Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/4617/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: 61-16785ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 січня 2024 року
		м. Київ
		справа № 759/4617/21
		провадження № 61-16785св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,              Коротуна В. М.,               
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне підприємство «Антонов»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Антонов» на рішення  Святошинського районного суду м. Києва в складі судді               Журибеди О. М. від 27 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Верланова С. М., Гуля В. В., Нежури В. А. від 10 жовтня 2023 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Антонов» (далі - ДП «Антонов»), у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23 листопада                 2021 року просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження директора авіаційного транспортного підрозділу (далі - АТП) ДП «Антонов» Харченка М.Г. від 16 листопада 2020 року № 426/АТП; визнати незаконним дії ДП «Антонов» стосовно запровадження щодо ОСОБА_1 простою з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно); стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за період з 15 грудня 2020 року по 19 липня 2021 року (включно) у сумі 476 972 грн 38 коп. (в тому числі всі податки та обов`язкові збори).
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 22 березня 2004 року ОСОБА_1 працює на ДП «Антонов». 01 листопада 2019 року позивач був переведений начальником відділу планування та керування польотами ДП «Антонов». Вказував, що 13 листопада 2020 року після робочого дня о 18 год 51 хв. директор АТП ДП «Антонов» з невідомих йому причин підписав розпорядження, відповідно до якого його було відсторонено від виконання обов`язків та призначено виконуючим обов`язків за його посадою                       ОСОБА_2 (начальника зміни відділу керування та планування польотами).  
		Позивач вважав наказ відповідача про його відсторонення від роботи на час проведення службового розслідування неправомірним, оскільки він не відповідає положенням статті 46 КЗпП України, якою передбачено вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи.
		З розрахункового листа за грудень 2020 року та січень 2021 року позивачу стало відомо, що після його виходу з відпустки йому нараховувався простій не з вини працівника. Жодного документа, що на ДП «Антонов» призупинено роботи, в яких він бере участь за посадою, і що в структурному підрозділі, в якому він працює, оголошено простій, до його відома не доведено. Указував, що від початку запровадження у березні 2020 року карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, відділ планування  та керування польотами, який він очолює, не припиняв свою роботу. Весь персональний склад відділу планування та керування польотами віднесено до осіб, які будуть виконувати невідкладні роботи із життєзабезпечення діяльності АТП. Крім цього, відповідно до наданих позивачу розрахункових листків за 2020 рік, кожен місяць йому  нараховувалась винагорода за високий професіоналізм та якість роботи, премія за виконання найважливіших планових завдань. Такі нарахування здійснювались з березня 2020  року по листопад 2020 року. Позивач зазначав, що винагорода та премія складали більше 90% розміру його заробітної плати та свідчили про те, що для виконання його трудових функцій наявні всі необхідні організаційно-технічні умови. Зазначені дії та рішення, на думку позивача, призвели до того, що ним недоотримано значний розмір заробітної плати. Згідно розрахункового листка заробітна плата позивача за вересень 2020 року склала 84 436,52 грн, в жовтні 2020 року - 98 216,15 грн. За розрахунком позивача, внаслідок його незаконного відсторонення та оголошення простою у період з 15 грудня 2020 року по 19 липня 2021 року включно йому було недовиплачено заробітну плату на загальну суму 476 972,38 грн
		З наведених підстав ОСОБА_1 просив його позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 вересня              2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження директора АТП ДП «Антонов» від 16 листопада 2020 року № 426/АТП.  Визнано незаконними дії ДП «Антонов» стосовно запровадження щодо ОСОБА_1 простою з 15 грудня 2020 року по                    19 липня 2021 року (включно). Стягнуто з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 15 грудня 2020 року по 19 липня 2021 року (включно) у сумі 476 972 грн 38 коп., в тому числі, всі податки та обов`язкові збори. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядження відповідача про відсторонення позивача від роботи на час проведення службового розслідування є неправомірним, оскільки воно не відповідає положенням статті 46 КЗпП України, якою передбачено вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи. У спірному розпорядженні про відсторонення позивача від роботи не наведено підставі визначених вищевказаним положенням законодавства для відсторонення працівника, не обґрунтовано його причини, чим порушено трудові права позивача.
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що простій позивачу був оголошений безпідставно, оскільки зупинення роботи фактично відбулося не з вини працівника, за обставин, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою протягом червня-липня 2021 року. З огляду на це, а також на факт недоведення до відома позивача інформації про простій, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо оголошення стосовно позивача простою з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно) підлягає задоволенню. Також суд дійшов висновку, що оскільки позивачем надано докази отримання значно меншого розміру заробітної плати в період оголошеного щодо нього простою, ніж отримувана ним заробітна плата до такого простою, тому в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права буде стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за час оголошення простою в межах заявлених позовних вимог (з 15 грудня 2020 по 19 липня 2021 року (включно), що становить 476 972 грн 38 коп.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ДП «Антонов» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		Представник ДП «Антонов» - адвокат Парубець О. Є. 24 листопада 2023 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 лютого 2020 року в справі № 727/11236/17-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року в справі № 910/3907/18, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 26 червня 2018 року в справі № 2/1712/783/2011, від 04 липня 2018 року в справі № 522/2732/16-ц, від 19 травня 2020 року в справі № 910/719/19, від 23 червня 2020 року в справі № 696/1693/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 759/17718/21 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		У грудні 2023 рокупредставник ОСОБА_3 - адвокат Чугаєнко О. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ДП «Антонов», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до незгоди з ними, тлумачення норм трудового законодавства України на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу                                         № 759/4617/21 з Святошинського районного суду м. Києва.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що з 22 березня 2004 року ОСОБА_1 працює у                                  ДП «Антонов».
		01 листопада 2019 року ОСОБА_1 переведений начальником відділу планування та керування польотами ДП «Антонов».
		16 листопада 2020 року директор АТП ДП «Антонов» видав розпорядження № 426/АТП, відповідно до якого відсторонив позивача ОСОБА_1 від керівництва відділом планування та керування польотами (В-255), обов`язки начальника відділу поклав на ОСОБА_2 , контроль за виконанням цього розпорядження покладено на начальника відділу авіаперевезень ОСОБА_4 .
		Суд також установив, що 17 березня 2020 року Президент ДП «Антонов» ОСОБА_5 видав наказ № 2078к «Про простій працівників підприємства». Відповідно до цього наказу з метою виконання заходів органів державної влади та міського самоврядування щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, зокрема, щодо запровадження Кабінетом Міністрів України на підставі Рішення Державної комісії з питань техногенної безпеки та надзвичайних ситуацій від 16 березня 2020 року плану протиепідеміологічних заходів, зокрема, обмеження роботи громадського міського транспорту, міжміських перевезень, роботи метрополітену, та враховуючи рекомендації МОЗ України та Держпраці підприємствам всіх форм власності щодо недопущення скупчення значних груп працівників на території підприємств, а також з огляду на заходи, визначені наказом ДК «Укроборонпром» № 74 від 12 березня 2020 року, керуючись частиною першою статті 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівників у період з 18 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року для працівників підприємства, крім працівників підрозділів, що виконують невідкладні роботи та роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства, зазначених у додатку № 1 до даного наказу (п.1); запроваджено з 18 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року дистанційну роботу на дому працівникам підприємства відповідно до додатку №2 до даного наказу (п.2); безпосередні керівники працівників визначених додатком № 2 до даного наказу відповідають за видання виробничих завдань таким працівникам та здійснюють контроль за виконанням працівниками виробничих завдань (п. 4)
		Додатком 1 до цього наказу від 17 березня 2020 року № 2078к                         ОСОБА_1 включено до переліку працівників ДП «Антонов», які будуть виконувати невідкладні роботи та роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства, на період карантину з 18 березня 2020 року по 03 квітня                    2020 року.
		У подальшому наказами ДП «Антонов» від 01 квітня 2020 року № 2151к, від 24 квітня 2020 року № 2249 к, від 08 травня 2020 року № 2337к, від 22 травня 2020 року № 2435 к, від 18 червня 2020 року № 2818 к, від 28 липня                            2020 року № 3495к, від 31 серпня 2020 року № 4110к, від 30 вересня 2020 року № 4728к, від 30 жовтня 2020 року № 5331к, від 27 листопада 2020 року № 5969к, від 28 грудня 2020 року № 6618к, від 28 січня 2021 року № 759к, від 26 лютого 2021 року № 1798к, від 29 березня 2021 року № 2674к, від 29 квітня 2021 року № 3567к період простою працівників відповідача продовжувався відповідно з 06 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року, з 25 квітня 2020 року по 11 травня 2020 року, з 12 травня 2020 року по                      22 травня 2020 року, з 23 травня 2020 року по 22 червня 2020 року, з                          23 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, з 01 серпня 2020 року по                       31 серпня 2020 року, з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року, з                     01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року, з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з                  01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року, з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року, з 01 березня 2021 року по 31 березня 2021 року, з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року, з 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року.
		При цьому додатками № 1 до наказів від 01 квітня 2020 року № 2151к, від 24 квітня 2020 року № 2249к, від 08 травня 2020 року № 2337к, від 22 травня 2020 року № 2435 к, від 18 червня 2020 року № 2818 к, від 28 липня                        2020 року № 3495к, від 31 серпня 2020 року № 4110к, від 30 вересня                      2020 року № 4728к, від 30 жовтня 2020 року № 5331к, ОСОБА_1 включено до переліку працівників відділу планування та керування польотами (В-255), які будуть виконувати невідкладні роботи із життєзабезпечення діяльності АТП відповідно з 06 квітня 2020 року по                   24 квітня 2020 року, з 25 квітня 2020 року по 11 травня 2020 року, з                             12 травня 2020 року по 22 травня 2020 року, з 23 травня 2020 року по                        02 червня 2020 року, з 23 червня 2020 року по 31 липня 2020 року, з                             01 серпня 2020 року по 31серпня 2020 року, з 01 вересня 2020 року по                       30 вересня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, з                        01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.
		Відповідно до даних довідки про прибутки ОСОБА_1 з березня по грудень 2020 року позивачу з березня по жовтень 2020 року нараховувалась, окрім іншого, премія за виконання найважливіших планових завдань (вид нарахування з кодом 066).
		2.Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Щодо вирішення вимог про визнання незаконними наказів відповідача про відсторонення від роботи
		Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
		При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.
		Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
		Разом з тим за змістом вищезазначеної статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.
		Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі,                 від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, дійшли обґрунтованого висновку про те, що 16 листопада 2020 року директор АТП ДП «Антонов» видав розпорядження  № 426/АТП, відповідно до якого відсторонив позивача ОСОБА_1 від керівництва відділом планування та керування польотами (В-255), оскільки  у ньому не зазначено причин відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а також відсутні посилання на будь-які підстави, передбачені у тому числі положеннями статті 46 КЗпП України, які б надавали право відсторонювати працівника від роботи.
		Щодо вирішення позовних вимог «Про оголошення періоду простою працівників підприємства»
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і  можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
		Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням  спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
		Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.
		Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надати відпустки  без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в цій не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
		Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівником розряду (окладу).
		Судами встановлено, незважаючи на запровадження в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, ОСОБА_1 виконував невідкладні планові роботи на підприємстві з березня по жовтень 2020 року, так як працював начальником підрозділу, що виконував виробничі завдання, невідкладні роботи, роботи із життєзабезпечення діяльності підприємства.
		Підприємство не надало доказів повної зупинки підрозділу, в якому працював позивач, а також не надало доказів неможливості забезпечення дистанційної роботи позивача.
		Крім того саме по собі прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про оголошення карантину не вказує про неможливість виконання роботи на підприємстві, де працював позивач.
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав  для задоволення позову та визнання незаконними дій відповідача щодо незаконного відсторонення в листопаді 2020 року ОСОБА_1 , а в грудні 2020 року незаконного по відношенню до позивача з боку ДП «Антонов» запровадження простою.
		Ураховуючи неправомірні дії відповідача, суди попередніх інстанцій обгрунтовано стягнули середній заробіток за час неправомірного відсторонення позивача від роботи та за час неправомірного оголошення простою щодо позивача, вирахувавши різницю між отриманими ним сумами та сумами, які підлягали виплаті.
		Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у поставах, зазначених заявником у касаційні скарзі.
		У задоволенні клопотання  представника ОСОБА_1 - адвоката Чугаєнко О. М. про закриття  касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього правових підстав. Підстави касаційного оскарження  чітко зазначені в ухвалі суду касаційної інстанції від 14 грудня 2023 року про відкриття касаційного провадження. При цьому у касаційній  заявлено клопотання про відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 759/17718/21, провадження № 61-12118св22, на яку позивач посилається як на таку, де вже викладено правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
		ДП «Антонов» про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозахисної практики у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки правові підстави для такої передачі відсутні, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року зупинено виконання/дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання/дія вказаних судових рішень підлягає поновленню.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без  змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання Державного підприємства «Антонов» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження - відмовити.
		Касаційну скаргу Державного підприємства «Антонов» залишити без задоволення.
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
		Поновити виконання/дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                         Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                           В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...