Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/5142/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.

Номер судового провадження: 2/591/452/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 591/5142/21
		Провадження № 2/591/452/22
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 січня 2024 року   Зарічний районний суд м. Суми в складі: 
		                                                 головуючого - судді Сидоренко А.П. 
		                                                 з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.
		                               позивачки - ОСОБА_1 
		       представника позивачки - ОСОБА_2 
		       представника відповідача - Захарова М.І.                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна» про припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів,  
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, та свої вимоги мотивує тим, що 01 грудня 2006 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про обслуговування карткового рахунку SAMDN40000010292502, відповідно до якого було відкрито в установі Банку картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
		21 жовтня 2014 року між Позивачем та Банком було укладено договір про обслуговування карткового рахунку SAMDN НОМЕР_3 , відповідно до якого було відкрито в установі Банку картковий рахунок № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).
		До вказаних карткових рахунків, підключена послуга sms-банкінг.
		16 листопада 2020 року невідомими позивачу особами/особою, внаслідок випуску дублікату сім-картки мобільного номеру ( НОМЕР_6 ) позивача, в незаконний спосіб було отримано доступ до зазначених вище карткових рахунків та несанкціоновано списано кошти у сумі 30 881,25 грн.
		Від незаконних дій, вчинених невідомими особами/особою, було здійснено ініціювання збільшення кредитного ліміту карткового рахунку. Внаслідок чого було здійснено дві покупки в торгівельній мережі та кошти, що залишилися після зазначених покупок, було переведено на рахунок невідомого позивачу отримувача. 
		Зазначені події, відбувалися у проміжок часу з 18 год.32 хв. до 20 год. 00 хв. 16 листопада 2020 року.
		Враховуючи той факт, що сім-картка мобільного номеру ( НОМЕР_6 ) була заблокована, це потягло за собою блокування послуги смс-банкінг, внаслідок чого позивачем в зазначені години 16 листопада 2020 року, жодних смс-повідомлень про використання картки та/або зняття готівки від відповідача не отримувалось.
		В той же час 16 листопада 2020 року, при намаганні отримати доступ до своїх карткових рахунків через систему Приват-24, позивач виявила, що її сім-картка мобільного номеру ( НОМЕР_6 ) є заблокованою, що призвело до відмови у доступі до особистого кабінету у Приват-24.
		Інформацію про блокування та віддалений випуск дублікату сім-картки позивач отримала 17 листопада 2020 року у відділені офісу ПрАТ «ВФ Україна». В той же час співробітниками ПрАТ «ВФ Україна», посилаючись на конфіденційність інформації, було відмовлено позивачу у наданні інформації стосовно визначення місця та особи, якою вчинялися вказані дії.
		Відновивши доступ до сім-картки мобільного номеру ( НОМЕР_6 ) 17 листопада 2020 року, а разом і відновлення отримання послуг від відповідача з смс-банкіну, позивачем і було виявлено несанкціоноване списання коштів з кредитних карток, які обслуговуються відповідачем.        
		В подальшому, 17 листопада 2020 року позивач звернулась до сервісного центру відповідача за телефонним номером 3700, з повідомленням про вчинення несанкціонованого списання коштів з її карткових рахунків.        
		17 листопада 2020 року позивач звернулась до відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 (шахрайство) КК України. Заява про вчинення кримінального правопорушення по факту крадіжки коштів з банківських карт АТ КБ «ПриватБанк» зареєстрована в Журналі Єдиного обліку повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення 17 листопада 2020 року за № 73524.        
		Підрозділом дізнання Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області було відкрито кримінальне провадження за № 12020205440000525 та внесено до ЄДР 18 листопада 2020 року.
		11 грудня 2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про встановлення факту несанкціонованого списання коштів з карткових рахунків Позивача 16 листопада 2020 року та повернення несанкціоновано списаних коштів.
		12 січня 2021 року від відповідача на електронну скриньку позивача надійшла відповідь № 20.0.0.0/7-201211/5967 від 06 січня 2021 року на вимогу позивача від 11 грудня 2020 року, в якій повідомив позивача про те, що для того, щоб зняти грошові кошти з його карток, необхідно використання фінансового телефону позивача та іншої особистої інформації. Однак, Банк не несе відповідальності збереження коштів клієнта, у разі розголошення останнім відомостей про логін та пароль. Також рекомендовано позивачу звернутись до правоохоронних органів за наявності у нього впевненості у здійсненні іншими особами шахрайських дій. Відповідно, претензія позивача про повернення несанкціоновано списаних коштів не може бути задоволена.
		Позивач зазначає, що жодних дій або бездіяльності направлених на розголошення пін- кодів сім-картки, також конфіденційної інформації стосовно карткових рахунків, відкритих у відповідача на ім`я Позивача, останньою не вчинялось, банківських карток позивачем не втрачалось.
		Відповідно позивач вважає, що відповідачем порушено права позивача, як споживача банківських послуг та вимушена звернутися до суду із цією позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь, несанкціоновано списаних коштів з карткових рахунків, що обслуговуються Відповідачем.
		Враховуючи викладене, позивач вважає, що з відповідача на її користь необхідно стягнути безпідставно списані кошти з карткових рахунків № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ); № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), вчинені 16 листопада 2021 року третіми особами, що невідомі позивачу, у проміжок часу з 18 год. 32 хв. до 20 год. 00 хв., у сумі 30 881,25 грн.
		Позивачка вказує, що не вчиняла будь-яких розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ «КБ «ПриватБанк», ані письмово, ані в електронному виді з використанням електронної системи «Приват24», або і у будь-як інший спосіб. Крім того, не здійснювала будь-яких дій, що могли б призвести до списання грошових коштів третіми особами.
		Згідно до виписки по карті/рахунку НОМЕР_7 за НОМЕР_8 позивачу щомісячно нараховуються відсотки на залишок на картковому рахунку як щомісячний платіж за послуги, яких Позивач не оформлював.
		У зазначений період з карти/рахунку НОМЕР_7 було списано:
		1)        01.01.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 1 483,64 грн.;
		2)        01.02.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 913,40 грн.;
		3)        26.02.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 204,89 грн.;
		3)        01.03.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 780,18 грн.;
		4)        26.03.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 190,31 грн.; 
		5)        01.04.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 845,23 грн.; 
		6)        26.04.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 169,81 грн.;
		7)        01.05.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 807,76 грн.;
		8)        26.05.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 153,58 грн.;
		9)        01.06.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 820,94 грн.; ,
		10) 26.06.2021 списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 136,29 грн;
		11) 01.07.2021 списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 784,52 грн., а загалом 11 290,55 грн.
		Отже, з викладеного вбачається що 16 листопада 2020 року банком було здійснено операції за кредиткою відповідача щодо підвищення кредитного ліміту, одразу після чого було вчинено 7 переказів підряд на суму 3015,08 грн. 1 переказ на суму 2090,45 грн., 1 переказ на суму 5002,00 грн., а також одночасно виконано 2 службових операцій з надання коштів за послугою «Оплата частинами» з укладенням договору від 16 листопада 2020 року № 20111630208223 на суму 621,18 грн. Внаслідок цих операцій з її картки було загалом несанкціоновано списано кошти у сумі 30 881,25 грн., які на теперішній час банк враховує як виданий позивачу кредит, та з 01 січня 2021 року нараховує йому щомісячний платіж за використання кредитного ліміту та проценти за його використання, що станом на дату звернення з цим позовом складає 11 290,55 грн.
		Посилаючись на вказані обставини, та остаточно уточнивши позовні вимоги, просить суд припинити нарахування по картці/рахунку позивача № НОМЕР_7 в АТ КБ «ПриватБанк» щомісячних платежів та процентів за використання кредитного ліміту, на загальну суму 30 881,25 грн. та заборгованості по ним, які буди оформлені на позивача 16 листопада 2021 року та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним;
		стягнути з відповідача на користь позивачки безпідставно списані кошти з карткових рахунків № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) що відкритий у АТ КБ «Приват Банк» МФО 305299, відповідно до договоруSAMDN40000010292502 від 01 грудня 2006 року та № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), що відкритий у АТ КБ «Приват Банк» МФО 305299, відповідно до договору SAMDN WF00010730014 від 21 жовтня 2014 року, у сумі 31565,44 грн.
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 серпня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16 листопада 2021 року, об 11 год. 00 хв.
		16 листопада 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 08 лютого 2022 року 10 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідача.
		08 лютого 2022 року від представника відповідача надійшли пояснення, в яких зазначає, що згідно анкети-заяви, підписаної позивачем, позивач погодився на укладення договору з позивачем та з Умовам та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті за адресою: www.privatbank.ua.
		Обов`язок банку по повідомленню про вчинені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним:- у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем (в нашому випадку інформування здійснювалося по номеру контактного телефону, який Відповідачем зазначено у заяві);
		Так само п. 14.16. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронногоплатіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з дня повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій з електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (т. І а.с.53-56).
		08 лютого 2022 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 21 березня 2022 року, 11 го.15 хв. у зв`язку із закінченням процесуального часу.
		Враховуючи, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні було запроваджено воєнний стан через вторгнення Росії на територію України, беручи до уваги ситуацію, що склалась у м. Суми на день запровадження такого стану, на підставі п.1 рішення зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2022 року №5, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю учасників судового процесу і працівників суду, з 24 лютого 2022 року дану справу було знято з розгляду до стабілізації ситуації в країні та в м. Суми.
		Рішенням зборів суддів від 02 травня 2022 року №11 відновлено здійснення розподілу та розгляд усіх категорій справ, у тому числі цивільних, які перебували в провадженні судді станом на 24 лютого 2022 року.
		Справа призначена в підготовче засідання на 19 липня 2022 року, о 13 год. 00 хв.
		19 липня 2022 року у зв`язку з тим, що головуючий суддя Сидоренко А.П. приймала участь у семінарі, який проводився Національною школою суддів України, підготовче засідання відкладено до 05 жовтня 2022 року, об 11 год. 30 хв.
		Протокольною ухвалою суду 05 жовтня 2022 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПрАТ «Водафон Україна», підготовче засідання відкладено до 14 грудня 2022 року, 13 год. 00 хв. за клопотанням представника позивача.
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2022 року витребувано у приватному акціонерному товаристві «ВФ Україна» та у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» докази по даній справі за клопотанням позивачки.
		Протокольною ухвалою суду 14 грудня 2022 року підготовче засідання відкладено до 31 січня 2023 року 09 год. 00 хв. у зв`язку з необхідністю витребування доказів.
		23 січня 2023 року від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зінченко М.М. надійшла заява про зменшення позовних вимог та просить суд зменшити розмір позовних вимог, зазначених у пункті 3 позовних вимог позовної заяви і вважати їх наступними:стягнути з відповідача на користь позивачки безпідставно списані кошти з карткового рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_9 ) і додатковими рахунками що відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299, відповідно до договору SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2006 року сумі 31565,44 грн.
		У заяві зазначає, що від незаконних дій, вчинених невідомими особами/особою, було здійснено ініціювання збільшення кредитного ліміту карткового рахунку. Внаслідок чого, було здійснено дві покупки в торгівельній мережі та кошти, що залишилися після зазначених покупок, було переведено на рахунок не відомого Позивачу отримувача.
		Як вбачається з виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за договором SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2016 року за період з 16.11.2020 - 16.11.2020, вчиняючи незаконні дії, невідомими особами/особою, внаслідок отримання доступу до рахунку позивачки та збільшення кредитного ліміту по картці, було здійснено розрахунково-касових операцій на суму 29 666,52 грн, з них 25 646,52 грн - кредитних коштів та 4020,00 грн особистих коштів позивачки, що було перераховано з карткового рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за договором SAMDN WF00010730014 від 01.12.2016, що також відображено у виписці по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за договором SAMDN40000010292502 від 01.12.2016 за період з 16.11.2020 - 16.11.2020 (вказані виписки знаходяться в матеріалах справи).
		Також, у позовній заяві позивачка зазначала, що станом на дату подання позову, банком, в рахунок погашення зобов`язань за кредитним лімітом відбулися відрахування з особистого рахунку № НОМЕР_4 для погашення нарахованих щомісячних платежів за кредитним лімітом по рахунку № НОМЕР_1 , а саме:
		1)        26.12.2020 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1453,38 грн
		2)        01.14.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 5000,00 грн
		3)        26.02.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1204,89 грн;
		4)        26.03.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1190,31 грн:
		5)        26.04.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1169,81 грн;
		6)        26.05.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1 153,58 грн;
		7)        26.06.2021 року списано проценти за використання кредитного ліміту у сумі 1136,29 грн:
		а загалом 12308,26 грн.
		Відповідно, сума особистих коштів позивачки, що заявлялася до стягнення з відповідача на дату звернення до суду з позовом становила 16328,26 грн (4020,00 грн + 12308,26 грн).
		В той же час, Відповідач і надалі продовжує неправомірні списання з карткових рахунків Позивачки, тим самим порушуючи її майнові права після звернення до суду з позовною заявою, а саме:
		1)        26.07.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1120,29 грн;
		2)        26.08.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1103,72 грн;
		3)        26.09.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1088,41 грн;
		4)        26.10.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1073,29 грн;
		5)        26.11.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1057,22 грн;
		6)        26.12.2021 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1042,56 грн;
		7)        14.01.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1026,93 грн;
		8)        26.02.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1012,68 грн;
		9)        26.06.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1048,66 грн;
		10)        26.07.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 1014,10 грн;
		11)        26.08.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 981,16 грн;
		12)        26.09.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 949,68 грн;
		13)        26.10.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 919,52 грн;
		14)        26.11.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 905,76 грн;
		15)        26.12.2022 року списано кошти на погашення обов`язкового платежу у сумі 893,20 грн;
		Загалом 15237,18 грн.
		Відповідно, на час звернення до суду з даною заявою, банком, в рахунок погашення зобов`язань за кредитним лімітом відбулися відрахування з особистого рахунку № НОМЕР_4 для погашення нарахованих щомісячних платежів за кредитним лімітом по рахунку № НОМЕР_1 в період з 26.07.2021 по 26.12.2022 на суму 27 545,44 грн (12308.26 грн .+ 15237,18 грн). Також, та 4020,00 грн. особистих коштів позивачки, що було перераховано з карткового рахунку № НОМЕР_4 на картковий рахунок № НОМЕР_1 за період з 16.11.2020 - 16.11.2020.
		Отже, сума особистих коштів Позивачки, що заявляється до стягнення з відповідача на дату звернення з цією заявою складає 31565,44 грн. (27 545,44 грн. + 4020,00 грн.) (т. І а.с. 125-128).
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2023 року прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подану до суду 23 січня 2023 року; закрито підготовче провадження у справі, призначено справу для розгляду по суті на 15 год. 30 хв. 22 березня 2023 року з викликом сторін у справі.
		07 березня 2023 року від ПрАТ «ВФ Україна» надійшли письмові додаткові пояснення, в яких зазначає, що до 11 год. 36 хв. 17 листопада 2020 року (час та дата проведення реєстрації ОСОБА_1 , як користувача за мобільним номером НОМЕР_6 ) жодна особа, що використовувала телекомунікаційні послуги, що надавалися по мобільному номеру НОМЕР_6 не зверталася в установленому законодавством порядку до ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» за реєстрацією в Оператора, тобто зазначений телефонний номер до 11 год. 36 хв. 17 листопада 2020 року обслуговувався в мережі ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» на умовах попередньої оплати послуг, без укладання договору в письмовій формі, знеособлено, тобто такий Абонент (особа користувач або користувачі зазначеним номером) є анонімним для ПрАТ «ВФ УКРАЇНА».
		В результаті проведеного аналізу фахівцями Оператора по обслуговування номеру НОМЕР_6 встановлено, що в листопаді 2020року двічі відбувалася заміна SІМ-карти в результаті розгляду заявок:
		1) 16 листопада 2020 року в період з 17 год.17 хв. до 17 год.30 хв. була подана заявка на заміну SІМ-карти з номером НОМЕР_6 при дзвінку до Центру обслуговування абонентів оператора. Ця операція була проведена згідно з вимогами законодавства та чинними процедурами компанії Оператора щодо ідентифікації. Особа, яка телефонувала 16 листопада 2020 року - надала необхідні та достатні для ідентифікації відомості стосовно обслуговування згаданого вище номера. В зв`язку з тим, що користувач номеру НОМЕР_6 станом на 16 листопада 2020 року був абонентом сервісу передплаченого зв`язку та обслуговуються в мережі ПрАТ «ВФ УКРАЇНА» знеособлено (анонімно) - будь-які персональні дані особою, що проводила (замовляла) відновлення зазначеного номеру, Оператору не надавалися. 16 листопада 2020 року о 18 год. 08 хв. заявка на заміну SІМ-карти з номером НОМЕР_6 була виконана автоматизованою білінгвою системою в автоматичному режимі - відбулась заміна та активація SІМ-карти.
		2) Повторна заявка на заміну SІМ-карти та заміна SІМ-карти за номером НОМЕР_6 була проведена 17 листопада 2020 року о 11 год.36 хв. - по зазначеному номеру була отримана необхідна додаткова та достатня інформація, та виконана заміна та активація SIM-карти. Ця операція також була проведена згідно з вимогами законодавства та чинними процедурами компанії (т. І а.с.165-168).
		22 березня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 11 травня 2023 року, 15 год.00 хв. у зв`язку із закінченням процесуального часу.
		10 травня 2023 року від позивачки ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначає, що як вбачається з матеріалів справи до суми безпідставно списаних коштів банк неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з позивачем на вчинення вказаних дій відповідач до суду не надав, а матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки банк самовільно нарахував позивачу, нараховуючи їх до суми безпідставно списаних кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
		Відповідно, в даному випадку за встановлення відсутності погодження у встановленій законом формі сторонами кредитного договору його істотних умов, дії банку з списання коштів з карткового рахунку та нарахування процентів за користування кредитними коштами, у тому числі їх розмір і порядок нарахування с неправомірними.
		Банком не додано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 про те, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла несанкціонованому списанню грошових коштів з її рахунків, не розголошувала інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, банк зобов`язаний сплатити позивачці, яка невідкладно повідомила банк про платіжні операції, що нею не здійснювалися, кошти, які були несанкціоновано зняті з її рахунку (т. І а.с.176-179).
		11 травня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12 липня 2023 року, 13 год. 30 хв. у зв`язку з необхідністю надати сторонам час для подання доказів по справі.
		12 липня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 12 вересня 2023 року, о 15 год. 00 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача.
		17 липня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про часткову відмову від позовних вимог, в якій посилаючись на те, що вона відмовляється від позовних вимог в частині розірвання договору обслуговування рахунку № SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2016 року, що був укладений між позивачкою та відповідачем, просить закрити провадження у справі в частині цих вимог.
		12 вересня 2023 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено до 18 жовтня 2023 року, 13 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача.
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2023 року прийнято відмову від частини позовних вимог позивача ОСОБА_1 . Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про розірвання кредитного договору.
		18 жовтня 2023 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 07 грудня 2023 року, 16 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача.
		07 грудня 2023 року у зв`язку з зайнятістю головуючого по справі №591/3617/18, провадження №1- кп/591/68/22 матеріали кримінального провадження розгляд справи відкладено на 15 січня 2024 року, 16-00 год.
		В зазначеному судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позову.
		Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
		Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
		Під час судового розгляду встановлено, що 01 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про обслуговування карткового рахунку SAMDN40000010292502, відповідно до якого було відкрито в установі Банку картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
		21 жовтня 2014 року між Позивачем та Банком було укладено договір про обслуговування карткового рахунку SAMDN НОМЕР_3 , відповідно до якого було відкрито в установі Банку картковий рахунок № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) (т. І а.с.38, 39).
		17 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. У заяві зазначила, що 16 листопада 2020 року близько 19:00 год. невідома особа шляхом блокування мобільного телефону та в подальшому відновлення абонентського номеру, яким користувалася ОСОБА_1 та до якого були прив`язані її банківські картки «ПриватБанк» заволоділа грошовими коштами близько 32 000 грн., які знаходилися на рахунках карток останньої.
		Заява про вчинення кримінального правопорушення по факту крадіжки коштів з банківських карт АТ КБ «ПриватБанк» зареєстрована в Журналі Єдиного обліку повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення 17 листопада 2020 року за № 73524.        
		Працівниками Головного управління Національної поліції в Сумській області відкрито кримінальне провадження за № 12020205440000525 та внесено до відомості до ЄДР 18 листопада 2020 року (т. І, а.с. 8).
		Судом досліджено наступні документи: копія виписки по картці/рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) станом на 16листопада 2020 року (т. І а.с. 9-11);
		копія виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) станом на 16листопада 2020 року (т. І а.с.12);
		копії скрін-шотів виписок по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) станом на 01 липня 2020 року (т. І а.с.14-17);
		копії виписки за договором № б/н за період з 01 січня 1999 року по 27 вересня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 (т. І а.с.41-46). 
		копії виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам по договору SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2016 року за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (т.І, а.с. 129, 130);
		копії виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_10 додатковим рахункам по договору SAMDN40000010292502 від 01 грудня 2016 року за період з 01 січня 2022 року - 14 грудня 2022 року(т. І а.с. 131, 132);
		копії виписки по картці-рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDN40000010292502 за період з 01 січня 2023 року до 06 липня 2023 року № UA35F35D8P5E3BH8 (т. І а.с. 199-200).
		З вказаних доказів вбачається, що 16 листопада 2020 року відбулося списання грошових кошті у сумі 30 881,25 грн
		Згідно відповіді АТ «ПриватБанк» від 12 січня 2021 року на адресу ОСОБА_1 № 20.0.0.0/7-201211/5967 від 06 січня 2021 року на її заяву від 11 грудня 2020 року, відповідач повідомив позивачку, що Банк не несе відповідальності збереження коштів клієнта, у разі розголошення останнім відомостей про логін та пароль. Також рекомендовано позивачу звернутись до правоохоронних органів за наявності у нього впевненості у здійсненні іншими особами шахрайських дій (т. І а.с.50-51).
		Під час судового розгляду досліджено роздруківку дзвінків абонентського номеру НОМЕР_6 з прив`язкою до базових станцій за період з 15:00 год. 16 листопада 2020 року по 12:00 год. 17 листопада 2020 року (т. І а.с.115-117).
		Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
		Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
		Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
		Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
		Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
		Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка.
		Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності.
		Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно пояснень представника відповідача позивачка звернулася до банку шляхом з`єднання з оператором call-center 17 листопада 2020 року о 16 год. 19 хв. (т. І а.с. 217).
		З встановлених під час судового розгляду обставин вбачається, що позивачка одразу після виявлення списання грошових коштів, про що їй стало відомо 17 листопада 2020 року, звернулася до АТ КБ «Приватбанк» та правоохоронних органів з приводу вчинення 16 листопада 2020 року неустановленими особами шахрайських дій, внаслідок яких з банківських рахунків позивачки були зняті грошові кошти.
		З огляду на викладене, під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи позивачки про те, що грошові кошти були списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку позивачки. 
		Відповідач не надав жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
		В той же час щодо обраного позивачкою способу захисту порушеного права суд керується правовим висновком зазначеним в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, в якому вказане наступне.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції  України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
		Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
		Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.
		Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування чергових платежів, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
		З огляду на вказане, позовні вимоги про припинення нарахування по картці/рахунку позивачки щомісячних платежів та процентів за використання кредитного ліміту та заборгованості по ним, які були оформлені на позивача 16 листопада 2021 року, та скасування раніше нарахованих платежів та заборгованості по ним не підлягають задоволенню.
		Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, з огляду на таке.
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
		Статтею 1073 ЦК України унормовано, що у випадку безпідставного списання коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Отже, положення Цивільного Кодексу передбачають прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.
		З огляду на вказане, належними вимогами, які може заявити власник рахунку, з якого відбулося безпідставне списання грошових коштів, для захисту своїх прав, є вимога про поновлення грошових коштів на рахунку, а заявлені вимоги про стягнення грошових сум з відповідача не є належним способом захисту.
		Таким чином за встановлених під час судового розгляду обставин, обраний позивачкою спосіб захисту у виді стягнення грошових коштів не відповідає вказаним вимогам закону, який передбачає обов`язок відновлення грошових коштів на рахунку, а тому і в цій частині позовні вимоги задоволені бути не можуть.
		Виходячи з викладеного у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна» про припинення нарахування платежів та стягнення безпідставно списаних коштів відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .
		Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, 01001.
		Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, 01601, код ЄДРПОУ 14333937.
		Повне судове рішення виготовлене 26 січня 2024 року.
		 
		               Суддя                                                 А.П.Сидоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...