Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/4497/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.
Дата набрання законної сили: 25.01.2024
Номер судового провадження: 61-12264ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 січня 2024 року  
		м. Київ
		 
		справа № 335/4497/23
		провадження № 61-12264св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасник справи:
		заявник - ОСОБА_1 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 травня 2023 року у складі судді Алєксєєнка А. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог заяви 
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту, а саме наявності у неї громадянства Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) як соціалістичної держави.
		 
		Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народилася в СРСР, її батьки були громадянами СРСР, тому вона набула громадянство країни за народженням. Стверджувала, що для громадян СРСР не передбачено подання заяв про вихід з громадянства СРСР і заяв про набуття громадянства України. На її переконання, громадянство СРСР - це поєднання громадянства радянської держави (Союз РСР) і громадянства соціалістичної держави/країни (СРСР). Необхідність встановлення зазначеного факту ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на даний час Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя розглядає справу № 335/6967/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний перинатальний центр» Запорізької обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи через відмову вакцинуватися, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Посилаючись на те, що радянська держава (Союз РСР) припинила своє існування у 1991 році, а соціалістична держава (СРСР) існує і досі, ОСОБА_1 просила встановити юридичний факт щодо наявності в неї громадянства СРСР як соціалістичної держави. 
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, а саме наявності у неї громадянства СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік, як соціалістичної держави).
		 
		Відмова у відкритті провадження мотивована тим, що:
		 
		01 липня 2014 року ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ;
		 
		неможливим є встановлення факту наявності в особи громадянства наразі неіснуючої держави;
		 
		заява не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку факту, про який просила ОСОБА_1 .
		 
		Аргументи учасника 
		 
		У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким зобов`язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що:
		 
		ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням частини п`ятої статті 263  і частини п`ятої статті 186 ЦПК України, принципів доступу до правосуддя і справедливості судового розгляду;
		 
		суд першої інстанції ототожнив значення слів «визнання» і «встановлення». Україна як юридична особа не має повноважень визнавати громадян України громадянами СРСР, однак Україна як правонаступник Союзу РСР зобов`язана захищати права і свободи громадян СРСР незалежно від місця їх проживання, забезпечувати доступ до суду і за необхідності документально встановлювати їх належність або відношення до громадянства СРСР;
		 
		суд першої інстанції допустив пунктуаційні помилки, які фактично змінили зміст заяви;
		 
		постанови Верховного Суду, на які послався апеляційний суд, є нерелевантними;
		 
		підставою звернення до суду є відсутність аналогічного порядку встановлення необхідного юридичного факту у законодавстві України;
		 
		апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив принципи верховенства права та доступу до суд, не дослідив сутність громадянства СРСР.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліку.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
		Позиція Верховного Суду
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою і другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 
		2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 
		6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).
		 
		Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
		 
		Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).
		 
		Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-477цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (провадження № 11-36апп1), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39цс20)).
		 
		 При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина третя статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (провадження № 14-610цс18) зазначено, що «у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоби суд встановив факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента. З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також касаційної скарги, заявник прагне встановити у суді факти втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента для уникнення в майбутньому ймовірного порушення, невизнання чи оспорення його прав, зокрема у випадках подвійного оподаткування доходів заявника, отриманих й оподаткованих у Республіці Болгарії, а також ввезення на територію України транспортного засобу особистого користування, зареєстрованого у Республіці Болгарії, на строк, що перевищує 60 днів протягом одного року. Жодних доводів про те, що будь-яка із заінтересованих осіб порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, у вказаній заяві, як і в касаційній скарзі немає. Крім того, з огляду на зміст Конвенції, зокрема її статті 4, необґрунтованим є твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції, закривши провадження, порушив вимоги Конвенції. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі. Вимога про встановлення фактів втрати статусу громадянина-резидента та набуття статусу громадянина-нерезидента не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ щодо оподаткування доходів заявника чи порушення ним митних правил, а не в окремому чи позовному провадженні за правилами цивільного судочинства».
		 
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17 (пункт 17)).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19) вказано, що «поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року № 591/5619/17».
		 
		У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян».
		 
		Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		 
		- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		 
		- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		 
		- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		 
		- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).
		 
		У справі, що переглядається: 
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, в якій просила встановити юридичний факт щодо наявності в неї громадянства СРСР (Союзу Радянських Соціалістичних Республік як соціалістичної держави);
		 
		суди вставили, що відповідно до свідоцтва про народження від 04 червня 1976 року, виданого Заводським РВ РАГС, ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Запоріжжя, УРСР (а. с. 23, 23). Згідно з відповіддю Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України у переглянутих документах Верховної Ради УРСР/України за 1991 рік та Адміністрації Президента України за 1991-2005 роки указів Президії Верховної Ради УРСР/України та указів Президента України про вихід з громадянства, втрату громадянства, позбавлення громадянства УРСР/СРСР, надання громадянства України ОСОБА_1 не виявлено (а. с. 25). Відповідно до листа Державної міграційної служби України № П-4216-23/6.4/1989-23 від 15 травня 2023 року було розглянуто звернення ОСОБА_1 від 06 травня 2023 року, яке надійшло з Апарату Верховної Ради України, щодо надання роз`яснень деяких положень законодавства України про громадянство;
		 
		установивши неможливість встановити факт наявності в особи громадянства неіснуючої держави, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду у судовому порядку;
		 
		заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування, для відновлення яких саме конкретних порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів їй необхідно. Посилання в заяві на те, що накази МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, який був підставою для прийняття наказу про відсторонення від роботи, приймався відповідно до статті 10 Основ законодавства про охорону здоров`я, яка поширюється лише на громадян України, не свідчить про порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів заявниці. Тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 30 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 липня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                   М. М. Русинчук
		 
		Д. А. Гудима
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...