Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 388/592/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 14.06.2024
Результат оскарження 14.06.2024 Кропивницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/388/34/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                        
		Справа № 388/592/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		26.01.2024 року Долинський районний суд Кіровоградської області
		 
		       у складі:        головуючого - судді                        Баранського Д.М.,
		                       за участю секретаря                        Поліщук Т.І.,
		                       представника                                 Безверхої І.П. ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Філії - Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		        ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до відповідачів з вимогами про зобов`язання вчинити дії.
		       Позов мотивує тим, що раніше був користувачем платіжних карток «Ощадбанк», а саме кредитної картки № НОМЕР_1 та платіжної картки для виплат заробітної плати № НОМЕР_2 .
		       19 серпня 2022 року позивач звернувся до ТВБВ № 10010/0130 «Ощадбанку», що розташоване за адресою: вул. Братів Клепачів, 3-б, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область з метою надання допомоги отримання в мобільному додатку «Ощадбанку» електронного ключа. Співробітник банку завантажила до його мобільного телефону через мобільний застосунок «Ощадбанку» електронний ключ та повідомила, що йому необхідно буде авторизуватися, тобто підтвердити операцію та ввести код, що надійде на його телефон. Електронний ключ після його перевірки позивач не зміг відкрити. Одразу до нього зателефонував невідомий номер та особа представилася працівником «Ощадбанку» повідомивши, що для початку роботи електронного ключа необхідно ввести чотири цифри, які йому надіслані на мобільний телефон до чат-боту «Ощадбанку». Попередньо саме працівник «Ощадбанку» завантажила до його мобільного телефону чат-бот «Ощадбанку» та оформила йому електронний ключ, а також безпосередньо повідомила про необхідність авторизуватися. Після цього до чат-боту «Ощадбанку» ввів надіслані йому на телефон чотири цифри та залишив відділення банку. Одразу після цього в мобільний застосунок «Viber» позивача було надіслано повідомлення із відображенням зняття з його картки № НОМЕР_1 коштів в сумі 65082,50 грн. Позивач одразу повернувся до відділення банку та з`ясував, що з його картки для виплати заробітної плати № НОМЕР_2 також знято грошові кошти в сумі 12755 грн.
		       Після цього, ОСОБА_2 невідкладно зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» та повідомив про шахрайські дії. Йому у свою чергу повідомили, що картки заблоковано, однак до його мобільного додатку надійшло повідомлення, що зняті грошові кошти переведено на інший невідомий йому рахунок. Тобто банк не виконав своїх зобов`язань щодо перешкоджання списанню коштів в результаті шахрайських дій третіх осіб.
		       Оскільки кредитна картка та картка для виплат заробітної плати за доводами працівників банку були заблоковані, то позивачу 6 вересня 2023 року було видано нову платіжну картку № НОМЕР_3 . На цю платіжну картку було зараховано заробітну плату в розмірі 12988,35 грн. Загальна сума власних коштів на цій картці становила 18043,50 грн, із них: 12988,35 грн заробітна плата та 5088 грн грошові кошти, що залишились на рахунку та які не були використані.
		       9 вересня 2023 року ОСОБА_2 перебуваючи в м. Знам`янці Кіровоградської області та маючи намір зняти грошові кошти, прийшов до банкомату «Ощадбанку» та виявив на балансі картки відсутність грошових коштів в сумі 18043,50 грн. При цьому жодних дзвінків на його мобільний телефон цього дня з приводу зняття грошових коштів з картки чи будь-яких інших повідомлень не надходило. Одразу зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» з метою повідомити про викрадення грошових коштів, а йому у свою чергу було повідомлено, що йому заблоковано розрахунковий рахунок та доступ до «Ощад24», однак картки заблоковані не були. Далі було здійснено блокування його карток.
		       З приводу події позивач звертався до відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та тепер ведеться досудове розслідування.
		        ОСОБА_2 стверджує, що йому невідомо, яким чином шахраї змогли отримати доступ до його власних коштів, а також кредитних коштів, конфіденційну інформацію не розголошував, зокрема номери карток та інші банківські реквізити, нікому не повідомляв свій пін-код та CVV- код, не давав розпоряджень щодо списання грошових коштів зі своїх рахунків, не отримував SMS повідомлень з кодом підтвердження для перерахування коштів, не передавав свою сім-картку третім особам.
		       Тепер відповідачі продовжують нараховувати штрафні санкції. У свою чергу позивач стверджує, що не має зобов`язань перед банком, оскільки грошові кошти не отримував, а шахрайські дії, в тому числі помилки «Ощадбанку» не можуть породжувати зобов`язання.
		       Згідно з рішенням кредитної комісії від 1 грудня 2022 року, 12 січня 2023 року «Ощадбанком» позивачеві було повернуто суму коштів в розмірі 18043,50 грн, інші кошти, зокрема власні кошти в розмірі 12755 грн, а також кредитні кошти в розмірі 65082,50 грн позивачеві не повернуто.
		       12 січня 2023 року ОСОБА_2 були зараховані власні грошові кошти на його картку, однак «Ощадбанк» самостійно, без його згоди списав на свою користь суму коштів у розмірі 9800,83 грн, посилаючись на договірне списання з рахунка для погашення боргових зобов`язань перед банком. 
		       Відповідач АТ «Ощадбанк» надіслало до суду відзив на позовну заяву. Позов не визнає та просить відмовити в ньому. Стверджує, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення клієнтом своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку, випущений на ім`я ОСОБА_2 та одноразових кодів підтвердження, які надходили на фінансовий номер телефону клієнта, про що позивач стверджує в позові. При вході до системи дистанційного обслуговування «Ощад24/7» та проведенні операцій з переказу коштів була проведена належним чином електронна ідентифікація електронного платіжного засобу - банківської картки та його користувача - позивача, він несе відповідальність за проведені операції за власним рахунком. На переконання відповідача позивачем не доведено обставин, що є підставою для задоволення позову. Позивач є потерпілим в кримінальному провадженні, відкритому за його заявою та в разі встановлення винних осіб, які заволоділи його коштами, не позбавлений права звернутися до них з відповідним позовом. Філія не наділена цивільною процесуальною дієздатністю, не може виступати стороною в цивільному судочинстві, а тому позов в частині вимог до філії задоволенню не підлягає. 
		        ОСОБА_2 надіслав до суду відповідь на відзив. Стверджує, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. Сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони. Відповідач не довів, що позивач своїми діями сприяв розголошенню даних, які стали підставою для незаконних операцій. Відповідач протиправно поклав обов`язок зі сплати кредитних коштів, відсотків за його користування на позивача без достатніх підстав. Позивач наголошує, що нікому не розголошував відомості про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН-код, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо.
		       АТ «Ощадбанк» надіслало до суду заперечення. Продовжує стверджувати, що несанкціонований переказ грошових коштів міг статися в результаті розголошення клієнтом своїх персональних даних, реквізитів платіжних карток банку випущених на ім`я ОСОБА_2 та одноразових кодів підтвердження, які надходили на фінансовий номер телефону клієнта, про що сам позивач зазначає в позові. Спірні операції підтверджені паролем клієнта, який є аналогом власноручного підпису і проведені банком операції є операціями, що проведені за розпорядженням позивача.
		       У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити. Суду пояснив, що відповідач не здійснив на його вимогу блокування його рахунків. Підтвердження операцій з перерахування коштів з його рахунків не здійснювалось. Коли відбулась подія то звернувся до відділення «Ощадбанку», а саме до ОСОБА_3 з метою отримання електронного ключа. У свою чергу вона йому повідомила, що може це зробити через свій робочий комп`ютер або через його мобільний телефон, якщо на ньому встановлений застосунок «Телеграм». Тоді на його телефоні не було застосунку «Телеграм». Далі надав свій мобільний телефон цій працівниці банку, вона у свою чергу завантажила чотири чат-боти «Ощадбанку» та по черзі до кожного з них вводила чотири цифри його банківської картки та номер фінансового телефону. В неї довгий час, щось не виходило. Вона кликала на допомогу інших працівників, зокрема ОСОБА_4 , яка їй повідомила, що здійснює такі дії виключно через свій комп`ютер, а не через чат-бот « Ощадбанку » в застосунку «Телеграм». ОСОБА_3 у свою чергу продовжувала вводити його особисті дані до чат-ботів. Врешті у неї вийшло завантажити електронний цифровий підпис до чат-боту, а після цього до його телефону. Далі повідомила його, що необхідно пройти верифікацію, тобто ввести чотири цифри, які йому повідомлять телефоном або у виді SMS. Також повідомила, що цю операцію він зможе здійснити самостійно, оскільки до неї для обслуговування прийшли люди.
		       Після цих дій працівника банку, будучи у відділенні «Ощадбанку» до нього одразу зателефонувала особа, яка представилась працівником банку та задавала запитання щодо отримання ним електронного цифрового підпису, а також повідомила, що йому прийде на мобільний телефон SMS у виді чотирьох цифр та після цього електронний ключ почне працювати. Повторює, що в цей момент перебував у відділенні банку. Далі йому на мобільний телефон прийшло чотири цифри, а він у свою чергу ввів їх до чат-боту. Після цього розпочав виходити з відділення банку, а йому у свою чергу почали надходити SMS про зняття з його рахунків грошових коштів. Всі кошти, які були на рахунках були зняті. Одразу звернувся до банку, подав заяву про такі дії, а також звернувся до поліції. Подія відбувалась 19 серпня 2022 року.
		       Другий випадок відбувся 9 вересня 2022 року. Попередньо 22 серпня 2022 року звернувся до «Ощадбанку» з метою перевірити чи його рахунки заблоковані, оскільки очікував заробітну плату. Пізніше виявив, що з його картки списано 18000 грн, оскільки банк не здійснив блокування його банківської картки. З цього приводу подав скаргу. Ці грошові кошти пізніше йому було повернено, однак частину було списано для погашення заборгованості за кредитом, яким заволоділи шахраї. Стверджує, що жодну операцію перерахування грошових коштів не підтверджував.
		       Представник АТ «Ощадбанк» Безверха І.П. у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в ньому. 
		       Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (чч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України).
		       Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 був клієнтом АТ «Ощадбанк» та мав у користуванні платіжні картки цього банку, а саме кредитну картку № НОМЕР_1 та платіжну картку для виплат заробітної плати № НОМЕР_2 .
		19 серпня 2022 року позивач звернувся до ТВБВ № 10010/0130 «Ощадбанку», що розташоване за адресою: вул. Братів Клепачів, 3-б, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область з метою надання допомоги отримання в мобільному додатку «Ощадбанку» електронного ключа. Співробітник банку завантажила до його мобільного телефону через мобільний застосунок «Ощадбанку» електронний ключ та повідомила, що йому необхідно буде авторизуватися, тобто підтвердити операцію та ввести код, що надійде на його телефон. Позивач не зміг після перевірки електронного ключа його відкрити. Одразу до нього зателефонував невідомий номер та особа представилася працівником «Ощадбанку» повідомивши, що для початку роботи електронного ключа необхідно ввести чотири цифри, які йому надіслані на мобільний телефон до чат-боту «Ощадбанку». Попередньо саме працівник «Ощадбанку» завантажила до його мобільного телефону чат-бот «Ощадбанку» та оформила йому електронний ключ, а також безпосередньо повідомила про необхідність авторизуватися. Після цього до чат-боту «Ощадбанку» ввів надіслані йому на телефон чотири цифри та залишив відділення банку. Одразу після цього в мобільний застосунок «Viber» позивача було надіслано повідомлення із відображенням зняття з його картки № НОМЕР_1 коштів в сумі 65082,50 грн. 
		З виписки АТ «Ощадбанк» за рахунком позивача за період з 18 серпня 2022 року по 18 травня 2023 року відомо, що грошові кошти з банківської картки позивача списувалися декількома сумами (т. 1 а. с. 65-70, 117-120).
		Позивач одразу повернувся до відділення банку та з`ясував, що з його картки для виплати заробітної плати № НОМЕР_2 також знято грошові кошти в сумі 12755 грн.
		       Після цього, невідкладно ОСОБА_2 зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» та повідомив про шахрайські дії. Йому у свою чергу повідомили, що картки заблоковано, однак до його мобільного додатку надійшло повідомлення, що зняті грошові кошти переведено на інший невідомий йому рахунок. Тобто банк не виконав своїх зобов`язань щодо перешкоджання списанню коштів в результаті шахрайських дій третіх осіб.
		       Про вищезазначені дії ОСОБА_2 негайно також повідомив правоохоронні органи, про що свідчить роздруківка за його мобільним номером телефону, що міститься в матеріалах цієї цивільної справи (т. 2 а. с. 6-8). 
		       Оскільки кредитна картка та картка для виплат заробітної плати за доводами працівників банку були заблоковані, то позивачу 6 вересня 2023 року було видано нову платіжну картку № НОМЕР_3 . На цю платіжну картку було зараховано заробітну плату в розмірі 12988,35 грн. Загальна сума власних коштів на цій картці становила 18043,50 грн, із них: 12988,35 грн заробітна плата та 5088 грн грошові кошти, що залишились на рахунку та які не були використані.
		       9 вересня 2023 року ОСОБА_2 перебуваючи в м. Знам`янці Кіровоградської області та маючи намір зняти грошові кошти, прийшов до банкомату «Ощадбанку» та виявив на балансі картки відсутність грошових коштів в сумі 18043,50 грн. При цьому жодних дзвінків на його мобільний телефон цього дня з приводу зняття грошових коштів з картки чи будь-яких інших повідомлень не надходило. Одразу зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» з метою повідомити про викрадення грошових коштів, а йому у свою чергу було повідомлено, що йому заблоковано розрахунковий рахунок та доступ до «Ощад24», однак картки заблоковані не були. Далі було здійснено блокування його карток.
		       Слід зазначити, що в цій справі судом за клопотанням сторони було здійснено витребування відеозапису з відділення «Ощадбанку» до якого позивач звернувся з метою отримання електронного цифрового підпису, однак відповідачем відмовлено в наданні цього відеозапису, що пов`язано з технічними особливостями. 
		       Потрібно наголосити, що ОСОБА_2 є клієнтом АТ «Ощадбанк», яке у свою чергу є професійним учасником ринку надання банківських послуг, а тому повинно доводити, що саме користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Вимоги до рівня розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка є слабшою стороною у цивільних відносинах, а тому всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь слабшої сторони, тобто споживача банківських послуг. 
		       З матеріалів справи слідує, що 19 серпня 2022 року о 12.25 годині ОСОБА_2 звернувся до відділення поліції № 1 (м. Долинська) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, зазначаючи, що він за адресою: АДРЕСА_1 звернувся до «Ощадбанку» отримати ключ, після чого йому до застосунку «Телеграм» прийшов код з чотирьох цифр, він у свою чергу його ввів та з його картки зникли грошові кошти на загальну суму 77000 грн. Далі звернувся до банку де йому повідомили, що тепер рахунки заблоковані. Більше інформації надасть на місці. Заявник очікує наряд поліції в «Ощадбанку» (т. 1 а. с. 9). 
		       За цією заявою 19 серпня 2022 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022121030000226 та розпочато досудове розслідування за кримінально-правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 190 КК України (т. 1 а. с. 11, 12). 
		       Сукупність вищезазначених обставин поза будь-яким розумним сумнівом свідчить, що саме після відвідування банку позивачем, а конкретно у відділенні банку з його банківських карток всупереч волі було здійснено списання грошових коштів, про що позивач без зволікань повідомив банк та правоохоронні органи.
		       Доводи АТ «Ощадбанк» про те, що переказ грошових коштів з банківських карток позивача відбувся за його розпорядженням, не заслуговують на увагу, оскільки доказів того, що надісланий ОСОБА_2 код у виді SMS та подальше його введення до чат-боту «Ощадбанку» підтверджувало саме переказ грошових коштів на конкретну суму за кожною транзакцією, матеріали справи не містять. Потрібно зазначити, що коли споживачу банківських послуг приходить SMS повідомлення для подальшого введення змісту цього повідомлення для підтвердження транзакції, то зміст цього повідомлення повинен відображати саме конкретну мету надісланого повідомлення з відображенням суми транзакції, яка підлягає підтвердженню.
		       У цій справі позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» з метою отримання електронного цифрового підпису та саме для активації його отримав SMS повідомлення, ввів його до чат-боту «Ощадбанку», тобто виконав вказівки працівника банку, а не для підтвердження сукупності транзакцій, про що потрібно наголосити. Відповідач цього не спростовував належними та допустимими доказами.
		       Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. 
		       Згідно з ч. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		       Статтею 5 ЦПК України передбачено, зокрема, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		       Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		       Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		       Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		       Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).
		       Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		       Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (чч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України).
		       За ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		       Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		       Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		       Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 зазначив про таке: «у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».
		При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1, як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн.
		Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
		Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_4 на розмір заборгованості 31712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
		Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18 лютого 2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
		У справі, що переглядається:
		при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що 6 липня 2022 року починаючи з 21 год 00 хв. до 21 год 50 хв. невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та безперешкодно зі сторони СБ банку заволоділи грошовими коштами, які були на карткових рахунках, відкритих у банку № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_5 (гривні), на ім`я - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом створення у додатку «Приват24» іншої картки № НОМЕР_6 , та повного перерахування грошових коштів на створений картковий рахунок. Після перерахування грошових коштів всі три карткові рахунки були закриті без її відома та погодження. Загальна сума викрадених грошових коштів становить 101 422,17 грн. Грошові кошти в розмірі 33,17 грн було повернуто 8 липня 2022 року на відкритий картковий рахунок. Позивач вказувала, що жодних смс-повідомлень про проведені транзакції за картковими рахунками за прив`язаним до мобільного додатку «Приват24» номером телефону, а саме тел. НОМЕР_7 , позивач не отримувала. Позивач не розголошувала третім особам інформацію про номери карткових рахунків, пін-коди та іншу конфіденційну інформацію. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції;
		при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію;
		апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
		суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування».
		       З огляду на вищезазначене,        суд уважає, що у цій справі АТ «Ощадбанк» не довело, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		       Стороною, що повинна відповідати у цій справі за позовом позивача та є належним відповідачем, є саме Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» до якого позивач пред`явив свої вимоги.
		       Вимоги позивача про відшкодування йому 12755 грн задоволенню не підлягають, оскільки його ж вимога про зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку на цю ж саму суму повністю відновить його порушене право.
		       Щодо вимог про зобов`язання відповідача відновити позивачеві залишок кредитних коштів на його рахунку до стану 65082,50 грн, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки залишок кредитних коштів згідно з розрахунком заборгованості становить 62534,42 грн, а різницю між цією сумою та 65082,50 грн становлять його власні кошти, однак вимоги щодо їх повернення позивач не заявляв, про що зазначив у судовому засіданні.
		       Пеню та штрафні санкції відповідач позивачеві не нараховував, а тому вимоги про зобов`язання списати ці складові є необґрунтованими. 
		       Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
		За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
		Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1042,39 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 11, 15, 16, 20, 526, 1068, 1073 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		       
		Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Філії - Кіровоградське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання вчинити дії.
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00032129) відшкодувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 ) власні кошти в розмірі 9800,83 грн (дев`ять тисяч вісімсот гривень вісімдесят три копійки).
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00032129) відновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 ) залишок власних коштів на його рахунку до стану 12755 грн (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень), тобто до стану здійснення несанкціонованих операцій. 
		Зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00032129) відновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 ) залишок кредитних коштів на його рахунку до стану 62534,42 грн (шістдесят дві тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні сорок дві копійки), тобто до стану здійснення несанкціонованих операцій та списати нараховані на цю суму відсотки, комісії. 
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00032129) в дохід держави 1042,39 грн (одну тисячу сорок дві гривні тридцять дев`ять копійок) судового збору (рахунок: UA178999980313131206000011525, банк: ГУК України у Кіровоградській області, код: 37993783, код класифікації бюджетів: 22030101).
		               Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Повний текст рішення складений 29 січня 2024 року. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...