcтpyючибайдуже ставленнядо суспільнихвідносин,які забезпечуютьспокійний відпочинокгромадян тадотримання правилповедінки впобуті,маючи наметі показатисвою винятковістьта розгнузданістьсамолюбства,пов`язаного знеповагою доособи талюдської гідності,діючи зособливою зухвалістю,дістав ізсвого автомобіля«Рено Меган2»,д.н.з. НОМЕР_1 ,предмет ззовні схожий на бейсбольну біту, яким завдав 3 удари потерпілому ОСОБА_9 по тулубу, спричинивши йому, згідно з висновком експерта №133 від 21.09.2021 року, тілесні ушкодження у вигляді садна правої підлопаткової ділянки та синця грудної клітки, дельтовидної ділянки справа, що є легкими тілесними ушкодженнями.
		Таким чином, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України, як вчинення хуліганства, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
		Таку версію обвинувачення прокурор обґрунтував наступними безпосередньо дослідженими доказами:
		-даними витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування (далі  ЄРДР) від 14.08.2021 року про внесення відповідних відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, за зверненням до поліції ОСОБА_9 (а.п.118 т. 1);
		-даними протоколу прийняття заяви 13.08.2021 року від ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення з проханням притягнути до відповідальності незнайому особу, яка спричинила заявнику тілесні ушкодження палицею (а.п.122);
		-даними рапорту о/у Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 20 вересня 2021року ОСОБА_10 , відповідно до якого в ході виконання доручення та проведенні оперативно-розшукових заходів було встановлено і опитано в якості свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також було проведено огляд флеш-накопичувача з відео на 2-х файлах (а.п. 199 т. 1);
		-даними протоколу огляду місця події від 13.08.2021 року з додатками про огляд авто «Пежо», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , та в якому виявлено в багажнику предмет схожий на пістолет № НОМЕР_3 з надписом kwe made in Taiwan, CAL 4,5 мм., запобіжник якого на момент огляду перебував в положенні бойового взводу, обойма знаряджена кулями-кульками мідного кольору 4,5 мм, 9 шт. (а.п. 124-126, 127-131 т. 1);
		-даними протоколу огляду місця події від 13.08.2021 року, об`єктом огляду якого є металопластикова труба, довжиною 50 см, діаметром 2,5 см, та яка знаходилася на тротуарі автодороги (а.п. 133-135 т. 1); 
		-даними протоколу огляду відеозапису від 17.08.2021 року з фототаблицею за місцем парковки автомобіля «Рено Меган 2», д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого виявлена і вилучена бейсбольна біта (а.п. 161-162, 163 т. 1);
		-висновком експерта №СЕ-19/111-21/39884-ХЗ від 19.08.2021 року, згідно із яким наданий на дослідження предмет, зовні схожий на бейсбольну біту, є спортивною бітою для гри в бейсбол і не є холодною зброєю (а.п. 177-179 т. 1);
		-даними протоколу огляду відеозапису від 17.08.2021 року з фототаблицею, з якого убачається, що 13.08.2021 року о 17.50 по вул. Володимирська, 80 Бучанського району Київської області у с.Білогородка на узбіччі паркується автомобіль «Пежо», звідки виходить ОСОБА_9 і йде у зворотному напрямку. На нього біжить з бітою ОСОБА_7 і ОСОБА_9 повертається до автомобіля, бере пістолет і наводить на ОСОБА_7 . Останній вибиває пістолет із рук ОСОБА_9 і завдає йому удари бітою по тулубу. ОСОБА_9 піднімає пістолет і здійснює постріл в ОСОБА_7 . Останній тікає і наносить удари бітою по авто (а.п.140-143 т. 1); 
		-даними протоколу огляду місця події від 20.09.2021 року про вилучення з автомобіля «Рено Меган 2», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , флеш-накопичувача з камери відеоспостереження, на якій зафіксовано, що 13.08.2021 року о 17.50 на зустрічну смугу, з порушенням правил дорожнього руху, виїхав автомобіль «Пежо» і припаркувався біля магазин «Cofee». Водій вийшов. ОСОБА_7 також вийшов з автомобіля із бітою і побіг за ОСОБА_9 . ОСОБА_9 дістав пістолет і направив у бік ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_7 завдає удари палицею ОСОБА_9 і вибиває пістолет, але той піднімає його, а ОСОБА_7 відбігає від ОСОБА_9 , збираються люди (а.п. 200-205 т. 1);
		-висновком судово-медичної експертизи №133 від 21.09.2021 року у ОСОБА_9 виявлено садно правої підлопаткової ділянки, синці грудної клітки, дельтовидної ділянки справа, що становлять собою легкі тілесні ушкодження (а.п. 183 т. 1).
		Водночас зміст вказаних доказів суд безпосередньо дослідив у судовому засіданні з дотриманням принципів змагальності, усності та гласності, забезпечивши умови для рівної реалізації учасниками судового провадження своїх прав та дійшов іншого висновку на підставі наступного.
		Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість не визнав. При цьому, підтвердив, що дійсно того дня він мав конфлікт на дорозі із ОСОБА_9 , а також використав біту і завдав нею ударів по тулубу ОСОБА_9 , у відповідь на постріли, які отримав, а саме в область голови та тулубу. Проте заперечував хуліганський мотив в його діях та умисел на вчинення хуліганських дій, й те, що біта була спеціально заготовлена для такої ситуації, оскільки того дня він їхав на тренування з бейсболу. Зазначив, що його поведінка була обумовлена діями ОСОБА_9 , який порушив правила дорожнього руху, створив аварійну ситуацію для нього та пішоходів. А саме, коли їх авто порівнялись, ОСОБА_9 на пішохідному переході зачепив жінку та не зупинившись поїхав далі та припаркувався за 100 м від нього. Тоді він взяв з заднього сидіння біту для самооборони, оскільки думав, що така поведінка таксиста пов`язана з тим, що він може перебувати в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, тому не знав, що від нього очікувати, та швидкими рухами направився до нього, щоб почати спілкування з ОСОБА_9 аби припинити його протиправну поведінку. Проте ОСОБА_9 відразу почав стріляти з пістолета в його бік, а саме декілька разів вистрелив та влучив йому в праву щоку та в область тулуба, тому він у відповідь, коли підбіг, то завдав йому удар бітою і вибив пістолет. Також за ним підбігли свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , та хтось із них теж вдарив ногою ОСОБА_9 в область паху. Стверджував, що на місці працівники поліції запевнили його, що він є потерпілим, а потім пізніше йому вручили підозру.
		Прокурор в судових дебатах просив визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирішити питання про речові докази та судові витрати. При цьому, вважав винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 доведеною в ході судового розгляду належними та допустимими доказами наданими суду, зокрема даними, що містяться в наданих сторонах обвинувачення процесуальних джерелах доказів.
		Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просив визнати останнього невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296КК України та виправдати, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України. При цьому, зазначив, що обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, отриманих під час досудового розслідування. 
		При цьому, просив визнати недопустимими доказами: протокол огляду відео від 17.08.2021р., проведений оперативним уповноваженим Бучанського РУП лейтенантом поліції ОСОБА_13 (а.с.35-38); постанову слідчого від 14.08.2021 р. «Про визнання та приєднання до справи речових доказів» - DVD-R «Verbatim» 4.7 gb сірого кольору із відео-записами, нібито наданим слідчому свідком ОСОБА_14 і сам диск DVD-R «Verbatim» 4.7 gb сірого кольору із відео-записами (а.с. 31-32); висновок судово-медичної експертизи № 133 від 01.09.2021 р., проведеної відносно потерпілого ОСОБА_9 (а.с.88), оскільки: 1) в матеріалах досудового розслідування, долучених прокурором до судової справи, в порушення вимог ч. 4 ст. 278 КПК України та Наказу № 139 Генерального прокурора України від 06.04.2016 р. про затвердження «Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», відсутні Витяги з ЄРДР про внесення інформації до ЄРДР відносно ОСОБА_7 , зокрема, про Дату та час повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Відсутні у справі і Витяги з ЄРДР про створення груп прокурорів та слідчих, про обрання міри запобіжного заходу, та про інші прийняті по справі процесуальні рішення відносно ОСОБА_7 . Стверджував, що докази, отриманні без внесення відомостей, передбачених КПК України, до ЄРДР, є недопустимими доказами, про що суд має прийняти відповідне рішення; 2) згідно з постановою начальника слідчого відділу Бучанського РУП ГУ НП в Київській області про створення слідчої групи, досудове розслідування по даній справі доручено двом слідчим - ОСОБА_15 і ОСОБА_16 (а.с. 3). Інші особи в даній постанові відсутні. Оперативний уповноважений Бучанського РУП лейтенант поліції ОСОБА_13 не є членом слідчої групи і слідчий не надавав йому відповідного доручення про проведення окремих слідчих дій. Тому, протокол огляду відео від 17.08.2021 р., проведений ОСОБА_13 (а.с.35-38), є недопустимим доказом, про що суд має прийняти відповідне рішення; 3) Постанову слідчого від 14.08.2021 р. «Про визнання та приєднання до справи речових доказів» - DVD-R «Verbatim» 4.7 gb сірого кольору із відео-записами, нібито наданим слідчому свідком ОСОБА_14 і сам диск (а.с. 31-32), слід визнати недопустими доказами, оскільки свідок ОСОБА_14 в суді не допитаний, а його заява про добровільну видачу СД-диска і долучення його до матеріалів справи відсутня; 4) висновок судово-медичної експертизи № 133 від 01.09.2021 р. (а.с. 88), проведеної відносно потерпілого ОСОБА_9 , слід визнати недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутня Постанова слідчого про проведення судово-медичної експертизи, невідомо, звідки у експерта з`явилася карта амбулаторного хворого №5035 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» відносно ОСОБА_9 .
		Більше того вказував, що його підзахисний не порушував громадський порядок з особливою зухвалістю, а біта не є предметом заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень.
		Допитаний свідок ОСОБА_12 в суді надав показання, що він перебував у вказаному місці на своєму авто та бачив як водій «Пежо» на білому автомобілі обігнав інші машини та різко виїхав на тротуар, там люди хотіли перейти дорогу, а він ледь їх не збив. ОСОБА_7 рухався на чорному автомобілі і бачив цю ситуацію, зупинився і вийшов, щоб зробити зауваження. Як виявилося ОСОБА_9  водій білого автомобіля почав сваритися і дістав пістолет. Свідок і сам пригнувся, побачивши в руках ОСОБА_9 пістолет. Побачивши, що до нього йде ОСОБА_7 , ОСОБА_9 дістав пістолет. ОСОБА_7 , побачивши пістолет, дістав біту. Відстань між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 була приблизно 20-30 м. Поліція у зв`язку із порушенням правил дорожнього руху не викликалася. Люди, що бачили бійку, викликали поліцію. Як заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_9 , свідок не бачив, оскільки сам був у шоковому стані від подій. Однак попередньо він також вийшов із своєї машини, щоб припинити цю ситуацію і зрозуміти поведінку ОСОБА_9 . Чи завдавалися тілесні ушкодження, не знає. Чи були постріли, не пам`ятає. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 штовхалися між собою. Стверджував, що бачив, як обвинувачений взявся за щоку. Стверджував, що обвинувачений поводив себе нормально, зухвало себе не поводив, так поводив себе потерпілий та він вважав, що обвинуваченим у цій справі є потерпілий, який порушив ПДР.
		Суд звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_9 протягом судового провадження до суду не з`явився, при цьому до початку підготовчого провадження подав заяву в якій просив здійснювати судове провадження за його відсутності, претензій до обвинуваченого він не має та просив закрити провадження.
		Поряд з цим, свідок ОСОБА_11 в судове засідання на неодноразові виклики не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином, при цьому прокурор був обмежений в часі стосовно забезпечення його участі в судовому засіданні. Разом з тим, свідок ОСОБА_11 в телефонному режимі повідомив суд, що проходить службу в лаві ЗСУ та не має фізичної можливості з`явитись до суду для надання пояснень. Враховуючи наведене та те, що сторони не наполягали на його обов`язковій участі, з огляду на розумні строки судового розгляду, суд вважав, що сторони своє право на його виклик реалізували та відповідно на цьому припинив виклик цього свідка в судові засідання.
		Окрім того, суд дослідив в судовому засіданні надані стороною захисту дані довідки з КНП «Лікарні інтенсивного лікування Боярської міської ради» № 1829 від 14.08.2021 року, з яких убачається, що ОСОБА_7 звернувся до закладу із забійною раною правої щоки, виявлено було стороннє тіло в правій щоці, у зв`язку із чим він потребував нагляду хірурга за місцем проживання, а також висновок експерта №134 КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» за результатами проведення судово-медичної експертизи від 20.09.2021 р., згідно з яким при судово-медичному огляді 03.09.2021р. та згідно наданої медичної документації у ОСОБА_7 виявлені: рубець правої щічної ділянки зі стороннім тілом, рубці правої бокової поверхні живота, правого плеча та передпліччя, які можуть бути наслідком загоєння забійних ран та утворились не менше, ніж від дії чотирьох тупих предметів з обмеженою поверхнею контакту (не виключено від дії куль пневматичного пістолету), за давністю можуть відповідати вказаному в постанові терміну та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний термін більше 6, але менше 21 дня.
		Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 інкримінованого йому складу кримінального правопорушення, а саме ч. 4 ст.296 КК України. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Так, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 дійшла неправильного висновку про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого саме за ч.4ст. 296 КК України, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
		Такий висновок суду ґрунтується, як на фактичних обставинах, встановлених при розгляді справи, так і на приписах Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006року «Про судову практику у справах про хуліганство».
		При цьому, суд виходить з того, що ч. 1 ст. 296 КК Українипередбачено кримінальну відповідальність за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Об`єктивна сторона хуліганства характеризується вчиненням винною особою такого діяння, яке грубо порушує громадський порядок, тобто встановлені правила поведінки, у тому числі і в громадських місцях. При цьому діянню, що вчиняється особою, обов`язково притаманні або особлива зухвалість, або винятковий цинізм.
		Суб`єктивну сторону хуліганства становлять умисна форма вини та мотив явної неповаги до суспільства, якому властива очевидна зневага до існуючих норм і правил поведінки у суспільному житті, протиставлення себе іншим членам суспільства тощо.
		Кваліфікованими видами хуліганства є його вчинення: 1) групою осіб (ч. 2ст. 296 КК), 2) особою, раніше судимою за хуліганство, 3) пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, 4) із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4ст. 296 КК).
		Системний аналіз положень ст. 296 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», виходячи з правової природи правовідносин та родового об`єкту кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, дає підстави суду вважати, що для надання правильної правової оцінки діянням особи в кожному випадку необхідно з`ясовувати чи посягнула ця особа на правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, чи були ці діяння безсумнівно хуліганськими, як для винного, так і для оточуючих, чи мало діяння характер грубого порушення громадського порядку.
		Також необхідно звертати увагу і на обставини вчинення хуліганства, зокрема, обстановку, місце та час його вчинення, кількість присутніх при цьому інших осіб, поведінку винного під час хуліганських дій.
		Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		Суд звертає увагу, що за зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.
		Тобто, хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. 
		При цьому, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.
		Суд зауважує, що для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		А за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вийшов із машини у зв`язку із створенням ОСОБА_9 аварійної ситуації на дорозі для нього та пішоходів на тротуарі, й сам ОСОБА_7 не був ініціатором конфліктної ситуації. 
		Такі обставини підтверджується показаннями наданими обвинуваченим та допитаним у суді свідком ОСОБА_12 . 
		Аналогічний розвиток подій та мотиви поведінки ОСОБА_7 убачаються також із даних письмових доказів  досліджених протоколів оглядів відеозаписів.
		При цьому, з пояснень обвинуваченого та наданого на дослідження відео видно, що обвинувачений ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 вказані в обвинувальному акті ушкодження, у зв`язку з необхідністю припинити протиправні діяння ОСОБА_9 , а також те, що він декілька разів в нього вистрелив, що повністю узгоджується з висновком судово-медичної експертизи № 134 від 20.09.2021 р., згідно з якою в ОСОБА_7 виявлені легкі тілесних ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний термін більше 6, але менше 21 дня.
		Тому обставин, пов`язаних з нахабним поводженням, буйством, бешкетуванням, поєднаним з насильством, знищенням або пошкодженням майна, тривалим порушенням спокою громадян, зривом масового заходу, тимчасовим порушенням нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту, що дає суду підстави вважати, що особлива зухвалість, як ознака об`єктивної сторони, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 КК України, в діях ОСОБА_7 відсутня.
		Поряд з цим, стороною обвинувачення будь-яких доказів про наявність мотиву явної неповаги до суспільства у обвинуваченого та грубого порушення громадського порядку з особливою зухвалістю суду не надано, а факт протиправних дій обвинуваченого в присутності декількох осіб та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень не дає достатніх підстав для кваліфікації їх, як хуліганства.
		Натомість суд звертає увагу не лише на відсутність умислу на порушення громадського порядку та хуліганського мотиву, і як наслідок відсутність складу інкримінованого кримінального правопорушення, а й на те, що у даному провадженні встановлені обставини, які виключають кримінальну протиправність діяння, а саме, обставини необхідної оборони.
		Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров`я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
		Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист вищезазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
		Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
		У цьому кримінальному провадженні судом було встановлено, що безпосереднім свідком події, що мала місце 13.08.2021 року, був свідок ОСОБА_12 , який суду надавав показання і підтвердив, що протиправність поведінки походила від ОСОБА_9 , який першим, побачивши, що до нього наближається ОСОБА_7 , витягнув пістолет направив в бік обвинуваченого, після чого обвинувачений тримався за щоку та у відповідь вибив пістолет з рук ОСОБА_9 . 
		Такий розвиток подій підтверджують обвинувачений та відео, що міститься в матеріалах провадження.
		Аналіз цих фактичних даних свідчить, що показання всіх безпосередніх учасників події, яка мала місце 13.08.2021 року, однакові, послідовні та узгоджуються між собою.
		Підстав для сумніву в правдивості показань допитаних в судовому засіданні учасників процесу, у суду немає.
		Наведене свідчить, що удари бітою ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 з метою захисту від його поведінки, оскільки той тримав у руках пістолет, направляв його в сторону ОСОБА_7 та почав стріляти.
		Відповідно доч.5ст.36КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
		Отже, з огляду на зміст кримінального закону та досліджених доказів є підстави констатувати, що, застосовуючи біту, ОСОБА_7 перебував у стані необхідної оборони, оскільки його дії:
		- вчинялися з метою захисту себе, так як поведінка ОСОБА_9 давала підстави його побоюватися;
		- були своєчасними та необхідними, оскільки ОСОБА_9 спочатку погрожував йому пістолетом, а після того, як ОСОБА_7 вибив зброю із його рук, знову її підняв і здійснив постріл в сторону ОСОБА_7 , тобто не припиняв свою агресивну поведінку;
		- є достатніми за своїм характером, так як припинення агресивної поведінки ОСОБА_9 шляхом заподіяння бітою удару по його тулубу, після спрямування зброї в сторону ОСОБА_7 свідчить про те, що оборона, яку він застосував, відповідала суспільній небезпеці посягання та обстановці захисту.
		Таким чином, дії обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні свідчать про спрямованість на відвернення протиправних дій потерпілого, а спричинені ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження є результатом перебування ОСОБА_7 у стані необхідної оборони.
		У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		З огляду на матеріали та обставини цього провадження підстав вважати доведеним поза розумним сумнівом, що обвинувачений ОСОБА_7 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), із застосуванням предмету заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень немає, відповідно в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України, у зв`язку з чим в цій частині обвинуваченого слід виправдати.
		Крім того, відповідно до ст.337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_7 органами досудового розслідування при формулюванні обвинувачення в вину не ставилось вчинення іншого кримінального правопорушення від якого він не захищався, а спричинення потерпілому ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень не супроводжувалось умислом обвинуваченого, підстав для кваліфікації дій обвинуваченого як такі, що посягнули на життя та здоров`я особи немає. 
		Звідси, суд не дає оцінку твердженням захисника обвинуваченого стосовно недопустимості доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно дост.100КПК України.
		У зв`язку з ухваленням виправдувального вироку, процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової експертизи холодної зброї в розмірі 1372 грн 96 коп. необхідно віднести на рахунок держави.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 100, 124, 370,371,373,374-376 КПК України, суд, 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим та виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 296 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст.373КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
		Речові докази:  компакт-диск DVD-R марки Verbatin та флеш-накопичувач, долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; 
		- бейсбольну біту чорного кольору з написом «Никита всегда прав» та «CHEVROLET», яка передана на відповідальне зберігання до камери схову Бучанського РУП ГУНП в Київській області, повернути законному власнику ОСОБА_7 .
		Процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової експертизи холодної зброї в розмірі 1372 грн 96 коп. необхідно віднести на рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_7 та прокурору.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...