Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 536/795/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Результат оскарження 25.09.2024 Полтавський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/536/55/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 536/795/23
		Провадження № 2/536/55/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2024 року м. Кременчук
		Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді Реки А.С.,
		за участю секретаря судового засідання Клонової І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсною односторонню відмову,
		за участю:
		представника позивача  адвоката Пінчука М.А.,
		представника відповідача  адвоката Штронди А.М.,
		 
		Встановив:
		Позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник  адвокат Пінчук М.А., звернулася до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк», в якому просить суд визнати неправомірним рішення АТ КБ «Приватбанк» про встановлення неприйнятно високого рівня ризику ОСОБА_1 та визнати недійсною односторонню відмову (правочину) АТ КБ «Приватбанк» в оформленні ОСОБА_1 преміальної картки з пакету Premium.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» з 2007 року та на даний час має відкритих в банківській установі 7 карткових рахунків, які є діючими та постійно використовуються нею за потреби. Банком не здійснювалось блокування даних рахунків. 23 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до відділення АТ КБ «Приватбанк» з метою оформлення преміальної картки з пакету «Premium», у чому їй було відмовлено, внаслідок чого на адресу банку було направлено скаргу щодо неправомірності такої відмови та листом від 07.02.2023 № 20.1.0.0.0/7-230125/23543 на ім`я ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» повідомлено, що «Банком відмовлено в оформлені преміальної карти з пакету Premium у зв`язку із встановленням Вам неприйнятно високого ризику». Про встановлення відносно неї банківською установою неприйнятно високого ризику ОСОБА_1 дізналась з листа від 07.02.2023 року. До цього часу будь-яких повідомлень з цього приводу вона не отримувала. Позивачка зазначає, що нею не вчинялось будь-яких дій, які б стали підставою для встановлення банком неприйнятно високого ризику чи будь-яких інших санкцій, що обмежують її права, а тому вважає, що одностороння відмова АТ КБ «Приватбанк» в наданні банківських послуг - оформленні преміальної карти з пакету Premium, через встановлення банком неприйнятно високого ризику є нелогічною (з урахуванням продовження безперешкодного функціонування декількох банківських рахунків в тому ж банку) та незаконною.
		Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
		За клопотанням представника відповідача Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» було було постановлено ухвалу від 06 червня 2023 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 вересня 2023 року було закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.
		Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк»  адвокат Штронда А.М. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачка (персональний логін в системі КМ010389ВЕА) була працівником АТ КБ «Приватбанк» з 03.03.2014 року. З 26 жовтня 2015 року займала посаду спеціаліста Бізнесу по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк». В Управління безпеки по Кременчуцькій філії «Приватбанк» з Напрямку «Fraud-менеджмент» ГО надійшла службова записка № Е.38.0.0.0\4-14391 від 29.09.2017 з вимогою провести службову перевірку нарахування і виплати бонусів співробітнику (LDAP КМ010389ВЕА) Бізнесу обслуговування індивідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк». Згідно внутрішньобанківських нормативних документів в обов`язки спеціаліста по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів «Приватбанк» входить, як оформлення договорів на випуск елітних карт VIP-клієнтам, так і доставка елітних карт до офісу клієнтів. Згідно реєстру бонусних транзакцій станом на 2017 рік, спеціалісти Напрямку індивідуальних VIP-клієнтів банка бонусуються за доставку елітних карт до офісу клієнтів у розмірі 50 грн. за кожну. Звіт про роботу, що виконана в робочий час фіксується у спеціальному програмному комплексі для співробітника. Відповідно до проведеної перевірки від 12.10.2017 року №ZAKL-2017/l-8446789 встановлено, що згідно відомості № 143028 за серпень 2017 року спеціалістом по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів ОСОБА_1 з метою доставки елітних карт проведено десять зустрічей з клієнтами, як у них у офісах, так і в офісі Бізнесу по обслуговуванню індивідуальних VIP клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк», за що вона була пробонусована на суму 500 грн. Проте, у ході вивчення звітів про виконану роботу за серпень 2017 року менеджері контактів співробітника, та їх звірки з архівом відеозапису на цей час встановлено, що шість звітів про зустрічі ОСОБА_1 з VIP клієнтами з метою передачі їм елітних карток, не відповідають дійсності. Службовою перевіркою встановлено, що спеціалістом по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк» ОСОБА_1 робота по доставці елітних карт до офісу клієнтів на час вказаний звіті її менеджера контактів не проводилась, що є порушенням п.п. 3.1 та 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників «Приватбанк». Таким чином, результатами службової перевірки встановлено внутрішнє шахрайство працівника. Працівнику, як клієнту банку було встановлено кодифікатор 1.22 «Співробітники шахраї». Так, відповідно до Матриці прийняття рішення по клієнтам, що знаходяться в списках обмежень, відносно кодифікатора 1.22 застосовуються обмеження в вигляді заборони оформлення карток в тому числі і VIP рівня. Вказана матриця прийняття рішень затверджена наказом банку № СП-2017-6518991 від 27.03.2017 року. Відповідно до статті 1 Наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2016 року №584 критерії розроблені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) та з метою виконання суб`єктами первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо здійснення ними класифікації своїх клієнтів та виявлення фінансових операцій, що мають ризик та можуть підлягати внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 Закону. Суб`єкти розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта. Суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Також зазначає, що посилання позивачки на те, що про порушення своїх прав як клієнта вона дізналась в момент звернення до банку 23.01.2023 року не відповідає дійсності, оскільки 23.11.2017 року (зареєстровано банком 05.12.2017 року) від ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про зняття їй кодифікатора 1.22. Вважає, що позивачкою пропущено строки позовної давності. Просить відмовити в задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
		Представник позивача  адвокат Пінчук М.А. надав до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер. Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Зазначає, що ОСОБА_1 не мала можливості оскаржити будь-які результати службової перевірки (розслідування), так як відносно неї не було застосовано будь-якого дисциплінарного стягнення. Після подання заяви про зняття відносно неї будь-яких обмежень, ОСОБА_1 була впевнена в їх відсутності, так як продовжувала користуватися картковими рахунками та здійснювала відкриття нових (зокрема, в 2021 - 2022 роках). Лише після звернення 23.01.2023 року до відділення АТ КБ «Приватбанк» за для оформлення преміальної картки з пакету Premium та відмови в такому оформленні, з листа від 07.02.2023 р. № 20.1.0.0.0/7-230125/ НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» їй було повідомлено про встановлення їй «неприйнятно високого ризику», та до цього часу будь-яких повідомлень з цього приводу вона не отримувала. В листі від 07.02.2023 р. № 20.1.0.0.0/7-230125/23543 та безпосередньо у відзиві Банк посилається на те, що рішення про встановлення відносно неї неприйнятно високого ризику було здійснено відповідно Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 361-IX від 6 грудня 2019 р.), однак станом на 2017 рік був чинний інший Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 1702- VII від 14 жовтня 2014 р.). Вважає, що з врахуванням дати вступу закону № 361-IX в силу та дату звернення ОСОБА_1 до банківської установи з метою оформлення преміальної картки з пакету Premium строк позовної давності на час звернення з позовної заявою не сплинув. 
		В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пінчук М.А. підтримав позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві. Вказав, що у банку не було підстав для встановлення позивачці неприйнятно високого ризику, службова перевірка була проведена відносно ОСОБА_1 , тобто іншої особи. Строк позовної давності не сплинув, оскільки ОСОБА_1 після звернення до банку у 2017 році вважала, що питання вирішене, оскільки продовжувала безперешкодно користуватися банківськими рахунками, а про порушення своїх прав дізналася лише після відмови в січні 2023 року банком в оформленні їй преміальної картки з пакету «Premium».
		Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк»  адвокат Штронда А.М. просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Пояснив, що позивачка була працівником АТ КБ «Приватбанк» та було виявлено факти внутрішнього шахрайства з боку ОСОБА_1 , внаслідок чого їй у 2017 році було встановлено обмеження до продуктів банку ВІП-рівня. На час виявлення шахрайства та встановлення обмежень був чинний закон №1702-7 від 14.10.2014 року, в якому були передбачені критерії ризиків та кодифікатор обмежень. У 2017 році позивачка направила до АТ КБ «Приватбанк» лист про скасування встановлених відносно неї обмежень, що підтверджує факт її обізнаності щодо встановленого відносно неї обмеження, а тому нею пропущено строк позовної давності. Службове розслідування відносно фактів шахрайства ОСОБА_1 було проведено вже після її звільнення.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, приходить до наступних висновків.
		У відповідності до довідки АТ КБ «Приватбанк» № DEGADFVVSADS3J4V від 09.11.2023 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито 7 карткових рахунків у різних валютах (а.с.12).
		Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.0.1.0.0.0/7  230125/23543 від 07 лютого 2023 року, у відповідності до пункту 1.1.3.1.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Банк зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин/відмовити Клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції на підставах, передбачених законодавством та внутрішніми документами Банку з питань запобігання та протидії. Враховуючи викладене, Банком відмовлено у оформленні преміальної картки з пакету Premium у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику (а.с.13).
		З відповіді на адвокатський запит адвоката Пінчука М.А. №07-23/02-23 від 23.02.2023 року (а.с.14) до Офісу Генерального прокурора вбачається, що будь-які вхідні документи стосовно ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (Генеральній прокуратурі України) зареєстрованими не значаться (а.с.15).
		З відповіді на адвокатський запит адвоката Пінчука М.А. №09-23/02-23 від 23.02.2023 року (а.с.16) до Бюро економічної безпеки вбачається, що за фільтром пошуку « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » не знайдено інформації (а.с.17). 
		Відповідно довисновку службовоїперевірки сигналу№ 4на «Гарячулінію:Шахрайство» від 29.09.2017 р.», затвердженого 12.10.2017 в Управління безпеки по Кременчуцькій філії «Приватбанк» з Напрямку «Fraud-менеджмент» ГО надійшла службова записка № Е.38.0.0.0\4-14391 від 29.09.2017 з вимогою провести службову перевірку нарахування і виплати бонусів співробітнику (LDAP КМ010389ВЕА) Бізнесу обслуговування індівідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк». Перевіркою встановлено, що LDAP КМ010389ВЕА належить ОСОБА_1 , з 26.10.2015 спеціаліст Бізнесу по обслуговуванню індивідуальних VІР-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк». Перевіркою встановлено, що згідно відомості № 143028 за серпень 2017 року спеціалістом по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів ОСОБА_1 з метою доставки елітних карт проведено десять зустрічей з клієнтами, як у них у офісах, так і в офісі Бізнесу по обслуговуванню індивідуальних VIP клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк», за що вона була пробонусована на суму 500 грн. В той же час, у ході вивчення звітів про виконану роботу за серпень 2017 р. у менеджері контактів співробітника, та їх звірки з архівом відеозапису на цей час встановлено, що шість звітів про зустрічі ОСОБА_1 з VIP клієнтами з метою передачі їм елітних карток, не відповідають дійсності. Надати пояснення про причини не відповідності звітів у своєму менеджері контактів з даними архівного відеозапису ОСОБА_1 відмовилась. Таким чином встановлено, що спеціалістом по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк» ОСОБА_1 робота по доставці елітних карт до офісу клієнтів на час вказаний звіті її менеджера контактів не проводилась, що є порушенням п.п. 3.1 та 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників «Приватбанк». За грубе порушення вимог п.п. 3.1 та 3.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників «Приватбанк» спеціаліст по обслуговуванню індивідуальних VIP-клієнтів Кременчуцької філії «Приватбанк» ОСОБА_1 потребує покарання, але враховуючи те, що вона надала заяву на своє звільнення з роботи у банку, обмежитися існуючим (а.с.48-51).
		З листа «Про актуалізацію використання списку обмежень. 2017» №СП-2017-6518991 від 27 березня 2017 року з додатками вбачається, що сегмент списку обмежень «1.22  співробітники-шахраї» підпадають під обмеження, зокрема, у видачі кредитів фізичним особам, приватним підприємцям, картка Універсальна/Юніори/Розстрочка/карта Platinum та інші преміум класу (а.с.52-56).
		У відповідності до заяви ОСОБА_1 від 23.11.2017 року, остання звертається до директора ПАТ КБ «Приватбанк» Коваленка В.І. з проханням зняти встановлений відносно неї ідентифікатор «1.22 Співробітник шахрай». Також надає пояснення по суті проведеного відносно неї службового розслідування (а.с.57).
		Відповідно до ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 ст.15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ч. 1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 2 ст.16ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 207ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені ст. ст. 215,216 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст.203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ст.627ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст.1067ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		Так, відповідно до матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, встановлено, що відповідачем листом №20.0.1.0.0.0/7  230125/23543 від 07 лютого 2023 року (а.с.13) відмовлено в односторонньому порядку у вчиненні правочину.
		Дана обставина також, підтверджена та визнана в судовому засіданні представниками сторін.
		Згідноп. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єктами первинного фінансового моніторингу є банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
		Правовий аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.
		Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з вказаних підстав за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
		Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20, від 30 жовтня 2023 року у справі № 522/14008/21.
		Під час розгляду справи було встановлено, що у 2017 році за результатами проведеного службового розслідування ОСОБА_1 було встановлено кодифікатор 1.22 та відповідно до Матриці прийняття рішення по клієнтам, що знаходяться в списках обмежень, відносно кодифікатора 1.22 застосовуються обмеження в вигляді заборони оформлення карток в тому числі і VIP рівня. 
		Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №1702-VII від 14.10.2014 року (в редакції від 05.01.2017 року, яка була чинна на час встановлення відносно позивачки критерію ризику), суб`єкт первинного фінансового моніторингу (крім спеціально визначених суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які провадять свою діяльність одноособово, без утворення юридичної особи) з урахуванням вимог законодавства розробляє, впроваджує та постійно з урахуванням законодавства оновлює правила фінансового моніторингу, програми здійснення фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу та призначає працівника, відповідального за його проведення. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик.
		Наказом Міністерства фінансів України № 584 від 08.07.2016 «Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (який був чинний на час встановлення відносно позивачки критерію ризику) було затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких, зокрема, відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.
		Відповідно до п.17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою ПравлінняНБУ від26.06.2015№ 417 (яке було чинне на час встановлення відносно позивачки критерію ризику), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму.
		Наказом АБ «Приватбанк» № СП-2017-6518991 від 27.03.2017 року затверджено Матрицю прийняття рішення по клієнтам, згідно якої по клієнтам, що знаходяться в списках обмежень відносно кодифікатора 1.22 застосовуються обмеження в вигляді заборони оформлення карток в тому числі і VIP рівня. У 2017 році за результатами проведеного службового розслідування відносно ОСОБА_1 було встановлено зазначений кодифікатор.
		Доводи представника позивачки про те, що службове розслідування проводилося щодо іншого співробітника банку через помилки у написання по батькові суд відхиляє, оскільки стороною позивача не заперечувалося в судовому засіданні, що ОСОБА_1 зверталася до банку у 20017 році з проханням зняти встановлений щодо неї кодифікатор та поясненнями по суті проведеного відносно неї службового розслідування
		Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача про обмеження ділових відносин з клієнтом ґрунтується на нормах законодавства та внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу.
		Суд, з наведених вище підстав відхиляє доводи представника позивачки щодо незаконності прийнятого відповідачем рішення про відмову у оформленні картки з пакету «Premium», так як в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік критеріїв ризику, а відповідно до пункту 3 розділу 1 наказу Міністерствафінансів України№ 584від 08.07.2016 суб`єкти первинного фінансового моніторингу (в даному випадку відповідач) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта. Такі ж положення містить й чинний на даний час Наказ Міністерствафінансів України№ 465від 28.12.2022 «Про затвердження Критеріїв ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення». 
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з ч. 1 ст.77, ч. 2 ст.78, ст.79, ч. 1 ст.80ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Таким чином, наявними в матеріалах справи документами належним чином підтверджуються обставини відмови у видачі кредитної картки, оформленої листом АТ КБ «Приватбанк» від 07 лютого 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230125/23543, з посиланням на наявність підстав для такої відмови, у зв`язку із встановлення клієнту ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику, що вказує на відповідність такого правочину положенням ст. 203 ЦК України.
		Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши обставини справи, дослідивши юридичну природу виниклих правовідносин, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.
		Що стосується заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). 
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою саме до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого зробити висновок про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73)). 
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через необґрунтованість останніх, підстави для застосування позовної давності відсутні. 
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		Ухвалив:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доАкціонерного Товариствакомерційний банк«Приватбанк» провизнання недійсноюодносторонню відмову  відмовити в повному обсязі.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Повний текст рішення складено 26 січня 2024 року.
		 
		 
		   
		СуддяА. С. Река

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...