Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/1810/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                        Головуючий у І інстанції Семенюта О.Ю.
		Провадження №22-ц/824/2003/2024                                                 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		    18 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		          головуючого судді:         Матвієнко Ю.О.,
		          суддів:                              Мельника Я.С., Гуля В.В.,
		   при секретарі:                  Ковтун М.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги.
		Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що 11 червня 2020 року між ним та ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4 у розмірі 518 900 гривень, що становило 20 посадових окладів позивача. 
		Вказаний договір було укладено на виконання п.6.25.2 колективного договору, який діє у ДП «Украерорух», відповідно до якого виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію здійснюється у порядку, передбаченому окремим договором. 
		Наказом ДП «Украерорух» (Дніпровський регіональний структурний підрозділ) №260/о від 09 червня 2020 року було звільнено ОСОБА_1 з посади провідного інженера-електроніка групи ТОР гарантованого електроживлення об`єктів служби АОПР служби зв`язку, навігації та спостереження Дніпровського РСП - 11.06.2020 року з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП.
		Посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги був визначений у розмірі 25 945 гривень. Згідно з п.2.3 договору розмір матеріальної допомоги склав 518 900 гривень, що становило 20 посадових окладів працівника.
		Зі змісту п.3.1 Договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4, укладеним 11 червня 2020 року між ДП «Украерорух» та позивачем ОСОБА_1 , вбачається, що відповідач зобов`язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору до повної виплати  матеріальної допомоги за п. 6.25.2 Колективного договору.
		З часу укладення договору позивачу ОСОБА_1 було виплачено 129 725 грн. матеріальної допомоги. 
		Разом з тим, з квітня 2022 року відповідач в односторонньому порядку припинив виконання вказаного договору, обґрунтовуючи таке припинення прийняттям 30 березня 2022 року наказу ДП «Украерорух» №141, яким було призупинено дію окремих положень колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, в тому числі, і пункту 6.25.2. 
		На думку позивача, дія вказаного наказу не може розповсюджуватись на правовідносини, які врегульовані договором про виплату матеріальної допомоги від 11 червня 2020 року, а відповідач, всупереч вимог чинного законодавства, в односторонньому порядку змінив умови означеного договору, укладеного з позивачем. 
		Позивач у позові зазначав, що має право на отримання залишку коштів, виплата яких йому була гарантована договором про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №4 від 11 червня 2020 року, у зв`язку із чим і звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ДП «Украерорух» на свою користь 389 175,00 грн. недоплаченої матеріальної допомоги.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня                 2023 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 233 505 грн. 00 коп. матеріальної допомоги та 2 335,05 грн. судового збору.
		У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення грошових коштів в більшому розмірі відмовлено.
		Не погоджуючись із рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі було зроблено неправильний висновок про те, що відносини між позивачем та відповідачем повинні регулюватись виключно договором про виплату матеріальної допомоги від 11 червня 2020 року № 4, що такі відносини є суто цивільно-правовими і на них не поширюється дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану». Також, судом не було враховано того факту, що виплати, які передбачені колективним договором, є понад законодавчо гарантованими та виплачуються лише при наявності власних коштів на підприємстві. 
		Зазначає, що 24.02.2022 року з початку військового вторгнення рф, повітряний простір над Україною був повністю закритий, надання аеронавігаційного обслуговування, що є основним видом діяльності Украероруху, було повністю припинено та наразі не здійснюється. У зв`язку з цим, підприємство відповідача було змушене провести низку антикризових заходів, зокрема, було запроваджено простій на підприємстві, призупинено дію трудових договорів з працівниками, знижено експлуатаційні витрати до мінімально можливого рівня, призупинено всю інвестиційну діяльність за власні кошти підприємства, у тому числі, було призупинено виплати, що передбачені Колективним договором та є понад законодавчо гарантованими. Так, 30.03.2022 року підприємство було змушене видати наказ №141 «Про призупинення дії окремих положень Колективного договору» на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» №2136-1X від 15.03.2022 року, якою передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Станом на теперішній час даний наказ є діючим  та не є скасованим або таким, що визнаний судом незаконним або таким, що порушує права та законні інтереси працівників Украероруху або інших осіб, на кого поширюються його умови.
		Також, суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що 21.03.2022 року було видано наказ Украероруху N?64 «Про призупинення дії наказів», який є діючим. Даним наказом було призупинено дію наказу № 267/ від 11.06.2020 року, яка передбачала порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу.
		Беручи до уваги вищезазначене, судом першої інстанції не було враховано того факту, що якщо призупинена дія положень основного договору, в даному випадку Колективного, то відповідно є неможливим і виконання умов договору про виплату матеріальної допомоги.
		Також, суд першої інстанції не врахував того факту, що оскільки позивач тривалий час був працівником Украероруху, то відносини між позивачем та відповідачем в частині укладення договору про виплату матеріальної допомоги виникли виключно внаслідок перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, оскільки умовою для виплати матеріальної допомоги позивачу є його безперервний стаж роботи в Украерорусі.
		З огляду на викладене, помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» не може поширюватись на позивача.
		Також вказує, що умовами Договору не було враховано настання для відповідача форс-мажорних обставин, як наприклад, військова агресія російської федерації, що призвело до неможливості виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим, відповідач цілком законно та обґрунтовано, керуючись законом «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 136-IX, призупинив дію пунктів колективного договору.
		З метою регулювання порядку виплати заборгованості ДП «Украерорух» направило ОСОБА_1 додаткову угоду щодо внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги, якою запропонувало позивачу призупинити виконання умов договору до моменту скасування військового стану в Україні. Однак, така угода залишилась без розгляду з боку позивача та повернулась на адресу відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
		Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення позивачу за останньою відомою адресою копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження. 
		Таким чином, позивач, повідомлений про розгляд справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги відповідача до апеляційного суду не направив.
		В судовому засіданні представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху УкраїниМостова М.І. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з викладених у ній підстав. 
		Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе проводити розгляд справи за його  відсутності.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в лютому 2015 року між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками був укладений колективний договір (а.с.81-91). 
		28 травня 2020 року до п.6.25.2 розділу 6 колективного договору були внесені зміни, відповідно до яких виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватись на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.
		Наказом Дніпровського РСП ДП «Украерорух» №260/о від 09 червня 2020 року було звільнено ОСОБА_1 з посади провідного інженера-електроніка групи ТОР гарантованого електроживлення об`єктів служби АОПР служби зв`язку, навігації та спостереження Дніпровського РСП у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП (а.с.6).
		11 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №4 (а.с.7-9). Відповідно до п.1, п.2.2 вказаного договору, підприємство зобов`язалось виплатити ОСОБА_1 матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п.6.25.2 колективного договору. Посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги був визначений у розмірі 25 945 грн. Згідно з п.2.3 договору, розмір матеріальної допомоги склав 518 900 грн., що становило 20 посадових окладів працівника.
		Зі змісту п.3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №4, укладеним 11 червня 2020 року між ДП «Украерорух» та позивачем, вбачається, що відповідач зобов`язався виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу в такому порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, а залишок суми матеріальної допомоги - по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, починаючи з 12-го місяця з дати підписання договору.
		Наказом ДП «Украерорух» №267/о від 14 червня 2020 року (а.с.79) був встановлений такий порядок виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 : 25 945 грн. - у період з 11.06.2020 до 24.06.2020; 25 945 грн. - у період з 11.06.2021 до 10.08.2021; 25 945 грн. - у період з 11.06.2021 до 10.08.2021; 25 945 грн. - у період з 11.08.2021 до 10.10.2021; 25 945 грн. - у період з 11.10.2021 до 10.12.2021; 25 945 грн. - у період з 11.12.2021 до 10.02.2022; 25 945 грн. - у період з 11.02.2022 до 10.04.2022; 25 945 грн. - у період з 11.04.2022 до 10.06.2022; 25 945 грн. - у період з 11.06.2022 до 10.08.2022; 25 945 грн. - у період з 11.08.2022 до 10.10.2022; 25 945 грн. - у період з 11.10.2022 до 10.12.2022; 25 945 грн. - у період з 11.12.2022 до 10.02.2023; 25 945 грн. - у період з 11.02.2023 до 10.04.2023; 25 945 грн. - у період з 11.04.2023 до 10.06.2023; 25 945 грн. - у період з 11.06.2023 до 10.08.2023; 25 945 грн. - у період з 11.08.2023 до 10.10.2023; 25 945 грн. - у період з 11.10.2023 до 10.12.2023; 25 945 грн. - у період з 11.12.2023 до 10.02.2024; 25 945 грн. - у період з 11.02.2024 до 10.04.2024; 25 945 грн. - у період з 11.04.2024 до 10.06.2024; 25 945 грн. - у період з 11.06.2024 до 10.08.2024.
		Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 2-7, 9 до колективного договору (а.с.73-74).
		У зв`язку із винесенням наказу ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року, позивачу ОСОБА_1 з квітня 2022 року було припинено виплату матеріальної допомоги, причому на час постановлення наказу йому було виплачено 5 посадових окладів на суму 129 725 грн.  
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості в частині стягнення з відповідача на користь позивача 233 505 грн. 00 коп. матеріальної допомоги, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Так, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Державним підприємством обслуговування повітряного руху України 11 червня 2020 року було укладено договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором.
		На момент укладення вказаного договору ОСОБА_1 вже не перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, оскільки наказом Дніпровського РСП ДП «Украерорух» №260/о від 09 червня 2020 року його було звільнено з посади провідного інженера-електроніка групи ТОР гарантованого електроживлення об`єктів служби АОПР служби зв`язку, навігації та спостереження Дніпровського РСП в зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України.
		Також встановлено, що відповідач по справі перестав виконувати умови укладеного між сторонами договору з підстав призупинення дії окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час воєнного стану в Україні згідно наказу ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року.
		З огляду на викладені обставини та на підставі вищенаведених правових норм про обов`язковість дотримання сторонами правочину його умов, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги, строк виплати якої настав згідно умов договору, на загальну суму 233 505 грн. 00 коп.  
		Таким чином, аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що Бориспільський міськрайонний суд Київської області, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Доводи апеляційної скарги відповідача про помилковість висновків суду щодо непоширення на спірні правовідносини положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 136-IX, апеляційним судом відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що виплата матеріальної допомоги позивачу обумовлена договором про виплату матеріальної допомоги, укладеним між сторонами 11 червня 2020 року, після припинення трудових відносин позивача з відповідачем у зв`язку зі звільненням з роботи. За таких обставин правильним є висновок суду про те, що даний договір є цивільно-правовим і на нього не поширюється дія вищевказаного нормативного акту, який згідно ч. 1 ст. 1 Закону визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		Також апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо того, що оскільки було призупинено дію деяких положень колективного договору, то й укладений на основі колективного договору договір про виплату матеріальної допомоги теж призупиняє свою дію, оскільки це окремий правочин й сторони по справі не укладали окремі додаткові угоди щодо внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги.
		Зокрема, в матеріалах цивільної справи міститься копія додаткової угоди №1 до договору №4 від 11 червня 2020 року (а.с.95-96), якою ДП «Украерорух» мало намір погодити з позивачем внесення змін до укладеного з ним договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором та призупинити його виконання. Означена додаткова угода була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку (а.с.97). Однак вказана додаткова угода не була отримана позивачем та залишилась ним непідписаною, а отже сторонами не було у встановленому п.5.2 договору порядку погоджені зміни до нього. В свою чергу видача наказу ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року не є способом внесення змін до договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором №4 від 11 червня 2020 року.
		Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив факт того, що між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини й позивач по справі має право на виплату йому матеріальної допомоги в частині тих платежів, строк сплати яких настав, і які йому в порушення умов договору не виплачує відповідач з підстав призупинення дії відповідних положень колективного договору на підприємстві.
		Необгрунтованими, на думку колегії суддів, є і доводи скарги відповідача про те, що умовами укладеного між сторонами Договору не було враховано настання для відповідача форс-мажорних обставин, як наприклад, військова агресія російської федерації, що призвело до неможливості виконання ним взятих на себе зобов`язань, виходячи, зокрема, з наступного.
		Обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, тобто від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.
		При цьому, договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Цивільним законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, зокрема, сплата штрафних санкцій.
		Проте, статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
		Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
		Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
		Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.
		При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.
		Враховуючи те, що відповідачем не було доведено зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором та військовою агресією російської федерації в Україні, на що як на форс мажор посилається представник відповідача в апеляційному суді, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скарги про звільнення відповідача від необхідності виконувати договірні зобов`язання за укладеним між сторонами договором. 
		Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності вимог позивача ОСОБА_1 обґрунтовано задоволено його позов в частині стягнення матеріальної допомоги, строк виплати якої настав. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки Бориспільським міськрайонним судом Київської області рішення від 28 вересня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
		У зв`язку із тим, що ціна позову в даній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня                        2023 року - залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		     Головуючий:  
		 
		     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...