Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/5562/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 23.02.2024
Номер судового провадження: 2/333/382/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №333/5562/23
		Провадження №2/333/382/24
		ЗАОЧНЕ рішення
		Іменем України
		23 січня 2024 року м.Запоріжжя
		Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого  судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/5562/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 17.05.2019 року в сумі 150 000 гривень та 4000 доларів США, а також відсотків за договором позики, компенсаційних санкцій передбачених ст.625 ЦКУ, оскільки було пропущено строк виконання зобов`язання. Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
		Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
		У судові засідання відповідач, будучи належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи, не з`явився та не повідомив суд про причини неявки. Відзиву з приводу поданої позовної заяви від відповідача до суду не надходило. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, його представника та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
		Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, доходить таких висновків.
		Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
		Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Положеннями ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з ч.1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 629ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		17 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 150000,00 гривень та 4000 доларів США, із строком виплати боргу до 17 листопада 2020 року (а.с.10).
		На момент звернення до суду з позовом, відповідач не виконав своїх зобов`язань з повернення боргу. До теперішнього часу грошові кошти в сумі 150000,00 гривень та 4000 доларів США повернуті позивачу не були.
		Відповідач до суду не з`явився, факт написання розписки не оспорював, а тому виникнення боргового зобов`язання за договором позики є встановленим належним доказом, а саме розпискою, доданою до матеріалів справи.
		Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 99Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
		Статтею 524ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		Статтею 533ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
		Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		В постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс 13, зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		Наявність розписки у кредитора свідчить про існування не виконаного зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі N 6-24цс12).
		За розпискою позивачем було надано відповідачу грошові кошти у розмірі 150000 гривень і 4000 доларів США.
		Позивачем надано такий розрахунок основного боргу.
		4000 доларів на момент подачі позову до суду складає за офіційним курсом 146274 гривень.
		Отже, сума осново боргу складає 296274гривень (150000 + 146274).
		Даний розрахунок суд вважає належним і допустимим.
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Статтею 536ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
		Розмір грошових коштів у національній валюті України наданий в позику позичальнику становить 150000 гривень. 
		Оскільки сторони не визначили облікову ставку за користування коштами, то у такому разі даний процент вираховується на рівні облікової ставки Національного банку України, на грошові кошти надані у національній валюті.
		Велика палата Верховного суду у постанові по справі № 444/9519/12 від 28.03.2018 року зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Позиція Великої палати ВС полягає в тому, що проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей1048,1054 ЦКУ, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12).
		Позивач надає суду розрахунок процентів за користування позикою. Розрахунок проведено за період з початку виникнення зобов`язання 17.05.2019 року по останній день коли повинні були бути поверненні грошові кошти  17.11.2020 року, що передбачено ст.1048 ЦК України та не суперечить Позиції Великої палати ВС з розгляду даних питань. За такого, суд приходить до висновку, що можливо стягнути з відповідача проценти за користування позикою згідно розрахунку проведеного позивач, який не спростовано відповідачем, в повному обсязі (а.с.3). За розрахунком позивача розмір процентів за користування позикою становить 26243,04 гривень.
		Щодо стягнення 3% річних, то суд виходить з такого.
		Боржник прострочив грошове зобов`язання, тому згідно ч.2 ст.625ЦК України є підстави для стягнення з нього 3% річних, нарахованих за весь час прострочення на всю суму боргу.
		Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові від 20 вересня 2019 року у справі №638/10417/15ц, - у правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання поза межами строку дії договору права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки стаття 625ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другоюстатті 625 ЦК Українинарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи в судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
		Таким чином, приписи ч.2 ст.625ЦК України в частині нарахування 3-х відсотків річних, на відміну від інфляційних втрат, застосовуються до прострочених грошових зобов`язань, виражених у іноземній валюті. Тому є підстави для стягнення з відповідача 3% річних за весь період прострочення, починаючи з 18.11.2020 року (день, наступний за вказаним у розписці днем повернення суми боргу), на всю прострочену суму.
		Позивач надав розрахунок 3% річних за період 18.11.2020 року до 31.12.2020 року за таким розрахунком  150000,00 х 3% х 44:366:100 = 540,98 гривень та за 01.01.2021 року по 05.07.2023 року - 150000,00 х 3% х 916:366:100 = 11293,15 гривні, на загальну суму 11834 гривні 13 копійок.
		Даний розрахунок відповідачем неоспорений, іншого розрахунку відсотків відповідач не надав.
		Разом з тим суд враховує, що згідно висновків Верховного Суду у наведених вище справах - проценти можуть нараховуватись на прострочену суму боргу також в доларах - тобто в тій самій валюті, в якій існує борг. Разом з тим, такий спосіб нарахування процентів не виключає можливість їх нарахування у національній валюті, яка вважається у будь-якому разі належним засобом платежу за грошовими зобов`язаннями в Україні.
		Позивач провів розрахунки процентів у національній валюті, посилаючись на приписи закону щодо валюти грошових зобов`язань в Україні, і враховуючи, що боржник здійснював платежі у гривнях; при цьому обраховуючи проценти позивач виходив з суми боргу, переведеної ним у гривню за офіційним курсом валют з урахуванням проведеного кожного разу платежу. Виходячи з того, що за змістом ч.2 ст.625ЦК України та наведених вище висновків Верховного Суду - вимагати виплати відсотків у валюті кредитування це є правом кредитора, то суд вважає, що не є порушенням закону і умов договору, якщо кредитор пред`являє вимогу про сплату процентів у національній валюті. Суд вважає, що стягнення процентів у національній валюті не буде порушенням вимог закону, який регулює дані правовідносини. Суд також виходить з того, що чи будуть відсотки нараховані у доларах, а після того переведені у гривню, чи навпаки, - кінцева сума є тотожною, оскільки застосовується той самий курс валют. Також суд враховує, що нарахування трьох відсотків річних за ч.2ст.625 ЦК Українине є умовою договору, якою б самі сторони визначили валюту нарахування таких відсотків, що підстави для нарахування даних відсотків виникли після прострочення грошового зобов`язання, тобто після кінцевої дати повернення боргу за умовами договору. Тому суд вважає можливим прийняти надані позивачем розрахунки процентів у національній валюті , а не в валюті кредитування, і вважає можливим стягнути такі відсотки з відповідача у валюті, визначеній позивачем, що не буде порушенням вимог закону, не буде відступленням від висновків Верховного Суду з цього приводу. Суд також враховує, що відповідач дані розрахунки не оспорив, не надав своїх розрахунків процентів у доларах. Відсотки нараховані позивачем за рекомендованою в постанові Верховного Суду формулою. Таким чином у даному випадку суд вважає можливим відсотки стягнути у гривнях, у сумі, вказаній позивачем.
		Отже, стягненню з відповідача підлягає також і 3% річних за порушення заборгованості в іноземній валюті за розрахунками проведеними позивачем, а саме: з 18.11.2020 року до 31.12.2020 року (4000,00 х3% х 44 : 366 :100 = 14,43 $) та з 01.01.2021 року по 05.07.2023 року (4000,00 х3% х 916 : 366 :100 = 301,15 $) на загальну суму 315, 58 доларів США, що у переводі в національну валюту складає 11540 гривень 32 копійки.
		Загальний розмір 3% за користування грошовими коштами наданими у позику становить 23374,45 гривні.
		Крім цього, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з 18.11.2020 року по 05.07.2023 року за яким розмір інфляційних втрат становить 68710,84 гривень.
		Судом встановлено, що позичальник свої зобов`язання не виконав, борг не повернув, про що свідчать розписка відповідача, яка міститься в матеріалах справи.
		Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з вимогами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		На підставі вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
		Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору, оскільки позовні вимоги задоволені повністю і ці витрати належним чином підтверджені позивачем доданою до матеріалів справи квитанцією.
		Керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 611, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст.12, 77-78, 81, 141,259, 263-268, 280-283 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  задовольнити повністю. 
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики у вигляді розписки, укладеним 17 травня 2019 року, в розмірі 414 602 (чотириста чотирнадцять тисяч шістсот дві) гривні 73 копійки:
		-основний борг  296274 гривні 40 копійок;
		-проценти за користування позикою - 26243 гривні 04 копійки;
		-3 відсотки річних за порушення грошового зобов`язання  23374 гривні 45 копійок;
		-інфляційні втрати  68710 гривень 84 копійки.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на оплату судового збору у розмірі 4 146 (чотири тисячі сто сорок шість) гривень 03 копійки.
		Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складене 23.01.2024 року.
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя                                     С.С. Тучков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...