Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/8547/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.01.2024. Зареєстровано: 27.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2024.

Номер судового провадження: П/320/8547/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		26 січня 2024 року справа №320/8547/22
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Служби судової охорони, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області та Державної судової адміністрації України, у якому просить суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області щодо невинесення наказу про виплату, а також щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн., встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у період з 24.02.2022 по 01.08.2022;
		- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30000,00 грн., встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період проходження служби з 24.02.2022 по 01.08.2022.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м.Києві та Київській області та має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісяця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі-Постанова №168).
		Проте, відповідач безпідставно не здійснив нарахування та виплату позивачу вказаної винагороди, що змусило його звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну судову адміністрацію України та Міністерство фінансів України.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Службу судової охорони.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (провадження №Пз/990/4/22).
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 поновлено провадження в адміністративній справі.
		Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що виплата грошового забезпечення співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області здійснюється виключно в межах фондів оплати праці, затверджених у кошторисах Управління. 
		Відповідач зауважив, що для видання наказу про виплату співробітникам Управління додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. 
		Натомість, у затвердженому ДСА України кошторисі Служби судової охорони на відповідний рік, а також кошторисі Територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не передбачено, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату. На переконання відповідача, виплата позивачу додаткової допомоги без відповідного фінансування є перевищенням повноважень та призвело б до порушення вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим бездіяльність Територіального управління щодо невиконання Постанови №168 відсутня.
		Державна судова адміністрація України у письмових пояснень зазначила, що в силу вимог статті 148 Закону України Про судоустрій і статус суддів Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема Служби судової охорони. При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони здійснюється безпосередньо вказаною Службою.
		Третя особа повідомила, що з метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО відповідно до пункту 1 Постанови №168 ДСА України звернулось з листами щодо виділення додаткових асигнувань з резервного фонду державного бюджету. Проте, кошти виділені не були. Разом з тим, на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди. Проте, ССО відмовилась видавати зазначені накази, у зв`язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, ДСА України не здійснювало заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.
		Міністерство фінансів України у поясненнях по справі зазначило, що Міністерство в силу положень Бюджетного кодексу України як учасник бюджетного процесу не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" та не несе відповідальності за її нарахування.
		Так, Міністерство фінансів України відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету здійснює перерозподіл асигнувань, затверджених у розписі бюджету, в розмірі економічної класифікації видатків бюджет за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів.
		Проте, пропозиції щодо перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків на грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони від ДСА України не надходило.
		На адресу суду від Служби судової охорони надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що для виплат співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату, проте дані кошти не передбачалися та не затверджувалися, тому фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.
		Крім того, третя особа наголосила на тому, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		у с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у м.Києві та Київській області та займає посаду контролера 4 відділення 3 взводу охорони 5 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області, що відповідачем не заперечується.
		Бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022, у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, послугувала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
		Враховуючи поданий відповідачем відзив та наявні в матеріалах справи докази, згідно з частиною першою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України суд розцінює визнаною обставиною невиплату позивачу, починаючи з 24.02.2022, додаткової винагороди на підставі Постанови №168, тому ця обставина не потребує доказування. 
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
		У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
		Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		За положеннями частини другої статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
		Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року №384 (далі - Порядок №384).
		Відповідно до пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
		Згідно з пунктами 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
		Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
		Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).
		На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
		У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:
		- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";
		- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення";
		- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		Наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
		Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
		Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		За положеннями пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
		Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 та пунктом 4 наказу ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
		Тобто, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
		Пунктами 21 та 22 частини першої статті 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
		За приписами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, за позовом особи, яка проходить службу в Службі судової охорони, до Територіального управління Служби судової охорони у Закарпатській області, Державної судової адміністрації України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Служби судової охорони, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зазначено ознаки цієї типової справи:
		а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
		б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
		в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168;
		г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168;
		г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
		Ця справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є співробітник Служби судової охорони; відповідачем - територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони (ТУ ССО у м. Києві та Київській області); предметом спору - додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; спір виник внаслідок невиплати позивачу як співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; предметом позову є дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду за період з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2022 року.
		Таким чином, ця справа є типовою, у зв`язку з чим при вирішенні справи відповідно до частини третьої статті 291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
		Верховним Судом в вищевказаному рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, викладені такі правові висновки:
		- з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України;
		- установлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні;
		- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 змін до постанови Кабінету Міністрів України №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість " 30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
		- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 для вирішення цього спору;
		- суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, затвердженого наказом ДСА України від 31 жовтня 2022 року №396, на застосуванні якого наполягає Територіальне управління, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати;
		- Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом ДСА України від 26 серпня 2020 року №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин;
		 відмова територіального управління Служби судової охорони у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).
		Верховний Суд у зразковій справі №260/3564/22 зазначив, що належним відповідачем у такому спорі є територіальне управління Служби судової охорони, оскільки спірні відносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між позивачем та територіальним управлінням, яке відповідно до пункту 10 Порядку №384 повинно виплачувати співробітнику грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
		Водночас ДСА України не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача. Бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.
		Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, то Верховний Суд указав:
		 відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; 
		 Законом України від 01.07.2022 №2352-IX (набрав чинності з 19.07.2022), частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: 
		"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. 
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)";
		отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності;
		 приписами частин третьої і п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 
		 зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду в справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України; 
		 відтак, до 19.07.2022 строк звернення до суду з цим позовом співробітника територіального управління служби судової охорони не був обмежений будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку.
		Врахувавши наведені правові позиції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволенню позову шляхом визнання протиправною бездіяльності територіального управління Служби судової охорони щодо ненарахування і невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн. на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24.02.2022.
		Саме такий спосіб захисту порушеного права був застосований Верховним Судом у вищевказаному рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.
		За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у судовому рішенні у зразковій справі, суд вважає, за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити їх шляхом:
		- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області щодо не нарахування і невиплати позивачу, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року;
		- зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24 лютого 2022 року.
		Саме такий спосіб захисту порушеного права, на переконання суду, остаточно та ефективно вирішить спірні правовідносини між сторонами.
		Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
		У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 242-246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в: 
		1. Адміністративний позов задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, починаючи з 24.02.2022, пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку зазначеної Постанови у розмірі 30 000,00 грн. в розрахунку на місяць.
		3. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у м.Києві та Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, установлену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168 в розмірі до 30 000 грн. пропорційно відпрацьованого часу за місяць, відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24 лютого 2022 року.
		4. В іншій частині в позові відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. 
		 
		Суддя Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...