Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14877/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 16.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		17.01.2024Справа № 910/14877/23
		Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14877/23
		за позовом Міністерства оборони України (Україна, 03168, м.  Київ, просп.  Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код: 00034022)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (Україна, 02081, м.  Київ, вул.  Сортувальна, буд. 2; ідентифікаційний код: 38192655)
		про стягнення 13 632 362,18 грн
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача: Миколайчук А.О., Хмара Ю.О., у порядку самопредставництва;
		від відповідача: Берт М.С., ордер серії АА № 1272742 від 04.10.2023.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (далі - відповідач) про стягнення 13 632 362,18 грн, з яких 636  722,18  грн пені, 3  369  240,00 грн штрафу за прострочення поставки товару на строк понад 30 днів та 9  626  400,00  грн штрафу за односторонню відмову від виконання своїх договірних зобов`язань.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/185 від 13.05.2022.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14877/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
		18.10.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
		У підготовче засідання 18.10.2023 з`явились представники сторін.
		У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, оголошено перерву до 15.11.2023.
		26.10.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 26.10.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
		У підготовче засідання 15.11.2023 з`явились представники сторін.
		У підготовчому засіданні 15.11.2023 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив. Присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023.
		У судове засідання 13.12.2023 з`явились представники сторін.
		У судовому засіданні 13.12.2023 судом було оголошено перерву до 17.01.2024.
		У судове засідання 17.01.2024 з`явились представники сторін.
		Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
		Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.
		У судовому засіданні 17.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		13.05.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль" (постачальник) було укладено Договір № 286/3/22/185 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар - меблі для дому (39140000-5) (Матрац казармений, вид 2, тип 1, розмір 1850х650х60) в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
		У п. 1.3 Договору сторони узгодили номенклатуру товару, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки постачання, загальну кількість та вартість товару, а саме: 
		- 20  000 шт. товару загальною вартістю 13  370  000,00 грн без ПДВ - до 31.10.2022 включно;
		- 20  000 шт. товару загальною вартістю 13  370  000,00 грн без ПДВ - до 30.11.2022 включно;
		- 20  000 шт. товару загальною вартістю 13  370  000,00 грн без ПДВ - до 20.12.2022 включно.
		Згідно з п. 2.1 Договору його ціна становить 48  132  000,00 грн, у тому числі ПДВ 8  022  000,00 грн.
		Порядок та умови поставки і приймання товарів визначено у розділі IV Договору.
		Так, за умовами пунктів 4.1, 4.3, 4.5 Договору товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
		Про час постачання товарів постачальник повідомляє замовнику не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження.
		Під час приймального контролю товару за якістю представник Центрального управління перевіряє пакування, маркування, комплектність та лінійні виміри товару згідно з нормативною або/та технічною документацією.
		Результати приймального контролю якісного стану товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчуються підписом і печаткою представника Центрального управління.
		Згідно з пунктами 8.1 - 8.4, 8.6 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення внаслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за Договором, або Торгово-промисловою палатою України. Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за Договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення Договору та стороною було дотримано умови пунктів 8.1 - 8.3 даного Договору. Подовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим Договором у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником пунктів 8.1 - 8.3 цього Договору.
		Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно).
		Після закінчення терміну дії Договору, товар визначений в пункті 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим Договором, документи, визначені пунктом 4.1 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації (п. 11.2 Договору).
		У матеріалах справи відсутні докази поставки першої партії товару, що мала бути поставлена до 31.10.2022 включно, однак за твердженнями відповідача, що не спростовані позивачем, ця партія була поставлена вчасно.
		Щодо другої та третьої партій товару обставини справи свідчать про те, що відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято: 750 шт. товару вартістю 601  650,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2164 від 07.12.2022; 1000 шт. товару вартістю 802 200,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № Р-1890 від 07.12.2022; 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № Р-1912 від 08.12.2022; 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2192 від 10.12.2022; 1000 шт. товару вартістю 802 200,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2218 від 13.12.2022; 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № Р-2006 від 15.12.2022; 1000 шт. товару вартістю 802 200,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2269 від 16.12.2022; 1100 шт. товару вартістю 882 420,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2270 від 16.12.2022; 1000 шт. товару вартістю 802200,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2273 від 17.12.2022; 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2297 від 20.12.2022; 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2337 від 22.12.2022; 1020 шт. товару вартістю 818 244,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2365 від 24.12.2022; 650 шт. товару вартістю 521 430,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2414 від 29.12.2022; 640 шт. товару вартістю 513 408,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2451 від 30.12.2022 та 900 шт. товару вартістю 721  980,00 грн за актом приймання-передачі військового майна № 2453 від 30.12.2022.
		При цьому, як зазначає позивач, товар за актами приймання-передачі військового майна: № 2164 від 07.12.2022, № Р-1890 від 07.12.2022 поставлено із запізненням на 6 днів; № Р-1912 від 08.12.2022 - на 7 днів; № 2192 від 10.12.2022 - на 9 днів; № 2218 від 13.12.2022 - на 12 днів; № Р-2006 від 15.12.2022 - на 14 днів; № 2269 від 16.12.2022 - на 15 днів; № 2270 від 16.12.2022 - на 15 днів; № 2273 від 17.12.2022 - на 16 днів; № 2297 від 20.12.2022 - на 19 днів; № 2337 від 22.12.2022 - товар у кількості 350 шт. із запізненням на 21 день, а товар у кількості 550 шт. - на 1 день; № 2365 від 24.12.2022 - на 3 дні; № 2414 від 29.12.2022 - на 8 днів; № 2451 від 30.12.2022 - на 9 днів; № 2453 від 30.12.2022 - на 9 днів; а товар у кількості 16240 шт. з терміном поставки до 20.12.2022 включно взагалі не поставлено.
		Однак, листом № 807 від 23.11.2022 відповідач повідомив позивача про виникнення обставин непереборної сили, викликаних знеструмленням його виробничих приміщень.
		Листом № 829 від 30.11.2022 відповідач направив позивачу пропозицію щодо укладення додаткової угоди до Договору, якою запропонував унести зміни до п. 1.3 Договору в частині строків поставки товару.
		У подальшому Торгово-промисловою палатою України було надано Висновок про істотну зміну обставин (hardship) від 30.12.2022 № 2230/12, у якому зазначено, що постачання товару за Договором є неможливим, у зв`язку з чим відповідач у зв`язку з настанням істотної зміни обставин має право вимагати у позивача перегляду та внесення змін до умов Договору щодо продовження строків постачання товару.
		Посилаючись на вищезазначений висновок відповідач листом № 25 від 06.01.2023 повторно звернувся до позивача з пропозицію про укладення додаткової угоди до Договору.
		У відповідь позивач зазначив, що строк дії Договору закінчився 31.12.2022, що унеможливлює внесення до нього будь-яких змін, а також зауважив, що відповідно до п. 8.3 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором, повинна надати саме документ про дію обставин непереборної сили.
		Листами № 30 від 11.01.2023 та № 33 від 12.01.2023 відповідач вчергове звертався до позивача із пропозиціями про внесення змін до Договору, а також просив повідомити про відсутність потреби позивача у товарі.
		Розглянувши вказані листи, позивачем надано відповідь, аналогічну попередній.
		З доповідної записки від 05.01.2023 менеджера з логістики ТОВ "ТК-Домашній текстиль" Миколенко І.М. вбачається, що 05.01.2023 було завантажено автотранспорт з товаром, який по прибуттю в місце призначення не був розвантажений, а товар - не прийнятий одержувачем через закінчення строку дії Договору.
		Враховуючи викладене, відповідач звернувся до позивача з листами № 45 та № 45/1 від 24.01.2023, у яких повідомив про готовність поставити товар за Договором у кількості 16240 шт. та про відмову замовника від отримання товару з 05.01.2023, у зв`язку з чим просив прийняти товар у вказаній кількості.
		У відповідь на лист № 45 від 24.01.2023 позивачем надано відповідь, оформлену листом № 286/674 від 03.02.2023, зі змісту якої вбачається, що Центральне управління не заперечує щодо постачання товару для потреб Збройних сил України.
		Однак, як вбачається з доповідної записки від 09.02.2023 менеджера з логістики ТОВ "ТК-Домашній текстиль" Миколенко І.М., 08 та 09 лютого 2023 року було завантажено автотранспорт з товаром, який по прибуттю в місце призначення не був розвантажений, у зв`язку з відмовою отримувача прийняти товар. Усно отримувачем повідомлено, що відповідна філія не має розпорядження від Центру управління якістю, яке надається Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на приймання товару від відповідача.
		Листом № 71 від 09.02.2023 відповідач просив позивача видати внутрішні розпорядження та прийняти товар.
		Позивач, у свою чергу, з огляду на те, що частина товару була поставлена із запізненням, а інша частина не була поставлена, направив відповідачу претензію № 286/587 від 31.01.2023 про сплату неустойки в загальному розмірі 13  632  362,18 грн, на яку відповідач надав відповідь, оформлену листом № 131 від 16.03.2023.
		Листом № 133 від 17.03.2023 відповідач просив позивача підтвердити готовність прийняти товар у кількості 16  240 шт.
		Листом Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України № 286/2109 від 03.04.2023 надано відповідь, що Центральне управління не заперечує щодо постачання у 2023 році товару для потреб Збройних Сил України за договорами 2022 року, але в межах замовлених обсягів згідно із Заявкою на закупівлю речового майна на 2023 рік.
		Оскільки відповідач не мав інформації щодо Заявки на закупівлю речового майна на 2023 рік, він звернувся до позивача з листами № 183 від 03.04.2023 та № 192 від 04.04.2023, у яких просив повідомити, чи буде прийнято недопоставлений товар за Договором, та в якій кількості. 
		Листом Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України №561/821 від 12.04.2023 відповідача повідомлено про те, що відповідно до Заявки на закупівлю речового майна на 2023 рік кількість товару визначена 50  000 шт і Департаментом державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України вже укладено договір на цю кількість. 
		Як вбачається з матеріалів справи, такий договір укладено 10.03.2023 Міністерством оборони України саме з відповідачем.
		На підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідач листом № 260 від 21.04.2023 направив позивачу копію Сертифікату № 3100-23-1871 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 18.04.2023 Торгово-промисловою палатою України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль-Одеса".
		Листом № 286/8/3775 від 09.06.2023 Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, у відповідь на лист № 260 від 21.04.2023, повідомив відповідача про передачу матеріалів до Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України для ведення претензійно-позовної роботи.
		У подальшому відповідач листом № 370 від 29.06.2023 направив позивачу копію Сертифікату № 3000-23-3042 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 29.06.2023 Київською торгово-промисловою палатою відповідачу.
		Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України повідомив про отримання вищенаведеного Сертифікату та його передачу до Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України для ведення претензійно-позовної роботи, про що зазначено у листі № 286/4512 від 12.07.2023.
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач прострочив поставку товару, що згідно з підп. 7.3.2 п. 7.3 Договору є підставою для стягнення з нього пені в розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% від ціни Договору за прострочення поставки на понад 30 днів. Крім того, оскільки, за доводами позивача, відповідач відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань, він має сплатити позивачеві штраф у розмірі 20% від суми Договору на підставі підп. 7.3.7 п. 7.3 Договору.
		Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що під час виконання Договору він зазнав впливу обставин непереборної сили у вигляді знеструмлення його виробничих приміщень внаслідок масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України, на підтвердження чого посилається на Висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин (hardship) від 30.12.2022 №2230/12, Сертифікат № 3100-23-1871 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 18.04.2023 Торгово-промисловою палатою України Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-Домашній текстиль-Одеса", Сертифікат №3000-23-3042 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий 29.06.2023 Київською торгово-промисловою палатою відповідачу. Крім того, як стверджує відповідач, він не відмовлявся від виконання своїх зобов`язань, а навпаки вчиняв активні дії щодо поставки товару, від отримання якого відмовлявся саме позивач.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
		У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.
		Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		З огляду на погоджені сторонами у п. 1.3 Договору умови поставки, відповідач повинен був поставити позивачу товар трьома рівними партіями по 20  000 шт. товару загальною вартістю 13  370  000,00 грн без ПДВ кожна - до 31.10.2022 включно, до 30.11.2022 включно та до 20.12.2022 включно.
		Суд встановив, що першу партію товару відповідач поставив вчасно, а другу та частково третю - із порушенням встановленого Договором строку.
		Так, товар за актами приймання-передачі військового майна: № 2164 від 07.12.2022, № Р-1890 від 07.12.2022 поставлено із запізненням на 6 днів; № Р-1912 від 08.12.2022 - на 7 днів; № 2192 від 10.12.2022 - на 9 днів; № 2218 від 13.12.2022 - на 12 днів; № Р-2006 від 15.12.2022 - на 14 днів; № 2269 від 16.12.2022 - на 15 днів; № 2270 від 16.12.2022 - на 15 днів; № 2273 від 17.12.2022 - на 16 днів; № 2297 від 20.12.2022 - на 19 днів; № 2337 від 22.12.2022 - товар у кількості 350 шт. із запізненням на 21 день, а товар у кількості 550 шт. - на 1 день; № 2365 від 24.12.2022 - на 3 дні; № 2414 від 29.12.2022 - на 8 днів; № 2451 від 30.12.2022 - на 9 днів; № 2453 від 30.12.2022 - на 9 днів.
		Докази поставки товару в кількості 16240 шт. з терміном поставки до 20.12.2022 включно в матеріалах справи відсутні.
		Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. 
		Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до підп. 7.3.2 п. 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни Договору (пункт 3.1).
		Відповідач, у свою чергу, посилається на те, що своєчасному виконанню договірних зобов`язань перешкоджали обставини непереборної сили.
		Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
		У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України також наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
		Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
		Суд встановив, що неможливість виконання відповідачем у визначений Договором строк зобов`язання з поставки товару спричинена настанням обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Київської торгово-промислової палати № 3000-23-3042 від 29.06.2023, яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) у контрагента - виробника товару - ТОВ "ТК-Домашній текстиль-Одеса", засвідчена сертифікатом Торгово-промислової палати України № 3100-23-1871 від 18.04.2023, у якому до обставин непереборної сили віднесено масовані ракетні атаки по енергетичній інфраструктурі України, у тому числі міста Одеси (що призвело до введення в дію графіків відключення електропостачання: екстрених, аварійних, стабілізаційних і планових), що спричинило зупинки та простої виробничої діяльності підприємства. В обох випадках датою настання форс-мажорних обставин визначено 10.10.2022, датою закінчення - 20.12.2022.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 8.2 Договору, листом № 807 від 23.11.2022 відповідач сповістив позивача про настання обставин непереборної сили у вигляді знеструмлення його виробничих приміщень.
		З огляду на положення п. 8.3 Договору, якими визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається, зокрема Торгово-промисловою палатою України, відповідач листом № 260 від 21.04.2023 направив позивачеві копію сертифікату Торгово-промислової палати України № 3100-23-1871 від 18.04.2023 та листом № 370 від 29.06.2023 - копію сертифікату Київської торгово-промислової палати № 3000-23-3042 від 29.06.2023.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
		За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки також викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
		Виходячи з обставин цієї справи, суд вважає, що відповідач дотримався визначеної у Договорі процедури повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, повідомивши про їх настання та в подальшому засвідчивши відповідним сертифікатом, натомість позивач ані в позасудовому порядку, ані під час судового розгляду справи не заперечив настання для відповідача форс-мажорних обставин, що унеможливили вчасне виконання договірних зобов`язань.
		Беручи до уваги вищенаведені сертифікати Торгово-промислової палати України та регіональної торгово-промислової палати, а також зважаючи на надані відповідачем докази замовлення та придбання електричних генераторів, направлення комерційних пропозицій виробникам текстильних товарів щодо виробництва та поставки обумовленого Договором товару для потреб Збройних Сил України у зв`язку з неможливістю їх виготовити та поставити самостійно, враховуючи при цьому загальновідомі обставини завдання Російською Федерацією ракетних ударів по об`єктах критичної та цивільної (у тому числі енергетичної) інфраструктури України, які в силу ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем належними доказами настання для нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливили своєчасне виконання зобов`язання з поставки товару за Договором.
		З огляду на відсутність у діях відповідача вини у неналежному виконанні договірних зобов`язань, враховуючи доведеність відповідачем неможливості вчасного виконання договірних зобов`язань через вплив форс-мажорних обставин, а також зважаючи на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до умов договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання з боку боржника, та наявність яких не було доведено позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
		Додатково суд зазначає про недоведеність позивачем факту односторонньої відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, що відповідно до підп. 7.3.7 п. 7.3 Договору є підставою для сплати штрафу в розмірі 20% від ціни Договору.
		Навпаки, попри негативний вплив обставин непереборної сили, відповідач, хоч із запізненням, але виконав договірні зобов`язання та поставив другу партію товару і частково третю, натомість від отримання залишку товару в кількості 16  240 шт. відмовився саме позивач, що вбачається зокрема з листування сторін.
		За приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
		Статтею 689 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
		Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України).
		Судом враховано, що в п. 11.2 Договору сторони узгодили, що після закінчення терміну дії Договору, товар визначений в пункті 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим Договором, документи, визначені пунктом 4.1 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.
		Водночас, відповідно до п. 8.6 Договору подовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим Договором у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконанні постачальником пунктів 8.1 - 8.3 цього Договору.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією із сторін.
		З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що закінчення строку дії Договору не припиняє зобов`язань, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент його припинення, відтак невиконання відповідачем зобов`язання з поставки 16  240 шт. товару спричинене простроченням позивача (кредитора), який відмовився прийняти цей товар, що свідчить про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого підп. 7.3.7 п. 7.3 Договору.
		Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
		Витрати зі сплати судового збору за подання позову, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В позові відмовити.
		2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 204 485,43 грн покласти на позивача.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 26.01.2024
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                        О.В. Нечай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...