Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/10918/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; інших видів кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 29.01.2024. Зареєстровано: 29.01.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2024.
Дата набрання законної сили: 18.06.2024
Результат оскарження 18.06.2024 Харківський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/638/1532/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/10918/23
		    Провадження № 2/638/1532/24
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 січня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді             Цвірюка Д.В., 
		за участю секретаря        Морозової К.Д., 
		представника позивача        Рябової С.П., 
		відповідача         ОСОБА_1 ,
		представника відповідача         ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
		 
		встановив:
		 
		Представник Акціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Харківського обласногоуправління АТ«Ощадбанк» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до  ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №186/0065 від 14 червня 2021 року у сумі 238898,34 грн., а також судовий збір.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 червня 2021 року між сторонами укладено Договір про споживчий кредит №186/0065, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у сумі 250000 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 13.06.2026 року зі сплатою 29% річних за користування кредитом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з Графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеному Договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого Договором. Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4166,67 грн. та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, що місячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з липня 2021 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які Банк списує в рахунок погашення Основної суми боргу за Кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної Договором. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, виникла заборгованість у сумі 238898,34 грн., з яких 216662,04 грн.  заборгованість за основним боргом, 22236,27 грн.  заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 0,03 грн.  три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.
		Представником відповідача надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про часткову незгоду відповідача із заявленими позовними вимогами, посилаючись на існування форс-мажорних обставин у зв`язку із оголошенням воєнного стану в Україні, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договору. При цьому зазначає, що відповідач втратив прибуток, який передбачався Договором підряду від 30.04.2021 року та Договором оренди землі №278 від 12.11.2019 року. Також вказує, що фактично відповідачем отримано кредитних коштів на суму 233700 грн., протягом 9 місяців було виплачено банку 85793,63 грн., з яких проценти складають 48293,6 грн. та літо кредиту  37500,03 грн.. Просить у задоволенні заяви відмовити в частині нарахування та стягнення: 68755,67 грн.  заборгованість за основним боргом (кредитом), 22236,27 грн.  заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 0,003 грн.  три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, а всього на загальну суму 90991,97 грн..
		Представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого банк не погоджується з наведеними у відзиві доводами відповідача, вважає їх незаконними та необґрунтованими. Вказує, що лист ТПП України №2024/02.0-7.1, на який посилається сторона відповідача, не відповідає вимогам, що ставляться до сертифікатів про форс-мажор. Також до АТ «Ощадбанк» не надходили від відповідача повідомлення, сертифікати ТПП України, якими б боржник повідомив банк про виникнення та вплив на його платоспроможність форс-мажорних обставин, та які б унеможливили виконання ним кредитних зобов`язань. Вказує, що боржником не доведено належними та допустимими доказами про наявність форс-мажорних обставин, які б безпосередньо вплинули на виконання ним своїх кредитних зобов`язань та звільнили б його від відповідальності за їх невиконання. Щодо твердження представника відповідача про фактичне отримання відповідачем 233700 грн. посилається на ту обставину, що відповідно до умов укладеного договору за надання кредиту позичальник зобов`язався сплатити банку комісійну винагороду в розмірі 12500 грн. протягом 1 банківського дня з моменту підписання Договору. За Договором банк здійснює договірне списання комісійної винагороди з поточного рахунку позичальника одночасно з зарахуванням на поточний рахунок суми кредиту, для чого позичальник зобов`язаний забезпечити наявність на поточному рахунку суми коштів, достатньої для списання комісійної винагороди. При цьому комісійна винагорода буде списана з поточного рахунку в тому числі за рахунок коштів, що надійшли у вигляді кредиту, у зв`язку з чим сума коштів, що буде доступна йому для використання на поточному рахунку після списання комісійної винагороди зменшиться на розмір комісійної винагороди банку. Оскільки на момент видачі кредиту на поточному рахунку відповідача були відсутні грошові кошти у розмірі 12500 грн. для сплати комісійної винагороди, тому вказана сума була списана з суми кредиту одночасно із зарахуванням кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 30.08.2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у заявах по суті справи.
		Відповідач та його представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог частково заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Просили у задоволенні заяви відмовити в частині нарахування та стягнення: 68755,67 грн.  заборгованість за основним боргом (кредитом), 22236,27 грн.  заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 0,003 грн.  три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, через існування форс-мажорних обставин.
		Суд, заслухавши вступне слово представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.
		Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
		Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
		Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
		Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 14 червня 2023 року між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №186/0065. 
		Згідно з п.2.1. договору банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у порядку та на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до п.2.2. договору кредит надається в загальному розмірі 250 000 гривень на строк 60 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 13 червня 2026 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору.
		Пунктом 2.4.1. передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати банку відповідну плату (проценти) в розмірі 29 процентів річних.
		За змістом п.2.4.2 Договору проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі Кредиту до терміну остаточного повернення Кредиту, визначеного цим Договором. 
		За надання Кредиту позичальник зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду в розмірі 12500 грн. протягом одного банківського дня з моменту підписання цього Договору (п.2.5.1 Договору).
		Банк здійснює договірне списання комісійної винагороди з поточного рахунку позичальника одночасно з зарахуванням на поточний рахунок суми кредиту, для чого позичальник зобов`язаний забезпечити наявність на поточному рахунку суми коштів, достатньої для списання комісійної винагороди. Позичальник усвідомлює та погоджується з тим, що комісійна винагорода буде списана з поточного рахунку в тому числі за рахунок коштів, що надійшли у вигляді кредиту, у зв`язку з чим сума коштів (у тому числі отриманих у вигляді кредиту), що буде доступна йому для використання на поточному рахунку після списання комісійної винагороди зменшиться на розмір комісійної винагороди банку (п.3.1.1.2).
		Банк зобов`язався надати кредит протягом одного банківського дня з моменту виконання позичальником умов надання кредиту (п.3.1.1).
		Всі платежі за Договором здійснюються шляхом списання банком в договірному порядку коштів з поточного рахунку (п.3.3.1). 
		Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються позичальником згідно з Графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеному цим Договором, але в будь-якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим Договором (п.3.3.2).
		За змістом п.3.3.3 Договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 4166,67 грн. та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з липня 2021 року, шляхом внесення коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього Договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та погашення процентів відповідно до послідовності, визначеної Договором. Останній платіж в рахунок повернення кредиту та процентів позичальник зобов`язується здійснювати не пізніше дати (терміну) остаточного повернення кредиту, визначеної цим Договором.
		Якщо сума платежу, що надійшла в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, менша розміру, вказаного у п.п.3.3.3 цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплачені , вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати суму коштів, необхідну для погашення простроченого платежу та сплати нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п.8.2 цього Договору.
		Згідно п.3.9.1 Договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених Договором тта/або договорами забезпечення (за наявності) та/або іншими договорами, укладеними позичальником з банком, вимагати повернення суми кредиту та сплати всєї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором), строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі, але не виключно в разі якщо відбулася будь-яка із наступних подій: затримання сплати частини основної суми боргу за кредитом та/або процентів за користування кредитом на один календарний рік; неподання позичальником на вимогу банку документів, що стосуються його фінансового стану; у випадку відмови від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансових операцій у випадках, визначених статтею 15 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		Пунктом 4.2.2. договору встановлено право банку при виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами, більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку.
		Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту, у тому числі відсотки за користування кредитом.
		Свої зобов`язання перед позичальником банк виконав у повному обсязі та надав відповідачу обумовлені кредитні кошти.
		Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 238898,34 грн., з яких 216662,04 грн.  заборгованість за основним боргом, 22236,27 грн.  заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 0,03 грн.  три проценти річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
		Вирішуючи спір, що виник між сторонами суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК Українипередбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ст.509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ч.1 ст.530 ЦК Україниу разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Частина перша статті 1049 ЦК Українивстановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України(частина друга статті 1050 ЦК України).
		Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Відповідно до ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Частиною другою статті 625 ЦК Українивстановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Оскільки відповідач має перед позивачем невиконані належним чином зобов`язання з повернення суми основної заборгованості по кредиту та суми процентів за користування кредитом, позивач має право на підставі ст.ст.526, 530, 612, 625 ЦК України на стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Ощадбанк» обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів.
		Щодо посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
		У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
		Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка,пожежа,посуха,просідання і зсув ґрунту,іншістихійнілиха тощо (ч.2 статті 14-1 Закону УкраїниПро торгово-промислові палати в Україні).
		Відповідно до ч.1 статті 14-1 Закону України«Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
		Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 ЗаконуПро торгово-промислові палати в Україні.
		Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 (а.с.35), є загальним офіційним документом та не містить в собі ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому, відповідач не була позбавлена можливості відповідного звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, саме за спірним зобов`язанням.
		Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.
		Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те,щовонибули форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночассторона,якапосилаєтьсянафорс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.
		Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22.
		У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча і форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчаснотовар(роботи,послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
		Відповідачем та його представником не надано належних та достатніх доказів, у розумінні статей 77, 80 ЦПК України щодо неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинного зв`язку між такими обставинами та невиконанням зобов`язань за договором. Самі по собі обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, у контексті вищезазначених приписів Закону, не можуть бути безумовною підставою для звільнення від виконання обов`язків щодо сплати кредитних коштів.
		Доказів відсутності у відповідача джерел доходу та відсутності можливості належним чином виконати зобов`язання, матеріали справи не містять.
		При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
		У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
		Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів). 
		Таким чином, оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку надав належні та неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань, або які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги.
		Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
		Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. З оглядуна викладене,приймаючи доуваги,що відповідачв силузакону звільненийвід сплатисудового збору,суд вважаєза необхідне витрати по розгляду справи віднести на рахунок держави та повернути позивачу судовий збір у розмірі 2684 грн..
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 10-13, 15, 16, 76-81, 133-141, 259, 263, 265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		ухвалив:
		 
		Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором  задовольнити повністю.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за Договором про споживчий кредит №186/0065 від 14 червня 2021 року у загальному розмірі 238 898 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 34 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту  216662,04 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом  22236,27 грн., трьох процентів річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом  0,03 грн..
		Витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
		Повернути Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 2684 гривні, сплачений згідно квитанції №3171 від 21.07.2023 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Повний текст рішення складено 29.01.2024 року.
		 
		Сторони:
		позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії  Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 09351600, м.Харків, м-н Конституції буд.22;
		відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:     Д.В.Цвірюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...