Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/51/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2024. Зареєстровано: 26.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 17.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 січня 2024 року 
		м. Київ
		 
		Cправа №  903/51/20 
		 
		Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, суддів: Білоуса В. В., Васьковського О. В., Жукова  С.   В., Картере В. І., Огородніка  К.  М., Погребняка В. Я., 
		 
		за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., 
		 
		учасники справи:
		представники учасників справи в судове засідання не з`явилися, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023
		у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Савченко Г.І., Коломис В.В.
		та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 
		у складі судді Шум М. С.
		у справі № 903/51/20
		за заявою Головного управління ДПС у Волинській області
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІЗІ"
		про банкрутство, -
		 
		 
		На розгляд суду постало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого після визнання боржника банкрутом. 
		 
		ВСТАНОВИВ
		Обставини справи 
		1.           11.02.2020 ухвалою Господарського суду Волинської області відкрито провадження у справі № 903/51/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІЗІ" (далі - ТОВ "АВТО-ІЗІ"); визнано вимоги ініціюючого кредитора - Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) до ТОВ "АВТО-ІЗІ" у розмірі 10 523 605 грн, у т.ч. 6 960 221,02 грн  недоїмки, 3 563 383,98 грн пені та 21 020 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "АВТО-ІЗІ"; розпорядником майна ТОВ "АВТО-ІЗІ" призначено арбітражного керуючого Кулагіна О. О.
		2.           05.05.2020 постановою Господарського суду Волинської області у справі № 903/51/20 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "АВТО-ІЗІ" та повноважень розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кулагіна О. О., ТОВ "АВТО-ІЗІ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "АВТО-ІЗІ" призначено арбітражного керуючого Кулагіна О. О.
		3.           04.07.2022 Волинська обласна прокуратура надіслала лист №15-758вих22 до ГУ ДПС у Волинській області, яким скерувала для організації розгляду та перевірки доводів повідомлення-заяву арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "АВТО-ІЗІ" Кулагіна О. О. з приводу можливих порушень податкового законодавства керівником товариства-банкрута Руденком Г. П. при здійсненні господарської діяльності товариством.
		4.          В свою чергу, ГУ ДПС у Волинські області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "АВТО-ІЗІ", код ЄДРПОУ 38527630, за результатами чого складено Акт від 15.08.2022 №3087/07-02/38527630, яким встановлено порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022 №0034560702, № 0034540702, згідно з якими банкруту збільшено податкову заборгованість на 1 095 640 грн за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів та на 9   010 386 грн за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства відповідно, а загалом на суму 10 106 026 грн.
		5.          Відповідні податкові повідомлення-рішення були надіслані ліквідатору ТОВ "АВТО-ІЗІ" Кулагіну О. О. та повернуті на адресу ГУ ДПС у Волинській області за закінченням терміну зберігання. 
		 
		Надходження заяви з грошовими вимогами
		6.           07.12.2022 до Господарського суду Волинської області надійшла заява ГУ ДПС у Волинській області (вх.№01-78/96/23) з грошовими вимогами до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн. 
		7.          ГУ ДПС у Волинській області зазначає, що після визнання боржника банкрутом податковий борг ТОВ "АВТО-ІЗІ" збільшився на суму 10 106 026 грн. Кредитор звертає увагу, що податкові зобов`язання виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття провадження у справі. Відповідні нарахування здійснювалися податковою на підставі п.п. 78.1.7 ст. 78 ПК України та листа Волинської обласної прокуратури від 04.07.2022 №15-758вих22 про те, що арбітражний керуючий Кулагін О. О. звернувся із заявою до Прокуратури з приводу виявлених під час проведення ліквідаційної процедури банкрута порушень у здійсненні господарської діяльності попереднім керівництвом ТОВ "АВТО-ІЗІ".
		8.          Грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області у сумі 10 106 026 грн нараховані на підставі проведеної 15.08.2022 ГУ ДПС у Волинській області документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності ТОВ "АВТО-ІЗІ", за підсумками якої контролюючим органом направлено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків при здійсненні якої вчинено правопорушення вказано: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022.
		9.          Додатково кредитор зауважує, що стаття 60 Кодексу України з процедур банкрутства не містить обмежень щодо строків заявлення поточних грошових вимог у ліквідаційній процедурі.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		10.           07.02.2023 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №     903/51/20 у задоволенні заяви ГУ ДПС у Волинській області від 23.11.2022 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн відмовлено повністю.
		11.           07.06.2023 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі №     903/51/20 залишено без змін.
		12.          Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що грошові вимоги, які заявлені ГУ ДПС у Волинській області не є поточними в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки як зазначив сам податковий орган нарахування проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "АВТО-ІЗІ" відкрито ухвалою від 11.02.2020. Водночас заявлені  грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області не можуть бути віднесені і до конкурсних.
		13.          Суди зауважили, що оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Волинській області 30.09.2022, то грошове зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята господарським судом 05.05.2020. Відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні грошових вимог ГУ ДПС у Волинській області в сумі 10 106 026 грн на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки такі вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. 
		14.          Судами першої та апеляційної інстанції було враховано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14.08.2019 у справі №     913/412/16, відповідно до якого, виходячи із змісту положень статей 57-58 Податкового кодексу України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		15.           26.06.2023 ГУ ДПС у Волинській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі № 903/51/20; прийняти нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн - задовольнити.
		16.          Скаржник посилається на п. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України щодо права податкового органу здійснити документальну позапланову перевірку, зокрема, у разі коли порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків та вказує, що на підставі акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення рішення, по яких ГУ ДПС у Волинській області звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог. При цьому скаржник стверджує, що податкові зобов`язання боржника виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття судом ліквідаційної процедури тобто до 05.05.2020. За доводом скаржника, судами не заперечується те, що податкові зобов`язання були нараховані за період травень 2017 року, лютий 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року та перше півріччя 2022 року, тобто за період до визнання боржника банкрутом.
		17.           Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17 щодо встановлення судом наявності або відсутності відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів під час розгляду кредиторських вимог та від 21.10.2021 у справі № 913/479/18 щодо обов`язку суду належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів.
		18.          Також, в судовому засіданні Верховного Суду 21.09.2023 представник скаржника наголосив на необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.08.2023 у справі № 908/1954/21 у подібних правовідносинах, де податковим органом було заявлено грошові вимоги до боржника на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих після визнання боржника банкрутом. 
		19.          Верховний Суд у справі № 908/1954/21 визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу з мотиву судів, що грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень не раніше 17.02.2022, а саме - після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2021), є такими, що суперечать приписам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, вказані вимоги підлягають відхиленню. 
		20.          Верховний Суд у справі №     908/1954/21, направляючи справу на новий розгляд, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, та дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог податкового органу без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.
		 
		Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
		21.          Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило. 
		 
		В. Передача справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
		22.          05.07.2023 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №      903/51/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023. 
		23.          21.09.2023 ухвалою Верховного Суду справу № 903/51/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника. 
		24.          26.09.2023 ухвалою Верховного Суду прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 903/51/20; розгляд справи призначено на 11.10.2023.
		25.          11.10.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.11.2023.
		26.          15.11.2023 до початку судового засідання до Верховного Суду від ГУ ДПС у Волинській області надійшло клопотання, в якому заявник просив передати справу № 903/51/20 за касаційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		27.          15.11.2023 ухвалою Верховного Суду відмовлено в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Волинській області про передачу справи №     903/51/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Оголошено перерву у судовому засіданні до 17.01.2024. 
		28.          15.11.2023 листом № 25-12/ 1158 головуючий суддя Пєсков     В. Г. звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді з проханням підготувати науковий висновок у справі № 903/51/20.
		29.          09.01.2024 до Верховного Суду надійшов науковий висновок щодо застосування пп. 14.1.39, 14.1.156., 14.1.175. п. 14.1 ст. 14, ст. 57, 58 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, підготовлений членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді кандидатом юридичних наук Вадимом Беляневичем та членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді доктором юридичних наук, професором Оленою Беляневич. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ           
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		30.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		31.          У цій справі, ухвалою суду першої інстанції від 11.02.2020 за заявою ГУ ДПС у Волинській області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "АВТО-ІЗІ". Постановою суду першої інстанції від 05.05.2020 ТОВ "АВТО-ІЗІ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 
		32.          Заявлені 07.12.2022 грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області на суму 10 106 026 грн нараховані податковим органом на підставі проведеної 15.08.2022 перевірки, за результатом якої складено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено правопорушення податковим органом зазначено: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022.
		33.          Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого після визнання боржника банкрутом. 
		34.          Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла наступних висновків. 
		35.          За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).
		36.          Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).
		37.          Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі №     916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 - №     916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 - №     904/5743/20.
		38.          Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
		39.          Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №     904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
		40.          Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі №     904/5743/20.
		41.          Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов`язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).
		42.          Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
		43.          У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
		44.          В податковому законодавстві податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).
		45.          Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).
		46.          Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		47.          Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).
		48.          Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
		49.          Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
		50.          Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
		51.          Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов`язку платника податку за загальним правилом:
		-          виникнення об`єкту оподаткування, 
		-          обчислення платником суми податкового зобов`язання,
		-          подання декларації,
		-          сплата податку у визначені податковим законодавством строки. 
		 
		52.          У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов`язок з обчислення суми податкового зобов`язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов`язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов`язання з відповідного податку та/або збору, обов`язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов`язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов`язанням платника податків."
		53.          З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов`язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов`язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо. 
		54.          Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань та надіслати платнику податків  податкове повідомлення-рішення про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання.
		55.          Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
		56.          Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19). 
		57.          У цій справі на вирішення судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду постало питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, який перебуває у процедурі банкрутства та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно кваліфікації таких вимог як конкурсних,  поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника. 
		58.          У постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого, виходячи із змісту положень статей 57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням. 
		59.          Верховний Суд у справі № 913/412/16 дійшов висновку про те, що зобов`язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов`язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення,          виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.
		60.          В постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №     908/1954/21  Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу з мотиву судів, що грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень не раніше 17.02.2022, а саме - після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2021), є такими, що суперечать приписам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, вказані вимоги підлягають відхиленню. 
		61.          Верховний Суд у справі №     908/1954/21 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, та дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.
		62.          Отже, вирішуючи поставлене питання щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.
		63.          Так, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків. 
		64.          Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком. 
		65.          Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відхилення грошових вимог податкового органу з тих підстав, що грошове зобов`язання боржника щодо сплати податкових платежів за податковими повідомленнями-рішеннями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в цій справі вже після визнання ТОВ "АВТО-ІЗІ" банкрутом. 
		66.          У даному випадку, судам належало встановити момент виникнення грошових вимог податкового органу за кожним несплаченим божником та заявленим контролюючим органом податком, який (момент) пов`язується із першим днем несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України, для подання податкової декларації. 
		67.          З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
		68.          Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції  в частині розгляду грошових вимог податкового органу.
		 
		Б. Висновки про застосування норм права
		69.          Положеннями податкового законодавства визначено обов`язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов`язок самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації. 
		70.          Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
		 
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		71.          Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		72.          Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання Головного управління ДПС у Волинській області  кредитором у даній справі. 
		73.          Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області  підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвала Господарського суду Волинської області від 07.02.2023  - скасуванню із направленням справи в частині кредиторських вимог Головного управління ДПС у Волинській області  на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		В. Розподіл судових витрат
		74.          Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		75.          Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308,  статтею 310,      315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		1.          Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області  задовольнити частково. 
		2.          Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі № 903/51/20 скасувати.
		3.          Справу № 903/51/20 в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління ДПС у Волинській області передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                В. Пєсков
		 
		 
		Судді                                                                                          В. Білоус
		 
		                                                                                          
		                                                                                          О. Васьковський 
		 
		 
		                                                                                          С. Жуков 
		 
		 
		                                                                                          В. Картере 
		 
		 
		                                                                                          К. Огороднік
		 
		 
		                                                                                          В. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...